Постанова № 20961862, 07.11.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/11782/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіТарновецького І.І.

при секретаріЧовган Д.В.

за участі:представників позивачів Мовсісян В. М., Ващука Ю. В.

представників відповідача Трасковської С. В.,

Швед А. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >Приватного підприємства "МВМ-13" <3-тя особа >до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції <3-тя особа >про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень рішень форми "Р" №0000382300 та №0000392300 від 26.05.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000382300 та № 0000392300 від 26.05.2011 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що за результатами позапланової документальної перевірки позивача було складено акт № 611/23/14149378 від 12.05.2011 року. В ході перевірки встановлено, що ТОВ “ТОРРА”безпідставно сформувало податкові зобовязання у жовтні грудні для ПП “МВМ-13”на підставі нікчемних угод, тим самим відсутні обєкти оподаткування по операціях з придбання товарів, що потягнуло надання податкової вимоги третім особам. Вказані обставини ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні жодним доказом. Між позивачем та ТОВ “ТОРРА”було укладено договори поставки товару № 21/10/10 від 21.10.2010 року та № 12/11/10 від 12.11.2010 року. На виконання вищевказаних договорів є довіреності на отримання товару, товарно транспортні накладні, подорожні листи та податкові накладні. На підставі хибних висновків вищевказаного акту 26.05.2011 року Шепетівською ОДПІ було прийнято податкові повідомлення рішення № 0000382300 та № 0000392300, тому позивач просить їх скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували, надали заперечення. Свої заперечення обґрунтували тим, що під час проведення перевірки ТОВ “ТОРРА”було встановлено, що за період з жовтня по грудень 2010 року воно мало фінансово господарські відносини з позивачем. Виявлені за наслідками перевірки факти свідчили про можливі порушення податкового законодавства, на підставі чого Шепетівською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ПП “МВМ-13”. При перевірці позивачем було надано договори на поставку мазуту та бітуму дорожнього, довіреності на отримання товару, товарно транспортні накладні та подорожні листи. Документи, які б підтверджували поступлення та облік придбаних матеріалів від ТОВ “ТОРРА”на складі не надано.

Обставинами викладеними в акті перевірки встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру, а надані документи не можуть бути підставою для формування податкового обліку ПП “МВМ-13”. Дане порушення призвело до завищення позивачем за період жовтень грудень 2010 року податкового кредиту з ПДВ в сумі 97966,67 грн. та валових витрат для визначення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 489833,00 грн. В звязку з виявленими порушеннями були винесені податкові повідомлення рішення № 0000382300 та № 0000392300 від 26.05.2011 року. Рішення прийняті у відповідності з чинним законодавством, а тому у задоволені позову просили відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судом встановив, що посадовими особами Шепетівської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з перевірки щодо господарських операцій проведених із ТОВ “ТОРРА”.

Висновками акту встановлено порушення п. 1, п. 5 ст.203, п. 1, п. 2, ст.. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст.. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині нікчемності правочинів, оскільки вони не спрямовані на реальне настання наслідків, п. 1.4 ст.1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 71462,00 грн. та п. 4.1. ст.. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” занижено податок на прибуток на суму 122458,00 грн.

Перевіркою зафіксовано відсутність факту здійснення операцій з надання послуг ТОВ “ТОРРА”по поставці мазуту та бітуму.

За результати розгляду матеріалів перевірки керівником Шепетівської ОДПІ прийнято податкові повідомлення рішення № 0000382300 та № 0000392300 від 26.05.2011 року, якими встановлено збільшення суми по ПДВ в розмірі 71462,00 грн. та занижено податок на прибуток на суму 122458,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно п. п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ПК України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суд погоджується з твердженням відповідачів, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Суд не встановив, а представники позивача не довели реального виконання договорів поставки, оскільки не були складені документи, що підтверджують передачу товару.

Відповідно до п. п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 135.4.1. п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Статтею 137 ПК України передбачено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно ст.. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Статтею 3 Закону України від 16.07.99 № 996 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що між ТОВ “ТОРРА”(Постачальник) та ПП “МВМ-13”(Покупець) укладено договори поставки № 21/10/10 від 21.10.2010 року та № 12/11/10 від 12.11.2010 року, згідно яких Постачальник зобовязується передати, а Покупець прийняти та оплатити за встановленою ціною та на умовах договорів Мазут м-100 в кількості 51 тонни та бітуму дорожнього 100 тонн.

Твердження позивача про фактичність поставок продукції не підтверджуються обставинами справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так 21 жовтня укладено договір про поставку мазуту, цією ж датою датується видаткова та податкова накладні, що укладені в м. Острог, хоча видача продукції, відповідно до товаро-транспортних накладних здійснювалось із с. Вельбівно, що жодним чином сторонами не обговорено. Представником позивача не надано жодних підтверджень на виконання п.3.1 Договору, відповідно до якого, поставка товару покупцеві здійснюється в строки, узгоджені окремо між постачальником та покупцем. Представник позивача не зміг надати пояснень, щодо фактичності укладання договору, видаткової та податкової накладної на продукцію, її транспортування, що датується однією датою.

Зазначені обставини стосуються також операції з поставки бітуму дорожнього за договором № 12/11/10 від 12 листопада 2010 року.

Суд бере до уваги, що проведеною перевіркою контрагента позивача ТОВ “ТОРРА” встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських торговельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та поставки зазначеної вище продукції.

Матеріалами перевірки, аналізуючи податкову звітність з ПДВ контрагента позивача, а саме співставлення додатків № 5 податкових декларацій встановлено розбіжність визначених сум податкового кредиту позивача із зобовязаннями контрагента.

Аналіз норм Закону про ПДВ дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належної податкової накладної.

Суд відмічає, що наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку.

Системне дослідження укладених між позивачем та ТОВ "Торра" договорів поставки, оцінка реальності проведеної господарської операції, що є підставою для виникнення права на податковий кредит в сукупності з встановленим порушенням з боку позивача порядку формування податкового кредиту; добросовісності дій платника податку та відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних наведених у документах, щодо яких формується податковий кредит дає право суду зробити висновок про нікчемність договорів поставки від 21.10.2010 року та від 12.11.2010 року.

Суд також бере до уваги дані щодо провадження СВ ПМ ДПА в Рівненській області кримінальної справи № 82/1084-11 порушеної по факту фіктивного підприємництва ТОВ "Торра" (код 33261865, м. Острог), спрямовану на незаконну діяльність щодо сприяння субєктами підприємницької діяльності Волинської, Вінницької та Хмельницької областей в мінімізації податкових зобовязань, що підлягають сплаті до бюджету.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що надані позивачем документи бухгалтерського обліку не підтверджують реальність виконання договорів, оскільки не було складено акти прийому передачі товару, та не надано банківські виписки, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано встановлено порушення позивачем вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Закону України “Про податок на додану вартість”законно винесено податкові повідомлення рішення № 0000382300 та № 0000392300 від 26.05.2011 року (на підставі, у межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України) та в межах компетенції Шепетівської ОДПІ, підстав для його скасування судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 94, 99, 104, 158-163, 167, 254, 255 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "МВМ-13" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень рішень форми "Р" №0000382300 та №0000392300 від 26.05.2011 року відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2011 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/І.І. Тарновецький

"Згідно з оригіналом" СуддяІ.І. Тарновецький