Рішення № 20949380, 11.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.01.12 р. Справа № 13/216

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Дон”, м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, Донецька обл., м. Димитрів

про: стягнення 131184грн.02коп.

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю № 01/12-Д від 01.12.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю № 2 від 04.01.2011р.)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро-Дон”, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, Донецька обл., м. Димитрів про стягнення 131184грн.02коп., що складається із суми основного боргу в розмірі 90000грн.01коп., індексу інфляції у сумі 32366грн.47коп. та 3% річних у сумі 8817грн.54коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого за договорами № 502 від 07.07.2008р. та № 854/503 від 07.07.2008р. товару, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення сума основного боргу.

Ухвалою від 21.11.2011р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 05.12.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

Через канцелярію суду 10.01.2012р. позивач у виконання вимог суду надав письмові пояснення № 138 від 10.01.2012р.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 4-219 від 05.12.2011р., мотивуючи свою позицію тим, що у ДП „Красноармійськвугілля” відсутні зобовязання щодо сплати коштів за акумулятор ТНЖ 350У5 за договором № 502 від 07.07.2008р. на підставі накладної № РН 0000015 від 31.05.2008р., так як предметом цього договору є акумулятори ТНЖ 350 та монтажні комплекти; у відповідача відсутній обовязок щодо сплати коштів за акумулятори ТНЖ 350У5 за договором № 854/503 від 07.07.2008р., що підтверджується спірною видатковою та податковою накладними, оскільки в них вказано, що товар поставлений за договором № 503 від 07.07.2008р.

Супровідним листом Вих. № 4-220 від 23.12.2011р. відповідач надав належним чином засвідчені копії договорів № 363 від 03.04.2008р., № 364 від 03.04.2008р., № 365 від 03.04.2008р., № 382/548 від 03.04.2008р.

11.01.2012р. відповідач надав доповнення до відзиву на позовну заяву № 4-16 від 11.01.2012р., якими зазначив, що акумулятори ТНЖ 350У5 в кількості 24 штук були поставлені на підставі загальних майново-господарських зобовязань, тобто договору укладеного у спрощений спосіб, оскільки істотними умовами договору № 854/503 від 07.07.2008р. передбачалась поставка цих акумуляторів лише у кількості 200 одиниць, що і поставлено у виконання цього договору за накладною, постачання акумуляторів ТНЖ 350У5 договором № 502 від 07.07.2008р. не передбачено. Отже, враховуючи часткову оплату товару в сумі 130000грн.00коп., який був поставлений за договором №854/503 від 07.07.2008р., відповідач визнає лише борг у розмірі 63182грн.00коп.

Крім того, 11.01.2012р. відповідач через канцелярію суду звернувся із заявою № 4-14 від 11.01.2012р. про застосування судом позовної давності відносно вимог позивача щодо стягнення заборгованості за договором № 502 від 07.07.2008р. в сумі 3634грн.82коп. (вартість монтажних комплектів у кількості 2 одиниць). Вважає, що строк позовної давності щодо зобовязань по договору № 502 від 07.07.2008р. почався 01.08.2008р. та сплинув 01.08.2011р. На підставі вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині боргу.

Під час судових засідань представники сторін підтримали позиції, викладені письмово.

В судовому засіданні 11.01.2012р. представники сторін сторони повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

07.07.2008р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір постачання № 502, згідно з яким постачальник зобовязується передати у власність покупцю обумовлену у даному договорі продукцію, а покупець зобовязується прийняти дану продукцію й оплатити її на умовах, обговорених у даному договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору предметом постачання є наступна продукція монтажний комплект у кількості 2 штук за ціною 1817грн.41коп. з урахуванням ПДВ та акумулятори ТНЖ 350 у кількості 24 штук за ціною 965грн.92коп. з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 3.3 договору термін постачання продукції або окремої партії 10 банківських днів з моменту отримання постачальником 100% передплати.

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що термін розрахунків 100% передплата.

Згідно з п. 7.7 договору термін дії цього договору з 07.07.2008р. по 31.12.2008р.

Також 07.07.2008р. між позивачем (виконавцем) та відповідачем (платником) був укладений договір про закупівлю № 854/503 по результатам процедури запиту цінових пропозицій, яка відбулася 01.07.2008р., відповідно до умов якого виконавець зобовязується передати у власність платнику продукцію, а саме акумулятор ТНЖ 350У5 200од., в кількості та за ціною згідно специфікації, а платник зобовязується прийняти, здійснити оплату за товар. Найменування, ціна, кількість, загальна вартість товару, умови оплати за нього викладені у специфікації. Специфікація є невідємною частиною цього договору.

