Постанова № 20954458, 20.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2011 р. справа № 2а/0570/11011/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:51

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство», с. Садове

до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області

про визнання незаконними дій Шахтарського обєднаного контрольно-ревізійного відділу контрольно-ревізійного управління в Донецькій області та скасування вимоги № 43-17-17/732 від 05.04.2011р. на загальну суму 15776,92 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 17 червня 2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 21 грудня 2010 року; ОСОБА_3 за дов. від 5 липня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання незаконними дій Шахтарського обєднаного контрольно-ревізійного відділу контрольно-ревізійного управління в Донецькій області та скасування вимоги № 43-17-17/732 від 05.04.2011р. на загальну суму 15776,92 грн.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними пункти 3.1., 3.2., 3.3 вимоги Шахтарського обєднаного контрольно-ревізійного відділу № 43-17-17/732 від 05.04.2011р. на загальну суму 15776,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не згоден з вимогою Шахтарського обєднаного контрольно-ревізійного відділу контрольно-ревізійного управління в Донецькій області з наступних підстав.

Стосовно п. 3.1 вимоги про повернення використаних не за цільовим призначенням коштів в сумі 3000,00 грн., позивач зазначив, що ним згідно із розпорядженням голови Шахтарської райдержадміністрації від 11.07.2008р. №339 була отримана фінансова по КФК 100302 «Комбінати комунальних підприємств, районні виробничі об'єднання та інші підприємства, установи та організації житлово-комунального господарства» КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємств» на виконання п.2.8 заходів «Програми розвитку житлово-комунального господарства Шахтарського району на 2007-2008р.р.» на загальну суму 30 000,00 грн., в т.ч. для компенсації втрат доходів від наданих послуг з водопостачання у сумі 20 000,00 грн. і на придбання матеріалів та обладнання у сумі 10 000,00 грн.

Зазначені кошти були використанні на оплату послуг з водопостачання в сумі 20000,00 грн., на придбання оргтехніки 4 000,00 грн. та на придбання насосів, електродвигунів та комплектуючих до них на загальну суму 6 000,00 грн.

Агрегатні насоси потрібні були підприємству для установки на каналізаційно-насосній станції у с. Садове, але у зв'язку з тим, що власником каналізаційно-насосної станції Садівською сільською радою, не надано технічних умов на підключення електроенергії, насос в експлуатацію не введено .

Шахтарським об'єднаним контрольно-ревізійним відділом в акті ревізії не спростований факт оприбуткування основних засобів у бухгалтерському обліку позивача.

Підставою висновку про нецільове використання коштів є те, що 1 насос на суму 3 000,00 грн. було реалізовано приватній особі в березні 2009р., а кошти від реалізації насосу направлені на погашення податкового боргу з податку на додану вартість до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції.

Позивач, посилаючись на норми ст. 41 Конституції України, Закону України «Про господарські товариства» №1576-ХІІ від 19.09.1991р., вважає, що він, як власних майна має повне право володіти та розпоряджатись ним на власний розсуд .

Стосовно п. 3.2. вимоги про перерахування коштів не за цільовим призначенням у травні 2009р. за використаний газ до ДФ ДК «Газ України» в сумі 10000,00 грн. позивач вважає цей пункт вимоги таким, що не відповідає дійсності, з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002р. затверджений Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ. Кошторис бюджетної установи основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2002р. № 57 затверджено Інструкцію про складання і виконання розпису Державного бюджету України, відповідно до пп. 3.4 ст. 3 якої, у винятковому випадку за обґрунтованим поданням головного розпорядника може бути здійснено перерозподіл його бюджетних призначень за бюджетними програмами в межах їх загального обсягу за погодженням із Комітетом Верховної Ради з питань бюджету. Для місцевих бюджетів такий перерозподіл бюджетних призначень за функціональною структурою здійснюється за погодженням із постійною комісією місцевої ради з питань бюджету та на основі положень рішення про затвердження відповідного бюджету.

Нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV від 24.06.2004р. встановлений порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 цього Закону, органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. При встановленні цін/тарифів на послуги, які виробляються суб'єктами природних монополій, регулювання діяльності яких здійснюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та Національною комісією регулювання електроенергетики України відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який не підлягає встановленню Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України. У ч. 4 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

А ч. 5. ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

З метою покриття різниці між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг по теплопостачанню, позивачем були внесені зміни до плану використання бюджетних коштів на 2009 рік.

