Постанова № 20950728, 17.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

УКРАЇНА

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2012 р. Справа № 5021/2213/2011

Колегія суддів у складі:

головуючого-судді - Могилєвкіна Ю.О., суддів Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача Кандюкова Г.Г.

3-ої особи - не зявився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5459С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 10.11.11 року у справі № 5021/2213/2011

за позовом ТОВ «Сафташ», м. Херсон

до Державного підприємства «Шосткинське лісове господарство», м. Шостка, Сумської області

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «Весан Інтер Груп», м. Херсон

про стягнення 13787,90 грн. -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача 13787 грн. 90 коп., що складає суму передоплати за непоставлений відповідачем товар у відповідності до укладеного між сторонами договору № 08/10-10 від 08.10.2010р.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог від 17.10.2011р., згідно якої просить суд стягнути з відповідача 13787 грн. 90 коп. заборгованості, в т.ч. 11744 грн. 38 коп., що складає суму попередньої оплати за непоставлений відповідачем товар та штраф в сумі 2 043 грн. 52 коп. у відповідності до укладеного між сторонами договору № 08/10-10 від 08.10.2010р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.11.11 року по справі № 5021/2213/2011 (суддя Лугова Н. П.) позовні вимоги задоволено частково, в сумі 11744 грн. 38 коп.

Стягнуто з Державного підприємства «Шосткинське лісове господарство»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафташ»11744 грн. 38 коп. боргу; судові витрати: 117 грн. 44 коп. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. В задоволенні позову в частині стягнення 2043 грн. 52 коп. штрафу відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2043грн. 52 коп. штрафу неправомірні та необґрунтовані, оскільки факт поставки за умовами укладеного між сторонами договору не відбувся, а відповідно не можуть бути застосовані і наслідки, що пов'язані з несвоєчасно виконаними стороною за договором зобовязанням у вигляді сплати штрафу. Факт заборгованості відповідача у сумі 11744 грн. 38 коп. підтверджено матеріалами справи, доказів же сплати боргу в сумі 11744 грн. 38 коп. відповідачем не надано, тому суд першої інстанції визнав вимоги позивача в стягненні з відповідача вищевказаної суми боргу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення з нього на користь позивача 11744,38 грн. не погодився, вважає його таким, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому просить його скасувати з таких підстав.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі, між сторонами був укладений договір № 08/10-10, відповідно до умов якого та додатку № 1 до цього ж Договору № 08/10-10 відповідач зобов'язався продати позивачеві пиловник сосни на загальну суму 11744,38 грн.

Крім того, між відповідачем та приватним підприємством «Весан Інтер Груп», що є третьою особою по цій справі, було укладено Договір купівлі-продажу № 15-07/10 від 15.07.2010 р.

На виконання умов Договору купівлі-продажу № 15-07/10 відповідач поставив приватному підприємству «Весан Інтер Груп»(далі-Третя особа) лісоматеріали хвойні (сосна) для опор ліній зв'язку та електропередач на загальну суму 36704,38 грн. з яких Третя особа сплатила відповідачу лише 24960,00 грн. Тобто заборгованість Третьої особи перед відповідачем склала 11744,38 грн.

Позивач, укладаючи 08.10.2010 р. з відповідачем договір № 08/10-10 в той же день надав відповідачу лист від 08.10.2010 р. б/н, в якому зазначив про необхідність зарахування перерахованих ним 08.10.2010 р. Державному підприємству коштів в розмірі 11744,38 грн. як погашення заборгованості Третьої особи.

На підтвердження вказаних дій з боку Позивача, Третя особа теж надала Державному підприємству лист від 08.10.2010 р. б/н, в якому просила прийняти, перераховані Позивачем кошти в розмірі 11744,38 грн., як оплату її (Третьої особи) заборгованості.

Таким чином, в даному випадку Позивачем було здійснено виконання обов'язку Третьої особи, щодо сплати коштів на користь Державного підприємства, а останнє прийняло таке виконання від Позивача, а відтак перераховані Позивачем Державному підприємству кошти в розмірі 11744,38 грн. не можна вважати передплатою за товар, тож і обов'язок Державного підприємства поставити Позивачу товар відсутній.

Відповідач також зазначає, що господарський суд Сумської област, відхиляючи вищевикладені доводи щодо безпідставності позовних вимог Позивача з тих підстав, що Державним підприємством не надано доказів укладення договору переведення боргу (заміни боржника за договором купівлі-продажу № 15-07/10, (з ПП «Весан Інтер Груп»на ТОВ «Сафташ»), застосував до вказаних правовідносин норми статті 520 ЦК України, що передбачає порядок переведення боргу та норми статті 513 ЦК, що передбачає форму правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні, які не підлягають застосуванню до даних правовідносин та не застосував норми статті 528 ЦК, які підлягали застосуванню до вказаних правовідносин та передбачають, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу і що у цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою, що і відбулося в даному випадку між Державним підприємством, як кредитором, Третьою особою, як боржником та Позивачем, як особою, яка виконала за Третю особу зобов'язання.

Тож, як вважає відповідач, господарський суд Сумської області при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосував норми статті 520, 513 ЦК та не застосував норми статті 528 ЦК, внаслідок чого дійшов неправильного висновку про обґрунтованість позовних вимог Позивача та прийняв неправильне рішення, в частині задоволення позову про стягнення з Державного підприємства на користь Позивача 11 744,38 грн.

Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не зявилися, повноважних представників не направили. Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній документами.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції 08.10.2010р. між сторонами у справі було укладено договір № 08/10-10, згідно п. 1.1. якого відповідач (продавець) зобов'язався продати, а позивач (покупець) купити на умовах «франко - склад продавця»лісопродукцію згідно додатків і специфікацій доданого договору.

Порядок розрахунків за даним договором передбачений розділом 8, зокрема згідно п. 8.1. договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем (позивачем) шляхом банківського переказу коштів - передоплати 100 % вартості на розрахунковий рахунок продавця (відповідача) за місячну партію товару до 5-го числа кожного місяця протягом якого буде здійснюватись поставка.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до додатку № 1 до договору від 08.10.2010р., відповідач (продавець) мав продати позивачеві (покупцеві) пиловник сосни на загальну суму 11 744 грн. 38 коп. без врахування транспортних витрат по доставці товару.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до платіжного доручення № 580 від 08.10.2010р. позивачем було перераховано відповідачеві в рахунок передоплати за товар 11744 грн. 38 коп. згідно рахунку №209 від 08.10.2010р.

Проте, в порушення умов договору, відповідачем (продавцем) не було поставлено позивачеві товар на вказану суму, у звязку з чим позивач направив відповідачеві претензію про оплату вартості непоставленого товару в сумі 11 744 грн. 38 коп. та штрафу в сумі 2 043 грн. 52 коп.

У відповіді на претензію № 906 від 08.07.2011р., відповідач послався на те, що листом, підписаним представником ТОВ «Сафташ»ОСОБА_1, згідно довіреності № 2652, лісопродукція на суму 11744 грн. 38 коп. була відвантажена на адресу ПП «Весан Інтер Груп». Крім того, відповідач зазначив також, що уповноваженим представником позивача було надано відповідачеві листа від 08.10.2010р. про зарахування грошових коштів в сумі 11744 грн. 38 коп. в якості оплати заборгованості ПП "Весан Інтер Груп", що виникла за договором купівлі - продажу лісопродукції № 15-07/10 від 15.07.2010р.

Як свідчать матеріали справи, листом від 08.10.2010р. підписаним представником позивача згідно довіреності № 2652 ОСОБА_1, він просив зарахувати оплату здійснену згідно рахунку № 209 від 08.10.2010р. в рахунок оплати по заборгованості ПП «Весан Інтер Груп».

Крім того, листом від 08.10.2010р. засновник ПП «Весан Інтер Груп»Юсуф Варол також просив відповідача прийняти оплату від ТОВ «Сафташ»в рахунок заборгованості ПП «Весан Інтер Груп».

Згідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

При цьому, форма правочину щодо заміни боржника у зобовязанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього кодексу. Отже, цивільним законодавством передбачено, що заміна боржника у зобовязанні допускається за згодою кредитора шляхом укладення відповідного правочину.

Відповідно до матеріалів справи, між ДП «Шосткинське лісове господарство»та ПП «Весан Інтер Груп»15.07.2010р. було укладено договір купівлі - продажу № 15-07/10 за умовами якого позивач у справі мав передати у власність покупцеві - ПП «Весан Інтер Груп»хвойні лісоматеріали на суму 73 000,00 грн. Однак, як вказує відповідач, за вищезазначеними листами ТОВ «Сафташ»та ПП «Весан Інтер Груп», відповідачем було проведено залік коштів, що надійшли від ТОВ «Сафташ».

Однак, як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, відповідачем не було надано доказів заміни боржника у встановленому законодавством порядку за зазначеним договором, зокрема, заміни боржника - ПП «Весан Інтер Груп»на ТОВ «Сафташ» шляхом укладення відповідного правочину, що узгоджений всіма сторонами, тому числі і відповідачем. Докази заміни боржника у встановленому законодавством порядку відповідачем не надавалися і в суді апеляційної інстанції.

Крім того, відповідно до п. 12.3. договору №08/10-10 від 08.10.10р., всі зміни та доповнення до нього діють тільки у тому випадку, коли вони оформлені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін. А п. 12.2 вказаного договору встановлено, що жодна із сторін на має права передавати свої повноваження за даним договором третій стороні без письмової згоди на те іншої сторони.

За таких обставин посилання відповідача на те, що суд повинен був застосувати норми ст. 528 ЦК України не можуть братися судом до уваги.

Тож господарським судом першої інстанції правомірно зазначено, що обставини, на які посилається відповідач обґрунтовуючи заперечення, не впливає на суть зобов'язальних відносин, що виникли між сторонами у справі на підставі договору № 08/10-10 від 08.10.2010р.

Доказів сплати боргу в сумі 11744 грн. 38 коп. відповідачем не надано, в той час, як факт заборгованості відповідача в сумі 11744 грн. 38 коп. підтверджено матеріалами справи, зокрема, платіжним дорученням № 580 від 08.10.2010р. та актом звірки від 31.12.2010р. За таких обставин вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 11744 грн. 38 коп. правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 10.11.2011 року по справі №5021/2213/2011 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 520, 526, 610 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 10.11.2011 року по справі №5021/2213/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 18.01.2012 року.