Відповідно п. 3.2 договору загальна вартість товару по договору 193182грн.00коп., в тому числі ПДВ 32197грн.00коп.

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що доставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно правил ІНКОТЕРМС 2000р.) протягом 3 днів з моменту переплати.

Згідно п. 6.2 договору оплата за товар здійснюється на умовах 50% попередньої оплати, останні 50% упродовж 10 днів з моменту постачання товару.

Договір діє з 07.07.2008р. до 31.12.2008р., а щодо виконання зобовязань до повного і належного їх виконання (п. 12.1 договору).

Специфікацією до договору № 854 від 07.07.2008р. сторони залишили без змін обумовлений у договорі предмет договору, кількість та вартість товару, умови постачання та порядок оплати.

В позовній заяві позивач посилається на те, що на виконання взятих на себе зобовязань за договорами № 502 від 07.07.2008р. та № 854 /503 від 07.07.2008р. виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ 0000019 від 29.07.2008р. для оплати погодженого сторонами товару, а саме акумуляторів ТНЖ 350У5 в кількості 224 штук, ціною без ПДВ 804грн.93коп., сумою без ПДВ 180304грн.32коп. та монтажний комплект у кількості 2 штук, ціною без ПДВ 1514грн.51коп., що складає без ПДВ 3029грн.02коп., загальна вартість товару, що підлягає оплаті разом з ПДВ складає 220000грн.01коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що за платіжним дорученням № 258_7v038 від 31.07.2008р. відповідач перерахував позивачу суму 110000грн.00коп., тобто здійснив 50% попередню оплату виставленого рахунку.

За видатковою накладною № РН-0000015 від 31.07.2008р. позивач здійснив поставку товару акумулятор ТНЖ 350У5 у кількості 224шт., загальною вартістю без ПДВ 180304грн. 32коп. та монтажний комплект у кількості 2шт., загальною вартістю без ПДВ 3029грн. 02коп. Загальна вартість поставки складає 220000грн.01коп. з ПДВ.

Позивач в позовній заяві зазначає, що отримавши товар за вказаною видатковою накладною, відповідач оплатив його лише частково на загальну суму 20000грн.00коп., здійснивши платежі наступним чином 09.12.2008р. на суму 10000грн.00коп. з ПДВ, 11.12.2008р. на суму 10000грн.00коп. з ПДВ., товар на суму 90000грн.01коп. залишився неоплаченим.

Претензією № 111 від 28.07.2011р. позивач просив відповідача погасити виниклу суму боргу в розмірі 132340грн.79коп., з урахуванням нарахованих сум пені, індексу інфляції та 3% річних.

Однак, позивач зазначає, що станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив дій, спрямованих на врегулювання спору, сума боргу в розмірі 90000грн.01коп. не погашена.

Позивач вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зазначаючи, що у останнього відсутні зобовязання щодо сплати коштів за акумулятор ТНЖ 350У5 по договору № 502 від 07.07.2008р. на підставі накладної № РН 0000015 від 31.05.2008р., так як предметом цього договору є акумулятори ТНЖ 350 та монтажні комплекти.

Проаналізувавши надані докази та пояснення сторін, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обовязок доказування покладається на особу, що висуває відповідну вимогу чи заперечення.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Висновок стосовно того, що товар за накладною № РН 0000015 від 31.05.2008р. був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договорів № 502 від 07.07.2008р. та № 854/503 від 07.07.2008р. суд робить виходячи з наступних обставин.

Дослідивши спірну видаткову накладну суд встановив, що у якості підстави поставки товару у видатковій накладній зазначено договір № ДГ-503-502 від 07.07.08р., в податкових накладних в якості підстави декларування зобовязань за проведені господарські операції позивач вказує договір № 502 та № 503 від 07.07.2008р.

Безпосередньо відповідач, перераховуючи суму передоплати та у подальшому здійснюючи часткові оплати платіжними дорученнями № 258_7V038 від 31.07.2008р., № 898_СВ011 від 11.12.2008р., № 865_С9014 від 09.12.2008р. у якості призначення платежу вказує рахунок № 19 від 29.07.2008р. та договори № 503 від 07.07.2008р., № 502 від 07.07.2008р.

Суд відзначає, що за ініціативи відповідача коректування призначення платежу у платіжних дорученнях у двосторонньому порядку між сторонами не відбувалось.

