Постанова № 20963625, 22.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22 листопада 2011 року 16:04 справа № 2а-9472/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Крушеніцькому В.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»

до Київської регіональної митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2011р.

№128 та від 27.09.2011р. №202

за участю представників сторін:

від позивача: Ігнатенко О.М., Заголена Я.Ю.,

від відповідача: Бурдакова О.А.

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Спільно українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2011р. №128 та від 27.09.2011р. №202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва справи №2а-9472/11/2670 та №2а-14569/11/2670 обєднано в одне провадження та присвоєно спільний номер справи №2а-9472/11/2670.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при проведенні перевірки відповідачем встановлено порушення вимоги щодо класифікації згідно УКТ ЗЕД товарів «Лікарські засоби «Бодимарин», «Ідеос», «Гінсомін», «Магнефар B6», «Вітрум Кардіо Омега»-3»допущено методологічну помилку невірне декларування лікарських засобів «Бодимарин», «Ідеос», «Гінсомін», «Вітрум Кардіо Омега -3»за кодом 3004 50 10 00 УКТ ЗЕД (ставка мита 0%) та «Магнефар B6»за кодом 3004 90 19 00 УКТ ЗЕД, що призвело до порушення Закону України «Про Митний тариф України»та Закону «Про податок на додану вартість»у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог пункту 4.3. Закону. Вказані порушення призвели до несплати податкових зобовязань підприємства по сплаті мита та по сплаті ПДВ. Однак, як вважають представники позивача ці обставини не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, представниками позивача зазначено, що оскільки митний орган прийняв вантажні митні декларації та пропустив товар на митну територію України, то погодився з «0»ставкою ввізного мита та кодом товарної номенклатури, зазначеної у вантажно митних деклараціях. Тому відповідачем протиправно винесено податкове повідомлення-рішення.

Представником відповідача надано усні та письмові заперечення проти позовної заяви. В яких зазначено, що під час декларування товару, позивачем допущено методологічну помилку, що призвело до порушення вимог Закону України «Про митний тариф»та, відповідно, занижено податкове зобовязання зі сплати ввізного мита.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.69 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011р. №71 та наказів Київської регіональної митниці від 30.03.2011р. №423 та від 15.04.2011р. №543 Київською регіональною митницею проведено невиїзну документальну перевірку дотримання СП у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД»вимог законодавства України з питань митної справи при декларування товарів.

За результатами проведеної перевірки складено акт №н/16/11/100000000/21642228, яким встановлено невірне декларування лікарських препаратів «Бодимарин», «Гінсомін»та «Вітрум Кардіо Омега-3»за кодом 3004 50 10 00 УКТЗЕД (ставка мита 0%) та «Магнефар В6»за кодом 3004 90 19 00 УКТ ЗЕД (ставка мита 0%), а отже товариством порушено вимоги щодо класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, що призвело до порушення Закону України «Про митний тариф України»та вимог Закону України «Про податок на додану вартість»у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України, що розраховуються відповідно до вимог п.4.3 Закону.

На підставі встановленого порушення відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.06.2011р. №128 та податкове повідомлення-рішення від 27.09.2011р. №202.

Суд не може погодитися з встановленими порушеннями та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з наступного.

Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-фарм, ЛТД»є юридичною особою, що зареєстрована Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 26.09.1994p., що підтверджується свідоцтвом серії А01 №646572.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: роздрібна торгівля фармацевтичними товарами; виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; оптова торгівля фармацевтичними товарами; роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами; медична практика; інша діяльність у сфері охорони здоров'я людини.

