Постанова № 20946364, 13.01.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2012 р. Справа № 5019/930/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Савченко Г.І. суддів Демидюк О.О. при секретарі судового засідання Риштун О.М.

розглянувши апеляційну скаргу кредитора Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.11.11 р. у справі № 5019/930/11

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

кредитора (апелянта) - ОСОБА_3 ( довіреність № 1523/3 ГО від 06.06.2011 р. )

ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" - ОСОБА_4 (довіреність №152 від 04.11.2009р.)

ПАТ "Комерційний банк "Надра" - ОСОБА_5 (довіреність №1-11-17561 від 15.08.11р.)

боржник - не з"явився

ліквідатор - Михайловський С.В.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 29.12.2011р. У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Щепанської Г.А. внесено зміни до складу колегії суддів. Усправі № 5019/930/11 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бригінець Л.М., суддя Савченко Г.І. , суддя Демидюк О.О.

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.11.2011р. (суддя Миханюк М.В.) у справі № 5019/930/11 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 частково задоволено клопотання ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання приватних нотаріусів вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження нерухомого майна, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1, АДРЕСА_1), а також вилучити з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку. Зобов"язано приватного нотаріуса ОСОБА_6 вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №6053580 про заборону відчуження приміщення готелю 1 та 2 поверху, номер за РПВН: 20513036, АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, накладену на підставі договору іпотеки №1332 від 19.11.2007р. та вилучити з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку; в задоволенні клопотання ліквідатора в частині зобов'язання приватних нотаріусів вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження нерухомого майна, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1, АДРЕСА_1), а також вилучити з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку відмовлено щодо зобов"язання :

- приватного нотаріуса ОСОБА_7 вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №4270085 про заборону відчуження невизначеної земельної ділянки площею 0, 1446 га, розташованої на території Рівненської міської ради Рівненської області, кадастровий номер 5610100000:01:054:0219, що належить ОСОБА_2, накладену на підставі договору іпотеки №4049 від 22.12.2006р. та вилучити з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку; запис №4308316 про заборону відчуження невизначеної земельної ділянки площею 0,1442 га, розташованої на території Рівненської міської ради Рівненської області, кадастровий номер 5610100000:01:054:0220, що належить ОСОБА_2, накладену на підставі договору іпотеки №4118 від 28.12.2006р. та вилучити з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку;

- приватного нотаріуса ОСОБА_8 вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №4561749 про заборону відчуження земельної ділянки, реєстраційний номер 010658301448, кадастровий номер 5610100000:01:054:0214, АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_2, накладену на підставі договору іпотеки ВЕЕ №439457-ВЕЕ №439459 від 27.02.2007р. та вилучити з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку.

- приватного нотаріуса ОСОБА_9 вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №6773266 про заборону відчуження об'єкту незавершеного будівництва, земельної ділянки, номер за РПВН: 17613200, кадастровий номер 5610100000:01:069:0075, АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_2, накладену на підставі договору іпотеки №1111 від 13.03.2008р. та вилучити з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ухвалою, з апеляційними скаргами звернулись: Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (апелянт -1) та ліквідатор - арбітражний керуючий Михайловський С.В. (апелянт-2).

Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (апелянт-1) просить ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.11.2011р. у справі № 5019/930/11 скасувати, зазначивши зокрема, що ухвала суду та клопотання ліквідатора не відповідає нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до умов генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 381 від 19 листопада 2007 року та додаткових угод до даного генерального договору № ВL 381-К/1 від 19 листопада 2007 р. і № ВL 381-К1+/1 від 19 листопада 2007 р. кошти ОСОБА_2 надавались як фізичній особі, а не фізичній особі підприємцю.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором фізична особа ОСОБА_2 передала в іпотеку банку нерухоме майно згідно з договором іпотеки.

Апелянт-1 посилається на ст.572 ЦК України, згідно якої в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Апелянт-1 вважає, що вказані правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства, і виключає інститут банкрутства як такий, що встановлює вилучення записів про заборону з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та суперечить загальним засадам цивільного законодавства встановленими ст. 3 Цивільного кодексу України.

