Постанова № 20960828, 14.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2011 р. № 2-а- 10544/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бідонько А.В., суддів Бабаєва А.І., Котеньова О.Г.

при секретарі судового засідання - Загребельному В.І.

за участю:

представника позивача - Маслова Л.К.

представник позивача - Келебедри Н.Б.

представника відповідача - Зіборової О.С.

представник відповідача - Гуньковської Н.О.

представника відповідача - Яно Ю.В.

прокурора - Василець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" до Вовчанської міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області, за участю прокуратури Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Великобурлуцький сироробний завод», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, просить скасувати податкові повідомлення-рішення Вовчанської міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області №№ 0000152301, 0000172301, 0000162301, 0000022201 від 01.08.11, якими визначені грошові зобовязання з ПДВ, податку на прибуток, податок з доходів нерезидентів, штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток. Позовні вимоги обґрунтовує неправомірністю висновків акту перевірки, на підставі якого ухвалені спірні рішення, зокрема, неправильним застосуванням податковою інспекцією норм податкового законодавства, невідповідністю висновків акту фактичним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що:

- надання знижки тотожне зменшенню контрактної ціни і відповідної бази оподаткування ПДВ та податком на прибуток, тому неправомірним є висновки інспекції про необхідність оподаткування сум наданих покупцям знижок;

- висновок відповідача про відсутність права на валові витрати по операції з придбання сировини позивачем у ТОВ Комбінат «Молпродукти»є неправомірним, з огляду на те, що реальність операції підтверджена податковими органами, а правовідносини в ланцюгу постачання не стосуються учасників цієї операції;

- зменшення перевіркою сум валових витрат за 2010 та 2011 роки у звязку з продажем деяких товарів по ціні, нижчої від повної собівартості не є обґрунтованим, оскільки мав на меті отримати прибуток і здійснював свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, а неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не повязана з господарською діяльністю;

- висновок МДПІ про не врахування позивачем матеріалів попередньої планової виїзної перевірки в частині податку на прибуток є необґрунтованим, оскільки ці висновки спростовуються раніше прийнятим судовим рішенням, яке набрало законної сили;

- твердження про порушення позивачем п. 13.1, п. 13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стосовно не утримання та не сплати до бюджету податку з доходів нерезидентів не відповідає вимогам закону, оскільки розрахунок з нерезидентом відбувався за транспортно-експедиційні послуги, і, таким чином, є компенсацією вартості послуги, наданої позивачу нерезидентом, що виключає застосування підпункту «й»п. 13.1. ст. 13 вказаного Закону.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на висновки акту перевірки, вважає, що нарахування податків, штрафних санкцій, зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток, нарахування податку з доходів нерезидентів з джерела виплати здійснені законно та обґрунтовано, просить в позові відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

З матеріалів даної адміністративної справи встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту №2505/10/23-052 від 27.07.11 р., складеного за результатами планової виїзної перевірки позивача за період з 01.01.10 по 31.03.11, проведеної представниками відповідача (т. 8 а.с.1-69).

В акті перевірки зазначено, що позивач є юридичною особою з дня його державної реєстрації, здійснює свою діяльність відповідно до статуту, який затверджено установчими зборами акціонерів 25.04.97 року, (із подальшими змінами, зокрема повязаними із змінами місцезнаходження та найменування (ВАТ на Публічне АТ). Місцезнаходження відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій: 62602. Харківська область, Великобурлуцький район, селище міського типу Великий Бурлук, вулиця Терешкової, будинок 2 співпадає з фактичним. Позивач перебуває на податковому обліку у Великобурлуцькому відділенні Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції з 09.06.97. Остання довідка про взяття на облік платника податків (форма №4-ОПП) 19.08.09 за №66/39-28-068. На дату підписання акту перевірки Публічне АТ «Великобурлуцький сироробний завод»знаходиться на обліку у Великобурлуцькому відділенні Вовчанської МДПІ.