У період з 08.04.2008р. по 22.12.2010р. імпортувало на територію України лікарські засоби «Бодимарин», «Ідеос», «Гінсомін», «Магнефар В6», «Вітрум Кардіо Омега - 3». Відповідно до вантажних митних декларацій №100000007/2008/297576 від 11.04.2008р., №100000007/2008/300631 від 25.04.2008р., №100000007/2008/319840 від 11.08.2008р., №100000016/2010/614624 від 20.04.2010р., №100000007/2009/132470 від 25.12.2009р., №100000016/2010/606132 від 12.01.2010р., №100000016/2010/608485 від 15.02.2010р., №100000016/2010/608977 від 19.02.2010р., №100000016/2010/611427 від 18.03.2010р., №100000016/2010/612584 від 30.03.2010р., №100000016/2010/613174 від 06.04.2010р., №100000016/2010/619540 від 07.06.2010р., №100000016/2010/619968 від 10.06.2010р., №100000016/2010/621577 від 24.06.2010р., №100000007/2008/296878 від 08.04.2008р., №100000007/2008/302828 від 14.05.2008р., №100000007/2008/730195 від 07.11.2008р., №100000007/2009/100913 від 06.02.2009р., №100000007/2009/116789 від 28.07.2009р., №100000007/2009/123329 від 29.09.2009р., №100000007/2009/128126 від 13.11.2009р., №100000016/2010/608597 від 16.02.2010р., №100000016/2010/609286 від 23.02.2010р., №100000016/2010/613484 від 08.04.2010р., №100000016/2010/616622 від 11.05.2010р., №100000016/2010/483271 від 29.10.2010р., №100000016/2010/489426 від 21.12.2010р., №100000016/2010/489749 від 22.12.2010р., №100000007/2008/299431 від 21.04.2008р., №100000007/2008/301929 від 07.05.2008р., №100000007/2008/303051 від 15.05.2008р., №100000007/2009/102077 від 20.02.2009р., №100000007/2009/104344 від 16.03.2009р., №100000007/2009/106577 від 09.04.2009р., №100000007/2009/117104 від 30.07.2009р., №100000007/2009/125567 від 20.10.2009р., №100000007/2009/132280 від 24.12.2009р., №100000016/2010/608969 від 19.02.2010р., №100000016/2010/608969 від 19.02.2010р., №100000016/2010/613488 від 08.04.2010р., №100000016/2010/622951 від 06.07.2010р., №100000007/2008/303056 від 15.05.2008р., №100000007/2008/303059 від 15.05.2008р., №100000007/2008/730600 від 11.11.2008р., №100000007/2008/732046 від 20.11.2008р., №100000007/2009/119648 від 26.08.2009р., №100000007/2009/124229 від 07.10.2009р., №100000007/2009/125826 від 22.10.2009р., №100000007/2009/127486 від 06.11.2009р., №100000007/2009/128956 від 20.11.2009р., №100000007/2009/131318 від 14.12.2009р., №100000007/2009/132808 від 28.12.2009р., №100000007/2009/132842 від 30.12.2009р.

Товари «Лікарські засоби «Бодимарин», «Ідеос»та «Гінсомін»задекларовано підприємством за кодом УКТ ЗЕД 3004 50 10 00, як лікарські засоби для людей, розфасовані для роздрібної торгівлі, що містять вітаміни, терапевтичні та профілактичні. Згідно вказаного коду ставка ввізного мита на товар становить 0%.

Товар «Лікарський засіб «Магнефар В6»задекларовано підприємством за кодом УКТ ЗЕД 3004 90 19 00, як лікарський засіб для людей, розфасований для роздрібної торгівлі, що містить мінерали, терапевтичний та профілактичний. Згідно вказаного коду ставка ввізного мита на товар становить 0%.

Як вбачається з матеріалів справи, при митному оформленні вказаного товару відповідачем було визначено позивачу нульову процентну ставку ввізного мита та податку на додану вартість. При цьому, на стадії митного оформлення вказаного товару, митним органом погоджено задекларований код УКТ ЗЕД шляхом проставлення відбитка штампа на ВМД.

За результатами перевірки митний орган дійшов висновку про те, що препарати «Бодимарин», «Ідеос», «Гінсомін»та «Магнефар В6»не можна вважати лікарськими засобами товарної позиції 3004 УКТ ЗЕД, оскільки даний препарат ідентифікується як норми вітамінів та мінералів, у яких в рекомендованих середньодобових нормах вживання не перевищують більш ніж у три рази середньодобову норму вживання, а відтак їх класифікація має здійснюватись у товарній підкатегорії 2106 90 92 00. На товар, який класифікується у підкатегорії УКТ ЗЕД 2106 90 92 00 Законом України «Про Митний тариф України»встановлена ставка ввізного мита 8%.

