Постанова № 20960876, 27.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" грудня 2011 р. № 2-а-15718/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Істоміної А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс-торг"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Промсервіс-торг", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова № 0001312303 від 17.11.2011 року.

В обґрунтування позову вказано, що акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова складено з порушеннями вимог діючого законодавства України, з перевищенням повноважень, наданих ОДПС Державою, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необ'єктивним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не зявився, та надав суду заяву про слухання справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання зявився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на відсутність підприємства та його потужностей за його адресою.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Промсервіс-торг»з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2011 року.

За результатами якої було складено акт №2622/23-03-05/34954542 від 09.11.2011 року, яким було встановлено порушення позивачем положень п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.20.1.1, п. 201.6.п. 201.7.п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт», що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2011р. в сумі 115311 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення - рішення № 0001312303 від 17.11.11р. на суму 172967 грн.

Суд зазначає, що підставою винесення оскарженого податкового рішення згідно вище зазначеного акту перевірки є результати оперативної роботи ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, а саме висновку № 35/26-42 від 14.10.2011 року щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності субєкту господарювання ТОВ «Промтехноопт».

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами по справи, а також підтверджується актом перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №2622/23-03-05/34954542 від 09.11.2011року, між ТОВ «Промсервіс-торг»та ТОВ «Промтехноопт»була укладена угода купівлі - продажу №010601 від 01.06.11р., згідно якої контрагент позивача зобовязується передати у власність позивача товарно-матеріальні цінності.

Згідно п. 1.3 угоди «Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця у момент фактичної передачі товару Продавцем Покупцю, про що свідчить підпис у товарній накладній.»

Згідно п. 3.1 угоди «Доставка товару здійснюється за рахунок Покупця. Самовивіз».

Суд зазначає, що факт отримання товару, перевезення товару, фактичний розрахунок за товар згідно угоди №010601 від 01.06.11р. підтверджується матеріалами справи (Т.1 ас.83-273; Т. 2 ас. 1-203)

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочини між позивачем та ТОВ «Промтехноопт»на думку відповідача є нікчемними, суд зазначає, що оскільки правочини з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «Промтехноопт»за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає, що доказів відсутності повноважень у посадової особи ТОВ «Промтехноопт» на підписання договору в момент його укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акт перевірки, що ТОВ «Промтехноопт»за юридичною адресою відсутній, то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже не знаходження за юридичною адресою не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «Промтехноопт»правочинів.

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Крім цього, щодо посилання в акті відповідача на висновки ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №35/26-42 від 14.10.11р. та акту №111/23-02-05/37092055 від 21.10.11р. про неможливість проведення зустрічної звірки господарських взаємовідносин з платниками податків, в т.ч. з ТОВ «Промсервіс-торг», то суд зазначає, що згідно зі статтею 83 ПКУ, висновки податкової міліції не належать до матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок.

Так, підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Промтехноопт»так і на час судового розгляду ТОВ «Промтехноопт»знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платниками податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон повязує настання наслідків нікчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «Промтехноопт»»є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»№996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «Промсервіс-торг»сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень, а отже правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Промтехноопт».

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001312303 від 17.11.2011 року винесено ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс-торг" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова № 0001312303 від 17.11.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 грудня 2011 року.

Суддя <Текст >Спірідонов М.О.

<Текст >