Постанова № 20961487, 01.09.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/8328/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМайстер П.М.

при секретаріГолуб О.О.

за участі:представників позивача: Везденецького В.В., Дідика С.П.,

представника відповідача: Ланчук Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >Товариства з обмеженою відповідальністю "РосАпатитінвест" <3-тя особа >до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому <3-тя особа >про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0002112301/916 від 11.04.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернувся позивач до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0002112301/916 від 11.04.2011 року.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що з висновком в акті перевірки не погоджується, оскільки контрагентами виписані податкові накладні на підставі яких позивачем правомірно включено суми податку на додану вартість до податкового кредиту і податковий орган не наділений повноваженнями щодо визнання недійсними угод укладених між суб'єктами господарювання. Угоди судом недійсними не визнавались, недійсність зазначених правочинів прямо не встановлена законом.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві і просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та надали суду заперечення в якому зазначають, що переміщення товару здійснювалось безпосередньо від ПП Агрофірми "Лани Поділля" до позивача, а не з ТОВ "Агрохім Поділля", який участі у здійсненні операції з поставки аміачної селітри згідно накладних не приймав. Позивачем перераховувались кошти ТОВ "Агрохім Поділля" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, представника відповідача, суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити зважаючи на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РосАпатитінвест" зареєстроване 03.12.99р. Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради і йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 30621811.

Відповідачем проведено документальну позапланову перевірку з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.12.10р. по 31.12.10р. та складено акт від 21.03.11р. №1856/23-5/30621811. На підставі акту винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0002112301/916 від 11.04.2011 року в якому зазначено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем 96581,00грн. і штрафними санкціями 24145,00грн.

Із матеріалів справи слідує, що позивач уклав договір від 03 жовтня 2010 року №33/АП/РАІ поставки з ТОВ «Агрохім Поділля» юридична адреса якого м. Хмельницький, вул. П.Мирного, буд. 26/3, оф. 52 мінеральних добрив на ТОВ «РосАпатитінвест» м. Хмельницький, вул. Свободи, 4/1. Місце укладення договору - м. Хмельницький.

У судове засідання надано накладні на маршрут або групу вагонів за №33859013 від 15.12.10р. та №33859079 від 17.12.10р. в яких зазначено, що відправник ПП Агрофірма "Лани Поділля" м. Вінниця, платник ПП Агрофірма "Лани Поділля", одержувач ТОВ "РосАпатитінвест" м. Хмельницький вул.Свободи, 4/1, оф. 1-6, найменування вантажу кальцієво-аміачна селітра, станція призначення м. Полонне, Хмельницької області.

Судом враховано наданий відповідачем акт ДПІ м. Хмельницького від 17.03.11р. про результати проведення невиїзної документальної перевірки з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту ТОВ "Агрохім Поділля" за період з 01.12.10р. по 31.12.10р. В акті зазначено, що кількість працюючих на підприємстві становить 3 особи. На сторінці 6, 7 акту перевірки вказано, що перевіркою встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів. В ході перевірки не підтверджено формування податкових зобов'язань з контрагентом ТОВ "РосАпатитінвест" в сумі 96581,15грн. Будь - яких інших доказів про наявність складських приміщень, або основних засобів для організації поставки товару ТОВ "Агрохім Поділля" позивачем не надано, а судом в засіданні не здобуто.

Відсутність у ТОВ "Агрохім Поділля" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів засвідчує відсутність реального характеру відповідних операцій, що підтверджені доводами податкового органу.