Таким чином, митний орган вважав, що позивачем було допущено методологічну помилку, допущену під час декларування товару, що спричинило до заниження податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 237001,74 грн. (податкове повідомлення-рішення №128 від 16.06.2011р.) та на суму 44068,15 (податкове повідомлення-рішення від 27.09.2011р. №202).

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія реєстраційного посвідчення на лікарський засіб № UA/6952/01/01 від 23.08.2007р., №UA/4912/01/01 від 15.09.2006р., №P.02.03/05906 від 18.03.2008р., UA/2789/01/01 від 14.03.2005р., UA/2789/01/01 від 15.03.2010р., UA/4642/01/01 від 19.07.2006р., UA/6681/01/01 від 23.07.2007р. згідно з яким Міністерством, охорони здоров'я України зареєстровано препарати «Бодимарин», «Ідеос», «Гінсомін»та «Магнефар В6»як лікарські засоби.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія рішення суду від 02.08.2011р. №2а-2753/11/1070 за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»до Київської обласної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №61 від 23.05.2011р., яким встановлено, що експертним висновком Київської торгово-промислової палати від 15.02.2005р. № К-596/1, згідно з яким підтверджено віднесення препарату «Гінсомін»до коду товару 3004501000 за УКТЗЕД. Судом також встановлено, що вказані документи надавались позивачем під час митного оформлення препарату «Гінсомін».

Оцінуючи наявні докази, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд звертає увагу на наступне.

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України.

Пунктом 35 ст.1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з п.19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу (ст.3 Митного кодексу України).

Згідно зі статтею 18 Митного кодексу України товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України, окрім митного контролю, можуть підлягати санітарному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному та екологічному контролю.

Митне оформлення може бути завершено тільки після закінчення зазначених видів контролю.

Статтею 37 Митного кодексу України визначено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню.

Митне оформлення здійснюється службовими особами митниці, з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання звезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Операції, що входять до митного оформлення, і порядок їх здійснення визначаються Державною митною службою України відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно зі ст.42 Митного кодексу України, митні органи самостійно визначають форму та обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи при здійсненні митного оформлення вказаних товарів.

Відповідно до ст.43 Митного кодексу України, у разі ввезення товару на митну територію України митний контроль закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що особи, які переміщують товари транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам (документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006р. № 80. До таких документів, належать, зокрема, митна декларація та документи, що містять відомості необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при декларуванні товарів і транспортних засобів. Відповідно до ст.70 Митного кодексу України метою митного оформлення є , засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю. Статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Відповідно до ст.78 Митного кодексу України митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після иконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до статті 81 Митного кодексу України, Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Перелік товарів, що підлягають обов'язковому декларуванню, встановлюється цим Кодексом та актами Кабінету Міністрів України.

Декларування товарів і транспортних засобів декларантами - юридичними чи фізичними особами, які в силу ч.2 ст.88 Митного кодексу України зобовязані здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу предявляти товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. №574 затверджено Положення про вантажну митну декларацію. Згідно з пунктом 2 цього Положення, вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

У графі 33 ВМД зазначається код товару згідно з УКТЗЕД.

Відповідно до статті 86 Митного кодексу України, митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 20.04.2005р. №314 «Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації»(надалі по тексту Порядок №314) встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю. При цьому у пункті 17 розділу 3 «Здійснення митних процедур»вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів згідно з поданими документами.

Пункт 25 Порядку №314 містить норму, за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються, або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребують проведення такого огляду. Згідно з пунктом 3 Порядку №314 під час прийняття ВМД до оформлення здійснюється, зокрема, перевірка за допомогою програмного забезпечення правильності заповнення декларантом ВМД відповідно до вимог, встановлених Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою І Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. №574.

При здійсненні митного контролю проводиться перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами), перевірка правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства.

Таким чином, митний контроль здійснюється на стадії декларування товару і саме митний орган на цій стадії здійснює перевірку класифікації та кодування товару.

Наказом Державної митної служби України від 22.06.2006р. №514 затверджено Порядок подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України.