Позивачем було направлено листа №01-02/131 від 20.01.2009р. голові Шахтарської райдержадміністрації, в якому було зазначено фактичний та очікуваний обєм наданих послуг по теплопостачанню, а також сума заборгованості по наданим послугам .

Директором підприємства позивача 27.02.2009р. був затверджений та погоджений з головою Шахтарської райдержадміністрації план використання бюджетних коштів на 2009 рік. Але у зв'язку зі змінами ціни на газ, до плану використання бюджетних коштів на 2009р. вносились зміни 10.04.2009р. та 27.07.2009р., які були узгоджені та зареєстровані в УДК м. Шахтарська у відповідності до вимог наказу Державного казначейства України №136 від 09.08.2004р., яким затверджений порядок обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України.

Стосовно пп. 3.3 вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень, позивач вважає безпідставним посилання Шахтарського об'єднаного контрольно-ревізійного відділу в акті ревізії на те, що позивач в грудні 2010 р. здійснено використання бюджетних коштів всупереч бюджетним призначенням по загальному фонду місцевого бюджету (100302 КЕКВ 1310) в сумі 2 776,92 грн., у зв'язку з використанням коштів, що виділені для компенсації втрат доходів по теплопостачанню об'єктів освіти на виплату заборгованості по заробітній платі працівникам, які працюють на інших об'єктах, тобто на об'єктах з водопостачання, контролерам-касирам по збиранню коштів з водопостачання.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. № 108/95-ВР, джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ, організацій, що фінансуються з бюджету це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Ст. 22 цього Закону передбачені гарантії дотримання прав щодо оплати праці. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Колективним договором позивача не передбачено розподіл працівників на об'єктах водопостачання або теплопостачання. Розпорядженням голови Шахтарської райдержадміністрації № 405 від 01.06.2011р. зменшено бюджетне асигнування, передбачене у плані використання бюджетних коштів згідно «Програми розвитку житлово-комунального господарства Шахтарського району на 2011-2012рр.» на суму 12 776,92 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечують. Вважають, що позовні вимоги є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» законні вимоги службових осіб державної контрольно- ревізійної служби є обов»язковими для виконання службовими особами об»єктів, що ревізуються. Однак, вимога відповідача не виконана, а саме: не відшкодована сума фінансових порушень станом на 22 квітня 2011 року складає 15776,92 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правової основи діяльності визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993р. № 2939-XII (далі - Закон № 2939).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939, державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах районах у містах.

Частиною 2 статті 5 Закону № 2939 визначено, що контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі очолюють начальники, які призначаються начальником Головного контрольно-ревізійного управління України за погодженням з Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міською міськими державними адміністраціями.

Головні завдання державної контрольно-ревізійної служби окреслені статтею 2 Закону України №2939, права передбачені статтею 10 зазначеного Закону.

Вимоги є способом реалізації владних управлінських функцій відповідачем, як субєктом владних повноважень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» зареєстрована як юридична особа Шахтарською райдержадміністрацією Донецької області 22.04.2003р., включене до ЄДРПОУ за номером 32357603, діє на підставі Статуту, затвердженого установчими зборами протоколом № 1 від 16.04.2003р. (арк. справи 8 16).

У період з 04.03.2011р. по 30.03.2011р. Шахтарським обєднаним контрольно-ревізійним відділом Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області (далі - Шахтарське ОКРВ) відповідно до п. 2.12 плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ на І квартал 2011 року, п. 1.1.4.1 плану КРУ в Донецькій області на 1 квартал 2011 року, п. 1.3.4.8 плану контрольно-ревізійної роботи Шахтарського ОКРВ на 1 квартал 2011р. на підставі направлень, виданих начальником Шахтарського ОКРВ, проведена ревізія фінансова-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство за період з 01.07.2008р. по 31.01.2011р., за результатами якої складено акт № 43-17/17 від 31.03.2011р. (арк. справи 41 63).

За результатами ревізії позивачу направлена вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень від 05.04.2011р. № 43-17-17/732 (арк. справи 64 66), якою визначено порушення чинного законодавства, що призвели до витрат на загальну суму 22689,51 грн.

Пункти 3.1., 3.2., 3.3. цієї вимоги на загальну суму 15776,92 грн. є предметом оскарження в даній справі.

