Постанова № 20946344, 16.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2012 р. Справа № 5023/2349/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю № 01 від 04.01.2011 р.

відповідача ОСОБА_2 за довіреністю № 1/3453 від 17.06.2011 р.

прокурора Хряка О.О. посвідчення № 175 від 18.08.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №5106Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 03.11.11 у справі № 5023/2349/11

за позовом ПП "Діагональ", Луганська область м. Алчевськ

до ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон", Харківська область, Лозівський район, сел. Панютино

за участю Харківського міжрайонного транспортного прокурора

про виконання договірних зобов'язань в натурі

встановила:

В квітні 2011 року ПП "Діагональ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд зобов'язати ДП “Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів” виконати зобов'язання за договором поставки №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 року та специфікацією №1 від 18.06.2009 року до договору поставки №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 року, яка є невід'ємною частиною цього договору, в натурі, а саме: виготовити та передати у власність приватного підприємства “Діагональ” напіввагон чотиривісний моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 виробництва Державного підприємства “Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів” у кількості 50 (п'ятдесят) одиниць (вагонне литво виробництва ВАТ “Кременчуцький СЛЗ”, Україна, не раніше 2009 року виготовлення).

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.11.2011 р. у справі № 5023/2349/11 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено повністю.

Зобов'язано ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон" виконати зобов'язання за Договором поставки №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 року та Специфікацією №1 від 18.06.2009 року до Договору поставки №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 року, яка є невід'ємною частиною цього договору, в натурі, а саме: виготовити та передати у власність ПП "Діагональ" напіввагон чотиривісний моделі 12-9745 ТУ У 35,2-01124454-032-2004 виробництва ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" у кількості 50 (п'ятдесят) одиниць (вагонне литво виробництва ВАТ "Кременчуцький СЛЗ", Україна, не раніше 2009 року виготовлення).

Стягнуто з ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон" на користь ПП "Діагональ" витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір в сумі 28230,00 грн. за подання апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. А саме апелянт зазначає, що відповідно до п.6.1. (в редакції додаткової угоди №1 від 23.06.2009р.) договору №160П-ЦВСВ(ОРВ-09Л63)ю від 18.06.2009р., укладеного між ДП "Укрспецвагон" та Приватним підприємством "Діалог", розрахунки за продукцію здійснюються наступним чином: - 100% передплата за партію продукції, узгоджену згідно умов п.1.3. цього договору. Пунктом 1.3. договору передбачено, що під партією продукції розуміється кількість продукції, узгоджена сторонами шляхом пред'явлення Постачальником (що є ДП "Укрспецвагон") рахунку на оплату і виконання зобов'язань по оплаті на підставі вказаного рахунку з боку Покупця (що є ПП "Діалог"). Проте, ДП "Укрспецвагон" не направляло рахунок на оплату на адресу ПП "Діалог", в зв'язку з чим відповідач вважає, що партія продукції не була узгоджена, і отже у ПП "Діалог" не було підстав для перерахування коштів. Факт перерахування ПП "Діалог" грошових коштів на рахунок відповідача останній кваліфікує як зміну порядку розрахунків за договором, що виходить за рамки цього Договору. Тому, на думку відповідача, перерахована попередня оплата, яку здійснило ПП "Діалог", не може враховуватися як виконання зобов'язання по оплаті. Далі відповідач зазначає, що у ПП "Діалог" не було підстав для перерахунку коштів, відповідно у відповідача не виникало зобов'язання щодо виготовлення продукції в строки вказані у специфікації.

Також, як зазначає відповідач, рахунок №1311 від 30.09.2009р. на який посилається суд першої інстанції, виписаний не згідно договору №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009р., а згідно договору про відступлення права вимоги №1/24-09-ЦВСВ(ОРВ-09.267)ю від 24.09.2009р., умовами якого не було передбачено виставляння рахунку, і даний рахунок не є таким у розумінні п.1.3. Договору, а отже не є належним і допустимим доказом згідно ст. 34 ГПК України.

Щодо факту отримання та неповернення коштів відповідачем, то на думку відповідача це не є доказом визнання їх як попередньої оплати за Договором, а є тільки припущенням суду першої інстанції. Цей факт може свідчити так само і про порушення п.6 Наказу Президента України №227/95 від 16.03.1995р. Таким чином висновки суду першої інстанції, на думку відповідача, про те, "що ПП "Діалог" здійснило оплату у повній відповідності до п.6.1. Договору, який знаходиться в розділі 6 "Порядок розрахунків"", та "відповідач визнав одержані кошти як попередню оплату за договором поставки №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009р. та виставив рахунок на оплату", являються безпідставними, помилковими і не відповідають обставинам справи.

Також відповідач зазначає, що договір №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009р. є недійсним, оскільки не був направлений на настання реальних наслідків, а саме даний договір був завідомо збитковий для підприємства відповідача, що підтверджується актом КРУ № 05-20/126 від 04.10.2011 р.

Крім того, відповідач зазначає про нікчемність договору №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009р., оскільки, на думку відповідача, цей договір спрямований на протиправне заволодіння майном державного підприємства.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.01.2012 р., запропоновано надати суду апеляційної інстанції позивачу відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, а відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач на виконання вимог ухвали апеляційного суду 15.12.2011 р. за вх. № 12255 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у повній відповідності до приписів матеріального та процесуального законодавства, рішення ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку. З доводами апеляційної скарги позивач не погоджується, вважає її безпідставною, такою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами у справі, у звязку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2012 р. було відкладено розгляд апеляційної скарги на 11.01.2011 р. та запропоновано надати до суду апеляційної інстанції Харківському міжрайонному транспортному прокурору відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, а відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 04.01.2011 р. відповідачем 11.07.2011 р. за вх. № 217 було надано письмові пояснення, в яких він підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Також Харківським міжрайонним транспортним прокурором 11.01.2011 р. за вх. № 227 були надані письмові пояснення, в яких він підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

11.01.2011 р. за вх. № 247 позивач надав доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких він підтримав вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача та транспортного прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2011 р. у справі № 5023/2349/11 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

18.06.2009 року між ПП "Діалог" та ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" був укладений договір поставки №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору відповідач зобовязався виготовити та передати у власність ПП "Діалог" напіввагон чотиривісний моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 виробництва відповідача в кількості 50 (пятдесят) одиниць (вагонне литво виробництва ВАТ "Кременчуцький СЛЗ", Україна, не раніше 2009 року виготовлення).

Згідно зі Специфікацією №1 від 18.06.2009 року до вищевказаного договору строком поставки був визначений 2-3 квартал 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Діалог" здійснило 100% передплату декількома платежами на загальну суму 12000000,00 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- № 41 від 22 червня 2009 року на суму 50000, 00 грн.;

- № 44 від 24 червня 2009 року на суму 100000, 00 грн.;

- № 48 від 25 червня 2009 року на суму 3078120, 00 грн.;

- № 106 від 27 липня 2009 року на суму 7493635, 13 грн.;

- № 372 від 17 вересня 2009 року на суму 685000, 00 грн.;

- № 374 від 18 вересня 2009 року на суму 211227, 20 грн.;

- № 375 від 18 вересня 2009 року на суму 382017, 67 грн.

24.09.2009 року між позивачем, відповідачем та ПП "Діалог" був укладений договір про відступлення права вимоги №1/24-09-ЦВСВ(ОРВ-09.267)ю, відповідно до якого ПП "Діалог" уступило позивачеві право вимоги у відповідача 50 напіввагонів моделі 12-9745 за договором поставки №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 року.

Перед укладенням вищевказаного договору ПП "Діалог" звернулося до відповідача з листом №188 від 15.09.2009 року з проханням письмової згоди на укладення договору про відступлення права вимоги.