Відповідно до п.2.1 р.2 вказаного Порядку, переліки документів, подання яких необхідне для здійснення митного оформлення товарів із застосуванням пільг в оподаткуванні відповідно до положень нормативно-правових актів, визначені в додатках 1-2 цього Порядку. Пунктом 3 додатку 1 до зазначеного Порядку передбачено, що для застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні виробів медичного призначення (крім підакцизних товарів), зареєстрованих та допущених до застосування Україні в установленому законодавством порядку, що ввозяться на митну територію України (за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України) подається оригінал свідоцтва про державну реєстрацію або його нотаріально засвідчена копія, або підтвердження державної реєстрації виробів медичного призначення, видане Міністерством охорони здоров'я України, Згідно з переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003р. №1949 «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість». Пунктом 12 ст.1 Митного кодексу України визначено, що митна декларація - це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. При цьому, згідно з п.14 ст.1 Митного кодексу України митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

На відміну від податкової декларації - документу, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку (пп.1.11 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), митна декларація містить лише відомості про товар, який переміщується через митний кордон, а не визначає податкові зобов'язання.

Згідно із ст.78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставами цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму. Наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (п.19, 35 ст.1 Митного кодексу України).

Згідно із ст.4 Закону України «Про Єдиний митний тариф»товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться зав межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом. Д

Статтею 8 Закону України «Про Єдиний митний тариф»передбачено, що ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про Єдиний митний тариф»мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього і Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної і декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Таким чином, відповідальним за нарахування мита є митний орган.

Відповідно до п.2.4 ст.2, пп.б) п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.

При цьому платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з п.10.3 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, незалежно до сплати) митним органам.

Відповідно до пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Як вже зазначалось судом, пропуск товарів через митний кордон України означає завершення митного оформлення і виконання митним органом митних процедур, у тому числі й сплату податків і зборів, що пов'язуються з імпортом товарів на митну територію України.

Судом встановлено, що при переміщенні товару через митний кордон України перевірка правильності класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД, нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар. Будь-які зауваження щодо правильності заповнення ВМД, класифікації та кодування товару під час митного оформлення були відсутні, документи, які були подані позивачем для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та для застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні товару у митного органу сумнівів не викликали.

Ставки ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України, встановлюються на підставі Закону України «Про Митний тариф України»від 05.05.2001р. №2371-111.

Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Відповідно до ст.311 Митного кодексу України в УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, Найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Відповідно до ст.313 Митного кодексу України митні органи класифікують Довари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян. За змістом ст.313 Митного кодексу України класифікація товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Згідно з ч.1 ст.15 Митного кодексу України та п.1.1, 3.22 Примірного положення про митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 25.07.2003р. №500, митниця є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі митної справи, який у межах своєї компетенції веде роботу з класифікації та кодування товарів у митних цілях відповідно до УКТ ЗЕД.