Спірним пунктом 3.1. вимоги від позивача вимагається відповідно до п.п. 12, 13 Порядку зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2006р. № 492, повернути використані не за цільовим призначенням кошти в сумі 3000,00 грн. у дохід місцевого бюджету за кодом бюджетної класифікації «Інші надходження» протягом 10 днів після надходження вимоги, оскільки в порушення п. 6 ст. 7 Бюджетного Кодексу України, п. 8 «Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228, п.1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІV у липні 2008р. по КФК 100302 «Комбінати комунальних підприємств, районні виробничі об'єднання та інші підприємства, установи та організації житлово-комунального господарства» за КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємств» загального фонду місцевого бюджету внаслідок завищення потреби у бюджетних асигнуваннях позивачу проведено зайве виділення бюджетних коштів на загальну суму 3000,00 грн.

Як встановлено ревізією, позивачу на його прохання, направленого листом від 07.07.2008р. № 01-02/174 , розпорядженням голови Шахтарської райдержадміністрації в Донецької області від 11.07.2008р. №339 (арк. справи153, том 2) по КФК 100302 «Комбінати комунальних підприємств, районні виробничі об'єднання та інші підприємства, установи га організації житлово-комунального господарства» КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємств», на виконання п. 2.8 «Програми розвитку житлово-комунального господарства Шахтарського району на 2007-2008 роки» виділено фінансову підтримку на загальну суму 30 000,00 грн., у т.ч. для компенсації втрат доходів від наданих послуг з водопостачання у сумі 20 000,00 грн. і на придбання матеріалів та обладнання у сумі 10 000,00 грн.

Зазначені кошти були використані на оплату послуг з водопостачання в сумі 20 000,00 грн., на придбання оргтехніки в сумі 4 000,00 грн. та на придбання 2-х насосів та 2-х електродвигунів і комплектуючих до них в сумі 6 000,00 грн.

В бухгалтерському обліку електродвигуни і насоси відповідно акту зборки оприбутковані як «агрегатний насос» в кількості 2 одиниці по 3 000,00 грн. кожний, на загальну суму 6 000,00 грн. без ПДВ. Агрегатні насоси, згідно акта обстеження каналізаційно-насосній станції с. Садове, потрібні були позивачу для установки на каналізаційно-насосній станції с. Садове.

Ревізією встановлено, що 1 агрегатний насос на суму 3 000,00 грн. продано в березні 2009р. фізичній особі ОСОБА_4 Договір із ОСОБА_4 до ревізії не надано. Кошти від реалізації агрегатного насосу направлені для погашення податку на додану вартість до Шахтарської ОДПІ.

Копії документів, що підтверджують реалізацію насосу містяться в матеріалах справи: меморіальний ордер №5 від 27.03.2009р. (арк. справи 229, том 1), рахунок, накладна від 27.03.2009р. (арк. справи 230, том1), інвентарна картка обліку основних засобів №51 від 21.07.2008 року (арк. справи 231, том 1), прибутковий касовий ордер від 30.03.2009р. №149 (арк. справи 232, том 1), видатковий касовий ордер від 30.03.2009р №245 на внесення виручки до банку (арк. справи 233, том 1).

Згідно пояснень посадових осіб підприємства позивача (арк. справи 228, 235-239 том 1 ), у зв'язку з тим, що власник каналізаційно-насосної станції - Садівська сільська рада не надала технічні умов на підключення електроенергії, насос не введено в експлуатацію.

Враховуючи викладене, Шахтарським ОКРВ зроблено висновок, що у липні 2008р. по КФК 100302 за КЕКВ 1310 загального фонду місцевого бюджету, внаслідок завищений потреби у бюджетних асигнуваннях, позивачу зайво виділено бюджетних коштів на загальну суму 3 000,00 грн., що є порушенням п. 6 ст.7 Бюджетного Кодексу України №2542-ІІІ від 21.06.2001р., п. 8 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228, п. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996.

Згідно із п. 6 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228 (в редакції від 24.01.2007р.) (далі Порядок № 228), для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів (далі - розпорядники) - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Згідно із п.п. 8, 9 цього Порядку, одержувачі бюджетних коштів (далі - одержувачі) - це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують безпосередньо через розпорядників кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання державних цільових програм та надання послуг.

Одержувачі витрачають бюджетні кошти відповідно до плану використання бюджетних коштів.

Таким чином, одержувачі бюджетних коштів - це будь-які підприємства і організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують безпосередньо через розпорядників кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади чи місцевого самоврядування на виконання державних програм чи місцевих програм та надання послуг, тобто госпрозрахункові організації виконують бюджетні програми за рахунок бюджетних коштів.