Листом №ЦВСВ-1/3782 від 23.09.2009 року відповідач дав свою згоду на укладення договору про відступлення права вимоги.

30.09.2009 р. відповідачем на адресу позивача (нового кредитора) виставлений рахунок на оплату напіввагонів №1311, в якому зазначена кількість одиниць товару 50 напіввагонів та вартість напіввагонів, яка відповідає ціні договору 12 млн. грн. ( п.5.3. договору).

У відповідності до п. 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги)

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на протязі тривалого часу не виконував умови укладених сторонами договору та додаткових угод до нього, що призвело до порушення строку поставки.

В матеріалах справи міститься акт від 30.09.2009 р. №1 (а.с. 58 т.1), однак, як достовірно встановлено колегією суддів, цей акт складений безпідставно, оскільки в дійсності вагони позивачу не передавалися. Фіктивність акту підтверджена і сторонами, в тому числі відповідачем в письмовому поясненні від 11.01.2012 ро. Вх. №217

Таким чином, станом на день вирішення спору колегією суддів зобовязання позивача за договором №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 року не виконані.

Оцінюючи заперечення відповідача, викладені у відзивах на позов та підтримані в ході вирішення спору судом, колегія суддів вважає, що вони не ґрунтуються на законі та се перчать встановленим по справі обставинам.

Так, відповідачем заявлене заперечення про те, що в силу відсутності рахунку відповідача на оплату сторонами не узгоджена партія продукції в порядку п. 1.3. договору, тому проведену позивачем оплату не можна кваліфікувати як таку, що здійснена за договором №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 року.

Колегія суддів в цій частині зазначає, що по-перше, твердження відповідача суперечать встановленим фактам відповідачем 30.09.2009 р. виставлений рахунок на оплату напіввагонів №1311 з кількістю одиниць 50 шт. та вартістю 12 млн. грн.

Відповідач в своїх поясненнях заявляє, що даний рахунок виставлений «в рамках договору про уступку права вимоги», тому не є доказом узгодження партії товару.

Така позиція суперечить законодавству, оскільки відповідно до приписів ст. ст. 512, 514 ЦК України договір про відступлення права вимоги є способом заміни кредитора в зобовязанні (зміни субєктивного складу зобовязання) і на суть зобовязання, тобто взаємні права та обовязки не впливає. Це означає, що рахунок, направлений новому кредитору, створює ті ж правові наслідки, що і направлений первісному кредитору.

По-друге, заперечення відповідача суперечить змісту договору №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 року. Так, порядок оплати визначений гл. 6 договору, де в п. 6.3. зазначено, що «при розрахунках по даному договору можливо використання інших умов розрахунків, узгоджених сторонами та не суперечащих діючому законодавству України». Таким чином, внесення позивачем передоплати за договором шляхом перерахування 12 млн. грн. платіжними дорученнями № 41 від 22 червня 2009 року, № 44 від 24 червня 2009 року, № 48 від 25 червня 2009 року, № 106 від 27 липня 2009 року, № 372 від 17 вересня 2009 року, № 374 від 18 вересня 2009 року, № 375 від 18 вересня 2009 року із зазначенням у кожному дорученні «за напіввагони согл. дог. №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 р.»та прийняття цієї оплати відповідачем свідчить про те, що сторони узгодили саме такий порядок оплати за вказаним договором і ця оплата була здійснена.

Також колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що у першій редакції договору, а саме в п. 6.1. порядок оплати був передбачений протягом 3 банківських днів з дати виставлення відповідачем рахунку на оплату. Додатковою угодою №1 від 23.06.2006 року сторони змінили порядок оплати, і фразу "протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення Постачальником рахунку на оплату" було виключено. Це підтверджує висновок про те, що ПП "Діалог" здійснило оплату у повній відповідності до п. 6.1. договору, який знаходиться в розділі 6 "Порядок розрахунків".

Також колегія суддів звертає увагу на суперечливість позиції відповідача з огляду на факт використання останнім отриманих грошових коштів на власні господарські потреби.