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 31.08.09 №100241562, виданого Великобурлуцький відділенням Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції, індивідуальний податковий номер 055074320079 Публічне АТ «Великобурлуцький сироробний завод»було зареєстроване платником ПДВ.

Перевіркою відображених у деклараціях з податку на прибуток показників доходу за період 01.01.10 по 31.03.11 в загальній сумі 264861734 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із продажу готової продукції, зокрема сирів твердих, масла вершкового, молока ультрапастеризованого, сиркових десертів (т.8 а.с.6).

За висновками акту перевірки позивачу донараховано валового доходу в сумі 3390311 грн, виключено зі складу валових витрат 18054013 грн., що призвело до збільшення обєкту оподаткування податком на прибуток загалом на 21444324 грн. Оскільки у 1 кварталі 2011 року позивач задекларував відємне значення прибутку (збиток) в сумі 11048109 грн., донарахування обєкту в сумі 21444324 грн. арифметично утворює прибуток в розмірі 10396215 грн., з якого відповідний податок за ставкою 25% повинен скласти 2599055 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що перевіряючими встановлено заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 617470 грн., що призвело до заниження ПДВ по загальній декларації на суму 60593,00 грн. Такий частковий вплив суми заниження ПДВ на суму податку до сплати відповідач пояснює тим, що частку податкових зобовязань позивач декларує по спеціальній, пільговій декларації для підприємств-переробників сільськогосподарської продукції, за якою заниження ПДВ за наслідками перевірки не враховувалося.

Крім того, за твердженням перевіряючих встановлено неутримання та неперерахування позивачем до бюджету податку з доходів нерезидентів у сумі 113384,21 грн. під час розрахунків з Британською компанією a Impex LLP»за надані нею транспортно-експедиційні послуги, що, на думку відповідача є порушенням п.п. (й) п. 13.1, п. 13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Внаслідок встановлених порушень відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0000172301 від 01.08.11, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 2599055,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 479156,00 грн.; № 0000162301 від 01.08.11, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11048109,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.; № 0000022201 від 01.08.11, яким визначено податок з доходів нерезидентів у сумі 113384,21 грн і штрафні (фінансові) санкції в сумі 28516,05 грн.

Слід зазначити, що визначення податкового зобовязання з ПДВ в цілому та донарахування валового доходу в сумі 3390311 грн. представники відповідача в акті перевірки обґрунтували тим, що відповідно до наказу «Про затвердження відпускних цін на молоко ультрапастерізоване та надання знижок для торгівлі»(т. 1 а.с.43), позивач надавав знижки покупцям на молоко питне ультрапастерізоване «Одари»з вмістом жиру 2,5% і 3,2 % в залежності від партії продажу та форми оплати за молочну продукцію. Перевіркою встановлено, що позивач за період з 14.12.2010 року по 31.03.11 року надав знижок покупцям (перелік наведено т.1 а.с.42) на загальну суму 3390311 грн. без врахування ПДВ в тому числі за грудень 2010 року на суму 94296 грн. та за 1 квартал 2011 року на суму 3296015 грн. та не відніс її до складу валових доходів. Податок на додану вартість з сум знижок склав 617470 грн. Зазначені обставини викладені на стор. 6, 36, 37 акту перевірки та повністю визнаються обома сторонами у справі.

Водночас, відповідач стверджує, що позивач не повинен був зменшувати доходи від продажу товарів на суму торгівельних знижок, обґрунтовуючи це тим, що це не передбачено жодним підпунктом п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На думку відповідача, у бухгалтерському обліку позивач повинен відображати всі господарські операції, у тому числі й операції по наданню знижок, на відміну від чого, у податковому обліку, доходи від продажу товарів (робіт, послуг) для всіх категорій покупців повинні визначатися по договірним цінам незважаючи на знижки, що не передбачені законодавством. Знижки, надані певним покупцям з метою розширення ринку збуту продукції, повинні відображатися лише у бухгалтерському обліку підприємства, а в податковому зазначені операції не повинні враховуватися при визначенні валових доходів тим паче зменшуючи останні.

Аналогічні твердження викладені стосовно визначення обєкту оподаткування податком на додану вартість (стор. 36-37 акту).

Однак колегія суддів вважає цю правову позицію відповідача хибною і такою, що не ґрунтується на законі.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв у періоді виникнення спірних правовідносин, визначено, що валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Пунктом 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України встановлено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін суми податкових зобовязань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобовязань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у звязку з отриманням таких товарів/послуг.

Аналогічні норми містилися в п. 4.1, 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(застосовується до правовідносин 2010 року).

Судом встановлено, що на підставі договорів, укладених з покупцями, які є тотожними за змістом (типовими), позивач зобовязаний був поставляти, а покупці приймати та оплачувати молочну продукцію. До кожного з договорів укладалися типові додаткові угоди (т.7 а.с.101-160), відповідно до п. 2.1 яких постачальник (позивач) надає покупцю право дистрибуції молочної продукції у вигляді ретрознижки (п. 2.3 додаткових угод). Умови надання знижок детально наведені у ст. 4 типової додаткової угоди.

Продукція відвантажувалася покупцям на підставі накладних за базовими цінами, а наприкінці місяця позивач надсилав покупцям листи з повідомленням про суму розрахованої ним знижки, а також на кожний випадок надання знижки виписував покупцю розрахунок коригування кількісних і вартісних показників за встановленою формою. Зазначена форма, зокрема, передбачає, напис покупця “Розрахунок коригування від ... № ... до податкової накладної від ... № ... отримав і зобовязуюся включити суми коригування до реєстру виданих та отриманих податкових накладних та сум податкового кредиту і податкового зобовязання”, наявність відповідних підписів покупців доводить їх поінформованість про розмір наданих їм знижок відповідно до умов договорів (т. 1 а.с.53-261, т.2 а.с.3-237, т.3 а.с.3-247, т.4 а.с.3-237, т.7 а.с.161-173 ). Крім того, позивач надав суду акти звіряння розрахунків з покупцями, з яких також випливає, що зобовязання (заборгованість) покупців зменшувалися на суму наданих знижок.

Таким чином, під час надання знижок покупцям мало місце зменшення договірної (контрактної) вартості проданого товару відповідно до умов договору.

Відповідач не довів в жодному з випадків факту отримання позивачем доходів у більшому розмірі, ніж передбачено договором (вартість товару за вирахуванням знижки) ані у вигляді надходження грошових коштів в сумі без знижки (отриманий дохід) ані у вигляді збільшення зобовязань покупця в сумі без знижки (нарахований дохід).

В акті перевірки не зазначено, що позивач продавав продукцію за цінами, нижчими за звичайні. В судових засіданнях представники відповідача пояснили, що ціна на продукцію відповідача, з урахуванням знижок, відповідає рівню звичайних цін.

За таких обставин, обчислення суми доходу та бази оподаткування ПДВ позивачем відбувалося правомірно, виходячи з договірної (контрактної) ціни товару, тобто з врахуванням наданих покупцям знижок.

Посилання в акті перевірки та запереченнях відповідача на відсутність в податковому законодавстві звільнення знижок від оподаткування є помилковим. До складу валового доходу, відповідно до визначення, наданого в Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включається фактичне збільшення економічних вигод позивача, тобто договірне зменшення ціни товару повинно враховуватися від початку, для чого вказівка про звільнення або пільгу не потрібна. Щодо податку на додану вартість, порядок зменшення бази оподаткування у разі перегляду ціни товару прямо передбачене нормами п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(застосовується до правовідносин 2010 року) та аналогічними нормами пункту 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, причому цей порядок позивачем був дотриманий.