При цьому, при виконанні бюджетної програми, одержувач бюджетних коштів до органів Державного казначейства обов'язково подає план використання бюджетних коштів у відповідності до п. 9.2. Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25.05.2004р. № 89, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.2004р. за № 716/9315

План використання бюджетних коштів, який подається до органів Державного казначейства, є основним плановим документом, на підставі якого одержувачу бюджетних коштів перераховуються бюджетні кошти і він має право на їх використання.

Отже, позивач в даному випадку є одержувачем бюджетних коштів та повинен виконувати бюджетну програму за рахунок бюджетних коштів виключно на підставі плану використання бюджетних коштів.

В матеріалах справи міститься план використання бюджетних коштів на 2009р. в сумі 60000,00 грн. (арк. справи 71-76, том 1), затверджений директором ТОВ «ШРСК» 27.02.2009р. та погоджений з головою Шахтарської райдержадміністрації 27.02.2009р. та зареєстрований того ж дня в УДК у м. Шахтарську.

Згідно із п. 8 ст. 1 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р. № 2542-III (який діяв до 01.01.2011р.) принципом цільового використання бюджетних коштів є використання бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Бюджетною програмою у розумінні п. 4 ст. 1 цього Кодексу вважається систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум (п. 13 ст. 1 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до ст. 21 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

З наведених норм випливає, що розпорядники бюджетних коштів фактично уповноважує суб'єкт господарювання, який не є бюджетною установою здійснювати заходи, передбачені бюджетною програмою.

Приписи пункту 8 Порядку № 228 вимагають від одержувача бюджетних коштів здійснювати заходи, передбачених виключно бюджетною програмою.

Суд не приймає посилання позивача, покладені в обґрунтування позову, на те, що реалізація насосу іншій особі здійснена у звязку з тим, що Садівська сільська рада не надала технічні умов на підключення електроенергії. При цьому, позивач обґрунтовує свої дії посиланням на норми ст. 41 Конституції України, Закону України «Про господарські товариства» №1576-ХІІ від 19.09.1991р., відповідно до яких він, як власних майна має повне право володіти та розпоряджатись ним на власний розсуд.

Поняття державних коштів наведено в Законі України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010р. № 2289-VI. Державними кошти є, зокрема, кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Як було зазначено вище, одержувачі бюджетних коштів отримують бюджетні кошти через розпорядника на відповідну чітко визначену мету та витрачають їх відповідно до плану використання бюджетних коштів, який погоджується розпорядником бюджетних коштів. Отже, їх використання обмежується відповідним планом використання бюджетних коштів.

За таких обставин, право позивача розпоряджатись держаними коштами на власний розсуд обмежено нормами бюджетного законодавства, якого позивач повинен дотримуватися при набутті статусу їх отримувача.

Статтею 113 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. № 2456-VI, що діє з 01.01.2011р. надані повноваження органам Державної контрольно-ревізійної служби здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства, зокрема, за цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудита).

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем цілком обґрунтовано встановлено порушення позивачем нецільове використання бюджетних коштів, так як придбаний за бюджетні кошти насос фактично не був введений в експлуатацію, а реалізований в подальшому іншій особі, що фактично призвело до невиконання бюджетної програми в частині використання бюджетних коштів в сумі 3000,00 грн.

Разом з тим, відповідач вимагає від позивача повернення бюджетних коштів, посилаючись на п.п. 12, 13 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2006р. № 492, якою затверджений Порядок зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках.

З 25.03.2011р. зазначена постанова втратила чинність, у звязку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2011р. № 255, якою затверджений Порядок зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів.

Цей Порядок визначає механізм зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів у разі вчинення ними порушень бюджетного законодавства, визначених пунктами 24, 29 і 38 статті 116 Бюджетного кодексу України (далі - порушення бюджетного законодавства), зокрема, у разі нецільового використання бюджетних коштів - на суму такого використання. У відповідності до п.п. 2, 3 зазначеного порядку, підставою для зменшення бюджетних асигнувань є протокол про порушення бюджетного законодавства або акт ревізії, в якому зафіксовано факт вчинення розпорядником бюджетних коштів у поточному чи минулих роках одного з порушень бюджетного законодавства. Такий протокол або акт складається органом, уповноваженим здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства (далі - контролюючий орган).

