Постанова № 20963618, 30.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2011 року           <Час проголошення >          № 2а-8253/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В. розглянувши письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київспецтранс"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

проскасування податкового повідомлення - рішення № 000037233/0 від 16.07.2007 року В С Т А Н О В И В:

          У серпні 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Київспецтранс», (далі-позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, (далі-відповідач), про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 16 липня 2007 року № 0000372330/0.

          Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2007 року у справі № 3/67 позов задоволено в повному обсязі.

          Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2007 року у справі № 3/67 залишено без змін.

          Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.05.2011 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009 року у справі № 22-а-13931/08 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2007 року у справі № 3/67 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

          В ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначено, що судами попередніх інстанцій не було досліджено правомірність формування позивачем податкового кредиту за відповідні звітні податкові періоди за результатами окремих господарських операцій та чи приймали участь при цьому кошти, отримані позивачем у межах дотацій.

У відповідності до здійсненого розподілу автоматизованою системою документообігу суду, справу передано на новий розгляд судді Шрамко Ю.Т.

          Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києваа від 09.06.2011 р. справу прийнято до провадження та призначено судовий розгляд справи.

          В судовому засіданні 21.11.2011 р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача обґрунтовані неправомірністю висновків зроблених під час перевірки та наявністю підстав для скасування прийнятого на підставі складеного акту рішення.

          Представник відповідача в судовому засіданні 21.11.2011 р. проти заявлених вимог заперечувала, просила суд у задоволенні позову відмовити. Заперечення відповідача мотивовані тим, що позивач, отримуючи бюджетні дотації, не формував податковий кредит пропорційно частці, яка відповідає операціям, що не є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 та підпункту 7.4.3 пункту 7.4 Закону України "Про податок на додану ватість", що призвело до заниження податку на додану вартість. Відповідач вважає, що отримання позивачем сум дотацій з бюджету не є об’єктом оподаткування ПДВ і позивач не повинен був включати до податкового кредиту суми коштів від таких дотацій.

          У судовому засіданні представник позивача надала суду Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якої вбачається, що 02.02.2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено зміни, позивачем змінено правову форму діяльності з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство. Таким чином, суд на місці ухвалив замінити позивача, - Відкрите акціонерне товариство "Київспецтранс" на Публічне акціонерне товариство "Київспецтранс".

          У судовому засіданні представники сторін подали заяви про розгляд справи у письмовому провадженні.           Суд ухвалив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

          Основним видом діяльності позивача є збирання, вивезення та знешкодження побутових відходів (сміття), тарифи на ці послуги регулюються місцевими органами державної влади та місцевого самоврядування на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

          Зокрема, тарифи на послуги з прибирання, вивезення та знешкодження відходів були введені в дію з 1 червня 1998 року для всіх підприємств міста Києва, в тому числі для позивача, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18 травня 1998 року № 1075 «Про затвердження тарифів на послуги з прибирання, вивезення та знешкодження твердих побутових відходів і рідких нечистот».

          Згідно частини 4 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчих від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

          На виконання зазначених положень вказаного закону, позивачем отримувались дотації на відшкодування збитків від надання послуг з санітарної очистки міста згідно розпоряджень Київської міської державної адміністрації, які спрямовувались позивачем на компенсацію різниці в ціні паливно-мастильних матеріалів, що використовувались при наданні послуг.

          Відповідно до бюджетних призначень Київською міською державною адміністрацією підприємству були перераховані кошти на загальну суму 8 046 300 грн. за кодом КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

          Згідно з підпунктом 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану ватість", до операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ, належать виплати у грошовій формі заробітної плати (інші прирівняні до неї виплати), а також пенсії, стипендії, субсидії, дотації за рахунок бюджетів.

          Відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження)

          Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває товари (послуги), які призначаються для їх використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

          Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону, у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково-ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

          Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що «не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)».

          Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва було проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Київспецтранс»за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт перевірки від 3 липня 2007 року за № 109/23-605-02772037.

          На підставі висновків про порушення позивачем підпункту 7.4.2, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ДПІ у Подільському районі міста Києва податковим повідомлення-рішенням № 0000372330/0 від 16 липня 2007 року визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 924533 грн. (в тому числі 616355 грн. основний платіж, 308 178 грн. штрафні (фінансові) санкції).

          В акті перевірки зазначено, що в порушення підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», підприємство не формувало податковий кредит пропорційно частці, яка відповідає операціям, що не є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 та підпункту 7.4.3 пункту 7.4 Закону. , що призвело до заниження податку на додану вартість на 616355 грн., в тому числі у грудні 2004 р. в розмірі 123737 грн., у вересні 2005р. в розмірі 122439 грн., у травні 2006р. розмірі 61133 грн., у серпні 2006р., в розмірі 98377 грн., у вересні 2006р., в розмірі 40771 грн., у жовтні 2006р. в розмірі 8650 грн., у листопаді 2006р. в розмірі 74535 грн., у грудні 2006р. в розмірі 84713 грн.

          Судом встановлено, що для надання послуг зі збирання, вивезення та знешкодження побутових відходів (сміття) позивачем проводилась закупівля паливно-мастильних матеріалів. Придбані в перевіреному періоді протягом 2004-2006 років паливно-мастильні матеріали використовувались позивачем для надання послуг з санітарної очистки м. Києва, що є статутним завданням й одним з видів господарської діяльності позивача згідно з довідкою ЄДРПОУ.

          Під час розгляду справи судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, та не заперечено сторонами, що підприємство протягом перевіреного періоду закуповувало бензин та дизельному паливо у ТОВ «Кий-Інвест» на підставі договору поставки паливно-мастильних матеріалів № КІ22/01-КС від 22.01.2005р., та у ПП «Нортекс» за генеральним договором поставки № Н01/04-1К від 08.01.2004р., що підтверджується зазначеними договорами, видатковими накладними № 74 від 01.06.2005р, № 91 від 01.07.2005р., № 92 від 04.07.2005р., №94 від 06.07.2005р., № 95 від 12.07.2005р., № 96 від 15.07.2005р., № 103 від 02.08.2005р., №104 від 04.08.2005р., № 105 від 05.08.2005р., № 118 від 01.08.2005р., №120 від 03.08.2005р., № 121 від 05.08.2005р., №147 від 13.10 2005р., № 156 від 02.11.2005р., № 169 від 01.12.2005р., № 170 від 02.12.2005р., № 12 від 04.02.2006р., №14 від 09.02.206р., №22 від 01.03.2006р., № 23 від 02.03.2006р., № 34 від 01.04.2006р., № 48 від 01.05.2006р., № 58 від 02.06.2006р., № 68 від 03.05.2006р., № 86 від 01.08.2006р., № 99 від 06.08.2006р., № 122 від 20.10.2006р, № 146 від 01.12.2006р., видатковими накладними № 106 від 06.07.2004р, 108 від 08.07.2004р., № 123 від 03.08.2004р., №124 від 04.08.2004р., № 136 від 31.08.2004р., № 140 від 03.09.2004р., № 144 від 09.09.2004р., № 150 від 16.09.2004р., № 151 від 17.09.2004р., №158 від 23.09.2004р., № 159 від 24.09.2004р., 162 від 01.10.2004р., №163 від 05.10.2004р., № 166 від 08.10.2004р., № 185 від 01.11.2004р., № 187 від 04.11.2004р., № 191 від 09.11.2004р., № 194 від 12.11.2004р., № 207 від 01.12.2004р., №208 від 02.12.2004р. № 227 від 30.12.2004р., та реєстром отриманих податкових накладних за вересень 2005р. на загальну суму 1908512,78 гривні, квітень 2006р. на загальну суму 215567,77 гривень, травень 2006р. на загальну суму 1058849,84 гривень, червень 2006р. на загальну суму 10689,84 гривень, серпень 2006р. на загальну суму 1982964,88 гривні, вересень 2006р. на загальну суму 1232718,45 гривень, жовтень 2006р. на загальну суму 1103891,10 гривня, листопад 2006р. на загальну суму 1057830,53 гривень та грудень 2006р. на загальну суму 1224807,03 гривень, виписками з банківського рахунку позивача (копії в матеріалах справи).

