Постанова № 20953733, 13.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2011 р.

о 16 годин 55 хвилин Справа №2а-14923/11/0170/11 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Фурлетовій Г.Ю., розглянувши за участі представників сторін: представник позивача - Алексеєв В.В.;

представник відповідача - Емірлаєв Е.Е.;

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2011 року № 0000634001.

Позов мотивовано помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки щодо завищення задекларованого позивачем відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 2337,00 грн., у частині податкового кредиту, за яким виявлено розбіжності за результатами співставлення сум податкового кредиту та податкового зобовязання у розрізі контрагентів.

Ухвалами суду від 28.11.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено факт недекларування контрагентами позивача податкового зобовязання з податку на додану вартість у частині сум, віднесених позивачем до складу податкового кредиту і, як наслідок, завищення позивачем податкового кредиту у відповідній частині.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 20732066, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

У податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року позивач задекларував суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 507991,00 грн.

Посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування, за результатами перевірки складено акт від 09.06.2011 року №3493/10/40-01, згідно із висновками якого встановлено завищення суми податкового кредиту у сумі 2237,31 грн.

На підставі вказаного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 року №0000634001 про зменшення задекларованого позивачем відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 2337,00 грн.

Судом встановлено, що в основу висновків податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту і від'ємного значення з податку на додану вартість покладено такі обставини.

За результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів та податкового кредиту позивача встановлено розбіжності по таким контрагентам: ДП «Придніпровська залізниця» - розбіжність 649,93 грн.; КП «Камаз-Авто», розбіжність 328,33 грн.; ТОВ «7днів» - розбіжність 282,49 грн.; ТОВ «Елімекс» - 246,75 грн.; ДП «Фіолентмехпласт» ВАТ «Завод Фіолент» - розбіжність 210,00 грн.; ПП «Елскайз» - розбіжність 158,33 грн.; фізична особа підприємець ОСОБА_3 розбіжність 145,83 грн.; ВАТ «АК «Кримавтотранс» - 94,10 грн.; ПуАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» - розбіжність 65,78 грн.; Готель «Старт» - розбіжність 56,67 грн.; ПП «Аіс і Ко» - розбіжність 43,20 грн.; КП «Паркування» - розбіжність 30,00 грн.; фізична особа підприємець ОСОБА_4 розбіжність 8,00 грн.; ТОВ «Євросеть-Ритейл Укр» - розбіжність 6,67 грн.; ВАТ «Міжнародний аеропорт Сімферополь» - розбіжність 6,50 грн.; ДТГО «Південно-західна залізниця» - розбіжність 4,66 грн.

Надаючи оцінку доводам податкового органу про завищення позивачем відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість суд встановив таке.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктами 200.3, 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно ж з пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, копії цих документів долучені судом до матеріалів справи. Наявність передбачених законом документів для віднесення сплачених сум податку у розмірі 2337,24 грн. до складу податкового кредиту з податку на додану вартість не заперечувалось відповідачем при проведенні перевірки. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами доказами, суд вважає, що позивач підтвердив дані податкового обліку достовірними первинними документами, які складені за наслідками фактичного здійснення господарської операції.

Отже, надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобовязань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит або бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Зазначена правова позиція узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України. Крім того, ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні 13.12.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 19.12.2011 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 24.06.2011 року № 0000634001 про зменшення задекларованого Публічним акціонерним товариством «Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» (ідентифікаційний код 20732066) відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 2337,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.