Рішення про зменшення бюджетних асигнувань головному розпоряднику коштів державного бюджету приймає Міністр фінансів, головному розпоряднику коштів місцевого бюджету - керівник місцевого фінансового органу, розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня - головний розпорядник коштів відповідного бюджету.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України.

Органи державної влади, їх посадові особи відповідно до статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суть зворотної дії нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що їх юридична обов'язковість поширюється на правовідносини, які виникли до набрання цими нормативно-правовими актами чинності.

Із положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України випливає, що виключно законами України про оподаткування визначаються події та факти, які є порушеннями, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно, зворотна дія в часі реалізується через податкові закони у випадках, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.

Починаючи з 25.03.2011р., порядок зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2011р. № 255.

Із приписів ст. 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп/99 випливає, що коли подія, факт визначались як правопорушення, правовим актом, що втратив чинність і в новому законодавчому акті ця сама подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого також застосовується юридична відповідальність, то у такому випадку застосовується відповідальність, яка є чинною на момент її застосування.

Отже, органи контрольно-ревізійної служби, здійснюють контроль за дотриманням законодавства з питань цільового використання бюджетних коштів, що був чинним до 25.03.2011, а юридичну відповідальність за порушення норм такого законодавства застосовують у порядку та розмірах, встановлених нормативно-правовими актами, що є чинними на момент застосування такої відповідальності.

Враховуючи встановлені судом обставини, справи, суд дійшов висновку, що спірним пунктом вимоги до позивача невірно застосована юридична відповідальність, тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, що є наслідком визнання рішення протиправним.

Разом з тим, суд зазначає, що до компетенції суду не входить застосовувати до обєкту контролю відповідальність за встановлені органом контрольно-ревізійної служби порушення, оскільки це є виключними повноваженнями органів контрольно-ревізійної служби і суд не привласнює функції суб'єкта владних повноважень відповідача у справі.

У спірному пункті 3.2. вимоги визначено, що позивачем в порушення п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р. № 2542-ІІІ, п.п. 8, 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228, п.1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996, «Програми розвитку житлово-комунального господарства Шахтарського району на 2009-2010 роки», затвердженої рішенням Шахтарської районної ради №5/18-24-4 від 22.09.2009 (із змінами), п. 1 Розпорядження Шахтарської райдержадміністрації від 06.04.2009 № 174 «Про виділення фінансування» в травні 2009 року ТОВ «ШРСКП» здійснено використання бюджетних коштів всупереч бюджетним призначенням в сумі 10000,00 грн., у зв'язку з використанням коштів на оплату за газ, в той час як кошти було виділено для оплати заборгованості із заробітної плати з нарахуваннями по загальному фонду місцевого бюджету (КФК 100302 КЕКВ 1310), у зв'язку з чим відповідно до п.п. 12,13 Порядку зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів поточному чи минулих роках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2006р. №492, від позивача вимагається повернути використані не за цільовим призначенням кошти в сумі 10 000,00 грн. у дохід місцевого бюджету за кодом бюджетної класифікації "Інші надходження» протягом 10 днів після надходження вимоги.

Як встановлено ревізією цільового використання бюджетних коштів за квітень, травень 2009р., у квітні 2009р. позивачем перерахована заборгованість із заробітної плати з нарахуваннями за лютий 2009р. в сумі 30 000,00 грн., а у травні 2009р. перераховані кошти за газ до ДФ ДК «Газ України» в сумі 10 000,00 грн. платіжним дорученням №1 від 13.05.2009р. (арк. справи 83). Тобто, перерахування коштів за газ здійснено не за цільовим призначенням.

В ході ревізії було проведено зустрічну звірку з Шахтарською райдержадміністрацією, якою підтверджені напрямки фінансування за ревізуємий період (арк. справи 242-245, том1).

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що в травні 2009р. позивачем здійснено використання бюджетних коштів всупереч бюджетним призначенням сумі 10 000,00 грн., у зв'язку з використанням коштів на оплату за газ, в той час як кошти було виділено для оплати заборгованості із заробітної плати з нарахуваннями по загальному фонду місцевого бюджету (КФК 100302 КЕКВ 1310), що є порушенням п. 8 ст. 7 Бюджетного кодекс України від 21.06.2001 № 2542-Ш, п.п. 8, 9 Порядку складання, розгляду та затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, п. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16.07.1999р. №996, Програми розвитку житлово-комунального господарства Шахтарського району на 2009-2010 роки», затвердженої рішенням Шахтарської районної ради № 5/18-244 від 22.09.2009р. (із змінами) та п. 1 розпорядження Шахтарської райдержадміністрації від 06.04.2009р. №174 «Про виділення фінансування».

