Постанова № 20958950, 17.11.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3526/2011

17 листопада 2011 року 11год. 26хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Таустік Л.Г. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився;

відповідача: представники не з'явились; третьої особи позивача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доСтаршого державного інспектора Управління Держкомзему у Рівненській області Ткача Михайла ВікторовичаУправління Держкомзему у Дубенському районі Рівненської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання протиправними дій та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ :

позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до старшого державного інспектора Управління Держкомзему у Рівненській області Ткача Михайла Вікторовича про визнання дій протиправними та скасування припису №00000081 від 15.07.2011року. Дії по винесенню припису та сам припис позивач вважає протиправними та таким, що належить до скасування. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15 липня 2011 року відповідачем винесено припис, яким фактично від позивача вимагають вчинення дій по підписанню договору оренди земельної частки (паю), що є порушенням чинного законодавства, його особистих прав та законних інтересів.

Суд у якості відповідача залучив Управління Держкомзему у Дубенському районі Рівненської області.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву у якій просить провести розгляд справи без участі позивача та уповноваженого представника та просить долучити копію відповіді ТзОВ "Дубенський Край".

Відповідачі в судове засідання не з'явились повторно, була подана заява про розгляд справу без участі уповноваженого представника.

На підставі ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно і всебічно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач до часу винесення приписів користувався земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 65 гектара з них: 58,72 га ріллі та 6,28 га кормових угідь не витребуваних (не переоформлених) земельних часток (паїв) на території Іваннівської сільської ради, Дубенського району, Рівненської області згідно договору оренди, укладеного між ним та Дубенською районною державною адміністрацією.

Станом на час винесення приписів, строк дії договору оренди закінчився і позивач 12 квітня 2011 року звернувся до Дубенської районної державної адміністрації з проханням про продовження терміну оренди (копія а.с.11).

6 травня 2011 року Дубенською районною державною адміністрацією винесено розпорядження №354 про продовження терміну дії такого договору оренди (копія а.с.7), однак позивач станом на момент винесення припису нового договору не уклав, оскільки зазначеним розпорядженням збільшена орендна плата, з розміром якої позивач не погоджується.

24 травня 2011 року державним інспектором відповідача був винесений припис №00000053 в якому зазначено, що позивач використовує земельні ділянки без посвідчення у встановленому законом порядку права власності або права користування землею, що є порушенням ст.125, 126 Земельного Кодексу України та надано термін в 30 днів для усунення порушень земельного законодавства (копія а.с.8).

23 червня 2011 року позивачем, на виконання припису надано відповідь за № 204 із якої вбачається, що виконати припис можливо лише виключно за умови досягнення домовленостей між сторонами щодо продовження терміну дії договору оренди (копія а.с.37-39).

15 липня 2011 року державним інспектором відповідача складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №134 (копія а.с.10), яким встановлено невиконання вимог припису від 24 травня 2011 року № 00000053 та цього ж числа винесений припис №00000081 щодо усунення порушень вимог земельного законодавства на протязі 30 днів (копія а.с.9). Вказаний припис позивач і оскаржив в судовому порядку

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон N 161), іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ст.125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямування на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначено Законом України від 19.06.2003, № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі Закон №963).

Відповідно до статті 1 Закону № 963, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 2 цього Закону основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення. При цьому, державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст. 5). Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення (ст. 9).

Наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 12.12.2003 року N 312 затверджено зокрема, порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (далі Порядок).

Підпунктом 4.1. пункту 4 Порядку,встановлено, що державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Підпунктом 4.2. пункту 4 Порядку встановлено, що при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

Згідно підпункту 4.3. пункту 4 Порядку, при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

Відповідно до підпунктів 5.1., 5.2. пункту 5 вказаного Порядку, при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства складається за результатами перевірки: якщо виявлено чи не виявлено порушення земельного законодавства; при усуненні чи не усуненні раніше виявлених порушень у строк, установлений у приписах (у тому числі і в повторно виданих приписах); при неможливості встановити особу порушника.

Відповідно до листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.11.2008 р. N 14-17-4/12991 "Щодо застосування терміна "самовільне зайняття земельної ділянки" вказано, що у разі виявлення факту використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, але за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки чи відповідного правочину, державний інспектор повинен діяти у такому порядку:

1) скласти акт перевірки, у якому зазначати, що земельна ділянка використовується без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, а також вказати підстави, на основі яких набуто право на земельну ділянку (наявність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, укладення цивільно-правових угод тощо);

2) одночасно із складанням акта видати припис особі, яка використовує земельну ділянку без правовстановлюючого документа, з вимогою усунути порушення земельного законодавства.

На підставі п. 5.1 Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 березня 2004 року N 67 "Про затвердження Положення про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства" - особи, яким видано припис, можуть оскаржити дії посадової особи, яка його видала, у органі вищого рівня (посадової особи вищого рівня) або в суді.

Відповідно до змісту припису, Відповідач вимагає від Позивача вчинення дій по підписанню продовженого договору оренди земельної частки паю з Дубенською районною державною адміністрацією.

Суд зауважує, що виконання такого роду дій неможливе, оскільки у відповідності до ч.4 ст. 202 Цивільного кодексу України дво- чи багатостороннім правочином, яким є договір оренди земельної частки (паю) є погоджена дія двох або більше сторін..

