Рішення № 20950191, 16.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" січня 2012 р.Справа № 34/17-4769-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛСОН"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-ТМ "Мозаїка"

про стягнення 41418,67грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: ОСОБА_1, діючій на підставі довіреності від 21.07.2011р.;

від відповідача: не зявилися;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЛСОН", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-ТМ "Мозаїка" заборгованості за договором поставки №40 від 05.05.11р. у сумі 40000грн. основного боргу, 1188,62грн. пені та 3% річних у сумі 230,05грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-4769-2011, розгляд справи призначено на 09.12.2011р. на 11год.20хв.

Приймаючи до уваги незявлення у судове засідання представників відповідача, ненадання ними витребуваних судом доказів та необхідність витребування нових доказів, ухвалою суду від 09.12.2011р. розгляд справи відкладено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2011р. в порядку ст.89 ГПК України виправлено описку в ухвалі суду від 09.12.2011р., замінено дату розгляду справи „10” січня 2012р. о 12:45 на „16” січня 2012р. о 12:45.

Відповідач про місце та час судових засідань повідомлявся судом вчасно, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване). В судове засідання представники не зявилися, відзив на позов та витребувані судом документи не надали.

Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

05.05.11р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЛСОН" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тірас-ТМ "Мозаїка" (покупець) укладено договір поставки №140, відповідно до умов якого продавець зобовязався передати у власність покупця продукцію, а покупець зобовязався прийняти продукцію у власність та оплатити на умовах даного договору (п.1.1.).

Пунктами 1.2.-1.3. договору визначено, що асортимент, кількість та ціна продукції вказуються в специфікаціях (додатках), які є невідємними частинами даного договору. Специфікація (додатки) повинні бути підписані обома сторонами та скріплені печатками обох сторін. Загальна вартість даного договору визначається на основі усіх доданих до нього специфікацій (додатків).

Згідно з п.п.2.1.-2.3. договору, поставка продукції здійснюється на умовах вказаного в специфікаціях (додатках) одного із термінів Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2000 одною або кількома партіями у відповідності до специфікацій (додатками), які складаються на кожну таку партію. За заявою покупця отримувачем продукції по даному договору може бути третя особа. Продавець зобовязується поставити кожну окрему партію продукції в строки, вказані в доданій до договору специфікації (додатку). Строк може бути зазначений вказівкою календарної дати, періоду часу або події, яке повинно відбутися. Обовязок по поставці може бути повязаний з деякою подією за правилам ст.212 ЦК України. В специфікації (додатку) сторони узгоджують місце поставки продукції. Якщо місце поставки не визначено, продавець поставляє товар в місце, визначене усталеною практикою подібного роду поставок, адресованих покупцю.

Оплату кожної окремої партії продукції (визначеної у специфікації) по даному договору покупець здійснює шляхом перерахування вартості цієї партії продукції на один із поточних рахунків продавця (2.4).

Пунктом 2.7. договору передбачено, що покупець повинен завчасно забезпечити свого представника відповідною довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, яка в момент поставки передається представнику продавця. Представник покупця повинен предявити представнику продавця документ, який посвідчує особу. Затримка поставки продукції у звязку з порушенням покупцем цієї умови договору розглядається як прострочка кредитора

Відповідно до ч.1 п.3.1. договору кожна із сторін за кожен день прострочки виконання своїх зобовязань по поставці або сплаті продукції сплачує другій стороні неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючій за весь час такої прострочки, а також, незалежно від сплачених штрафних санкцій, компенсує будь-які прямі або непрямі збитки, які були завдані такою прострочкою. Для продавця неустойка обчислюється від вартості той частини партії продукції, поставка якої прострочена, а для покупця - від суми простроченого платежу, а для зобовязань здійснити певні дії від вартості постачальної партії продукції.

