Постанова № 20953621, 06.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2011 р.

о 16 годин 41 хвилину Справа №2а-10990/11/0170/11 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Фурлетовій Г.Ю., розглянувши за участі представників сторін: представник позивача - Капустіна М.О.;

представник відповідача (Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі АР Крим) - Григор'єв І.О.;

представник відповідача (Державна податкова адміністрація в АР Крим) - Макієнко Н.Ю.;

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дєон Плюс"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим,

Державної податкової адміністрації Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дєон Плюс" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим (далі - відповідач 1, ДПІ), Державної податкової адміністрації АР Крим (далі - відповідач 2, ДПА) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 12.05.2011 року №0000582301, №0000572301, від 23.06.2011 року №0000912301, №0000922301; визнання недійсним та скасування рішення ДПА від 07.06.2011 року №2125/10/25-023.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги: просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2011 року №0000582301 у частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 9048 грн. за основним платежем і 1043,00 грн. за штрафними санкціями, всього на суму 10111,00 грн.; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2011 року №0000572301 у частині збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на суму 5210,00 грн. за основним платежем та 1302,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на суму 6512,50 грн.; визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2011 року №0000912301, №0000922301.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу, покладених в основу оскаржуваних рішень, стосовно безтоварності господарських операцій позивача із ПП «Севелітстрой» та ТОВ «Бренд Строй» та стосовно нікчемності відповідних правочинів. Позивач зазначає, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари (послуги) призначені для використання в господарській діяльності позивача.

Ухвалами суду від 08.09.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що проведеною ДПІ перевіркою встановлено завищення позивачем задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат через віднесення до їх складу сум, сплачених ПП «Севелітстрой» та ТОВ «Бренд Строй», у яких відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, які проводили транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат позивачем. З наведених підстав, посилаючись на порушення положень частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу та керуючись приписами статті 228 ЦК України представники відповідачів зазначали про нікчемність правочинів позивача із вказаними контрагентами.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 35515016, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим.

Посадовими особами ДПІ проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань взаємовідносин із ПП «Севелітстрой» та ТОВ «Бренд Строй», за наслідками перевірки складено акт від 21.04.2011 року №639/23-02/35515016. За висновками даного акту встановлено порушення позивачем приписів пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний до 01.01.2011 року, далі Закон №334), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 4 квартал 2010 року у сумі 11335,00 грн.; порушення підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинний до 01.01.2011 року, далі Закон №168), пункти 198.1, 198.6 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 9048,00 грн., у тому числі: за грудень 2010 року 4148,00 грн., січень 2011 року 4900,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: від 12.05.2011 року №0000582301 про збільшення позивачеві суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 11310,00 грн., у тому числі 9048,00 грн. за основним платежем, 2262,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 12.05.2011 року №0000572301 про збільшення позивачеві суми грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на 14168,75 грн., у тому числі 11335,00 грн. за основним платежем, 2833,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду первинної скарги платника податків на вказані податкові повідомлення-рішення ДПА прийнято рішення від 07.06.2011 року №2125/10/25-023, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.05.2011 року №0000582301, збільшено на 20,00 грн. суму грошового зобовязання за основним платежем, зменшено на 1219,00 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Також рішенням ДПА від 07.06.2011 року №2125/10/25-023 скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.05.2011 року №0000572301 у частині збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток на 7656,25 грн., у тому числі 6125,00 грн. за основним платежем і 1531,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

На підставі рішення ДПА від 07.06.2011 року №2125/10/25-023 ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.06.2011 року №0000912301 про збільшення позивачеві суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 10111,00 грн., у тому числі 9068,00 грн. за основним платежем, 1043,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 23.06.2011 року №0000922301 про збільшення позивачеві суми грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на 6512,50 грн., у тому числі 5210,00 грн. за основним платежем, 1302,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами подальшого адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення ДПІ від 12.05.2011 року №0000582301, №0000572301 з урахуванням рішення ДПА від 07.06.2011 року №2125/10/25-023 залишені без змін, скарга платника податків без задоволення.

Судом встановлено, що в основу висновків податкових органів про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Проведеною ДПІ перевіркою встановлено, що позивач здійснював господарські операції із контрагентами ПП «Севелітстрой» та ТОВ «Бренд Строй».

