Постанова № 20957881, 14.12.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14.12.2011 р. Справа № 2а-5504/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. за участю секретаря судового засідання Салової І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛУС", (вул. Галини Петрової, 18, кв. 29,Миколаїв,54029) доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, (вул. Г.Петрової, 2-А,Миколаїв,54029) проскасування податкового повідомлення-рішення від №0000782301 від 13.07.2011 року, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Телус»(надалі по тексту позивач, ТОВ «Телус») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Заводському районі м.Миколаєва (надалі по тексту відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000782301 від 13.07.2011 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем з податку на прибуток підприємств, обґрунтовуючи вимоги посиланням на незаконність прийнятого контролюючим органом рішення. Державна податкова інспекція в Заводському районі м.Миколаєва позов не визнала, зазначивши про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Телус»та ТОВ Компанія «ІнгулАгро-Сервіс»та про законність оспорюваного рішення, яке прийнято на підставі аналізу правовідносин між ТОВ «Телус»та ТОВ Компанія «ІнгулАгро-Сервіс»- підприємства, яке не має достатніх матеріальних ресурсів, складських приміщень та транспортних засобів, а тому, на думку відповідача, не могло вчиняти господарські операції.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог. Доводи відповідача про законність оспорюваного рішення були предметом судового дослідження та визнанні судом невмотивованими, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що в період з 15 червня 2011 року по 23 червня 2011 року ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛУС», за результатами якої складено акт перевірки «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТЕЛУС»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ Компанія «ІнгулАгро-Сервіс»за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р.»за № 1994/23-100/37104547 від 24.06.2011. В акті перевірки зазначено про порушення підприємством вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження податку на прибуток на суму 6068 грн., внаслідок укладення нікчемнних правочинів з ТОВ Компанія «ІнгулАгро-Сервіс», метою діяльності якого є отримання податкової вигоди.

За результатами перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000782301 від 13.07.2011, відповідно до якого контролюючим органом збільшено підприємству суму грошового зобовязання за платежем з податку на прибуток на суму 7585,00грн. (6068,00 грн. - за основним зобовязанням, 1517 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є висновок контролюючого органу про нікчемність (безтоварність) угод між позивачем і ТОВ Компанія «ІнгулАгро-Сервіс»- підприємством яке не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності (складських приміщень, транспортних засобів), при цьому декларує значні обсяги реалізації товарів (робіт, послуг).

При цьому, судом встановлено, що ТОВ «ТЕЛУС»на підставі досліджених в судовому засіданні первинних та інших документів (накладна від 28.07.2010 №ІА-0000389, податкова накладна від 28.07.20К №414, товарно-транспортні накладні №245 від 28.07.2011р., акт виконаних робіт №15 від 28.07.2010, довідка ЗАТ «Асфальтобетон»), що підтверджують здійснення господарських операцій, віднесло до складу валових витрат вартість придбаного у ТОВ Компанія «ІнгулАгро-Сервіс»бітуму в кількості 15,33тони на суму 29127,00грн., який в подальшому на підставі договору від 15.07.2010 №12, укладеного між позивачем та ЗАТ «Асфальтобетон», був підготовлений та доведений ЗАТ «Асфальтобетон»до якісних показників норм ГОСТу з урахуванням витрат і тимчасового збереження. Після чого, бітум був реалізований кінцевим споживачам. Транспортування бітуму від продавця проводилось транспортом перевізника - приватного підприємця ОСОБА_1, який в судовому засіданні як свідок підтвердив факт перевезення належним йому транспортом бітуму, що був придбаний ТОВ «ТЕЛУС»у ТОВ Компанія «ІнгулАгро-Сервіс».

Згідно частин 2, 3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). При цьому, тільки судом можливе застосування наслідків нікчемного правочину. Приписами ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати виключно на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купляються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Приписами абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тобто валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товару (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що право на нарахування податкового кредиту та віднесення витрат підприємства до валових витрат, крім наявності належним чином оформлених первинних документів, обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальності факту придбання платником податку товарів (послуг).