Відповідно до п.4.1. даний договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до виконання сторонами умов специфікації (додатку), підписаної не пізніше 31 грудня 2012р. Якщо після припинення строку дії договору сторони підписали чергову специфікацію (додаток) к цьому договору, то сторони розглядають таку специфікацію (додаток) як узгодження про продовження даного договору до виконання сторонами усіх зобовязань, які виходять із такої специфікації (додатку).

Зміна або доповнення до договору оформлюється письмовими додатками, які вступають в силу після підписання обома сторонами і стають невідємною частиною договору. Усі інші договори між сторонами діють в частині, які не заперечать даному договору (п.4.2).

Відповідно до специфікації №4 від 05.08.11р. до договору поставки №140 від 05.05.11р. позивач зобовязався поставити відповідачу гідрогенізовану кокосову олію «ОКІ»(1500 кг) та кокосову олію «ОКІ»(1500 кг) на загальну суму 79500грн. Пунктами 4, 5 специфікації визначено строк поставки продукції 05.08.11р. та 100% оплату продукції до 12.08.11р. (на протязі семи календарних днів з моменту поставки, але не пізніше 12.08.11р.).

05.08.11р. товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЛСОН" було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000121 в сумі 79500грн.

На виконання умов вищезазначеного договору, за видатковою накладною №РН-0000133 від 05.08.11р. на суму 79500грн. позивач поставив, а відповідач отримав на підставі довіреності 12 ААБ №442587 від 05.08.11р. товар на загальну суму 79500грн.

Посилаючись на невиконання відповідачем прийнятого на себе зобовязання за договором поставки №140 від 05.05.11р. щодо своєчасної та у повному обсязі оплати отриманого товару, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з даною позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-ТМ "Мозаїка" заборгованості за договором у розмірі 41418,67грн., з яких: 40000грн. основного боргу, 1188,62грн. пені та 230,05грн. 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Істотними для договору поставки є умови щодо предмету, кількості, асортименту, строку поставки, що вбачається із змісту ст.ст.266, 268 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.692 цього кодексу покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

В силу ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЛСОН" на виконання умов договору поставки №140 від 05.05.11р. здійснило відповідачу поставку товару на загальну суму 79500грн., проте відповідач в порушення умов договору поставки та норм чинного законодавства України не виконав прийняте на себе зобовязання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати товару на протязі семи календарних днів з моменту поставки товару (але не пізніше 12.08.11р.), внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням часткової сплати станом на дату подачі позовної заяви 18.11.11р. становила 40000грн., що також підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками руху грошових коштів АБ „ПІВДЕННИЙ” по рахунку позивача.

04.10.2011р. сторонами у справі складено, підписано та скріплено печатками Акт звірки розрахунків, згідно якого станом на дату складання цього акту за товариством з обмеженою відповідальністю "Тірас-ТМ "Мозаїка" перед товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЛСОН" рахується заборгованість у сумі 40000грн.

При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), натомість доказів погашення зазначеної заборгованості у строк, визначений сторонами у договорі, відповідач суду не надав всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

Також згідно довідки банку АБ „ПІВДЕННИЙ” від 12.01.12р. вих.№0-18-698 БТ та роздруках доданих до вказаної довідки, вбачається, що ТОВ "Тірас-ТМ "Мозаїка" 27.12.11р. переховано позивачу 1000грн.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права, надані позивачем довідки банку позовні вимоги про стягнення 40000грн. підлягають задоволенню в сумі 39000грн., провадження у справі в частині стягнення 1000грн. підлягає припиненню за відсутності предмету спору на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в тому числі неустойкою.

