Ухвала суду № 20956365, 19.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА про залишення позовної заяви без розгляду

19 вересня 2011 року           2а-4245/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів»

доІванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області, Головного управління Державного казначейства України у Київській області

провизнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області, Головного управління Державного казначейства України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 2033689,00 грн.

Згідно з частиною другою статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд виходить з такого.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, у період виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» (далі –Закон України «Про податок на додану вартість»), а саме, пунктом 7.7 статті 7 даного Закону України.

В силу положень підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вбачається із змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» 20.03.2009 разом із податковою декларацією подало до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних та у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надає органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У період з 27.04.2009 по 13.05.2009 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.01.2009 по 31.12.2009.

За результатами перевірки податковим органом складено довідку від 18.05.2009 № 602-23/30869464.

Таким чином, висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню відповідач повинен був надати до відповідного органу Державного казначейства 23.05.2009.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позивач починаючи з 23.05.2009 знав або повинен був дізнатися про порушення своїх справ в частині ненадання податковим органом відповідного висновку та, як наслідок, перерахування з державного бюджету відповідних коштів, оскільки жодних інших належних та допустимих доказів, які надавали суду обчислювати цей строк від іншої дати матеріали справи не містять.

Необхідно зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 06.07.2005 №2747-IV) для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів було встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Законом України від 07.07.2010 №2453-VI до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України внесено зміни, згідно з якими строк звернення до суду зменшено з одного року до шести місяців.

Тобто, строк в один рік, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 06.07.2005 №2747-IV та шість місяців у редакції Закону України від 07.07.2010 №2453-VI визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.

Проте, до суду позивач звернувся лише 19.09.2011, тобто більш ніж через 2,5 роки від дати коли він дізнався про можливі порушення його прав, свобод чи інтересів, а відтак, із істотним пропуском встановленого законом строку для звернення до суду.

Суд звертає увагу на ту обставину, що до даних правовідносин не можуть бути застосовані приписи підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами»та приписи статті 102.5 Податкового кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до зазначених положень податкового законодавства, платники податків мають право подати до податкового органу заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, вказаним пунктом регламентовано строк звернення платників податків саме із заявами до податкового органу про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування.

Положення зазначених приписів не можуть розширено тлумачитись та застосовуватись до обчислення строків на звернення до суду, який, як зазначалося вище, встановлений положеннями статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наслідки пропущення строків звернення до суду з адміністративним позовом визначено у статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

В силу положень статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 06.07.2005 №2747-IV), пропущення строку звернення до адміністративного суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Норми закону, які передбачають ті чи інші дії судді у зв’язку з оцінкою фактичних обставин, встановлених під час судового розгляду, є процесуальними.

Положеннями частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тобто, для вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи застосовується той закон, під час чинності якого вони здійснюються.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 № 2453-VI внесені зміни до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлені інші наслідки, що застосовуються судом у разі пропущення строку на звернення до адміністративного суду.

Так, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

В силу приписів статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України питання про те, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення) вирішується суддею одноособово без проведення судового засідання і виклику сторін, які беруть участь у справі.

Аналогічна позиція запроваджена п’ятою палатою Вищого адміністративного суду України при розгляді адміністративних справ Вищим адміністративним судом як судом першої інстанції, практика якої відображена в ухвалах від 25.12.2010 №П-493/10, від 17.01.2011 №П/9991/59/11, від 19.01.2011 №П/999/106/11, від 17.02.2011 №П/9991/161/11, а також підтримана Вищим адміністративним судом як судом касаційної інстанції (справа №К-40143/10).

З огляду на ту обставину, що позивач не скористався правом на подання разом із позовною заявою заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду; жодних належних та допустимих доказів, які б надавали суду підстави обчислювати цей строк від іншої дати, ніж травень 2009 року матеріали справи також не містять; беручи до уваги те, що адміністративний позов подано позивачем з порушенням строку на звернення до суду, керуючись статтями 99, 100, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1.          Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів»до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області, Головного управління Державного казначейства України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, - залишити без розгляду.

2. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.

          Повідомити позивача, що в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких позовна заява залишена без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п’яти днів з дня її проголошення, а в разі постановлення ухвали у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, - протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя                                                                                                    Панченко Н.Д.