Постанова № 20956282, 30.08.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2011 року 2а-7074/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю

позивача: Грабовської І.В.,

відповідача : не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Київська дирекція «Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»

доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

проскасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство «Київська дирекція «Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»(надалі позивач або ТОВ «Моноліт») з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 27.07.2010 № 1000542300/0 у розмірі 3289104,021 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем зроблено помилковий висновок щодо порушення ТОВ «Моноліт»вимог Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (надалі Закон України «Про податок на додану вартість»), посилаючись на те, що податковий кредит у сумі 2192736,14 грн. сформований позивачем відповідно до вимог вищезазначеного Закону, на підставі належно оформлених податкових накладних. У зв'язку з викладеним позивач просить суд скасувати оскаржуване податкове повідомлення рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Крім цього, відповідач зазначив, що відповідно до постанови Вишгородського районного суду Київської області від 08.12.2010 по справі № 1-256/2010 керівник позивача визнав факт неналежного виконання ним своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них та в порушення вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, які не підтверджені відповідними податковими накладними, внаслідок чого у період з 01.12.2007 по 31.08.2008 до бюджету не було сплачено податок на додану вартість у розмірі 2192736,14 грн.

Представник відповідача у судове засідання 30.08.2011 не зявився. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання представника відповідача про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про здійснення подальшого розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 18.06.2010 по 02.07.2010 посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на підставі направлення на перевірку від 18.06.2010 № 126/23-2 було проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Трастінвестпостач»за період з 01.12.2007 по 31.07.2008.

За результатами перевірки складений акт від 09.07.2010 № 1349/23-2/25772258 (надалі Акт перевірки), у якому зафіксовані порушення позивачем положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ним зобовязань з податку на додану вартість у грудні 2007 у розмірі 342577,42 грн., в березні 2008 року у розмірі 262840,68 грн., в квітні 2008 року у розмірі 166730,40 грн., в травні 2008 року у розмірі 772557,67 грн., в червні 2008 року у розмірі 67000,92 грн., в липні 2008 року у розмірі 581029,05 грн. Загалом у розмірі 2192736,14 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що 01.12.2007 між ТОВ «Трастінвестпостач»в особі директора Божок О.В. (постачальник) та ДП «Київська дирекція «ТОВ «Моноліт»в особі директора Гуменюка О.В. (покупець) укладено договір № 01/12, відповідно до якого постачальник зобовязується відвантажити будівельні матеріали, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах визначених даним договором. Термін дії договору з 01.12.2007 по 31.12.2008, але в будь-якому разі до повного виконання зобовязань сторонами.

На підставі зазначеного договору у період з 01.12.2007 по 01.08.2008 ТОВ «Трастінвестпостач»надало ДП «Київська дирекція «ТОВ «Моноліт»податкові накладні на загальну суму 13057331,91 грн. (в тому числі податок на додану вартість 2176221,97 грн. (а.с.20-21 том І), на підставі яких ДП «Київська дирекція «ТОВ «Моноліт»у перевіряємий період сформувало податковий кредит у розмірі 2192736,14 грн.

Проте, відповідно до Протоколу допиту свідка від 28.04.2010, що знаходиться також і в матеріалах кримінальної справи № 28-2831, Божок О.В., яка у перевіряємий період була директором і засновником ТОВ «Трастінвестпостач», вказала, що «я не підписувала жодних фінансово-господарських документів, повязаних з діяльністю ТОВ «Трастінвестпостач»і чим займалось дане підприємство не знаю»(а.с. 20 том VІІІ).

Згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз підписів від імені Божок О.В. від 27.01.2010 № 512/513 експертом встановлено, що податкові накладні, специфікації, видаткові накладні, які були надані для проведення експертного дослідження та на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит у розмірі 2192736,14 грн. підписані не Божок О.В., а іншою особою з наслідуванням її підпису (а.с. 10-19 том VІІІ).