В апеляційній скарзі ліквідатора арбітражного керуючого Михайловського С.В. (апелянт-2) зазначається, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22 вересня 2011 року, яким внесено зміни до ряду нормативно-правових актів, зокрема, до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосовно виключення зобов'язань та майна суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб підприємців, які не пов'язані із підприємницькою діяльністю.

З такою позицією суду, апелянт-2 не погоджується, та посилається на "Прикінцеві положення" Закону, де зазначено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Апелянт-2 також покликається на інформаційний лист N 01-06/1481/11, від 26.10.2011р. Вищого господарського суду України, в якому зазначається, що у розгляді справ про банкрутство фізичних осіб - підприємців стосовно зобов'язань боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності, а також майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, господарським судам необхідно враховувати, що відповідно до пункту 2 Розділу VII "Прикінцеві положення" Закону дія останнього не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Апелянт-2 вважає, що оскільки кредитні договори між боржником та усіма кредиторами укладені до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", то суд першої інстанції мав би застосувати норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до набрання чинності Закону , яким внесено зміни.

Крім того, апелянт-2 зазначає, що суд не звернув уваги, на той факт, що два банки, а саме ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Універсал Банк" фактично заявили свої вимоги у провадженні про банкрутство СПД ФОП ОСОБА_2 і просять визнати їх вимоги як заставних кредиторів по справі.

Всі учасники провадження у даній справі, а також нотаріуси, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. Нотаріуси правом на участь в судовому засіданні не скористались.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ліквідатора підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 5 вказаного Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 51 ЦК передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Відповідно до ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.05.2011р. за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 порушено провадження у справі № 5019/930/11 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в порядку ст.ст. 12,47,48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", накладено арешт на все майно боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Рівненської області від 21.06.2011р. визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено арбітражного керуючого Михайловського С.В. ліквідатором у даній справі.

Оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури опубліковано в газеті "Голос України" № 122 від 08.07.2011.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , ліквідатор з дня свого призначення здійснює ряд повноважень, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством.

Положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Зняття заборон та арештів із майна боржника в порядку ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосується будь-яких органів і посадових осіб та не потребує сплати ніяких коштів.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури набирає законної сили з дня її прийняття.

Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі обтяження його активів підлягають скасуванню.

Аналізуючи положення розділу III Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" слід зазначити, що під час здійснення ліквідатором покладених на нього обов"язків, майнові активи боржника, визнаного банкрутом, мають бути вільними від будь-яких обмежень щодо розпорядження ними, так як завданням ліквідаційної процедури є продаж майна банкрута з метою задоволення вимог кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи арбітражний керуючий - ліквідатор фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 подав до господарського суду Рівненської області клопотання про зняття обтяження та заборон з майна боржника, відповідно до Витягу з Єдиного реєстру іпотек, що належить боржнику на праві власності та просив зобов"язати приватних нотаріусів виключити записи щодо зазначеного в клопотанні майна з Єдиного реєстру іпотек з посиланням на ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ліквідатор, як посадова особа, що здійснює продаж майна банкрута (іпотекодавця) не позбавлений права звернутися до господарського суду, в межах справи про банкрутство, з заявою про зобов"язання банку (іпотекодержателя) та нотаріуса (реєстратора) на підставі ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство зняти арешти або заборони з майна боржника, яке є предметом іпотеки (застави).

Зняття заборони на відчуження майна, що знаходиться в іпотеці права іпотекодержателя не порушує, оскільки його вимоги задовольняються переважно перед іншими кредиторами, за рахунок даного майна під час проведення ліквідаційної процедури боржника.

У процедурі ліквідації, задовольняючи визнані судом вимоги кредиторів, заставне майно (та майно забезпечене іпотекою) враховується окремо від іншого майна і кошти від його реалізації першочергово спрямовуються на задоволення вимог заставного кредитора. Із положень ст.ст. 26, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається забезпечення пріоритету прав іпотекодержателя перед іншими кредиторами.