Статтею 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1, 3 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п.3.1. договору кожна із сторін за кожен день прострочки виконання своїх зобовязань по поставки або сплаті продукції сплачує другій стороні неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючій за весь час такої прострочки, а також, незалежно від сплачених штрафних санкцій, компенсує будь-які прямі або непрямі збитки, які були завдані такою прострочкою. Для продавця неустойка обчислюється від вартості той частини партії продукції, поставка якої прострочена, а для покупця - від суми простроченого платежу, а для зобовязань здійснити певні дії від вартості постачальної партії продукції.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, перевіривши правильність нарахування позивачем пені, з урахуванням термінів здійснення відповідачем часткових проплат, та 3% річних суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛСОН" в цій частині правомірними, підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права з врахуванням часткової оплати заборгованості у сумі 1000грн. під час розгляду справи, перевіривши правильність нарахування позивачем сум, заявлених до стягнення, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛСОН" підлягають задоволенню в частині стягнення 39000грн. основного боргу, 1188,62грн. пені та 3% річних у сумі 230,05грн., провадження у справі в частині стягнення 1000грн. підлягає припиненню за відсутності предмету спору на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача.

16.01.12р. ТОВ „ВІЛСОН” було подане клопотання (вх.№1313/2012) про стягнення судових витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 4000грн. згідно договору №1/10 від 03.10.11р. про надання юридичних послуг. До клопотання додані квитанція №б/н від 03.10.11р. про сплату ОСОБА_1. 4000грн. за послуги, передбачені договором №1/10 від 03.10.11р. та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_1 від 29.05.07р. видане ОСОБА_1.

Так, 03.10.11р. між товариством з обмеженою відповідальністю „ВІЛСОН” (клієнт) та адвокатом ОСОБА_1 (адвокат) укладено договір №1/10 про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого адвокат зобовязується вчинити від імені та за рахунок Клієнта певні юридичні дії або надати Клієнту за його дорученням інші послуги юридичного характеру, що зазначені нижче та разом і незалежно від їх змісту іменуються в тексті договору „послугами” або „дорученням”, а Клієнт зобовязується сплатити за них відповідну плату. За цим договором Клієнту надаються на території України наступні послуги та виконуються наступні доручення Клієнта, що відповідають галузям права, в яких спеціалізується Адвокат: підготовка до виконання доручення, вивчення наданих документів та інформування Клієнта щодо правової позиції у справі (дорученні) та ведення в господарському суді першої інстанції справи про стягнення дебіторської заборгованості Клієнта, що виникла з договору поставки №140 від 05.05.11р. укладеному з ТОВ "Тірас-ТМ "Мозаїка" (п.п. 1.1.-1.2. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що клієнт сплачує адвокату плату у сумі 4000грн. До складу плати за цим договором включається винагорода за виконані адвокатом дії - гонорар, який складає 4000грн. та відшкодування фактичних витрат, повязаних з виконанням договору, яке складає решту плати за відрахування суми гонорару. До фактичних витрат відносяться зокрема оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються Адвокатом та технічного персоналу, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, у разі потреби-перекладу та нотаріального посвідчення документів, тощо.

Відповідно до п.5.6. вищезазначеного договору, клієнт сплачує адвокату плату готівкою або зараховує її на відповідний банківський рахунок Адвоката.

В свою чергу, у п.11 листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»зазначено, що суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи. У визначенні ро зумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість еко номних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріа лів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи суд обмежує розмір суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката до 2500грн. Таким чином, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору на суму 1411,50грн. та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2500грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, п.11 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-ТМ "Мозаїка" (код 32976040; адреса: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд.40) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛСОН" (код 35767873; адреса: 65059, м.Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд.38, кв.1) заборгованість з основного боргу у сумі 39000(тридцять девять тисяч)грн., пеню у сумі 1188(одна тисяча сто вісімнадцять)грн.62коп., 3% річних у сумі 230(двісті тридцять)грн.05коп., судовий збір у сумі 1411(одна тисяча чотириста одинадцять)грн.50коп., витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2500(дві тисячі пятсот)грн.

3. Провадження у справі №34/17-4769-2011 в частині стягнення 1000грн. - припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Ю.Г. Фаєр

Повний текст рішення складено 19.01.2012р.