Судом установлено, що операції з придбання та подальшої реалізації вапняково - аміачної селітри були для позивача завідомо збитковими. Так, згідно з договором поставки від 03 жовтня 2010 року №33/АП/РАІ між постачальником ТОВ «Агрохім Поділля» і ТОВ «РосАпатитінвест», останнє придбало мінеральні добрива, а саме вапняково-аміачну селітру в кількості 167,4 тони за ціною 3043,54грн. за тону з ПДВ, які в березні місяці 2011 року після розвантаження, фасування, зберігання на ВАТ «Полонське підприємство «Агрохім», з врахуванням витрат позивача на оплату за розвантаження, зберігання, фасування згідно договору зберігання №33/10 від 01 липня 2010 року, витрат на доставку за договором поставки мінеральних добрив №32/РАІ/АІ-11 до станції призначення покупця (ФГ «Агро-Інвест») склали 2950,00грн. за тону з ПДВ, що менше ціни придбання на суму 93,54грн. за тону без врахування вище зазначених витрат.

Суд приходить до висновку, що зі змісту угод і наступних дій платника податку, який продав товар за ціною, нижчою від ціни придбання, вбачається навмисне здійснення ним діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом включення до податкового кредиту з ПДВ і що зазначені дії свідчать про зловживання правом на відшкодування цього податку з бюджету, наданим Законом № 168/97-ВР.

Суд не погоджується з твердженням позивача, що в результаті цієї операції платник податку отримав дохід і правомірно відніс на валові витрати всю вартість придбаних мінеральних добрив, з урахуванням якої сформував податковий кредит.

Суд також дійшов висновку, що визначення позивачем валових витрат на придбання оспорюваного рішення було те, що операції з придбання та подальшої реалізації мінеральних добрив були для позивача завідомо збитковими, що не свідчить про одержання доходу і тому в сукупності такі операції не відповідають меті підприємницької діяльності одержанню прибутку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Установлені судом обставини дають підстави стверджувати, що купівля мінеральних добрив та їх подальша реалізація за ціною, нижчою від ціни придбання, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій. Намір одержати дохід лише в обраний позивачем спосіб шляхом відшкодування ПДВ з бюджету не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За наведених обставин наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97-ВР необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для відшкодування ПДВ, оскільки позивачем не доведено і судом не встановлено обєктивність та поважність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Податковий орган мав підстави вважати правочин нікчемним, а суд погодитися з обґрунтованістю висновку податкового органу, що головною метою платника податку було одержання доходу за рахунок формування податкового кредиту з ПДВ. Це стало підставою для визнання одержання податкової вигоди необґрунтованою та відмовити у позові.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2).

Як установлено в частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Суд також бере до уваги, що позивач з 1999 року працює в сегменті ринку по поставці мінеральних добрив (хімікатів) та добре обізнаний в організації їх поставок від виробників товару.

Аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної на що спирається в позовній заяві позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних виданих йому поставщиком товару - ТОВ «Агрохім Поділля».

З іншого боку, наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Згідно п.п.7.4.1., 7.4.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.2.6. ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Суд врахував доводи державної податкової інспекції про безтоварність операцій, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

На думку суду докази, на які посилається позивач є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, а Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому, ухвалюючи податкове повідомлення-рішення, про скасування якого заявлено позов, виходила з того, що позивач товар у товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Поділля" не придбавав і ці операції були фіктивними.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути підставою для відмови у наданні відповідного права, в тому числі і права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

У процесі встановлення обставин у справі з'ясовано, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у задоволенні подібної вимоги слід відмовити.

Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку.

З урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд виходить з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається.

Тому за наявності вказаних обставин, суд враховує нікчемність договору № 33/АП/РАІ від 03.10.10р. поставки з ТОВ "Агрохім Поділля" мінеральних добрив (агрохімікатів).

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, позивачем не доведено правомірності позовних вимог, також судом, в судовому засіданні, не здобуто підтвердження підстав скасування винесеного податкового повідомлення рішення ДПІ м. Хмельницького.

Враховуючи те, що вимоги позивача є не обґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, наявні всі підстави відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 186 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові товариства з обмеженою відповідальністю "РосАпатитінвест" (м. Хмельницький. вул. Залізняка, 1а, код 30621811) до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0002112301/916 від 11.04.2011 року відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 01 вересня 2011 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/< Суддя >

"Згідно з оригіналом" СуддяП.М. Майстер