Постанова № 20957566, 10.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2012 року Справа № 2а-11690/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чиркіна С.М.,

при секретарі Лушниковій О.С.,

за участю

представника позивача: Філімончук Л.С.,

представника відповідача: Магденко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області до Державного підприємства «Донбасантрацит» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 232803,17 грн., -

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2011 року Управління пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому зазначило, що відокремлений підрозділ шахта «Міусинська» державного підприємства «Донбасантрацит» зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі як платник внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Відповідно до розділу XV Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно п. «б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відокремлений підрозділ шахта «Міусинська» ДП «Донбасантрацит» з коштів, призначених на оплату праці, зобовязано внести до Пенсійного фонду України плату, яка покриває витрати на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, який дає право на призначення цих пенсій. Згідно розрахунку сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року складає 156505,10 грн. Підприємству було направлено акти звірення розрахунків боргу та на теперішній час акти на адресу управління не повернуті. Керуючись Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», УПФУ в м. Красному Лучі Луганської області щомісячно надсилає на адресу підприємства розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій. Разом з тим щомісячно надсилаються звіди розрахунків, що засвідчується підписом отримувача. Відповідно до п.7 розділу ХVІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» 13.01.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області було прийнято рішення №16 про розстрочення суми заборгованості в розмірі 241 719,00 грн. та у звязку з невиконанням умов договору від 08.08.2011 року, договір розстрочення боргу по ВП шахта «Міусинська» державного підприємства «Донбасантрацит» було достроково розірвано. Залишок нестягнутих коштів від суми розстрочення при розірванні договору склав 76298,07 грн. Загальна сума боргу по стягненню витрат на виплату та доставку пільгової пенсії та боргу від суми розстрочення складає 232803,17 грн. На теперішній час в добровільному порядку сума боргу відповідачем не сплачена, у звязку з цим позивач просить стягнути на його користь з відповідача суму заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у загальній сумі 232 803,17 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, проти доводів викладених представником позивача не заперечував.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Пенсійний фонд України та його органи, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів та юридичних осіб щодо відшкодування фактичних витрат є публічно-правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню «адміністративної справи».

Відповідно до частини 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХП “Про пенсійне забезпечення”.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

У відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі, призначених згідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при цьому зберігається порядок покриття цих витрат, який діяв до набрання чинності Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Згідно з абзацом 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених п. 1 і 2 ст. 1 цього Закону, обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за ставкою 100% обєкта оподаткування.

Відповідно до Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (зареєстровано в Мінюсті України 16 січня 2004 року за № 64/8663) (далі Інструкція), плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання. Несвоєчасно перераховані суми витрат на виплату і доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).

Згідно із п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій в таких розмірах :

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону (1058-15) застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно п. 6.5. Інструкції №21-1 від 19.12.2003, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п 6.4. та 6.8 Інструкції №21-1 від 19.12.2003, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Підставою для нарахування пільгових пенсій є не тільки запис у трудовій книжці щодо праці на даному підприємстві, а й довідка підприємства, яка уточнює характер роботи з зазначенням періоду роботи, що зараховується до спеціального стажу; професії або посади; характеру виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, яка оцінюється управлінням Пенсійного фонду з урахуванням вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2002 за № 536/6824. Відповідальність за представлення таких документів покладається на адміністрацію підприємств, установ, організацій, згідно ст. 101 Закону "Про пенсійне забезпечення" № 1788- ХІІ.

Отже, підприємство зобовязане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

В судовому засіданні встановлено, що відокремлений підрозділ шахта «Міусинська» державного підприємства «Донбасантрацит» в установленому порядку зареєстрований у позивача, як платник внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

УПФУ в м. Красному Лучі Луганської області здійснювало доставку та виплату пільгових пенсій працівникам ДП «Донбасантрацит» в особі відокремленого підрозділу шахта «Міусинська», що підтверджується розрахунками.

Таким чином, отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХП «Про пенсійне забезпечення», не надавши на них до управління пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області заперечень та не оскарживши розрахунки в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки.

Заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виникла за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року та складає 156505,10 грн.

Управлінням пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області було прийнято рішення №16 про розстрочення суми заборгованості в розмірі 241 719,00 грн. Договір розстрочення суми боргу ВП «Міусинська» ДП «Донбасантрацит» був достроково розірваний через його невиконання. Залишок нестягнутих коштів від суми розстрочення складає 76298,07 грн.

Таким чином, заборгованість ВП «Міусинська» ДП «Донбасантрацит» з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у загальній сумі складає 232 803,17 грн.

Шахта «Міусинська» є відокремленим підрозділом ДП «Донбасантрацит» та не є юридичною особою, отже заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, має бути стягнута саме з ДП «Донбасантрацит», яке є головним підприємством по відношенню до свого відокремленого підрозділу.

Вказані обставини підтверджуються розрахунком суми боргу станом на 01.12.2011 року (а.с.6), рішенням про розстрочення №16 (а.с.9), актом звірки взаємних розрахунків (а.с.11), звідами та розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (а.с.12-37), карткою особового рахунку державного підприємства «Донбасантрацит» в особі відокремленого підрозділу шахта «Міусинська» по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 (а.с.5).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у загальній сумі 232 803,17 грн. документально підтверджені матеріалами справи.

Відповідач зазначену суму заборгованості не сплатив в повному обсязі. У судовому засіданні позовні вимоги відповідач визнав у повному обсязі, що підтверджується наданою ним заявою.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

За таких обставин, позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області до державного підприємства «Донбасантрацит» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 232803,17 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з державного підприємства «Донбасантрацит» (94500, Луганська область, м. Красний Луч, вул. Косіора, 10, р/р 260033012006 в АК ПІБ м. Красний Луч, МФО 304375, код 32442646), на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області (94513, Луганська область, м. Красний Луч, вул. Гірна, 2, р/р 25601312732, Ощабданк 3115, МФО 364133, код 21792399) заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2 у загальній сумі 232 803,17 грн. (двісті тридцять дві тисячі вісімсот три грн. 17 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі 10 січня 2012 року.

СуддяС.М. Чиркін