Крім того, слід зазначити, що матеріалами даної адміністративної справи підтверджено, що позивачем до податкового обліку включено суми коштів за які фактично реалізовано товар. Відповідачем не доведено обовязок ПАТ «Великобурлуцький сироробний завод»включення до податкового обліку сум коштів більших ніж вартість реалізованого товару.

Виходячи з вищевикладеного, висновки акту перевірки про заниження позивачем валового доходу в сумі 3390311 грн. та заниження бази оподаткування ПДВ в сумі 617470 грн, у тому числі по загальній декларації на суму 60593,00 грн. є протиправними.

Решта оскаржуваних донарахувань з приводу податку на прибуток позивача випливає зі зменшення за наслідками перевірки валових витрат на 18054013 грн., за трьома наступними епізодами.

На думку відповідача:

1.Позивач не мав права включити до складу валових витрат 4500000 грн., сплачених під час закупівлі молока сухого знежиреного в лютому 2011 року у ТОВ Комбінат «Молпродукти», оскільки у ланцюгу постачання цього товару брало участь приватне підприємство «Трідад», діяльність якого спрямована на надання податкових вигод третім особам (стор. 14-15 акту перевірки).

2.Позивач неправомірно включив до складу валових витрат суму 10714980,00 грн., у тому числі за 2010 рік 7122708 грн. та за 1 квартал 2011 року 3592272 грн., оскільки здійснював продаж продукції по ціні, нижчої собівартості, а тому зазначені витрати не спрямовані на отримання доходу, а отже, не повязані з господарською діяльністю позивача (стор. 9-12 акту перевірки).

3.Позивач в 2010 та 2011 році включив до декларацій з податку на прибуток 449465 грн та 2389 568 грн, всього 2839033 грн витрат понесених, але не врахованих у минулих періодах. Актом попередньої перевірки позивача підтверджена наявність та належне документальне оформлення цих витрат, але, з урахуванням інших порушень (завищення валових витрат в більшому розмірі), ця сума не задекларованих витрат була врахована під час прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками попередньої перевірки.

1. Стосовно придбання позивачем товару у ТОВ Комбінат «Молпродукти», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору №15/11 від 13.01.11 терміном дії до 31.12.11 позивач (покупець) отримав від ТОВ Комбінат «Молпродукти»(постачальника) сухе молоко в загальній кількості 420 тон на суму 10800200 грн, у тому числі за лютий 2010 року 210 тон на суму 5400000 грн і повністю розрахувався за поставлений товар. Факт поставки товару підтверджується договором, видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями (т. 5 а.с.129-201), а також довідкою від 22.06.11 №2152/23-610/37070047 про результати проведення зустрічної звірки, складеною ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (т.5 а.с. 202-207).

Стосовно правильності документального оформлення зазначених господарських операцій, їх реальності (дійсності) та використання отриманого молока у веденні власного виробництва відповідачем в акті перевірки та в ході судового розгляду справи зауважень не висловлено.

Натомість, відповідач констатує, що постачальником сухого обезжиреного молока ТОВ Комбінат «Молпродукти»є ТОВ«Промислова інвестиційна компанія», яка, в свою чергу, здійснювала господарські правовідносини з ПП«Трідад». В акті позапланової невиїзної перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська зазначено, що всі угоди ПП «Трідад»є нікчемними. Виходячи з цього, відповідач, посилаючись на п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вважає, що по операціях з придбання сухого молока у ТОВ Комбінат «Молпродукти»позивач позбавлений права на валові витрати в сумі 4500000 грн. (обсяг постачання за лютий 2011 року).

Суд вважає, що такий висновок не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Нормами статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Спірна операція не підпадає під обмеження, встановлені пунктами 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, понесені позивачем витрати на придбання сухого молока у ТОВ Комбінат «Молпродукти»підлягають включенню до складу валових витрат позивача.

Посилання відповідача на нікчемність угод ПП «Трідад»судом до уваги не беруться, як такі, що не мають відношення до справи, адже позивач не мав господарських відносин з цією особою і не мав ні обовязків ні можливостей перевіряти дійсність угод, укладених у ланцюгу постачальників.

