Постанова № 20956899, 15.03.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2011 року 2а-8356/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представників позивача Ратушного В.І., Стаценка М.Ф.,

представників відповідача Ядвіжиної Д.О., Корецької Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМалого підприємства «Петроліум-Фаст»

доФастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Мале підприємство «Петроліум-Фаст»з позовом до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень:

від 04.10.2010 №0000932301/3, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 430833,20 грн., з яких: 297047,00 грн. за основним платежем, 133786,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 04.10.2010 №000092301/3, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 312094,50 грн., з яких: 208063,00 грн. за основним платежем, 104031,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В основу визначення податкового зобовязання з податку на прибуток покладено висновок податкового органу про неповне віднесення позивачем до складу валових доходів у ІІІ кварталі 2008 року вартість деяких експедиційних послуг з перевезення паливно-мастильних матеріалів, а також не віднесення до складу валових згідно з даними реєстратора розрахункових операцій доходів від окремих операцій з реалізації паливно-мастильних матеріалів.

В основу визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість покладено висновок податкового органу про неповне включення позивачем до бази оподаткування згідно з даними реєстратора розрахункових операцій вартості окремих операцій з реалізації нафтопродуктів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дійсно, в ІІІ кварталі 2008 року не включив до складу валового доходу вартість наданих нерезиденту транспортних послуг, але виявив і виправив цю помилку, задекларувавши цей дохід у річній декларації за 2008 рік. Відносно висновків податкового органу, які зроблені на підставі аналізу звітів реєстратора розрахункових операцій щодо не включення позивачем до складу валового доходу і бази оподаткування податком на додану вартість окремих операцій з реалізації нафтопродуктів, позивач заявив, що податковим органом не взято до уваги, що оплата паливно-мастильних матеріалів здійснюється споживачами як готівкою, так і безготівковим шляхом. Як стверджував позивач, кожна заправка автомобіля, незалежно від форми оплати, супроводжується реєстрацією операції з відпуску відповідного паливно-мастильного матеріалу через реєстратор розрахункових операцій, що призводить до невідповідності показників кількості отриманої готівки та кількості відпущених паливно-мастильних матеріалів, адже реєстратор розрахункових операцій не відображує оплату, що надійшла безготівковим шляхом. При цьому, доход від продажу паливно-мастильних матеріалів, отриманий безготівковим способом оплати, повністю включався позивачем до складу валового доходу та обсягу операцій, що оподатковуються ПДВ, але податковий орган це не врахував і дійшов помилкових висновків про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Позивач стверджував, що він не припускався порушення вимог законів України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств», у повному обсязі декларував доходи і операції з продажу товарів та самостійно сплачував податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом безпідставно і незаконно, тому просив суд їх скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Мале підприємство «Петроліум-Фаст»є юридичною особою, що зареєстрована 18.06.1996 Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на податковому обліку у Фастівській обєднаній державній податковій інспекції Київської області з 20.06.1996 за №472.

У січні 2010 року посадовими особами Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період за період з 01.07.2008 по 30.09.2009 (акт перевірки від 01.02.2010 №14/2/2301-24215142).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 297047,00 грн.

Крім того, посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 208063,00 грн.

За результатами перевірки Фастівською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 23.02.2010 №000082301/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 441830,90 грн., з яких: 297047,00 грн. за основним платежем; 144783,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 23.02.2010 №000092301/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 312094,50 грн., з яких: 208063,00 грн. за основним платежем; 104031,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області в порядку апеляційного узгодження.

За результатами розгляду скарги позивача Фастівською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області згідно з рішенням від 28.04.2010 № 2649/10/25-013/4-6 скаргу позивача задоволено частково, розмір застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.02.2010 №000082301/0, зменшено на 10997,90грн. У звязку із зміною розміру податкового зобовязання з податку на прибуток, а також строку сплати визначених податкових зобовязань і строку на оскарження прийнятих повідомлень-рішень Фастівською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято повідомлення-рішення:

від 28.04.2010 №0000932301/1, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 430833,20 грн., з яких: 297047,00 грн. за основним платежем; 133786,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 28.04.2010 №000092301/1, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 312094,50 грн., з яких: 208063,00 грн. за основним платежем; 104031,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової адміністрації України.