Так, відповідно до п. 6 Наказу Президента України № 227/95 від 16.03.1995 року підприємства незалежно від форм власності зобов'язані повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення керівник підприємства і головний бухгалтер притягуються до відповідальності. У одержувача помилково одержані кошти в бухгалтерському обліку слід обліковувати на рахунку 04 "Непередбачені активи і зобов'язання" (адже такі кошти не є власністю одержувача і підлягають обов'язковому поверненню). У податковому обліку у разі своєчасного повернення помилково одержаних коштів такі суми не будуть відображатися взагалі, адже їх одержання і своєчасне повернення не є підставою для відображення таких операцій у податковому обліку. Однак у разі затримки або взагалі неповернення помилково одержаних коштів у неналежного одержувача виникне загроза віднесення таких сум до складу валових доходів.

Відповідачем не було повернуто грошові кошти на рахунок позивача у пятиденний термін і не надано доказів того, що вони обліковані як помилково отримані, що свідчить про отримання їх саме як оплати за договором №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю.

Щодо тверджень відповідача про те, що зазначений договір поставки №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю є недійсним, оскільки не був направлений на настання реальних наслідків, а саме даний договір був завідомо збитковий для підприємства відповідача, що підтверджується актом КРУ № 05-20/126 від 04.10.2011 р., колегія суддів зазначає, що це заперечення суперечить законодавству.

Так, угода, яка не спрямована на настання правових наслідків, є фіктивним правочином (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до положень ч.2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин є оспорюваним і вимагає визнання його недійсним у судовому порядку.

Оскільки договір №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 р. не визнаний недійсним, він згідно приписів ст. 204 ЦК України (презумпція дійсності правочину) повинний створювати правові наслідки.

Також в цій частині колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що твердження відповідача про збитковість для нього договору №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 р., а також зміст акту КРУ у Харківській області №05-20/126 від 04.10.2011 року не свідчать про недійсність договору №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 р., оскільки збитковість не тягне визнання угоди недійсною.

Більше того, сам факт збитковості договору не доведений належним чином, оскільки ані відповідач, ані КРУ у своєму Акті не посилаються на ринкову вартість напіввагонів на час укладення угоди.

Між тим, з матеріалів справи (а.с. 112-121 т.1 копії рішень Харківського апеляційного господарського суду та ВГСУ у справі №37/197-10) вбачається, що відповідачем здійснювалося укладання договорів на постачання аналогічних напіввагонів за нижчою ціною, аніж в договорі №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 р. і такі господарські операції були визнані судами законними.

Оцінюючи заперечення відповідача про нікчемність договору №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 р. як такого, що спрямований на незаконне заволодіння майном державного підприємства, колегія суддів зазначає, що воно також не ґрунтується на законі.

По-перше, угода №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 р. не має ознак незаконного заволодіння, оскільки не порушує жодних приписів законодавства. Судова практика (а.с. 112-121 т.1) свідчить про законність реалізації напіввагонів за вказаною у цьому договорі ціною.

По-друге, ознаками нікчемної угоди, яка порушує публічний порядок, є умисел сторони (сторін), який виражається в спрямованості дій учасників угоди на досягнення протиправного результату (див. науково-практичний коментар до ст. 228 ЦК України). Між тим, по справі відсутні дані про те, що будь-хто з посадових осіб сторін угоди притягнений до будь-якого виду відповідальності у звязку з укладенням договору №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 р.

Ціна договору у даному випадку не є державно-регульованою, тому узгодження цієї суттєвої умови сторонами у будь-якому розмірі не може впливати на дійсність угоди.

Таким чином, у колегії суддів відсутні передбачені законом підстави кваліфікувати договір №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 р. як такий, що порушує публічний порядок.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у звязку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, в звязку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон" на рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2011 року у справі № 5023/2349/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2011 року у справі № 5023/2349/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови складено та підписано 11.01.2012 року