Відповідно до письмових пояснень сторін, між сторонами, крім договорів № 502 від 07.07.2008р. та № 854/503 від 07.07.2008р. були укладені лише наступні договори:

-№ 363 від 03.04.2008р., предметом якого є постачання акумуляторів ТНЖ 350У5, у кількості 55штук за ціною 745,4грн. без ПДВ за одиницю;

-№ 364 від 03.04.2008р., предметом якого є постачання тягового нікель- залізного акумулятора у кількості 53штук за ціною 745,4грн без ПДВ за одиницю та монтажний комплект в кількості 1 штук за ціною 1515,0грн без ПДВ;

-№ 365 від 03.04.2008р., предметом якого є постачання акумулятора для шахтних електровозів АМ-8Д у кількості 20 штук за ціною 745,4грн. без ПДВ за одиницю;

-№ 382/548 від 03.04.2008р. предметом якого є постачання монтажного комплекту у кількості 1 шт. за ціною 1818грн.00коп. з урахуванням ПДВ.

Під час судових засідань, в письмових поясненнях позивач стверджував, що інші договори з поставки продукції у формі єдиного документа, підписані сторонами та скріплені печатками, крім вищезазначених та наявних в матеріалах справи між сторонами не укладались. Наявність між сторонами усної домовленості, що підтверджена оформленням накладних, позивачем також спростовується. Будьякі листи, телеграми та інше в обґрунтування факту укладення договору в усній формі або у спрощений спосіб, в матеріалах справи відсутні.

Постачання акумуляторів ТНЖ 350У5 за видатковою накладною № РН 0000015 від 31.05.2008р. на виконання умов договору № 363 від 03.04.2008р. не відповідають дійсності, оскільки зазначеним договором передбачена зовсім інша кількість товару та його ціна, що не відповідає відомостям зазначеним у спірній видатковій накладній.

Посилання відповідача на те, що у підприємства відсутні зобовязання щодо сплати коштів за акумулятор ТНЖ 350У5 за договором № 502 від 07.07.2008р. на підставі накладної № РН 0000015 від 31.05.2008р., так як предметом цього договору є акумулятори ТНЖ 350 судом до уваги не приймаються, оскільки за письмовими поясненнями позивача абревіатура «У5» вказує лише на «умеренный тип климата» та на можливість застосування акумулятора під землею, тобто найменування акумулятора ТНЖ 350 включає в себе також і найменування ТНЖ350У5. Протилежне не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Дослідивши умови договорів № 502 від 07.07.2008р. та № 854/503 від 07.07.2008р., видаткову накладну № РН 0000015 від 31.05.2008р. суд встановив, що поставлена продукція за кількістю, ціною повністю відповідає відповідним умовам укладених між сторонами договорів № 502 від 07.07.2008р. та № 854/503 від 07.07.2008р.

Більш того, в матеріалах справи наявний двосторонній акт звірки розрахунків між сторонами за період з 01.07.2008р. по 12.12.2011р., згідно з яким вбачається, що підставою внесення сум до бухгалтерського обліку підприємств є договори № 854/503 від 07.07.2008р. та № 502 від 07.07.2008р. та видаткова накладна № РН 0000015 від 31.05.2008р. Зазначений акт з боку відповідача підписаний директором та головним бухгалтером, їх підписи скріплені печаткою ДП „Красноармійськвугілля”. Таким чином, підписавши та скріпивши печаткою акт звірки відповідач фактично визнав, що саме на виконання договорів № 854/503 від 07.07.2008р. та № 502 від 07.07.2008р. згідно накладної № РН 0000015 від 31.05.2008р. здійснилася передача товарів на загальну суму 220000грн. 01коп.

На підставі вищевикладеного, суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо здійснення поставки товару, в тому числі акумуляторів ТНЖ 350У5 в кількості 24 штук, поза умовами договорів поставки № 854/503 від 07.07.2008р. та № 502 від 07.07.2008р.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи містяться довіреність серії ЯПЕ № 554379 від 31.07.2008р., якою відповідач уповноважував свого працівника на отримання товару від позивача, підпис уповноваженої особи також скріплений печаткою відповідача.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договорів зобовязань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договорів поставки № 502 від 07.07.2008р. та № 854/503 від 07.07.2008р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи, що п. 3.4 договору № 502 від 07.07.2008р. передбачена 100% передплата вартості товару монтажного комплекту у кількості 2 штуки за ціною 1817грн.41коп. з урахуванням ПДВ за одиницю та акумуляторів ТНЖ 350 у кількості 24 штук за ціною 965грн.92коп. разом з ПДВ за одиницю, загальна сума поставки за цим договором складає 26816грн.90коп., а відповідачем була здійснена попередня оплата за платіжним дорученням № 258_7V038 від 31.07.2008р. на суму 110000грн.00коп., можна дійти висновку, що відповідач в повному обсязі виконав свої зобовязання зі сплати товару за договором № 502 від 07.07.2008р.

