Постанова № 20956891, 22.02.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2011 року 2а-6800/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представника позивача Богатова Ю.М.,

представників відповідача Коваленка О.В., Кучерук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мясний дім «Софія»

доІванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області

проскасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мясний дім «Софія»з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень:

від 02.07.2010 №0001242300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 75228,00 грн., з яких: 0,00 грн. за основним платежем; 75228,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 02.07.2010 №0001252300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 16347,00 грн., з яких: 10898,00 грн. за основним платежем; 5449,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає вказані податкові повідомлення-рішення незаконними, прийнятими відповідачем на підставі невірного зясування фактичних обставин та з порушенням норм податкового законодавства. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними. У судовому засіданні представники відповідача просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мясний дім «Софія»є юридичною особою, що зареєстрована 22.10.2007 Іванківською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції в Київській області з 23.10.2007 за №3879.

До 2008 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, з 01.01.2009 перебуває на загальній системі оподаткування.

У червні 2010 року посадовими особами Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.10.2007 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 22.10.2007 по 31.03.2010 (акт перевірки від 18.06.2010 №841/23/34842624).

Відповідно до висновків, викладених в актів перевірки, позивач порушив вимоги підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 190786,00 грн., у тому числі за І-й квартал 2009 року на суму 190786,00 грн., та завищення податку на прибуток на загальну суму 210951,00 грн., у тому числі: за ІІ-й квартал 2009 на суму 12023,00 грн.; за ІІІ-й квартал 2009 на суму 51165,00 грн.; за VІ-й квартал 2009 на суму 126577,00 грн.; за І-й квартал 2010 на суму 21186,00 грн.

В основу вказаних висновків покладено дані про те, що внаслідок перевірки виявлено розбіжність на суму 1580080,00 грн. між сумою валового доходу згідно з даними податкових декларацій позивача з податку на прибуток, з одного боку, та обсягом оподатковуваних операцій згідно з даними податкових декларацій з податку на додану вартість та реєстрів виданих податкових накладних.

Крім того, перевіркою встановлено факт завищення задекларованих показників убутку балансової вартості товарних запасів у 2009 році на суму 826811,00 грн. за рахунок включення до складу валових витрат балансової вартості товарів, придбаних позивачем у 2008 року під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

В акті перевірки також відзначено, що позивач порушив вимоги підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 10989,00 грн., у тому числі за березень 2009 року на суму 10898,00 грн.

В основу вказаного висновку покладено дані про те, що у березні 2009 року позивач не включив до складу податкових зобовязань з податку на додану вартість зобовязання щодо сплати податку в сумі 10898,00 грн., у тому числі: на підставі податкової накладної від 18.03.2009 №211, виданої ТОВ «Мясо Віта»у звязку з продажем товару на суму 24600,00 грн. (у т. ч. ПДВ 4100,00грн.); та на підставі податкової накладної від 30.03.2009 №217, виданої ТОВ «Проскурів-Агро»у звязку з продажем товару на суму 40788,00 грн. (у т. ч. ПДВ 6798,00грн.)

За результатами перевірки Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією в Київській області прийнято два податкових повідомлення-рішення:

від 02.07.2010 №0001242300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 75228,00 грн., з яких: 0,00 грн. за основним платежем; 75228,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 02.07.2010 №0001252300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 16347,00 грн., з яких: 10898,00 грн. за основним платежем; 5449,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Щодо податкового зобовязання з податку на прибуток під час судового розгляду встановлено наступне.

Позивач не зміг пояснити суду причини розбіжностей в його податковій звітності між показниками сум валового доходу згідно з податковими деклараціями з податку на прибуток та показниками обсягу оподатковуваних операцій (продажу товарів) згідно з деклараціями з податку на додану вартість та реєстрами виданих податкових накладних.

Відносно показників убутку балансової вартості товарних запасів у 2009 році, що вплинуло на визначення податкових зобовязань, позивач наполягав, що правомірно включив до складу валових витрат балансову вартість товарів, придбаних у 2008 році під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

Судом також встановлено, що податкове зобовязання з податку на прибуток визначено податковим органом на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»лише в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за відсутності заборгованості за основним платежем (недоїмки).

Представники відповідача у судовому засіданні не змогли надати суду жодних пояснень з приводу того, що за податкове зобовязання, стало підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, у який передбачений законом спосіб це податкове зобовязання визначено.

Щодо податкового зобовязання з податку на додану вартість під час судового розгляду встановлено наступне.

Представник позивача стверджував, що відобразив у податковій декларації за березень 2009 року та додатках до неї усі операції з продажу товарів у розрізі контрагентів.

Проте, у судовому засіданні під час перевірки показників обсягу реалізації у розрізі контрагентів на підставі показників реєстру виданих податкових накладних, наданих позивачем для перевірки, даних автоматизованого співставлення податкових зобовязань й податкового кредиту, та даних податкової декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2009 року висновки податкового органу щодо невключення позивачем операцій з продажу товарів ТОВ «Мясо Віта»та ТОВ «Проскурів-Агро»до оподатковуваних операцій, що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість на загальну суму 10989,00 грн., підтвердились.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались положеннями Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Щодо податку податкового зобовязання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Закон України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачає лише два способи визначення податкових зобовязань: платником податків шляхом подання податкової декларації (пункт 4.1 статті 4) та податковим органом шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення (пункт 4.2 статті 4, пункт 6.1 статті 6).

Так, згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що в разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як убачається з податкового повідомлення-рішення, яке є предметом спору в даній справі, податкова заборгованість з податку на прибуток саме «за основним платежем»у позивача відсутня.

Під час судового розгляду встановлено, що ніяких податкових зобовязань з податку на прибуток, які б не були сплачені, позивач не декларував, а податковий орган ніяких повідомлень-рішень з приводу визначення податкового зобовязання недоїмки за основним платежем, не приймав.

Таким чином, жодні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 02.07.2010 №0001242300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 75228,00 грн., з яких: 0,00 грн. за основним платежем; 75228,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо податкового зобовязання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин визначались Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»обєкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач не відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року операції з продажу товарів ТОВ «Мясо Віта»та ТОВ «Проскурів-Агро», що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість на загальну суму 10989,00 грн.

Це означає, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2010 №0001252300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 16347,00 грн., з яких: 10898,00 грн. за основним платежем; 5449,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є безпідставними.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно із статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 3,40 грн., відповідач доказів понесення яких-небудь судових витрат суду не надав. Оскільки пропорційність частці позовних вимог може визначатися лише стосовно позовів, що підлягають майновій оцінці, а в даній справі позов має немайновий характер, суд вважає, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2010 №0001242300/0, прийняте Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією в Київській області, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Мясний дім «Софія» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 75228 (сімдесят пять тисяч двісті двадцять вісім) гривень, з яких: 0 (нуль) гривень за основним платежем; 75228 (сімдесят пять тисяч двісті двадцять вісім) гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мясний дім «Софія» понесені ним витрати по сплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) гривень 40 коп..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 березня 2011 року.