Статтею 26 вказаного Закону про банкрутство передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Частина 2 ст. 26 Закону встановлює, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до вимог ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм, предмет іпотеки, у даному випадку, має бути включений до складу ліквідаційної маси.

Частиною 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею, при цьому, у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Отже, перебування майна, яке входить до складу ліквідаційної маси банкрута, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна чи Державному реєстрі іпотек, у процедурі банкрутства робить неможливим виконання ліквідатором банкрута обов'язків, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та суперечить приписам ч.1 ст. 23 зазначеного Закону щодо зняття арештів чи інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута.

Посилання апелянта -1 (ПАТ "Універсал Банк") на ту обставину, що кредит надавався фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю, то вилучення записів про заборону з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна суперечить загальним засадам цивільного законодавства встановленими ст. 3 Цивільного кодексу України є необгрунтованими, оскільки у даному випадку норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

ПАТ "Універсал Банк" (апелянт-1) звернувся до господарського суду з заявою про визнання його кредитором у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та включення його грошових вимог, що виникли внаслідок невиконання боржником забов"язань за кредитними договорами, укладеними в 2007р., тобто до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011р. №3795-VI.

Законодавством України встановлено обовязок боржника за кредитним договором сплатити кошти у відповідності до умов договору в повному обсязі. У випадку наявності заборгованості за кредитним договором можливо стягнення боргу за рахунок майна такого боржника. В ліквідаційну масу, яка формується із майнових активів боржника фізичної особи підприємця, які підлягають продажу в ліквідаційної процедурі для погашення вимог кредиторів, включаються і активи, які забезпечують кредитні зобовязання перед банком на підставі договорів застави або іпотеки, але кошти від продажу цього майна направляються на погашення вимог заставних кредиторів.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов"язань, якщо інше не встановлено законом. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначається реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осібплатників податків та інших обовязкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Пунктом 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року №830, встановлено, що обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п'ять років. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Пунктом 1.5 Положення "Про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна", затвердженого наказом Міністерства юстиції України №31/5 від 09.06.1999 року визначено, що приватні нотаріуси є реєстраторами Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Пунктом 1 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №410 від 31.03.2004 року визначено, що приватні нотаріуси є реєстраторами Державного реєстру іпотек.

На підставі п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №410 від 31.03.2004 року запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду.

Зобов"язання приватних нотаріусів вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Єдиного реєстру іпотек записів щодо майна банкрута не порушує норми спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким передбачено зняття арештів та інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідація це припинення діяльності субєкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів по задоволенню визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

У процедурі ліквідації, при задоволенні визнаних судом вимог кредиторів, заставне майно враховується окремо від іншого майна і кошти від його реалізації першочергово спрямовуються на задоволення вимог заставного кредитора.

Задовольняючи клопотання ліквідатора в частині зобов'язання приватного нотаріуса ОСОБА_6 вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №6053580 про заборону відчуження приміщення готелю 1 та 2 поверху, номер за РПВН: 20513036, АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, накладену на підставі договору іпотеки №1332 від 19.11.2007р. та вилучити з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку, суд першої інстанції виходив з того, що 19.11.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" та громадянкою ОСОБА_2 укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №BL381. Як зазначено в даному Договорі терміни в Договорі вживаються в такому значенні:

"Цільове використання (мета)" - спрямування кредитних коштів за такими кредитними послугами, як кредит, комерційна іпотека, автокредитування, кредит на придбання обладнання - за цілями, які визначені Індивідуальними угодами.

Розділ 1 Предмет договору визначає, що банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому договорі, в рамках встановленого в базовій валюті, що дорівнює 980000 доларів США. (п.1.1 Договору, Том 1, арк. 110). Позичальник повинен виконати свої зобов'язання по поверненню в повному обсязі використаної суми за Договором не пізніше 01.11.2027р. і виконати всі зобов'язання, передбачені Індивідуальними угодами.

