Постанова № 20956360, 14.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2011 року 6533/10/1070

Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Талалакіну С.М. за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавіком»

до Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

про           скасування податкового повідомлення–рішення №0002991600/0 від 24.06.2010 р., -

в с т а н о в и в:

ТОВ „Лавіком” звернулось до суду з позовом до Кагарлицької ОДПІ Київської області з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення №0002991600/0 від 24.06.2010 р.

У обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з указаними рішеннями, відповідачем до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог підпунктів 17.1.1 та 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181), що виявилось у не поданні позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2010 р.у строки, визначені законодавством.

Вказує на відсутність порушення ним вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, оскільки позивачем своєчасно та у встановленій законодавством формі було подано відповідачеві декларації з ПДВ за березень 2010 р. Проте, відповідачем в порушення приписів чинного законодавства України, необґрунтовано зроблено висновок про невідповідне оформлення та відсутність обов'язкових відомостей у поданих деклараціях, у зв'язку з чим позивач вважає, що висновки податкового органу є помилковими, а оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У ході розгляду справи представник відповідача вказав, що декларації з податку на додану вартість за березень 2010 р. подані позивачем до Кагарлицької ОДПІ у Київській області у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України №2181.

Однак, вказані податкові декларації були заповнені позивачем всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, оскільки не зазначено обов'язкових її реквізитів, а саме, невірно вказаний номер свідоцтва про реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість.

Саме за таких обставин, подана позивачем податкова звітність не визнана контролюючим органом, як податкова декларація.

У судових засіданнях представник позивач підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, уточнюючі позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що оскаржувані рішення прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно - правовими актами.

У судових засіданнях представники відповідача також заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Лавіком» (код 31265056) є юридичною особою, зареєстроване Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області 22.01.2001, про що зроблено відповідний запис за № 1338120000000046.

24.06.2010 р. посадовими особами Кагарлицької ОДПІ у Київській області проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку своєчасності подання позивачем декларації з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складений акт від 24.06.2010 р. № 197/16-00/31265056 (надалі - Акт перевірки) у якому відображені порушення позивачем вимог п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181.

На підставі Акта перевірки, позивачеві, враховуючи приписи п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закон № 2181, а саме за несплату узгоджених сум податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом №2181, нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн., про що прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.06.2010 р. № 0002991600/0.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В силу положень п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, або не скріплено печаткою платника податків.

Форма податкової декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за №702/10982 (надалі - Порядок № 166).

Положеннями пункту 1.2 Порядку № 166 встановлено, що декларація з податку на додану вартість подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР).

Порядок оформлення податкової декларації визначений у пункті 3 Порядку № 166. Так, в силу положень вказаного пункту, декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями. Вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою.

Декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Пунктом 4.3 Порядку № 166 встановлено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Перелік підстав для невизнання податкової звітності також передбачено пунктом 4.5 глави 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827 (далі - Методичні рекомендації № 827), а саме якщо: у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); не скріплено печаткою платника податків; відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності; неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; подана ксерокопія звітних документів; звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач, як платник податку на додану вартість зареєстрований 25.01.2001 р. про що видано Свідоцтво № 13794739, серії НБ №048142.

Проте, відповідно до пояснень представника відповідача, у зазначеному свідоцтві відповідачем при його видачі була допущена помилка у номері свідоцтва. Саме зазначений недолік і став підставою для невизнання контролюючим органом поданих позивачем декларацій з податку на додану вартість за березень 2010 р.

У зв'язку з виявленням вказаного недоліку відповідачем на адресу позивача був направлений лист від 09.12.2008 № 9183/10/29-0 з пропозицією замінити наявне свідоцтво платника податку на додану вартість відповідно до пункту 21 Положення про реєстр платників податку на додану вартість № 79 від 01.03.2000, оскільки реквізити свідоцтва (саме його номер) не відповідають алгоритму його формування та даним реєстру.

За результатами проведених консультацій між сторонами, 22.04.2010 р. позивачем до податкового органу було подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість для його перереєстрації.

02.05.2010 р. позивачеві було видано нове свідоцтво платника податків на додану вартість за № 100281007, серії НБ № 383407.

В силу положень абзацу третього пункту 21 Положення № 79, у період перереєстрації та до початку дії нового свідоцтва платник податку на додану вартість використовує реквізити старого свідоцтва.

Сторонами не заперечувався той факт, що у декларації з податку на додану вартість за березень 2010 р. позивачем використовувались реквізити свідоцтва платника податку на додану вартість № 13794739, отриманого ним 25.01.2001 р. та чинного до 02.05.2010 р.

Суду не надано доказів про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість за № 13794739 на дату подання позивачем декларацій з податку на додану вартість за березень 2010 р. або визнання його недійсним, як і доказів щодо не зазначення (невідповідності) інших обов'язкових реквізитів у вказаних податкових деклараціях, їх не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

Тобто, на дату подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 р., позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва за № 13794739, а відтак, твердження відповідача про порушення позивачем положень Закону України № 2181 та Порядку № 166, є безпідставним та необґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Підстави для невизнання контролюючим органом податкових декларацій передбачені положеннями підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181 та пунктом 4.3 Порядку № 166.

Водночас, Акт перевірки містить лише посилання на порушення позивачем положень п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 та про наявність відповідальності за таке правопорушення, що передбачена положеннями п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 (несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом) без визначення змісту наявного порушення.

Необхідно зазначити, що з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205, затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок).

Положеннями пункту 1.3 Порядку встановлено, що акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Саме в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (пункт 1.6 Порядку).

Факти виявлених порушень викладаються в акті чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 1.7 Порядку).

Враховуючи приписи абзацу 3, 4 підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень. Зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків, операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Проте, Акт перевірки не містить інформації про обґрунтовані причини невизнання відповідачем декларації з податку на додану вартість за березень 2010 р. та про порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, а саме, номери декларацій, дати нарахування узгоджених сум, дати їх сплати, суми сплаченого боргу та кількості днів затримки, що не відповідає приписам абзацу 3, 4 підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Порядку.

Відповідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обгрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71-72, 86, 94, 158–163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення - рішення Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області №0002991600/0 від 24.06.2010 р.

Суддя                                                                                           Щавінський В. Р.

Постанова у повному обсязі виготовлена 19 вересня 2011 року.