Крім того, судова колегія зазначає, що висновки акту перевірки з цього приводу є непослідовними і суперечливими. Так, відповідач не обґрунтовує, саме чому в ланцюгу ПП «Трідад»ТОВ«Промислова інвестиційна компанія»ТОВ Комбінат «Молпродукти»постачалося саме те сухе молоко, що було придбано позивачем, вважає правомірним включення позивачем придбання молока по тій самій угоді у січні 2011 року та неправомірним у лютому 2011 року, не досліджує вплив такого включення на кінцеве визначення обєкту оподаткування, хоча за даними обліку позивача частка придбаного сухого молока на кінець періоду, який перевірявся, залишилася на балансі і тому його вартість підлягала в цій частині виключенню зі складу валових витрат в шляхом розрахунку приросту/убутку товарних запасів на підставі п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

2. Стосовно виключення зі складу валових витрат позивача 10714980,00 грн. внаслідок продажу продукції по ціні, нижчої від фактичної собівартості, суд встановив наступне.

Розрахунок спірної суми здійснений відповідачем на підставі порівняння цін реалізації продукції позивача з його витратами, розподіленими по видах продукції (стор. 9-12 акту та додаток №5 до акту перевірки т. 7 а.с. 214-228). Цей розрахунок в акті перевірки виконаний з посиланнями на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»(Наказ Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318), Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості (Наказ Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 № 373) та і полягає у помісячному співставленні цін продажу готової продукції позивача з фактичною собівартістю цієї продукції. З цього розрахунку вбачається, що деякі види продукції реалізовувалися позивачем по цінах, нижчих від її фактичної собівартості.

Відхилення цін продажу продукції від рівня звичайних цін актом перевірки не встановлено.

Конкретних господарських операцій, які не спрямовані на досягнення певної господарської мети отримання доходу відповідач не визначив, однак вважає, що частка собівартості продукції, а саме сума 10714980,00 грн (у тому числі 7122708 грн за 2010 рік та 3592272 грн за 2011 рік) не спрямована на отримання доходу, тому, в силу п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підлягають виключенню зі складу валових витрат як такі, що не повязані з господарською діяльністю позивача.

Однак з таким висновком погодитись не можна, з огляду на таке.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»поняття господарської діяльності визначено як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В акті перевірки (стор. 21, 22) проаналізовано ряд обєктивних причин, з яких собівартість продукції була вищою, ніж ціна її реалізації, зокрема, використання виробничих потужностей у 2010 році лише на 26,7%, в 2011 році на 25,7%, модернізація позивачем власних основних засобів, зростання цін на електроенергію, газ, пально-мастильні матеріали, закупівельних цін на основну сировину молоко, а також безпосередньо зазначено, що реалізація власної готової продукції відбувалася по договірних (ринкових) цінах.

За таких обставин, здійснюючи витрати, безпосередньо повязані з процесом виробництва, позивач не міг мати іншої мети, ніж отримання доходу (прибутку), хоча його діяльність в окремих випадках продажу товару за ринковою ціною могла не давати очікуваного результату з незалежних від нього причин, і ці обставини визнаються відповідачем. Крім того, висновок акту перевірки про відсутність спрямованості частки витрат на отримання прибутку спростовується тим, що оподатковуваний прибуток позивача в цілому за 2010 рік мав позитивне значення (т. 7 а.с.176-178).

Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не повязана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від них.

Судом встановлено, що збитковість операції визначена відповідачем з врахуванням використання виробничих потужностей у 2010 році лише на 26,7%, в 2011 році на 25,7%.