Згідно Додаткової угоди №BL381-KL+/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL381 від 19.11.2007р. укладеної 19.11.2007р. між ВАТ "Банк Універсальний" та громадянкою ОСОБА_2 Банк зобов'язується встановити ліміт Позичальнику за Кредитною Лінією в сумі 208000 дол. США, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за користуванням Кредитною Лінією в порядку та на умовах, зазначених у даній Індивідуальній угоді. Банк встановлює ліміт кредитної лінії на строк 12 місяців, починаючи з місяця встановлення такого ліміту, при цьому Позичальник повинен повернути всю суму кредиту, наданого в межах такого ліміту кредитної лінії, не пізніше 31.10.2008р. Пунктом 6 даної Додаткової угоди цільовим призначенням (метою) кредиту визначено: поточні потреби (Том 1, арк. 114-115).

Згідно з Додатковою угодою №BL381-K/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL381 від 19.11.2007р., укладеною між ВАТ "Банк Універсальний" та громадянкою ОСОБА_2, Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти (кредит) в сумі 700000 доларів США, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даній Індивідуальній угоді. Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені Графіком повернення кредиту згідно Додатку №1 до цієї Індивідуальної угоди, якщо тільки не застосовується інший (коротший) термін повернення кредиту відповідно до умов Генерального договору та/або цієї Індивідуальної угоди та/або згідно умов відповідної угоди сторін. Пунктом 4 даної Додаткової угоди цільовим призначенням (метою) кредиту визначено: поточні потреби (Том 1, арк. 116).

В забезпечення виконання зобов"язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL381 від 19.11.2007р. ВАТ "Банк Універсальний" та громадянкою ОСОБА_2.укладено договір іпотеки від 19.11.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 і зареєстровано в Реєстрі за № 1332. Предметом іпотеки виступає нежитлова будівля , приміщення готелю 1 та 2 поверху, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2, та належить іпотекодавцю на праві власності.

З Додаткової угоди №BL381-KL+/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL381 від 19.11.2007р., укладеної 19.11.2007р. між ВАТ "Банк Універсальний" та громадянкою ОСОБА_2 та Додаткової угоди №BL381-K/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL381 від 19.11.2007р. вбачається, що кредитні кошти надавалися громадянці ОСОБА_2 на поточні потреби.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що кредити на поточну діяльність включають усі кредити, надані на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні затрати та інші цілі. Такі кредити не відносяться до споживчих, а тому можуть бути надані і для здійснення підприємницької діяльності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення клопотання ліквідатора в частині зобов"язання приватного нотаріуса ОСОБА_6 вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №6053580 про заборону відчуження приміщення готелю 1 та 2 поверху, номер за РПВН: 20513036, АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, накладену на підставі договору іпотеки №1332 від 19.11.2007р. та вилучити з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку.

Щодо відмови місцевого господарського суду у задоволенні клопотання ліквідатора в іншій частині, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

22.12.2006р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №014-05/56824, згідно якому Кредитор на положеннях та умовах вказаного Договору надає Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії - кредит з лімітом 20000 дол. США. Кредит надається на строк по 22.12.2016р.

Пунктом 2.1 Розділу 2 "Об'єкти кредитування по Договору" визначено, що кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі.

Пунктом 6 Додаткової угоди № 014/53-05/56824-д/2 від 17.04.2009 року до Кредитного договору №014-05/56824 передбачено, що позичальник - ОСОБА_2, підтверджує, що перед укладанням цієї додаткової угоди повідомлена в письмовому вигляді про всі умови споживчого кредитування в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

З метою забезпечення зобов"язань по Кредитному договору №014-05/56824 від 22.12.2006 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та фізичною особою ОСОБА_2. було укладено договір іпотеки № 014/53-05/56824-і від 22.12.2006 року , згідно якого предметом іпотеки зазначено-земельна ділянка площею- 0,1446 га, що розташована на території Рівненської міської ради, та договір іпотеки № 014/53-05/56824-і/1 від 28.12.2006 року, згідно якого предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0, 1442 га, що розташована на території Рівненської міської ради. Обидва договори іпотеки посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстровані в Реєстрі за № 4050 та № 4119 з забороною відчуження вказаних земельних ділянок.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки вказана земельна ділянка перебуває в іпотеці ВАТ "Райффайзен банк Аваль" з підстав, не пов"язаних з підприємницькою діяльністю (призначення кредиту- на споживчі цілі), а тому не може бути включене до ліквідаційної маси банкрута та не повинно реалізовуватися в процедурі банкрутства боржника у даній справі.