За результатами розгляду скарг позивача Державна податкова адміністрація в Київській області та Державна податкова адміністрація України скарги залишили без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

У звязку зі зміною строку сплати визначених податкових зобовязань і строків на оскарження прийнятих повідомлень-рішень відповідачем з тих самих підстав прийнято нові податкові повідомлення рішення від 14.07.2010 №0000932301/2 та №000092201/2, а також від 04.10.2010 №0000932301/3 та №000092301/3.

Внаслідок прийняття податковим органом нових податкових повідомлень-рішень, попередні податкові повідомлення-рішення втрачали чинність.

Таким чином, на день судового розгляду чинними залишаються такі податкові повідомлення-рішення:

від 04.10.2010 №0000932301/3, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 430833,20 грн., з яких: 297047,00 грн. за основним платежем, 133786,20 грн. штрафні (фінансові) санкції;

від 04.10.2010 №000092301/3, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 312094,50 грн., з яких: 208063,00 грн. за основним платежем, 104031,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Під час судового розгляду встановлено, що у січні 2008 року між позивачем і нерезидентом фірмою . Spaarmann International GmbH»укладено договір №01/01/2008FU, згідно з яким позивач на замовлення нерезидента здійснював автомобільні транспортні перевезення за маршрутом Німеччина Україна.

У ІІІ-му кварталі 2008 року позивач надав нерезиденту транспортні послуги на загальну суму 147872,15грн., що підтверджується актами виконаних робіт, однак вказану суму у податковій декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року до складу валового доходу не включив, що призвело до заниження податку на прибуток у ІІІ-му кварталі 2008 року на суму 36968,00 грн.

У подальшому позивач виявив і виправив помилку, включивши суму 147872,15грн. до складу валового доходу від продажу товарів (робіт, послуг) (рядок 01.1 Декларації за 2008 рік), визначив з урахуванням виправлення розмір податкового зобовязання за цим платежем та сплатив суму податку до бюджету, а також задекларував сплату штрафних (фінансових) санкцій у сумі 251,00 грн.

Дані обставини підтверджуються копіями податкових декларацій позивача з податку на прибуток за ІІІ-й квартал 2008 року, річної за 2008 рік, витягом з регістрів бухгалтерського обліку - карткою рахунку 703 «Основна діяльність»за ІІІ-й та ІV-й квартали 2008 року, актами виконаних робіт, копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR), а також виписками по банківському рахунку позивача.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, виправляючи помилку щодо сум, не включених до складу валового доходу у попередньому звітному періоді, позивач припустився іншої помилки щодо порядку заповнення декларації, адже самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів мають декларуватися у рядку 02.2 декларації і також відображатися у розділі 5 «Коригування валових витрат», рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»Декларації з податку на прибуток.

Проте, судом встановлено, що дана обставина не вплинула на розмір податкових зобовязань з податку на прибуток і не призвела до заниження цих зобовязань, а лише свідчить про порушення позивачем порядку заповнення декларації.

Щодо невключення позивачем до валового доходу для визначення податкових зобовязань з податку на прибуток і обсягу оподатковуваних операцій (бази оподаткування) податком на додану вартість операцій з реалізації паливно-мастильних операцій судом встановлено наступне.

Як убачається з акта перевірки та встановлено під час судового розгляду, висновок податкового органу про заниження позивачем валового доходу та обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) зроблено посадовими особами податкового органу на підставі аналізу звітів реєстратора розрахункових операцій, що використовується позивачем, в яких виявлено різницю в показниках обсягу відпущених паливно-мастильних матеріалів та отриманої готівки в оплату за ці товари на загальну суму 1 040 316,00 грн., у тому числі: 265 532,00 грн. за ІІІ-й квартал 2008 року; 256 384,00 грн. за IV-й квартал 2008 року; 180 540,00 грн. за І-й квартал 2009 року; 191 224,00 грн. за ІІ-й квартал 2009 року; 146 636,00 грн. за ІІІ-й квартал 2009 року.

Оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, позивач вказані суми до складу валового доходу не включив, вони дійшли висновку про заниження податку на прибуток на загальну суму 260 079,00 грн., у тому числі: 66 383,00 грн. за ІІІ-й квартал 2008 року; 64 096,00 грн. - за IV-й квартал 2008 року; 45 135,00 грн. - за І-й квартал 2009 року; 47806,00грн. - за ІІ-й квартал 2009 року; 36 659,00 грн. - за ІІІ-й квартал 2009 року. Крім того, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, позивач вказані суми не включив до показників обсягу оподатковуваних операцій з податку на додану вартість, ними зроблено висновок про заниження податку на додану вартість на загальну суму 211763,00 грн. за період з липня 2008 по вересень 2009 року.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач здійснює торгівлю паливно-мастильними матеріалами, використовуючи при цьому як готівкову, так і безготівкову форми розрахунків.

Якщо розрахунки зі споживачами здійснюються готівкою, згідно з вимогами чинного законодавства розрахункові операції здійснюються з використанням реєстратора розрахункових операцій, супроводжуються видачею споживачу фіскального чека і відображаються у звітах реєстратора розрахункових операцій як отримання готівки. У подальшому готівкові кошти оприбутковуються до каси підприємства, інкасуються до банку та зараховуються на рахунок підприємства. При цьому, отримані кошти включаються до складу валового доходу від продажу паливно-мастильних матеріалів з метою визначення податкових зобовязань з податку на прибуток, а також включаються до показників обсягу оподатковуваних операцій податком на додану вартість.

У випадку, якщо реалізація споживачам паливно-мастильних матеріалів здійснюється з використанням безготівкових форм розрахунків, споживачами здійснюється попередня оплата паливно-мастильних матеріалів, а їх відпуск здійснюється згодом у мережі АЗС із застосуванням чеків, талонів тощо, що підтверджують факт попередньої оплати.

При цьому відпуск паливно-мастильних матеріалів супроводжується реєстрацією цієї події із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, адже з метою забезпечення фіскальної функції відпуск паливно-мастильних матеріалів без відображення цієї події у реєстраторі розрахункових операцій є технічно неможливим.

У такому випадку в реєстраторі розрахункових операцій робиться запис про те, що споживачем отримано певну кількість пального на певну суму та позначається про те, що паливно-мастильні отримані споживачем на підставі чеку (талону), що означає, що оплату за паливно-мастильні матеріали здійснено авансом за безготівковим розрахунком.

Дані твердження підтверджуються довідкою Центру сервісного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій від 06.10.2010 б/н.

У разі використання безготівкової форми розрахунків за паливно-мастильні матеріали з оплатою їх вартості авансом момент визначення податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість визначається наступним чином.

Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Таким чином, виходячи з наведених положень законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість», у випадках використання позивачем безготівкової форми розрахунків з оплатою нафтопродуктів авансом, дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок позивача є датою збільшення валового доходу та датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Під час судового розгляду позивачем доказано суду, що безготівкові кошти, отримані від покупців нафтопродуктів, ним у повному обсязі включались до складу валового доходу та показників обсягу оподатковуваних операцій податком на додану вартість, зазначались у податкових деклараціях, податкові зобовязання сплачувались належним чином в установлені строки.

Суд зазначає, що визначення сум валового доходу та обсягу операцій з купівлі-продажу нафтопродуктів на підставі одних лише даних реєстратора розрахункових операцій є неправомірним, адже податковий орган при визначенні податкових зобовязань повинен зясовувати усі обставини справи, що мають значення для прийняття рішення.

Крім того, визначення податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість відбувається на підставі положень законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість». Застосування до цих правовідносин Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є помилковим.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено суду належними та достатніми доказами правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, тому суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно із статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір (державне мито) у сумі 3,40грн., доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Позивач у судовому засіданні не наполягав на відшкодуванні судових витрат, таким чином судові витрати присудженню на його користь з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2010 №0000932301/3, згідно з яким Малому підприємству «Петроліум-Фаст» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 430833,20 грн., з яких: 297047,00 грн. за основним платежем, 133786,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2010 №000092301/3, згідно з яким Малому підприємству «Петроліум-Фаст» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 312094,50 грн., з яких: 208063,00 грн. за основним платежем, 104031,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 березня 2011 року..