Слід зазначити, що визнати такою, що не повязана з господарською діяльністю позивача, можливо лише конкретну господарську операцію, а не умовно розраховану суму (відсоток) з загального обсягу витрат.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачає можливості виключення частки документально підтверджених витрат зі складу валових витрат на підставі методик формування собівартості продукції чи інших економічних критеріїв. Тому посилання відповідача на нормативи бухгалтерського обліку та Методичні рекомендації з формування собівартості продукції суд не бере до уваги як такі, що не стосуються оподаткування і знаходяться поза межами компетенції відповідача.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що висновок відповідача про виключення зі складу валових витрат позивача 10714980,00 грн. внаслідок продажу продукції по ціні, нижчої від фактичної собівартості, не відповідає вимогам закону.

3. Стосовно зайвого декларування позивачем суми 2839033 грн. витрат минулих періодів, суд зазначає наступне.

Підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат, зокрема, включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у звязку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобовязання.

Актом виїзної планової перевірки позивача за від 22.04.10 №488/23-05507436 за період з 1.10.08 по 31.12.09, проведеної фахівцями відповідача (т. 6 а.с.129-200), було встановлено (т.6 а.с.142):

- заниження витрат, повязаних з придбанням сировини, зокрема, молока за 2009 рік у сумі 3483026 грн.,

- завищення витрат, повязаних з придбанням сировини від ПП “Агродом”, зокрема, молока за 2009 рік у сумі 5564069 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було остаточно розрахована сума завищення валових витрат як 2081043 грн. за 2009 рік (2577108 грн. в цілому за період) та прийняте податкове повідомлення-рішення №0000082301/0 від 13.05.10, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 644277 грн. та штрафні (фінансові) санкції (т. 6 а.с.201).

Таким чином, діючи відповідно до п.п.4.2.2 б) Закону України № 2181-III “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідач врахував порушення податкового законодавства, допущені позивачем, які вплинули на оподатковуваний прибуток як бік його збільшення так і в бік зменшення під час прийняття податкового повідомлення-рішення №0000082301/0 від 13.05.10.

Втім, зазначене податкове повідомлення-рішення було скасовано постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.10 у справі № 2а-6532/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7.02.11 (т.6 а.с.202-206).

Зазначеними судовими рішеннями було встановлено, що завищення позивачем витрат, повязаних з придбанням сировини від ПП “Агродом”, зокрема, молока за 2009 рік у сумі 5564069 грн. не мало місця.

Той факт, що у 2009 році позивачем не було враховано в податкових деклараціях витрати, повязані з придбанням сировини, зокрема, молока за 2009 рік у сумі 3483026 грн. не заперечується відповідачем і не був предметом спору у справі № 2а-6532/10/2070.

Таким чином, зазначене порушення, встановлене актом попередньої перевірки, впливає на розмір оподатковуваного прибутку, але не знайшло свого відображення в складі узгоджених податкових зобовязань позивача ні внаслідок самостійного їх визначення, ні в результаті прийняття будь-яких податкових повідомлень-рішень.

Тому суд вважає, що позивач мав право на підставі висновків акту перевірки від 22.04.10 №488/23-05507436 в частині не включених до декларацій валових витрат 2009 року врахувати ці витрати шляхом включення їх до декларацій наступних податкових періодів і при цьому ніякого подвійного врахування цих витрат насправді не відбулося.

Позивач цим правом скористався частково, відобразивши у податковій декларації за 2010 рік 449465,00 грн. та у податковій декларації за 1 квартал 2011 року 2389568 грн. (т.6 а.с.213).

Все, що пояснили з цього приводу представники відповідача в суді це той факт, що ДПІ не згодна з судовими рішеннями по справі № 2а-6532/10/2070, оскаржує їх у касаційній інстанції та у разі скасування цих рішень буде мати місце подвійне врахування спірних витрат.

Однак колегія суддів вважає, що оскільки на момент включення позивачем зазначених сум до складу витрат судове рішення у справі № 2а-6532/10/2070 набрало законної сили, незгода відповідача з цим рішенням не робить такі дії позивача незаконними. У разі скасування судових рішень судом касаційної інстанції і відмови в позові, позивач зобовязаний буде скоригувати показники своїх декларацій шляхом уточнень.

