Постанова № 20956351, 23.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2011 року 2а-3392/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю

позивача: Кириченка В.В., Щербини О.В.,

відповідача : Колісніченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церва Київської області

доПриватного акціонерного товариства «Росава»

простягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церва Київської області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Росава»про стягнення суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за березень, квітень та травень місяці 2011 року за списком №1 у розмірі 1628099, 78грн. та за списком № 2 у розмірі 120164,49 грн.

Обовязок відповідача вчасно сплачувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та за списком № 2, передбачений приписами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків, а також стягнення заборгованості.

Оскільки, зазначена сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач, на підставі частини другої Прикінцевих положень Закону України №1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»та пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі - Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України), просив суд стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.

У судовому засіданні 23.09.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні 23.09.2011 надав письмове клопотання про визнання адміністративного позову про стягнення суми заборгованості за списком № 2 у повному обсязі на суму 120164,49 грн. та частково за списком № 1 у розмірі 554448,77 грн.

У задоволенні позову про стягнення суми заборгованості за списком № 1 у розмірі 1073651,01 грн. просив суд відмовити з огляду на те, що до розрахунку суми заборгованості за списком № 1 позивачем включено осіб, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України №1058-IV. Відповідач вважає, що законодавчі підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на користь таких осіб відсутні, а відтак, розрахунок витрат позивачем складено за неповного зясування фактичних обставини, що впливають на визначення сум таких витрат, з порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідач зазначив, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій визначено позивачем виходячи не тільки з розміру основної пенсії, призначеної кожному пенсіонеру, але й з урахуванням додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства. Як стверджує відповідач, фактичні витрати на виплату і доставку вказаних доплат, надбавок та підвищень не підлягають відшкодуванню відповідачем, а мають відшкодовуватись за рахунок коштів Державного бюджету України, про що прямо зазначено у пункті 6 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV.

З урахуванням зазначеного та на підставі аналізу розрахунків у взаємозвязку із протоколами про призначення пенсій, відповідач визнає адміністративний позов про стягнення суми заборгованості за списком № 1 лише на суму 554448,77 грн.

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

У судовому засіданні суд пояснив відповідачеві наслідки часткового визнання позову та переконався, що відповідач і надалі наполягає на його частковому визнанні.

Судом встановлено, що часткове визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Росава»є юридичною особою, що зареєстрована 18.02.2004 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області. Як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області, а отже є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058- IV.

Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України №1058-IV в частині пенсій призначених відповідно до пунктів «а»та «б»-«з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем за березень, квітень та травень місяці 2011 року за списком № 1 у розмірі 1628099, 78грн. та за списком №2 у розмірі 120164,49 грн. Загалом 1748264,27 грн.

У ході судового розгляду судом встановлено про відсутність між сторонами спору щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у повному обсязі за списком № 2 у розмірі 120164,49 грн. та частково за списком № 1 на суму 554448,77 грн., про що свідчить заявлене у судовому засіданні письмове клопотання відповідача про часткове визнання адміністративного позову.

Згідно з частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як вже зазначалось судом, відповідач визнав позовні вимоги у зазначеній частині та у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Разом з тим, спірні правовідносини, що є предметом розгляду в межах даного провадження, стосуються питання щодо правомірності включення позивачем до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, витрат щодо доставки пенсії призначених на пільгових умовах за списком № 1.

Так, під час судового розгляду встановлено, що позивачем до розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій за списком № 1 за березень, квітень та травень місяці 2011 року включено осіб, яким пенсії призначено до набрання чинності Законом України №1058-IV.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами щодо відшкодування фактичних витрат з виплати та доставки пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(надалі Закон України «Про пенсійне забезпечення»).

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України № 1058-IV. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до 01.01.2004, тобто до набрання чинності цим Законом.

Коло осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, визначено статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно з підпунктом «а»частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До 15.03.2000 згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(в редакції Закону України від 16.05.96 р. N 198/96-ВР) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів «б»- «з»цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році і 100 процентів - з 1996 року.

У лютому 2000 року частину другу статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»виключено згідно із Законом України від 17.02.2000 №1461-III. Цим же Законом, внесено зміни до Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»згідно з якими фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», віднесено до об'єкту оподаткування збором на обовязкове державне пенсійне страхування.

До січня 2004 року порядок відшкодування підприємствами фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначався пунктом 3.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України.

Щодо осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та мають право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту «а»частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то до набрання чинності Законом України №1058-IV витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій таким особам підприємствами не відшкодовувались.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 04.11.2008, що постановлена за результатами розгляду касаційної скарги УПФУ в м.Бориславі Львівської області на постанову Господарського суду Львівської області від 20.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 у справі №2/1492-10/233 за позовом ВАТ «Галлак»до УПФУ в м. Бориславі, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.05.2008 по справі К-35237/06.

У звязку з цим, правові підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1, та отримали право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту «а»частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до 01.01.2004, відсутні. Таким чином, суми витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій вказаним особам до розрахунку включені безпідставно і відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Щодо осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та отримали право на пенсію з 01.01.2004 то суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом пятим частини другої Прикінцевих положень Закону України №1058-IV починаючи з 01.01.2004 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Таким чином, з 01.01.2004 законом покладено на відповідача обовязок відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, що виплачуються на користь вказаних вище осіб, з поступовим збільшенням таких витрат до набуття особою права на пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV.

Водночас, згідно з частиною шостою Прикінцевих положень Закону України №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 6.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України,додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», доплати, надбавки та підвищення призначені відповідно до законодавства України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

Тобто, на страхувальників законом покладено обовязок здійснювати відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку сум основної пенсії. Відшкодування витрат на виплату і доставку додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, призначених відповідно до законодавства України понад розмір основної пенсії, не можуть покладатися на страхувальників, оскільки джерелом таких виплат в силу приписів Закону України №1058-IV є Державний бюджет України.

Таким чином, включення до розрахунку витрат на виплату додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень з метою їх відшкодування за рахунок відповідача, є неправомірним та безпідставним.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вже зазначалось судом, підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлено частиною другою Прикінцевих положень Закону України №1058-IV та виключно законами про пенсійне забезпечення, згідно з частиною третьою статті 4 Закону України №1058-IV, визначаються види пенсійного забезпечення, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до пункту 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суду не надано жодних доказів щодо повідомлення відповідача про настання обставин, які вплинули на розмір відшкодування витрат Пенсійного фонду з дати призначення пенсії до дати складання розрахунків фактичних витрат, а також правомірності формування розміру фактичних витрат на виплату і доставку пенсій у межах оскаржуваної суми.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Проте, це не означає, що суд зобовязаний взяти на себе тягар доказування розміру фактичних витрат на виплату і доставку пенсій та правомірності їх формування замість сторони у справі - субєкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно його вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат сторонами суду не заявлено, у звязку з чим підстави для присудження їх на користь сторін відсутні.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Росава»(ідентифікаційний код 30253385) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за березень, квітень та травень місяці 2011 року за Списком № 2 у розмірі 120164 (сто двадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 49 коп. та за Списком № 1 у розмірі 554448 (пятсот пятдесят чотири тисячі чотириста сорок вісім) грн. 77 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.Д. Панченко

постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 26.09.2011