За результатами перевірки ПП «Севелітстрой» встановлено факти укладання цим підприємством договорів із юридичними особами (ПП «Фрегат ХХІ», ПП «Родіна ХХІ»), які відсутні за зареєстрованим місцезнаходженням, у яких відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси і транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності.

ТОВ «Бренд Строй», за даними акту перевірки, також відобразило у податковій звітності відносини із ПП «Фрегат ХХІ», ПП «Родіна ХХІ», а також ПП «Ечкі» (у базі даних податкового органу ПП «Ечкі» має стан «8» - до єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Згідно із актом від 21.04.2011 року №639/23-02/35515016 вказані обставини свідчать про неможливість здійснення господарських операцій позивачем із ПП «Севелітстрой» та ТОВ «Бренд Строй» та про нікчемність укладених правочинів.

Надаючи оцінку вказаним висновками податкового органу суд встановив таке.

Позивач здійснює торгівлю системами вентиляції та кондиціонування повітря, здійснює будівельні роботи по монтажу таких систем, що підтверджується даними довідки органу статистики про відомості в ЄДРПОУ стосовно цього підприємства.

Позивачем були укладені договори із ДПІ в м. Сімферополі (від 25.11.2010 року №203, предмет договору сезонне технічне обслуговування кондиціонерів у приміщенні за адресою: м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9), Управлінням капітального будівництва при Раді міністрів АР Крим (від 29.11.2010 року №15-1, предмет договору поставка кондиціонерів, монтаж у приміщенні за адресою: м. Сімферополь, вул. Леніна, 17), ТОВ «Есвальда» (від 12.11.2010 року №3/10ТО/56, предмет договору роботи по технічному обслуговуванню і ремонту систем вентиляції і кондиціонування повітря в ТЦ «NOVUS» в м. Севастополь, вул.. Вакуленчука, 20), із ТОВ «Південьгідроспецбуд» (усний договір, предмет договору сервісне обслуговування кондиціонерів в приміщенні за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородина, 12).

Роботи з технічного обслуговування кондиціонерів в ТЦ «NOVUS» в м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 20; з відновлення систем кондиціонування в приміщенні за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородина, 12; з сезонного технічного обслуговування кондиціонерів у приміщенні за адресою: м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9; з монтажу кондиціонерів у приміщенні за адресою: м. Сімферополь, вул. Леніна, 17 виконані ПП «Севелітстрой» (як субпідрядником), що підтверджується наданими позивачем актами приймання виконаних робіт від 01.12.2010 року №ОУ-4526, від 02.12.2010 року №0У-1919, від 25.12.2010 року №2104, №1909, №1922 та іншими документами, дослідженими судом у судовому засіданні копії яких долучено до матеріалів справи.

ПП «Севелітстрой» за вказаними господарськими операціями позивачу видані податкові накладні: №1918 від 01.12.2010 року на суму ПДВ 2857,60 грн.; №1919 від 02.12.2010 року на суму ПДВ 616,80 грн., №1909 від 08.12.2010 року на суму ПДВ 2496,69 грн., №1922 від 08.12.2010 року на суму ПДВ 1715,23 грн.; №2104 від 25.12.2010 року на суму ПДВ 1296,67 грн.

Вказані суми податку на додану вартість (всього 8982,99 грн.) віднесено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість; вартість робіт (44914,93 грн.) до складу валових витрат.

Також судом встановлено, що позивачем укладено із фізичною особою підприємцем ОСОБА_1. договір №52/10 від 14.12.2010 року за яким позивач взяв не себе зобовязання провести роботи з монтажу системи вентиляції у кафе за адресою: м. Сімферополь, вул. Кубанська, 13а.

Для виконання своїх зобовязань за вказаним договором позивач уклав із ТОВ «Бренд Строй» договір №1058 від 24.12.2010 року про виконання комплексу робіт, який включає монтажні роботи та поставку матеріалів. Виконання вказаних робіт ТОВ «Бренд Строй» підтверджується актом приймання виконаних робіт №ОУ-001456 (вартість робіт 2944,22 грн. без ПДВ, ПДВ 588,84 грн.). ТОВ «Бренд Строй» видало позивачеві податкову накладну від 24.12.2010 року №2729 на суму ПДВ 588,84 грн., суми податку віднесено позивачем до складу податкового кредиту, вартість робіт до складу валових витрат.