Відповідно до ст. 203 ЦК України однією із умов чинності правочину є те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.5 ст. 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст. 125, 126 Земельного кодексу).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону N 161).

Відповідно до статті 14 Закону N 161 договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року N 2073 затверджено Порядок державної реєстрації договорів оренди землі (далі - Постанова КМУ N 2073), згідно з пунктом 2 якого державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів (пункт 3 Постанови КМУ N 2073).

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умови Договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Порядок зміни орендної плати встановлено статтею 23 Закону N 161, відповідно до якої за згодою сторін орендна плата переглядається за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.

Типовий договір оренди землі затверджено постановою КМУ від 03.03.2004 р. N 220 (із змінами та доповненнями).

Форми розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, затверджені постановою КМУ від 13.12.2006 р. N 1724.

Пунктом 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Розмір орендної плати за землю переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 Типового договору оренди).

З положень оскаржуваного припису встановлено, що Дубенська РДА прийняла Розпорядження №354 відповідно, до якого продовжила термін дії договору оренди на умовах сплати орендної плати у розмірі 6% від проіндексованої вартості земельної частки (паю), що становить за оренду Ріллі - 46061,57 грн., за оренду кормових угідь - 3757,06 грн.

У відповідь на прийняте Розпорядження №354 ТОВ "Дубенський край" відмовило у підписанні договорів саме з орендною платою у розмірі 6%. Відмова мотивована тим, що оскільки у відповідності до статті 33 Закону України "Про оренду землі", у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку Договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. Письмове повідомлення здійснюється листом - повідомленням. Ніякого письмового заперечення щодо припинення догорів оренди землі позивач не отримував.

Також, необхідно зауважити, що положеннями ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Отже, відповідач вимагаючи від Позивача підписання Договору оренди земельної частки (паю) з новою орендною платою здійснює втручання в господарську діяльність ТзОВ "Дубенський край" всупереч вимогам ч. 5 ст. 19 Господарського кодексу України.

Крім того, оспорюваний припис є другим, оскільки на перший Позивачем було надано відповідь (лист № 204 від 23 червня 2011 року), в якій було обґрунтовано неможливість його виконання.

Також, з досліджених судом документів вбачається, що акт перевірки складений 15 липня 2011 року, проте перший припис відповідача винесений ще 24 травня 2011 року, тобто менш ніж через місяць після рішення Дубенської РДА про продовження договорів оренди з позивачем. Таким чином з матеріалів справи вбачається, що припис від 24 травня 2011 року був винесений без складання акту перевірки, що суперечить вищевказаним нормативним актам та роз'ясненню Держкомзему. Крім того при винесенні припису від 15 липня 2011 року відповідачем не було враховано вищазначені причини неукладення договорів в новій редакції, а саме: наявності неузгодженості щодо розміру плати за орендовані паї, тобто наявність об'єктивних причин не укладення договору оренди. Проте ні в акті перевірки ні в приписі причини неукладення договорів не зазначено.

Суд вважає, що спір, що виник між ТзОВ "Дубенський край", (керівником якого є позивач) та райдержадміністрацією з приводу зміни господарського договору та зміни розміру орендної плати підлягає вирішенню у встановленому ГПК України порядку. За відсутності погодження між сторонами щодо нового розміру орендної плати попередній договір оренди може бути розірваний. Тому направлена позивачу вимога припису про укладення договору з новим розміром оренди є безпідставною та не ґрунтується на нормах земельного законодавства.

Крім того, у матеріалах справи міститься постанова Дубенського міськрайонного суду Рівненської області за позовом ОСОБА_2 до Старшого державного інспектора Управління Держкомзему в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (копія а.с.37-38). Вказаним рішенням постанову №20 від 20 липня 2011 року про накладення адміністративного стягнення на Генерального директора ТОВ "Дубенський край" ОСОБА_2 було скасовано як незаконну. Рішення набрало законної сили. Скасована Постанова №20 від 20.07.2011 року була винесена державним інспектором управління Держкомзему Ткач М.В. за невиконання припису від 24.05.2011 року щодо усунення в 30ти-денний термін перешкод земельного законодавства, а саме: використання земельних ділянок на території Вербської сільської ради площею 40,5 га без правовстановлюючих документів. У постанові Дубенського міськрайонного суду Рівненської області зокрема зазначено, що незважаючи на те, що орендовані земельні наділи перебувають у власності громади Вербської сільської ради, яка є власником та розпорядником земель. Незважаючи на це, Дубенською РДА була винесена заборона укладення (пролонгування) попереднього договору, що на думку суду є незаконним. Судом взято до уваги і той факт, що для укладення продовження договору оренди необхідна згода орендодавця та орендаря. За відсутності такої згоди хоча б з однієї сторони укладення даного договору є неможливим. А тому суд вважає, що виконати припис державного інспектора Управління Держкомзему у Рівненській області позивач в односторонньому порядку змоги не мав, а відтак в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 72 частина 1 КАС обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідачем при винесенні припису не були дотримані вимоги чинного законодавства.

Згідно із ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Оскільки відповідач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, а у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного припису, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю, скасувати припис старшого державного інспектора Управління Держкомзему у Рівненській області Ткача Михайла Вікторовича від 15 липня 2011 року №00000081.

Присудити на користь позивача ОСОБА_2 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Махаринець Д. Є.