У звязку з чим невиконаним залишився обовязок зі сплати товару, отриманого за договором № 854/503 від 07.07.2008р., умовами якого передбачена оплата на наступних умовах: 50% попередньої оплати, 50% упродовж 10 днів з моменту постачання товару. Оскільки товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем за видатковою накладною № РН 0000015 ще 31.07.2008р., то з урахуванням строків оплати, передбачених п. 6.2 договору, строк оплати наступив 10.08.2008р., а вже з 11.08.2008р. почалося прострочення виконання зобовязання зі сплати вартості отриманого товару.

Однак, після отримання товару відповідачем платіжними дорученнями № 865_С9014 від 09.12.2008р. та № 898_СВ011 від 11.12.2008р. були здійснені лише часткові оплати на загальну суму 20000грн.00коп., внаслідок чого сума боргу в розмірі 90000грн.01коп. залишилась непогашеною.

Відповідач просить суд застосувати строк позовної давності відносно вимог позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 3634грн.82коп. за отриманий за договором № 502 від 07.07.2008р. товар (вартість монтажних комплектів у кількості 2 одиниці).

Ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі. Оскільки відповідач заявляє, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення боргу саме за договором № 502 від 07.07.2008р., суд при розгляді справи застосовує позовну давність щодо цих вимог.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вже встановлено судом, умовами зазначеного договору передбачена 100% попередня оплата. Так як зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, відповідач на підставі виставленого рахунку № СФ-0000019 від 29.07.2008р. відповідно до платіжного доручення № 258_7V038 від 31.07.2008р. здійснив попередню оплату в розмірі 110000грн.00коп. В призначенні платежу відповідач вказує в тому числі договір № 502 від 07.07.2008р.

Таким чином, здійснивши зазначений платіж відповідач в повному обсязі сплатив всю вартість товару за договором № 502 від 07.07.2008р., тобто відповідачем були повністю виконанні зобовязання за договором ще 31.07.2008р.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 90000грн.01коп. є правомірними.

Крім того, відзивом № 4-16 від 11.01.2011р. відповідач визнав суму боргу в розмірі 63182грн.00коп. за товар, отриманий на підставі договору 854/5603 від 07.07.2008р.

Сума боргу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі довідкою № 135 від 12.12.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера, якою позивач підтвердив наявність грошових зобовязань відповідача відносно стягуваної заборгованості в розмірі 131184грн.02коп., з урахуванням нарахованих 3% річних та індексу інфляції; двостороннім актом звірки розрахунків між сторонами за період 01.07.2008р. по 12.12.2011р.

Доказів погашення боргу в сумі 90000грн.01коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 8817грн.54коп. та індекс інфляції у сумі 32366грн.47коп., нараховані за період з 11.08.2008р. по 15.11.2011р., з урахуванням на суму боргу 90000грн.01коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції за заявлений позивачем період, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з дотриманням методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” встановив, що дані позивачем розрахунки штрафних санкцій є обґрунтованими, заявлені позивачем суми індексу інфляції та 3% річних не перевищують розмір, який може бути нарахований за заявлений період, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Дон”, м. Донецьк до Державного підприємства „Красноармійськвугілля” м. Димитрів про стягнення суми основного боргу в розмірі 90000грн.01коп., індексу інфляції у сумі 32366грн.47коп. та 3% річних у сумі 8817грн.54коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства „Красноармійськвугілля” (юридична адреса: 85322, Донецька обл., м. Димитров, вул. Ватутіна, будинок 1, код ЄДРПОУ 32087941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Дон” (юридична адреса: 83120, м. Донецьк, вул. Павла Корчагіна, 1, код ЄДРПОУ 30944567) суму основного боргу в розмірі 90000грн.01коп., 3% річних у розмірі 8817грн.54коп., інфляційних нарахувань у розмірі 32366грн.47коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 2623грн.68коп.

У судовому засіданні 11.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >