Постанова № 20956893, 22.02.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2011 року 2а-7116/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представник позивача не зявився,

представника відповідача Нікітенко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика»

доІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

проскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Відкрите акціонерне товариство «Білицька меблева фабрика»з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування рішення від 12.07.2010 №0000342200/0/2295, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 341023,17 грн.

На підставі вказаного рішення податковий орган застосував до відповідача штрафні (фінансові) санкції за порушення строків розрахунків в іноземній валюті між резидентом і нерезидентами України, визначених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземні валюті».

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що вважає рішення про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій незаконним, оскільки податковий орган визначив 30-денний граничний термін сплати санкцій на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який, на думку позивача, до даного випадку не повинен застосовуватись.

Ухвалою від 06.08.2010 судом відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи призначено на 27.09.2010.

Про дату, час та місце судового засідання 27.09.2010 сторони були повідомлені належним чином. У судове засідання 27.09.2010 позивач не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив. У звязку з цим судовий розгляд справи було відкладено, судове засідання призначено на 28.10.2010.

28 жовтня 2010 року справу було знято з розгляду у звязку з розглядом суддею інших справ, повязаних з виборчим процесом, судовий розгляд справи призначено на іншу дату 07.02.2011.

Про дату, час та місце судового засідання 07.02.2011 сторони були повідомлені належним чином. У судове засідання 07.02.2011 позивач не прибув, надіслав до суду клопотання про неможливість прибуття до суду його представника у звязку з тим, що він бере участь у розгляді справи, що розглядається у Господарському суді м. Києва. У звязку з цим судовий розгляд справи було відкладено, судове засідання призначено на 22.02.2011.

Про дату, час та місце судового засідання 07.02.2011 сторони були повідомлені належним чином. У судове прибув представник відповідача. Позивач до суду не прибув, однак у клопотанні від 07.02.2011 (вх. №2282) просив суд розглядати справу за відсутності його представника.

У звязку з цим суд, в силу положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що вважає рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій правомірним. У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав

Відкрите акціонерне товариство «Білицька меблева фабрика»є юридичною особою, що зареєстрована 25.05.1993 виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області.

У липні 2010 року Ірпінською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 28.11.2009 по 12.07.2010 (акт перевірки від 12.07.2010 №1244/22-0/05509300).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку, що позивачем порушено вимоги статті 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виявилось що виявилось у недотриманні законодавчо встановлених строків отримання валютної виручки від нерезидента та зарахування її на рахунок позивача за експортним контрактом від 27.02.2009 №27/02/06, укладеним між позивачем та компанією «Tharo Invetntar ApS»(Данія), згідно з яким позивач здійснив поставку товару на загальну суму 697476,15 грн. або 91031,00 євро, з яких:

24313,82 грн. або 3460,00 євро за ВМД від 05.09.2008 №931990, граничний строк повернення валютної виручки 04.03.2009, прострочення становить 227 днів;

95731,76 грн. або 14159,00 євро за ВМД від 29.07.2008 №932047, граничний строк повернення валютної виручки 11.03.2009, прострочення становить 227 днів;

37281,64 грн. або 5345,00 євро за ВМД від 30.09.2008 №932227, граничний строк повернення валютної виручки 29.03.2009, прострочення становить 227 днів;

100683,01 грн. або 13902,00 євро за ВМД від 13.11.2009 №932792, граничний строк повернення виручки 12.05.2009, прострочення становить 227 днів;

313175,16 грн. або 32418,00 євро за ВМД від 11.12.2008 №935046, граничний строк повернення виручки 09.06.2009, прострочення становить 227 днів;

126290,76 грн. або 12818,60 євро за ВМД від 29.08.2008 №931941, граничний строк повернення виручки 25.02.2009, прострочення становить 227 днів.

Крім того, за контрактом від 27.02.2009 №27/02/06, укладеним між позивачем та компанією Invetntar ApS»(Данія), позивач 13.06.2009 перерахував на користь нерезидента кошти по ВМД від 29.08.2008 №931941 у сумі 8928,40 євро.

Виходячи з розміру пені (3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості), встановленого Законом України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»за порушення строків розрахунків між резидентами та нерезидентами, податковим органом нараховано пеню на загальну суму 341023,17 грн (додаток 1 до акта перевірки від 12.07.2010 №1244/22-0/05509300).

За результатами перевірки Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області було прийнято рішення від 12.07.2010 №0000342200/0/2295 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 341023,17 грн.

Вказаним рішенням визначено, що сума штрафних (фінансових) санкцій підлягає сплаті у 30-денний термін, який встановлено на підставі підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вже зазначалося, позивач не оспорює фактів порушення законодавчо встановлених строків розрахунків, що встановлені податковим органом під час перевірки, а також правильності нарахування пені та її розмірів, але вважає рішення про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій незаконним, оскільки податковий орган визначив 30-денний граничний термін сплати санкцій на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який, на думку позивача, до даного випадку не повинен застосовуватись.

Жодних інших підстав, з яких позивач не погоджується із рішенням податкового органу, у позовній заяві він не навів.

Даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Закон України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»був прийнятий Верховною Радою України в 1994 році з метою запобігання безпідставному вивезенню валютних цінностей та майна за межі України, у звязку з чим встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно із статтею 2 вказаного Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до статті 4 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідальність, що передбачена статтею 4 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються органами державної влади або органами місцевого самоврядування до субєктів господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

В силу статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до преамбули Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(що діяв на момент прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій до 31.12.2010) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) <…>, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункт 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відповідно до статті 4 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Статтями 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно із статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду відповідачем доказано суду належними, допустимими та достатніми доказами факт порушення позивачем вимог Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», правомірності і правильності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та наявності в нього відповідної компетенції. За таких обставин суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони- субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 лютого 2011 року.