Судом встановлено, що позивачем голові Шахтарської райдержадміністрації був направлений лист від 20.01.2009р. № 01-02/131 (арк. справи 78), в якому повідомлено, що до 20.01.2009р. необхідно сплатити 60900,00 грн. за природний газ, 29195,00 грн. на оплату праці та 15888,00 грн. податки, внески до соціальних фондів.

Розпорядженням голови Шахтарської райдержадміністрації від 06.04.2009р. №174 «Про виділення фінансування» позивачу надані кошти в сумі 40000,00 грн. для оплати заборгованості із заробітної плати з нарахуваннями (арк. справи 250, том 1).

Разом з тим, до плану використання бюджетних коштів на 2009р. 10.04.2009р. (арк. справи 74, том 1) були внесені зміні, які погоджені Головою Шахтарської райдержадміністрації, де видатки на заробітну плату погоджені в сумі 30000,00 грн. (у т.ч. 21920,00 грн. заробітна плата та 8081,00 грн. нарахуванні на заробітну плату). Заборгованість за природний газ становить «-30000,00» грн. Зазначені зміни зареєстровані в УДК у м. Шахтарську 15.04.2009р.

Пунктом 9 Порядку № 228 (в редакції від 04.04.2009р.), одержувачі витрачають бюджетні кошти відповідно до плану використання бюджетних коштів.

Згідно із п. 9.2. Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25.05.2004р. № 89, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.2004р. за № 716/9315, план використання бюджетних коштів, який подається до органів Державного казначейства, є основним плановим документом, на підставі якого одержувачу бюджетних коштів перераховуються бюджетні кошти і він має право на їх використання.

Зміни до плану використання бюджетних коштів одержувачами бюджетних коштів вносяться за формою плану використання. Процедура внесення змін до плану використання бюджетних коштів одержувача бюджетних коштів аналогічна процедурі внесення змін до кошторису розпорядника.

З метою забезпечення здійснення контролю органами Державного казначейства України при прийнятті зобов'язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, наказом Державного казначейства України від 09.08.2004р. № 136, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.08.2004р. за № 1068/9667, затверджений Порядок обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України.

Відповідно до п. 2.4. цього Порядку (в редакції від 08.05.2009р.), за фінансовими зобов'язаннями, які виникають у процесі виконання кошторису, розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати виникнення фінансового зобов'язання, але не пізніше останнього робочого дня місяця подають до відповідного органу Державного казначейства України Реєстр фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях, а також оригінали документів та/або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов'язання та фінансового зобов'язання.

Пунктом 2.12. Порядку встановлено, що органи Державного казначейства України не реєструють зобов'язання, зокрема, при невідповідності напрямів витрачання бюджетних коштів зобов'язанню. Згідно із п. 2.8. Порядку, після перевірки підтвердних документів один примірник Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов'язань і Заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки повертаються розпоряднику бюджетних коштів, другі примірники цих документів залишаються на зберіганні в органі Державного казначейства України. Документи, що підтверджують факт узяття зобов'язання та/або фінансового зобов'язання, повертаються розпоряднику з відміткою "зареєстровано та взято на облік".

В матеріалах справи міститься Реєстр фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 1 від 12.05.2009р. (арк. справи 81, том1) на суму 10000,00 грн., який зареєстрований та взятий на облік УДК у м. Шахтарську 12.05.2009р., про що свідчить відповідна відмітка.

Разом з тим, з акту ревізії не вбачається, що відповідачем були досліджені зміни, внесені в план використання бюджетних коштів на 2009р. та реєстр фінансових зобов'язань позивача.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем Завдань «Програми розвитку житлово-комунального господарства Шахтарського району на 2009-2010 роки», затвердженої рішенням ради від 22.09.2009р. № 5/18-244 (арк. справи 69, 70, том 1), суд зазначає, що зазначена програма є документом, який визначає план дій одержувача бюджетних коштів на певний бюджетний період та визначає обсяги фінансування певних заходів. Він не є обов'язковим для подання до органів Державного казначейства та жодним чином не впливає на фінансові зобовязання позивача перед бюджетом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність висновків контрольно-ревізійного органу про використання бюджетних коштів всупереч бюджетним призначенням сумі 10 000,00 грн.