Як встановлено судом, Київська регіональна митниця за період оформлення позивачем ВМД від №100000007/2008/297576 від 11.04.2008р., №100000007/2008/300631 від 25.04.2008р., №100000007/2008/319840 від 11.08.2008р., №100000016/2010/614624 від 20.04.2010р., №100000007/2009/132470 від 25.12.2009р., №100000016/2010/606132 від 12.01.2010р., №100000016/2010/608485 від 15.02.2010р., №100000016/2010/608977 від 19.02.2010р., №100000016/2010/611427 від 18.03.2010р., №100000016/2010/612584 від 30.03.2010р., №100000016/2010/613174 від 06.04.2010р., №100000016/2010/619540 від 07.06.2010р., №100000016/2010/619968 від 10.06.2010р., №100000016/2010/621577 від 24.06.2010р., №100000007/2008/296878 від 08.04.2008р., №100000007/2008/302828 від 14.05.2008р., №100000007/2008/730195 від 07.11.2008р., №100000007/2009/100913 від 06.02.2009р., №100000007/2009/116789 від 28.07.2009р., №100000007/2009/123329 від 29.09.2009р., №100000007/2009/128126 від 13.11.2009р., №100000016/2010/608597 від 16.02.2010р., №100000016/2010/609286 від 23.02.2010р., №100000016/2010/613484 від 08.04.2010р., №100000016/2010/616622 від 11.05.2010р., №100000016/2010/483271 від 29.10.2010р., №100000016/2010/489426 від 21.12.2010р., №100000016/2010/489749 від 22.12.2010р., №100000007/2008/299431 від 21.04.2008р., №100000007/2008/301929 від 07.05.2008р., №100000007/2008/303051 від 15.05.2008р., №100000007/2009/102077 від 20.02.2009р., №100000007/2009/104344 від 16.03.2009р., №100000007/2009/106577 від 09.04.2009р., №100000007/2009/117104 від 30.07.2009р., №100000007/2009/125567 від 20.10.2009р., №100000007/2009/132280 від 24.12.2009р., №100000016/2010/608969 від 19.02.2010р., №100000016/2010/608969 від 19.02.2010р., №100000016/2010/613488 від 08.04.2010р., №100000016/2010/622951 від 06.07.2010р., №100000007/2008/303056 від 15.05.2008р., №100000007/2008/303059 від 15.05.2008р., №100000007/2008/730600 від 11.11.2008р., №100000007/2008/732046 від 20.11.2008р., №100000007/2009/119648 від 26.08.2009р., №100000007/2009/124229 від 07.10.2009р., №100000007/2009/125826 від 22.10.2009р., №100000007/2009/127486 від 06.11.2009р., №100000007/2009/128956 від 20.11.2009р., №100000007/2009/131318 від 14.12.2009р., №100000007/2009/132808 від 28.12.2009р., №100000007/2009/132842 від 30.12.2009р. даний товар задекларовано підприємством за кодом УКТ ЗЕД 3004 50 10 00 та пропуску товару у вільний збіг не виносила рішення щодо класифікації товару, яким би позивачу було визначено обов'язок класифікувати товар за кодом, відмінним від коду 3004 50 10 00 згідно з УКТ ЗЕД, яким позивач і керувався при здійсненні митного оформлення товарів протягом зазначеного періоду.

Відповідно до п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

При цьому, суд звертає увагу, що як під час проведення митного оформлення, так і за результатами перевірки, відповідачем не приймалось рішення про визначення іншого коду товарів відносно препаратів «Бодимарин», «Ідеос», «Гінсомін»та «Магнефар В6», які імпортовано позивачем відповідно до вантажно митних декларацій. Як зазначено судом, під час митного оформлення вказаного товару позивачем митним органом було погоджено код товару згідно УКТ ЗЕД, про що свідчать відбитки штампів митниці на вантажних митних деклараціях.

Як вбачається з даних акта перевірки, товар, заявлений позивачем до митного оформлення за вказаними ВМД, пропущено на митну територію України.

Отже, оформлення відповідачем ВМД за вказаний період свідчить про надання позивачу права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує його права та обов'язки щодо здійснення ним відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Таким чином, якщо митний орган, приймаючи ці вантажні митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України, тобто погоджувався з наданими позивачем відомостями про товар, то відповідно до ст.17 Закону України «Про Єдиний митний тариф», п.10.1 та 10.3 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»митний орган не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування ввізного мита і податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.

Як вже зазначалось судом, вантажна митна декларація не є тотожною податковій декларації, а відповідальним за визначення податкових зобовязань щодо сплати ввізного мита та податку на додану вартість у звязку з ввезенням товарів на митну територію України в силу Закону є митний орган. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2 оглядового листа Верхового Суду України від 01.03.2010р. №21-13/2010, а також у постановах Верхового Суду України від 02.06.2009р. у справі №21-474во09 та від 21.01.2011р. у справі №21-64а10.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано. Відповідачем не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято законно, обґрунтовано, у межах компетенції, тобто з урахуванням усіх обставин.

Враховуючи, що відповідачем, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погодився з нульовою ставкою ввізного мита та з кодом товарної номенклатури, зазначеної позивачем, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення не є наслідком методологічних помилок, виявлених у поданих позивачем вантажних митних деклараціях, тому нарахування позивачу митним органом ввізного мита є необґрунтованим та безпідставним.

Таким чином, беручи до уваги приписи наведених правових норм, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що нарахування Київською регіональною митницею ввізного мита та прийняття на підставі акту перевірки №н/16/11/100000000/21642228 податкових повідомлень-рішень від 16.06.2011р. №128 та від 27.09.2011р. №202 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання їх протиправними та скасуванню.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги Спільно українсько-естонське підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.06.2011р. №128 та від 27.09.2011р. №202 винесені Київської регіональною митницею.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.М. Клименчук