Враховуючи викладене, відповідач неправомірно виключив зі складу валових витрат 18054013 грн. по усіх трьох перелічених вище епізодах, а відтак податкові повідомлення-рішення №0000172301 від 01.08.11, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 2599055,00грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 479156,00грн. та №0000162301 від 01.08.11, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11048109,00грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн. є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000022201 від 01.08.11, яким визначено податок з доходів нерезидентів у сумі 113384,21 грн. і штрафні (фінансові) санкції в сумі 28516,05 грн., суд встановив наступне.

На підставі договору доручення від 01.11.10 №077 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів, позивач здійснив оплату наданих експедитором-нерезидентом транспортно-експедиційних послуг на користь Компанії Impex LLP»(Сполучене Королівство) на суму 94920 дол.США або 755894,70 грн. Підтвердженням надання послуг по перевезенню вантажів в грудні 2010 року Компанією »(Сполучене Королівство) є акт виконаних робіт від 30.12.10 №01 на суму 94920дол.США (т.6 а.с.214-219).

Висновок про порушення позивачем норм п. 13.1, п. 13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зроблений тому, що на думку відповідача позивач був зобовязаний, в силу п.п.«й»п. 13.1 ст. 13 цього закону, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів нерезидента Impex LLP», однак цього не зробив, при цьому не надав до перевірки довідку компетентного органу, яка підтверджує, що експедитор-нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (мається на увазі Конвенція між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, надалі Конвенція).

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР резидент, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3.-13.6., зобовязаний утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1. цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно підпункту «й»п. 13.1. ст. 13 вказаного Закону для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного звязку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Таким чином, суд приходить до висновку , що відповідно до підпункту «й»п. 13.1. ст. 13 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР доходи, отримані нерезидентом в якості компенсації вартості (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва) не є доходом, який підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими ст. 13 цього Закону.

Доводи відповідача, відносно того, що кошти в сумі 94920 дол.США, отримані нерезидентом, є доходом від здійснення господарської діяльності на території України, а тому підлягають оподаткуванню, судом до уваги не беруться, оскільки як вбачається з п.п. 1.1. Договору від 01.11.2010 №077 про надання транспортно-експедиційних послуг, його предметом є надання експедитором замовнику за плату та за рахунок клієнта (позивача) послуг, повязаних з перевезенням вантажів, а саме: оплачувати перевізникам належні платежі за морське та залізничне транспортування вантажів, здійснювати розрахунки з іншими особами за ті види робіт, що можуть виникнути в процесі виконання цього договору у звязку з перевезенням вантажу. При цьому, клієнт зобовязується сплатити експедитору узгоджену винагороду (ст. 5 договору). Тобто, у даному випадку, узгоджена винагорода виступає як вид компенсації вартості послуги наданої резиденту (клієнту) від такого нерезидента (експедитора), а не є, за посиланням ДПІ, доходом від здійснення господарської діяльності, при тому, що господарська діяльність в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР повинна бути регулярною, постійною та суттєвою. Проте, податковим органом не доведено факту ведення нерезидентом - Компанією Impex LLP», регулярної, постійної та суттєвої господарської діяльності по наданню експедиційних послуг саме на території України.

Оскільки, у податкового органу були відсутні підстави для донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб, підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій також відсутні, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 128, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст.185, ст. 186 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" до Вовчанської міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області, за участю прокуратури Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішеньзадовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Вовчанської міжрайонної Державної податкової інпекції у Харківській області №0000152301 від 01.08.11р., №0000172301 від 01.08.11р, №0000162301 від 01.08.11р, №0000022201 від 01.08.11р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" (62602, Харківська область, смт. Великий Бурлук, вул. Терешкової, 2, код за ЄДРПОУ 05507436) судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19.12.11р.

Головуючий суддя Суддя Бідонько А.В.

Суддя Бабаєв А.І.

Суддя Котеньов О.Г.