Крім того, аналогічно до п. 3.1. вимоги, відповідачем невірно застосована юридична відповідальність до позивача при застосуванні не чинного на момент винесення вимоги Порядку зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2006р. № 492.

Спірним п. 3.3. вимоги встановлено, що в порушення п.8 ст.7 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р. № 2542-ІІІ, п. 8, 9 Порядку № 228, п.1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996, п. 2.7 заходів «Програми розвитку житлово-комунального господарства Шахтарського району на 2009-2010 роки», затвердженого рішенням Шахтарської районної ради №5/18-244 від 22.09.2009р. (із змінами), п.1 розпорядження Шахтарської райдержадміністрації від 05.10.2010р. № 706 «Про виділення фінансування» в грудні 2010р. ТОВ «ШРСКП» здійснено використання бюджетних коштів всупереч бюджетним призначенням по КФК 100302 за КЕКВ 1310 загального фонду місцевого бюджету в сумі 2 776,92 грн., у зв'язку з використанням коштів, що виділені для компенсації втрат доходів по теплопостачанню об'єктів освіти на виплату заборгованості по заробітній платі працівникам, які працюють на інших об'єктах, тобто на об'єктах з водопостачання, контролерам-касирам по збиранню коштів з водопостачання, у звязку з чим від позивача вимагається відповідно п.п. 12, 13 Порядку зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2006р. № 492, повернути використані не за цільовим призначенням кошти в сумі 2776,92 грн. у дохід місцевого бюджету за кодом бюджетної класифікації «Інші надходження» протягом 10 днів після надходження вимоги.

Ревізією встановлено, що на підставі п.1 розпорядження голови Шахтарської райдержадміністрації від 05.10.2010р. №706 «Про виділення фінансування» позивачем отримало бюджетні кошти (фінансову підтримку) на виконання п. 2.7 заходів Програми за рахунок коштів місцевого бюджету у сумі 50 000,00 грн. для компенсації втрат доходів по теплопостачанню об'єктів освіти.

Позивачем в грудні 2010р. перерахована заробітну плату з нарахуваннями не тільки працівникам, які обслуговують об'єкти освіти по теплопостачанню, але і працівникам, які працюють на інших об'єктах, тобто на об'єктах з водопостачання, контролерам-касирам по збиранню коштів з водопостачання.

Таким чином, в грудні 2010 року ТОВ «ШРСКП» здійснено використання бюджетних коштів всупереч бюджетним призначенням по загальному фонду місцевою бюджету (КФК 100302 КЕКВ 1310) в сумі 2776,92 грн.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Шахтарської райдержадміністрації від 05.10.2010 №706 «Про виділення фінансування» позивачу надані кошти в сумі позивачу виділені бюджетні кошти (фінансову підтримку) на виконання п. 2.7 заходів Програми за рахунок коштів місцевого бюджету у сумі 50 000,00 грн. для компенсації втрат доходів по теплопостачанню об'єктів освіти (арк. справи 111, том 1, арк. справи 2, том 2).

Як вбачається із пояснень директора ОСОБА_6 (арк. справи 235, том 1), виплата заробітної плати за рахунок бюджетних коштів здійснена всупереч бюджетним призначенням у зв'язку з тим, що на той час у підприємства відсутні були власні кошти через несвоєчасні розрахунки з відділом освіти Шахтарської районної адміністрації.

З відомості на виплату грошей № 61 за серпень 2010р. (арк. справи 154, том 2) та видаткового касового ордеру від 06.12.2010р. №995 вбачається, що заробітна плата була виплачена.

У відповідності до ч. 3. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняте таке рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи безпідставність застосування відповідачем спірними пунктами вимоги не чинного нормативно-правового акту, суд дійшов висновку, про протиправність цих пунктів в цілому, оскільки відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством, що має наслідком визнання рішення протиправним.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17,18, 33-35, 41, 42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185,186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання недійсними пункти 3.1., 3.2., 3.3 вимоги Шахтарського обєднаного контрольно-ревізійного відділу № 43-17-17/732 від 05.04.2011р. на загальну суму 15776,92 грн. задовольнити повністю.

Визнати недійсними пункти 3.1., 3.2., 3.3 вимоги Шахтарського обєднаного контрольно-ревізійного відділу № 43-17-17/732 від 05.04.2011р. на загальну суму 15776,92 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 липня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 25 липня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.