          Факт постачання зазначених товарів відповідачем не заперечується.

Оскільки операції з купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів є об’єктом оподаткування ПДВ і не звільнені від оподаткування, суму ПДВ у вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів позивачем, за першою подією (по факту отримання ПММ), було віднесено у періоді, що перевірявся, до складу податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», що підтверджується податковими деклараціями позивача з податку на додану вартість (з урахуванням рахунків корегування сум ПДВ) за грудень 2004р., вересень 2005р., травень 2005р., вересень 2006р., жовтень 2006р., листопад 2006р., грудень 2006р. (копії в матеріалах справи).

          Послуги з прибирання вивезення та знешкодження відходів, для надання яких позивач здійснював придбання паливно-мастильних матеріалів, також підлягають оподаткуванню ПДВ. Сума ПДВ у вартості наданих в перевірений період послуг, позивачем відносилась до податкового кредиту з ПДВ, що не заперечується відповідачем.

          На компенсацію різниці в ціні паливно-мастильних матеріалів та відшкодування збитків від надання послуг з санітарії очистки міста згідно результатів фінансово-господарської діяльності підприємством з грудня 2004 року по грудень 2006 року було отримано на бюджетний рахунок відповідні дотації, які позивачем включались до складу валових доходів підприємства у відповідності до Закону України від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств».

          Згідно з наданими Головним управлінням комунального господарства Київської міської державної адміністрації на виконання запиту суду від 05.09.2001р. платіжними дорученнями № 33 від 01.09.2005р. на суму 800000,00 грн., № 56 від 09.09.2005р. на суму 500000,00 грн., № 547 від 09.08.2006р. на суму 791000,00 грн., № 594 від 22.08.2006р. на суму 140300,00 грн., № 713 від 25.09.2006р. на суму 587800,00 грн., № 860 від 30.10.2006р. на суму 102100,00 грн. № 950 від 23.11.2006р. на суму 1371500,00 грн., № 1061 від 20.12.2006р. на суму 1265500,00 грн., суми бюджетних дотацій перераховувались підприємству без урахування ПДВ.

          Чинним законодавством не встановлено винятків з передбаченого підпунктами 7.4., 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порядку визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань для операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких споживачам здійснюється за регульованими тарифами та супроводжується виплатою продавцю дотацій з бюджету на покриття збитків чи покриття різниці в цінах. Будь-яких коригувань сум податкового кредиту в зв'язку з одержанням платником податку на додану вартість дотацій з бюджету на покриття збитків чи на покриття різниці в цінах цей Закон не передбачає.