Також, 27.02.2007р. між Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком "Надра" та громадянкою України ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії №1111/48/МКЛ/2007-840. В розділі 1 Предмет Договору зазначено, що Банк відкриває Позичальнику (громадянці ОСОБА_2.) кредитну лінію в сумі 25000,00 доларів США терміном на 84 місяці з 27.02.2007р. по 20.02.2014р. Пунктом 1.6 Розділу 1 вказаного кредитного договору визначено, що ціль кредитування визначається окремими додатковими угодами про видачу Траншів, що є невід'ємними частинами даного договору.

27.02.2007р. між ВАТ КБ "Надра" та громадянкою ОСОБА_2. укладено додаткову угоду №1 до Договору кредитної лінії №1111/48/МКЛ/2007-840 від 27.02.2007р. про нижченаведене:

1. Сторони домовилися, що відповідно до Договору Банк надає Позичальнику транш у розмірі 22000,00 доларів США терміном користування з 27.02.2007р. по 20.02.2009р. Ціллю отримання Траншу визначено - споживчі потреби.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11.10.2011р. у справі №2-3043 (Том 1 арк. 84) задоволено позов ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_2 про стягнення основного боргу за кредитним договором №1111/48/МКЛ/2007-840 від 27.02.2007р., відсотків та пені за користування кредитом всього на суму 266752 грн.75 коп. та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 266752,75 грн. та понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн., та витрат на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн.

В забезпечення виконання Позичальником - ОСОБА_2. своїх зобов'язань по Договору кредитної лінії №1111/48/МКЛ/2007-840 від 27.02.2007р., 27.02.2007р.позичальником та ВАТ "КБ Надра" укладено договір іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 Предметом іпотеки виступає земельна ділянка, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 0,1356 га.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вищевказана земельна ділянка перебуває в іпотеці ВАТ "КБ Надра" з підстав, не пов"язаних з підприємницькою діяльністю (кредит отримано на споживчі цілі), а тому не може бути включене до ліквідаційної маси банкрута та не повинно реалізовуватися в процедурі банкрутства боржника у даній справі.

Крім того, 13.03.2008 року ВАТ "Універсал Банк" та громадянином ОСОБА_10 укладено кредитний договір № BL2684, пунктом 1.4 якого цільовим використанням кредиту визначено: споживчі потреби. В забезпечення виконання зобов"язань за даним кредитним договором ВАТ "Універсал Банк", громадянка ОСОБА_2 та ОСОБА_10 уклали договір іпотеки від 13.03.2008 року , згідно якого іпотекодавцем виступила ОСОБА_2, а предметом іпотеки вказано об"єкт незавершеного будівництва ( АДРЕСА_4) та земельна ділянка (АДРЕСА_4), що належать ОСОБА_2.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що незавершене будівництво перебуває в іпотеці ВАТ "Універсал Банк" з підстав, не пов"язаних з підприємницькою діяльністю, а тому не може бути включене до ліквідаційної маси банкрута та не повинно реалізовуватися в процедурі банкрутства боржника у даній справі та відмовив в задоволенні клопотання ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в частині зобов'язання приватних нотаріусів вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про заборону відчуження нерухомого майна, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1, АДРЕСА_1), а також щодо зобов"язання вилучити з Єдиного реєстру іпотек записи про іпотеку , внесених на підставі вищевказаних договорів іпотеки.

Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали, відмовляючи частково в задоволенні клопотання ліквідатора, місцевий господарський суд застосовував положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22.09.2011р. №3795-VI, який набрав чинності 16.10.2011р.

Відповідно до приписів статті 1 Закону про банкрутство ( з урахуванням змін, внесених Законом України від 22.09.2011р. №3795-VI, який набрав чинності 16.10.2011р.) суб'єктом банкрутства (банкрутом) не можуть бути, зокрема, фізичні особи-підприємці за грошовими зобов'язаннями, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховується, зокрема, зобов'язання боржника - фізичної особи-підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності.

Вказаним вище Законом також внесені зміни до ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка викладена у такій редакції: "У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не повязаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності".

З таким висновком місцевого господарського суду про застосування положень Закону про банкрутство колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується, оскільки відповідно до пункту 2 Розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011р. №3795-VI (набрав чинності 16.10.2011) дія останнього не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Така ж правова позиція відображена в пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 26.10.2011р. №01-06/1481/11 .

Отже, у даному випадку мають бути застосовані положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяв на момент порушення справи про банкрутство.

Враховуючи викладене, зняття заборони на відчуження майна, що знаходиться в іпотеці права іпотекодержателя не порушує, оскільки його вимоги задовольняються переважно перед іншими кредиторами, за рахунок даного майна під час проведення ліквідаційної процедури боржника, що зазначає сам апелянт-1 покликаючись на ст. 572 Цивільного кодексу України.

Законодавство про банкрутство містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство відносно інших законодавчих актів України, то усі обмеження щодо розпорядження майном банкрута (незалежно від передбачених іншими нормативно-правовими актами обставин та порядку скасування обтяження) підлягають скасуванню, а особа реєстратора (нотаріус) вилучає та знімає арешти, заборони та обтяження з відповідних реєстрів.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ліквідатора підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу ліквідатора арбітражного керуючого Михайловського С.В. задовольнити.

3. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.11.2011р. у справі № 5019/930/11 скасувати в частині відмови у задоволенні клопотання ліквідатора щодо зобов"язання приватних нотаріусів вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про заборону відчуження нерухомого майна, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , а також вилучити з Єдиного реєстру іпотек записи про іпотеку. Прийняти в цій частині нове рішення, виклавши пункт "2" цієї ухвали в такій редакції:

"Задовольнити клопотання ліквідатора фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 в частині зобов'язання приватних нотаріусів вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження нерухомого майна, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1, АДРЕСА_1), а також вилучити з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку, а саме :

- приватного нотаріуса ОСОБА_7 вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №4270085 про заборону відчуження невизначеної земельної ділянки площею 0, 1446 га, розташованої на території Рівненської міської ради Рівненської області, кадастровий номер 5610100000:01:054:0219, що належить ОСОБА_2, накладену на підставі договору іпотеки №4049 від 22.12.2006р. та вилучити з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку; запис №4308316 про заборону відчуження невизначеної земельної ділянки площею 0,1442 га, розташованої на території Рівненської міської ради Рівненської області, кадастровий номер 5610100000:01:054:0220, що належить ОСОБА_2, накладену на підставі договору іпотеки №4118 від 28.12.2006р. та вилучити з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку;

- приватного нотаріуса ОСОБА_8 вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №4561749 про заборону відчуження земельної ділянки, реєстраційний номер 010658301448, кадастровий номер 5610100000:01:054:0214, АДРЕСА_3, земельна ділянка студентська - новий двір, що належить ОСОБА_2, накладену на підставі договору іпотеки ВЕЕ №439457-ВЕЕ №439459 від 27.02.2007р. та вилучити з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку.

- приватного нотаріуса ОСОБА_9 вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №6773266 про заборону відчуження об'єкту незавершеного будівництва, земельної ділянки, номер за РПВН: 17613200, кадастровий номер 5610100000:01:069:0075, АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_2, накладену на підставі договору іпотеки №1111 від 13.03.2008р. та вилучити з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

4. Матеріали справи №5019/930/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

01-12/18374/11 18374/11