Постанова № 20961729, 17.10.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

< для копії >

Справа № 2270/10530/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіТарновецького І.І.

при секретаріПарамей А. Ю.

за участі:представника позивача Щербака А.Є.

представника відповідача Медведь Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента" <3-тя особа >до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області <3-тя особа >про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента" звернулось до суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042303 від 21.03.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 31 березня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента" отримало податкове повідомлення рішення №0000042303 від 21.03.2011 року, винесене Славутською ОДПІ , яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідно: за листопад 2010 року на 162343 грн. та за грудень 2010 року на 88352 грн., а всього на загальну суму 250695 грн., однак акту перевірки , який слугував би матеріальною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення № 0000042303 не було надано відповідачем. В даному повідомленні рішенні № 0000042303 вже було зазначено правову підставу для зменшення суми бюджетного відшкодування Акт № 126/15/30801338 про результати камеральної перевірки підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунковий рахунок за листопад 2010 року та грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року та з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, який був надісланий відповідачем на адресу позивача 07.04.2011 року цінним листом, а отриманий позивачем 08.04.2011 року.

Позивач не погоджується із висновками податкового органу і вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню зважаючи на те, що висновки, зроблені відповідачем у акті перевірки, зводяться до встановлення відсутності підтвердження сплати позивачем податку на додану вартість у багатоступневому ланцюгу постачання по взаємовідносинах із ПП “Даск- Інвест” та ФОП Свищ В.Б.

Однак, як зазначає позивач, усі господарські операції проведені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджені первинними бухгалтерськими документами і доводять реальний характер здійснених операцій та взаєморозрахунків позивача із партнерами, зважаючи на що, просить позов задоволити та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042303 від 21.03.2011 року.

Відповідачем подано заперечення проти позову, у якому зазначається, що проведеною стосовно позивача перевіркою встановлено завищення сум ПДВ, заявлених до відшкодування з бюджету по наступних постачальниках: з ПП “Даск - Інвест”, сума ПДВ 232533 грн. по договору поставки від 23.01.2009 року №23/01/09-2; з ФОП Свищ В.Б. , сума ПДВ 18162 грн. по договору поставки від 09.01.2009 року № 9 - 01/09; усього 250695 грн.

Відповідач зазначає, що у договорі поставки від 23.01.2009 року № 23/01/09-2, укладеного з ПП “Даск - Інвест” були відсутні істотні (обов'язкові) умови договору, а саме відсутня ціна договору, як загальна, так і за одиницю товару, його кількість і асортимент.

Крім того, при перевірці встановлено відсутність документів прийняття - передачі товару за адресою пров. Привокзальна, 2а м. Славута, документів, що засвідчують якість товару, специфікації за договором, а також видаткової - прибуткової накладної, підписаної повноважними представниками, а тому відсутні докази передачі та прийняття товару.

Відповідач вважає, що надані позивачем видаткові накладні та рахунки не підписані повноважними представниками сторін, не посилаються на укладений договір, а тому є неналежними доказами, оскільки складені з порушенням обов'язкових вимог передбачених для складання первинних документів відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зокрема, у документах відсутнє зазначення посади і прізвища особи, що здала ТМЦ, прийняла їх, а у товаро - транспортній накладній відсутня кількість товару та ціна.

Зважаючи на зазначене, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно та із урахуванням вимог законодавства, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав суду додаткові письмові докази, які, з його слів, засвідчують факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей за вищезазначеними угодами, позов просив задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Судом встановлено, 15.03.2011 року Славутською ОДПІ проведено камеральну перевірки підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунковий рахунок за листопад 2010 року та грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року та з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року.

За результатами перевірки підприємства було складено Акт перевірки від 15.03.2011 року Акт № 126/15/30801338 , на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення форми В-1 від 21.03.2011 року за №0000042303, яким завищено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 250695,00 грн.

Відповідно до Акту перевірки виявлено завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 250695,00 грн. у зв'язку з відсутністю підтвердження сплати податку на додану вартість у багатоступневому ланцюгу постачання по взаємовідносинах із ПП “Даск- Інвест”, ФОП Свищ В.Б.

Судом встановлено, що за договором поставки від 23.01.2009 року № 23/01/09-2, укладеного між позивачем та ПП "Даск-Інвест", останнє поставило на адресу ТОВ "Ювента" меблеву фурнітуру та комплектуючі, асортимент та кількість яких визначається в рахунках та накладних, що додаються до договору, що підтверджується видатковими та прибутковими накладними, журналами реєстрації господарських операцій, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, накладними на внутрішнє переміщення, банківськими виписками по оплаті продукції.

Суд також враховує той факт, що ПП “Даск-Інвест” було основним постачальником меблевої фурнітури (меблевих ручок, ніжок, петель, вимикачів, світильників та ін.) для TOB “Ювента”, якою комплектувалися виготовлювані підприємством меблі для ванних кімнат, а ФОП Свищ В.Б. був одним з основних постачальників дзеркал та скла, якими комплектувалися меблі для ванних кімнат, а також те, що зазначені складові отримували за довіреностями посадові особи підприємства позивача, про що свідчать витяги з Книги обліку довіреностей та накладні про оприбуткування продукції на складі, наявні серед матеріалів справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що TOB “Ювента” дійсно використовувала отримані від ПП “Даск-Інвест” та ФОП Свищ В.Б. меблеві комплектуючі для виготовлення меблів для ванних кімнат з метою їх наступної реалізації (в тому числі на експорт) для отримання доходу.

Судом встановлено, що усі господарські операції позивача з вище зазначеними контрагентами за періоди з 01.10.2010 по 31.10.2010 року та з 01.11.2010 по 30.11.2010 року підтверджуються наданими суду документами.

Суд бере до уваги, що у акті перевірки відповідачем не ставиться під сумнів правомірність та фактичність здійснених господарських операцій вчинених між TOB “Ювента” та ПП “Даск-Інвест”, а також між TOB “Ювента” та ФОП Свищ В.Б.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР, який діяв на час існування спірних відносин, встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Платник податкупокупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97). Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку даним пунктом не передбачено.

Пунктом 198.2 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, вказаного в податкових накладних, виписаних вказаними постачальниками.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтями 204, 205 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідність змісту договорів поставки, укладених між позивачем та його контрагентами вимогам цивільного законодавства.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи зазначені договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагенти ПП “Даск-Інвест” та ПП Свищ В.Б. не лише вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договорів, а й виконали ці договори, зокрема, здійснено поставку продукції та її оплату. Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність окремих реквізитів договорів як на підставу недійсності договорів, оскільки сторонами вчинені усі дії, необхідні для виконання договору, передбачені вимогами чинного цивільного законодавства України, що підтверджується матеріалами справи.

Безпідставність висновків матеріалів перевірки також підтверджується довідкою Уманської ОДПІ про результати невиїзної документальної перевірки ПП Свищ з питань правових відносин із ТОВ "Ювента". Матеріалами перевірки підтверджено фактичність взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом по поставці продукції в листопаді 2010 року за накладними вказаними в матеріалах перевірки ТОВ "Ювента".

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача відповідають вимогам чинного законодавства, відповідно підлягають задоволенню в повному обсязі, а відповідачем безпідставно встановлено порушення вимог Закону України про ПДВ, Податкового кодексу України, щодо завищення суми податку на додану вартість, що є підставою для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042303 від 21.03.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 94, 99, 104, 158-163, 167, 254, 255 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області №0000042303 від 21.03.2011 року.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2011 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя< для копії >І.І. Тарновецький

< для копії >< для копії >