Крім того, 08.12.2010 року ТОВ «Бренд Строй» поставило позивачеві 15 кондиціонерів на суму 31500,00 грн., у тому числі ПДВ 5250,00 грн., а у січні 2011 року ТОВ «Бренд Строй» поставило позивачу 14 кондиціонерів на суму 29400,00 грн.. у тому числі ПДВ 4900,00 грн. Більша частина цих кондиціонерів в подальшому продана позивачем стороннім особам.

За даними акту перевірки, сума податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ПП «Севелітстрой» та ТОВ «Бренд Строй» та вартість послуг (товарів) наданих (проданих) вказаними особами виключена зі складу податкового кредиту та валових витрат позивача.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктами 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України (чинний після 01.01.2011 року) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено правило, аналогічне правилу, що містилось у підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, а саме, щодо неприпустимості включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, не підтвердженого податковими накладними.

Підпункт 5.1 ст. 5 Закону №334 встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Термін «господарська діяльність» суд застосовує у значенні, наведеному у п. 1.32 ст. 1 цього Закону, а саме: «будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Твердження відповідачів про порушення позивачем правил оподаткування повязується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із ПП «Севелітстрой» та ТОВ «Бренд Строй».

Дослідивши надані позивачем документи суд встановив, що за результатами усіх господарських операцій, вказаних в акті перевірки, позивачем складено первинні документи бухгалтерського і податкового обліку, порушень щодо їх форми і змісту податковим органом і судом не встановлено. Вказаними документами підтверджується як факт здійсненні самих господарських операцій так і факт подальшого використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в частині другій статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може бути достатньою підставою для відмови позивачеві в праві на формування податкового кредиту та валових витрат.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд не приймає до уваги доводів відповідачів щодо відсутності у ПП «Севелітстрой» та ТОВ «Бренд Строй» необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що ПП «Севелітстрой» здійснює господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, на підставі ліцензії, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, зі строком дії з 27 січня 2009 року по 29 серпня 2012 року; ТОВ «Бренд Строй» здійснює таку ж діяльність на підставі ліцензії зі строком дії з 22 лютого 2010 року по 22 лютого 2013 року.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 року N 47, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2009 року за N 226/16242.

Вказаними умовами передбачено комплекс кваліфікаційних, організаційних, технологічних та спеціальних вимог для провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Контроль за додержанням цих вимог здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами, у тому числі під час ліцензування будівельної діяльності, відповідно до Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 року №1396.

Таким чином, наявність у ПП «Севелітстрой» та ТОВ «Бренд Строй» не анульованої ліцензії свідчить про достатність умов для здійснення відповідного виду господарської діяльності.

Крім того, з матеріалів перевірки і пояснень представників відповідачів взагалі не вбачається, яким саме має бути мінімальний рівень забезпеченості основними фондами, трудовими ресурсами, сировиною та обладнанням для виконання зобовязань за договорами, укладеними ПП «Севелітстрой» та ТОВ «Бренд Строй» із позивачем; доказів стосовно того, яким саме чином результати господарських операцій із ПП «Фрегат ХХІ», ПП «Родіна ХХІ» та ПП «Ечкі» могли вплинути на можливість виконання зобовязань ПП «Севелітстрой» та ТОВ «Бренд Строй» перед позивачем судом також не встановлено. Відповідачами не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами; доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Тож доводи відповідачів про нікчемність правочинів, укладених позивачем, позбавлені належного правового обґрунтування і не підтверджені належними доказами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податковий орган не мав права збільшувати суми грошових зобовязань з податку на додану вартість і з податку на прибуток підприємств за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях штрафних (фінансових) санкцій також є безпідставним, оскільки вони обумовлені донарахуванням суми податкового зобовязання за результатами документальної перевірки, тож позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні 06.12.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 12.12.2011 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 12.05.2011 року №0000572301 у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Дєон Плюс" грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на 6512,50 грн., у тому числі 5210,00 грн. за основним платежем, 1302,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 12.05.2011 року №0000582301 у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Дєон Плюс" суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 10111,00 грн., у тому числі 9068,00 грн. за основним платежем, 1043,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 23.06.2011 року №0000912301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Дєон Плюс" суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 10111,00 грн., у тому числі 9068,00 грн. за основним платежем, 1043,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

5. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 23.06.2011 року №0000922301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Дєон Плюс" суми грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на 6512,50 грн., у тому числі 5210,00 грн. за основним платежем, 1302,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.