Постанова № 20957565, 11.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №5.8.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 січня 2012 року Справа № 2а-10924/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Мазура Ю.Ю.,

при секретарі:Лушниковій О.С.,

за участю:

прокурора - заявника:Петрової Г.В.,

представника позивача: Баранової І.В.,

представника відповідача: не зявився,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Держенергонагляду в Луганській області Відокремленого підрозділу «Держенергонагляд у Донбаському регіоні» до Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» про стягнення штрафу у сумі 34000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2011 року Прокурор міста Луганська в інтересах держави в особі Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Держенергонагляду в Луганській області (далі позивач) звернувся з вказаним позовом до Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» (далі відповідач) про стягнення штрафу у сумі 34000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18 липня 2011 року відповідачу було видано припис №02/23-02-354ПР, яким було зобовязано виконати заходи щодо припинення власного електроспоживання, зі збереженням електропостачання субспоживачів, шляхом відключення струмоприймачів, а також вжити заходи щодо запобігання травматизму або загрози життю працюючих та населення. 01 вересня 2011 року у присутності представників відповідача було проведено перевірку виконання вимог виданого припису. Актом перевірки від 01 вересня 2011 року №02/23-09-435А встановлено повне невиконання відповідачем припису. На підставі зазначеного акту перевірки постановою від 09 вересня 2011 року №02/23-09/435А на відповідача було накладено штраф за порушення законодавства про електроенергетику у розмірі 34000,00 грн. Постанову про накладення штрафу відповідач, згідно поштового повідомлення, отримав 14 вересня 2011 року. До теперішнього часу штраф відповідачем не сплачений. Ані припис, ані постанова про накладення штрафу відповідачем до теперішнього часу не оскаржувалися, у звязку з чим позивач просив суд задовольнити позовні вимогу у повному обсязі.

Прокурор заявник у попередньому судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

У попередньому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позові, просив суду стягнути з відповідача суму заборгованості.

Представник відповідача у попереднє судове засідання не зявився, надав на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутністю представника підприємства та визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Стаття 36 Закону України «Про прокуратуру», визначає представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електроенергетику» однією із засад державної політики в енергетиці є створення умов безпечної експлуатації обєктів електроенергетики, а також забезпечення відповідальності енергопостачальників та споживачів. Згідно зі ст. 9 зазначеного закону та п. 1 Положення «Про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної та теплової енергії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 № 929 державний нагляд в електроенергетиці здійснює Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії, яка підпорядкована безпосередньо Мінпаливенерго в частині виконання функцій, покладених на Держенергонагляд, та діє у складі державного підприємства, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління обєднаною енергетичною системою України, та його територіальних структурних підрозділів.

Згідно з Указом Президента України «Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади» від 15.12.1999 № 1573/99 Міністерство палива та енергетики України входить до складу органів виконавчої влади України.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 3 листопада 2006 року Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії (Держенергонагляд) безпосередньо підпорядкована Мінпаливенерго щодо виконання функцій, покладених на Держенергонагляд Положенням про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 № 929, здійснює допоміжні заходи із забезпечення надійного і сталого функціонування обєднаної енергетичної системи України та діє у складі державного підприємства “Національна енергетична компанія «Укренерго». Особа, в інтересах якої заявлено позов щодо стягнення штрафних санкцій, є субєктом владних повноважень в розумінні ст. 3 КАС України, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Правовідносини сторін є публічними. Стосуються стягнення санкцій за порушення встановленого державою порядку у енергетичних відносинах.

Таким чином, позивач є субєктом, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства і є субєктом владних повноважень. Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача на підставі та в межах повноважень, наданих законом.

Відповідно до п. 2.1 Положення про державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Луганській області, метою та завданнями інспекції Держенергонагляду у Луганській області є сприяння забезпеченню сталого функціонування обєднаної енергетичної системи України, сфери теплопостачання, енергетичної безпеки держави шляхом здійснення контролю за дотриманням субєктами електроенергетики, субєктами відносин у сфері теплопостачання та споживачами електричної енергії Луганської області вимог нормативно правових і нормативно технічних актів у сфері виробництва, постачання та споживання електричної і теплової енергії.

Згідно п. 4.1.3 Положення про державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Луганській області, інспекція Держенергонагляду у Луганській області має право застосовувати до субєктів господарської діяльності штрафні санкції в порядку, визначеному законодавством.

Відповідач Державне підприємство «Лисичанська теплоелектроцентраль» має статус юридичної особи. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що Сєвєродонецьким відділенням Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Луганській області 18 липня 2011 року відповідачу було видано припис № 02/23-02-354ПР, яким останнього зобовязано виконати заходи з усунення порушень чинного законодавства (а.с.10). Так 01 вересня 2011 року державним інспектором з енергетичного нагляду Державної інспекції з енергетичного нагляду було проведено перевірку виконання припису Інспекції від 18 липня 2011 року № 02/23-02-354ПР про усунення порушень законодавства про електроенергетику, про що було складено акт перевірки № 02/23-09-435А. Вказаним актом встановлено невиконання пунктів 1, 2, 3 Припису Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії від 18 липня 2011 року № 02/23-02-354ПР (а.с.9). На зазначеного було прийнято постанову від 09 вересня 2011 року № 02/23-09-435А про накладення штрафу на відповідача за порушення вимог Закону України «Про електроенергетику» на суму 34000,00 грн. у звязку з невиконанням вимог пунктів № № 1, 2, 3 припису від 18 липня 2011 року № 02/23-02-354ПР (а.с.7). Зазначену постанову відповідач отримав 14.09.2011 року, що підтверджується підписом уповноважено особи на повідомленні про вручення поштового відправлення (зворотній бік а.с.8). Постанова в установленому законом порядку не була оскаржена.

Вимогами до ст. 9 Закону України «Про електроенергетику» закріплено, що державний нагляд в електроенергетиці здійснюють Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж та Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та інші органи, визначені законодавством України. Державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії мають право застосовувати в установленому законодавством України порядку санкції до субєктів господарської діяльності за порушення нормативно-правових актів та складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Частиною 4 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Пунктом 2 частини 3 статті 27 Закону України «Про електроенергетику», закріплено що, субєкти господарської діяльності несуть відповідальність за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів Національної комісії регулювання електроенергетики України, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії та порушення умов ліцензій у вигляді штрафу у розмірі до пяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 10 Положення про порядок накладення на субєктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1999 № 1312, субєкт господарської діяльності повинен сплатити штраф протягом 30 днів з дня винесення постанови про його накладення. У разі несплати штрафу у визначений термін він стягується в судовому порядку.

Несплата суб'єктами господарювання сум штрафів, накладених Державною інспекцією з енергонагляду унеможливлює виконання державою відповідних економічних програм та спричиняє значні негативні наслідки у сфері ПЕК.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 КАС України, крім прав та обовязків, визначених у статті 49 цього Кодексу, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 136 КАС України визначено, що відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 136 КАС України, судове рішення у звязку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Частина 3 статті 112 КАС України передбачає, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

За таких умов, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та відповідають чинному законодавству, не суперечать закону, не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, а також те, що відповідачем визнано наявність заборгованості у сумі 34000,00 грн., визнання позову прийнято судом, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 94, 111,158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль» до Державного бюджету України (п/р №31115106700051, одержувач Держбюджет м. Лисичанська, код бюджетної класифікації 21081100, МФО 804013, код 24180679) штраф у сумі 34000,00 грн. (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 11 січня 2012 року.

СуддяЮ.Ю. Мазур