Відповідно до висновку експертного дослідження з питань, викладених у листі ДПІ у Вишгородському районі № 0009 від 18.03.2010 (свідоцтво судового експерта Міністерства юстиції України № 1344) експертом встановлено, що виходячи з наданих на дослідження матеріалів, враховуючи висновок експертного дослідження, щодо підробки підпису Божок О.В. та її пояснень, нормативно та документально підтверджується та обставина, що ДП «Київська дирекція «ТОВ «Моноліт»по операціям з придбання товару за договором поставки, укладеного з ТОВ «Трастінвестпостач»та відповідно до податкових накладних, які були надані ТОВ «Трастінвестпостач», сформувало податковий кредит з порушенням приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.12.2007 по 31.07.2008 у розмірі 2169429,74 грн. Крім того, у ході експертного дослідження встановлено, що у липні 2008 року позивач до податкового кредиту включив грошові кошти у розмірі 23306,40 грн. на підставі податкової накладної № 237 від 31.07.2008, наданої ТОВ «Трастінвестпостач», що не була врахована у висновку спеціаліста ДПА в Київській області.

Відповідно, загальна сума заниження податку на додану вартість за період з 01.12.2007 по 31.07.2008 становить 2192736,14 грн. (а.с.8-9 том VІІІ).

На підставі Акта перевірки, враховуючи приписи підпункту (б) підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III, який підлягав застосуванню на дату виникнення спірних правовідносин (надалі Закон України №2181), позивачеві нараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість з вироблених на Україні товарів у розмірі 3289104,21 грн. (за основним платежем 2192736,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1096368,07 грн.), про що прийнято податкове повідомлення рішення від 27.07.2010 № 1000542300/0.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статей 3, 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного правовідношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Частинами третьою та пятою статті 203 Цивільного кодексу передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У разі, якщо від імені юридичної особи правочин вчинено фізичною особою без повноважень або з перевищенням повноважень, такий правочин є оспорюваним і може бути визнаний судом недійсним за певних умов.

Дії фізичних осіб представників, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Так, в силу статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Відповідно до частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Суду не надано жодного доказу того, що керівник ТОВ «Трастінвестпостач»Божок О.В. мала намір здійснювати фінансово-господарські операції з позивачем, її імя використано з її волі та в подальшому нею були схвалені укладені ТОВ «Трастінвестпостач»з позивачем правочини.

Разом з цим, у сфері оподаткування основи публічного порядку визначаються статтею 67 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований пунктами 7.4, 7.5, 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу положень підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Тобто, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Згідно підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Разом з цим, надання платником податків до податкового органу всіх належним чином оформлених документів, що передбачені податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними й/або суперечливими.

Під податковою вигодою слід розуміти зменшення розміру податкових зобовязань внаслідок, зокрема, зменшення податкової бази, одержання податкової пільги, застосування більш низької ставки податку, а також одержання права на повернення (залік) або відшкодування податку з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи (пояснення керівника ТОВ «Трастінвестпостач»Божок О.В., висновків Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та експертного дослідження з питань, викладених у листі ДПІ у Вишгородському районі) підписи на всіх первинних документах зроблені не керівником ТОВ «Трастінвестпостач»Божок О.В., а невстановленою особою з наслідуванням її підпису.

Тобто, відомості, що містяться у податкових накладних та на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит не є достовірними.

Разом з цим, матеріали справи містять рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08.12.2010 по справі № 1-256/2010, яка на дату розгляду справи набрала законної сили, зі змісту якої вбачається, що керівник позивача ОСОБА_4 визнав факт неналежного виконання ним своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них та в порушення вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка не підтверджена відповідними податковими накладними, внаслідок чого у період з 01.12.2007 по 31.08.2008 ним до бюджету не було сплачено податок на додану вартість у розмірі 2192736,14 грн. Вказана грошова сума є тотожною сумі, яка зазначена в оскаржуваному податковому повідомленні рішенні.

Однак, з огляду на те, що він має на утриманні неповнолітню дитину, вчинив злочин середньої тяжкості та раніше до кримінальної відповідальності не притягався судом застосовано до нього положення Закону України «Про амністію».

В силу положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на ту обставину, що ОСОБА_4, який у перевіряємий період був директором ДП «Київська дирекція «ТОВ «Моноліт»і діяв від його імені, визнано факт безпідставного включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка не підтверджена відповідними податковими накладними, внаслідок чого у період з 01.12.2007 по 31.08.2008 до бюджету не було сплачено податок на додану вартість у розмірі 2192736,14 грн.; зазначене діяння мало місце та вчинене посадовою особою позивача, про що зазначено у рішенні Вишгородського районного суду Київської області, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача не є обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

Суддя Н.Д. Панченко

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 02.09.2011