          Посилання відповідача на порушення позивачем пп. 3.2.7 п.3.2 статті 3 Закону «Про податок на додану вартість»(відповідно до якого не є об’єктом оподаткування ПДВ дотації за рахунок бюджетів) не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки згідно з фактичними обставинами, дослідженими в судових засіданнях, операціями, які дали підстави для включення позивачем у перевіреному періоді відповідних сум до податкового кредиту, було не отримання дотацій, а сплата (нарахування) позивачем коштів постачальникам за паливно-мастильні матеріали, які в подальшому були використані ним в господарській діяльності для надання послуг з санітарної очистки міста. Таким чином, податковий кредит позивачем формувався саме при здійсненні операцій з купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, які є об’єктом оподаткування з податку на додану вартість та не звільнені від оподаткування. Факт здійснення оплати придбаних ПММ за рахунок сум дотацій не впливає на право позивача відносити до складу податкового кредиту сум ПДВ у вартості придбаних ПММ, підтверджених відповідними податковими накладними. Вказана позиція підтримується і ДПА України, яка в листі від 27.01.2007 р. № 1453/7/16-1517 «Про податок на додану вартість» (де на запити платників податків роз’яснено порядок формування податкового кредиту зокрема у випадку отримання бюджетних коштів) зазначає, що «відповідно до норм підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» бюджетні кошти, одержані платником у вигляді дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів (зокрема «субсидії та поточні трансферти підприємствам» КПК 1301100 КЕКВ 1310), вважаються доходом з інших джерел і включаються з метою оподаткування податком на прибуток до складу його валових доходів. У разі придбання за рахунок таких коштів товарів (послуг) чи основних фондів, суми податку на додану вартість, сплачені при їх придбанні, можуть бути включені до складу податкового кредиту (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).»

          Таким чином, суд визнає доведеними ті обставини, що у даному випадку операціями, які дали підстави для включення позивачем відповідних сум до податкового кредиту, було не отримання дотацій, а сплата (нарахування) позивачем коштів постачальникам за паливно-мастильні матеріали, які в подальшому були використані ним в господарській діяльності для надання послуг з санітарної очистки міста.

          Суд також приходить до висновку, що позивач обґрунтовано не виключив зі складу податкового кредиту суму податку на додану вартість відповідно до обсягів отриманих дотацій, що в свою чергу виключає факт порушення підпункту 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

          Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту та з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

          Під терміном «поставка товарів»пункту 1.4 статті 1 зазначеного Закону розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

          Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

          Поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

          Отже, отримання дотації з бюджету взагалі не відповідає визначенню «поставка», а отже позивач цілком правомірно не відображав в деклараціях з податку на додану вартість відповідних звітних періодів обсяги продажу, що не є об'єктами оподаткування відповідно до пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», тому що у відповідності до підпункту 5.3.4 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання» від 30 травня 1997 року № 166 рядок 3 «Операції, що не є об'єктом оподаткування» заповнюється платником в тому випадку, якщо платник здійснює такі операції як частину в загальному обсязі продажу (копії податкових декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року, вересень 2005 року, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 року наявні в матеріалах справи).

          Крім того, у відповідності з підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли платник податку придбаває товари (послуги), які призначаються для їх використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

          Вказана норма передбачає невключення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплаченої у зв’язку з придбанням товарів (послуг), які призначені для використання їх в операціях, які не є об’єктом оподаткування зокрема згідно із статтею 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в даному випадку отримання дотації). Як зазначає позивач у позовній заяві під час перевірки підтверджено, що Київська міська державна адміністрація перераховуючи дотації не купувала у позивача товари (роботи, послуги), а позивач в свою чергу не продавав адміністрації паливно-мастильні матеріали, інші товари не надавав послуги.

          Перерахування бюджетних дотацій здійснювалось для покриття понесених витрат позивачем в процесі виконання статутних завдань, а тому бюджетні дотації не є продажем товарів (робіт, послуг).

          Аналогічної думки дотримується й Вищий адміністративний суд України, який в ухвалі від 10.05.2011р. по справі К-21057/09 встановив, що «позивач обґрунтовано, на підставі п. 3.2.7 ст. 3 Закону № 168/97-ВР не виключив зі складу податкового кредиту суду податку на додану вартість відповідно до обсягів отриманих дотацій, що, в свою чергу, виключає факт порушення пп. 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4. ст.. 7 вказаного Закону».

          Отже, висновок відповідача щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.

          Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 71 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивачем надано суду достатні належні докази в обгрунтування позовних вимог.

          Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підтверджені належними доказами, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

          Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київспецтранс»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 16 липня 2007 року № 0000372330/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Київспецтранс» (ідентифікаційний код 02772037) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Ю.Т. Шрамко