Позивачем надано до суду копії документів, що підтверджують укладення цивільно-правових угод і реальне вчинення господарських операцій ТОВ «Телус»з ТОВ Компанія «ІнгулАгро-Сервіс»на виконання укладеної угоди. Вказана обставина також підтверджена свідченнями ОСОБА_1 субєкт господарської діяльності, на спеціально обладнаному транспортному засобі - бітумовозі (транспортний засіб, що має цистерну з функцією підігріву бітуму)), якого здійснювалось перевезення придбаного позивачем у ТОВ Компанія «ІнгулАгро-Сервіс»бітуму.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає доведеним, що господарські операції по придбанню позивачем бітуму, які направлені на здійснення статутної господарської діяльності ТОВ «Телус», мали реальний характер і фактично виконані, що вказує на правомірність дій позивача по формуванню валових витрат з врахуванням вищезазначених господарських операцій.

Відповідач не надав суду допустимих та достатніх доказів на обґрунтування припущень, викладених в акті перевірки, щодо порушення позивачем податкового законодавства. Стосовно зазначених у висновках акта перевірки порушень вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті допущення яких збільшено підприємству суму грошового зобовязання за платежем з податку на прибуток, суд вважає їх невмотивованими та неаргументованими належними доказами. Вказані висновки спростовуються вищенаведеними фактичними даними і не можуть в данному випадку слугувати підставою для нарахування зобовязань з податку на прибуток.

Доводи контролюючого органу про нікчемність правочину по придбанню бітуму в звязку з безтоварністю господарської операції між позивачем та ТОВ Компанія «ІнгулАгро-Сервіс (поставщик бітуму), в якого, на думку відповідача, недостатньо матеріальних ресурсів, були предметом судового дослідження та визнані судом безпідставними. З врахуванням свідчень субєкта господарської діяльності ОСОБА_1 -перевізник бітуму придбаного ТОВ «Телус»у ТОВ Компанія «ІнгулАгро-Сервіс», та того, що позивачем було надано контролюючому органу первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ Компанія «ІнгулАгро-Сервіс», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення придбання на підставі цивільно-правової угоди матеріальних цінностей для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ Компанія «ІнгулАгро-Сервіс», по мотивам не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства. Для формування валових витрат ЗУ «Про прибуток підприємств»не передбачається умова відслідкування та контролю платником ПДВ (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати сумм податків учасниками договірних відносин. Субєкт господарювання не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими підприємствами. Якщо інші субєкти господарювання не виконали свого зобовязання зі сплати податків до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови вчинення господарських операцій та має всі документальні підтвердження розміру витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Крім того, судження контролюючого органу про недійсність правочинів, укладених між ТОВ «Телус»та ТОВ Компанія «ІнгулАгро-Сервіс»не може бути підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновки про недійсність (нікчемність) правочинів або про застосування наслідків їх недійсності мають юридичну силу, якщо вони викладені в рішенні суду за провадженням, в якому приймали участь всі учасники цивільних правовідносин (сторони по угоді). При цьому, предметом розгляду є конкретна угода (договір), а висновок про недійсність може ґрунтуватися тільки при наявності недоліків конкретного договору, а не припущень про недійсність правочину в звязку з недостатністю матеріальних або трудових ресурсів без дослідження конкретної угоди та позицій (аргументів) обох сторін по договору. До того ж, господарська операція (термін що використовується податковому законодавстві) та правочин (угода) не є тотожними поняттями. Недійсність угоди не є обовязковою умовою неправильності вчинення господарської операції і навпаки невірно оформлена господарська операція не вказує на недійсність угоди.

Таким чином, оскільки відповідачем (субєктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій між ТОВ «Телус»та ТОВ Компанія «ІнгулАгро-Сервіс» є бездоказовими та такими, що спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та правомірність прийнятого рішення.

Отже, в правовідношеннях, що були предметом судового дослідження, контролюючий орган (відповідач), діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії (рішення), що є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Заводському районі м.Миколаєва №0000782301 від 13.07.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телус» 3 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний