Постанова № 20946343, 16.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«03»січня 2012 р. Справа №18/85

Колегія суддів у складі:головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,

за участю представників сторін:

апелянта ТОВ «Торговий Дім «Молочна Рівєра»- не зявився;

ініціюючого кредитора не зявився;

боржника не зявився;

розпорядника майна арбітражного керуючого Борових І.А. не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Молочна Рівєра», смт. Чутове, Чутівський район, Полтавська область, (вх.№5351П/2-8), на ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.10.2011 року по справі №18/85,

за заявою Приватного акціонерного товариства «Креатив», м.Кіровоград,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна Рів'єра», смт. Чутове, Полтавська область, код ЄДРПОУ 33486312,

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.10.2011 року по справі №18/85 (суддя Паламарчук В.В.) визнано грошові вимоги - ТОВ «Ввіко», вул. О.Вишні, 1, м. Вишневе, Київська область, 08132 125,00 грн. (1 черга), 50225736,00 грн. (4 черга), 50200000,00 грн. (6 черга). Визнані вимоги внесено до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна Рів'єра», код ЄДРПОУ 33486312 в вищезазначених судом розмірах.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Молочна Рівєра»з ухвалою суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.10.2011 року у справі №18/85 частково та виключити з реєстру вимог кредиторів ТОВ «Молочна Рівєра»- вимоги ТОВ «Ввіко»на загальну суму 100425000,00 грн. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що оголошення про визнання боржника банкрутом було опубліковано в газеті «Голос України»№212 від 11.11.2010 року. Отже ТОВ «Ввіко»протягом тридцяти днів від дня опублікування оголошення зобовязано було подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, тобто до 11.12.2010 року, що ним зроблено не було. Заява кредитора була здана лише 13.12.2010 року, чим пропущено тридцятиденний термін, та такі, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання. Вказаний строк є граничним і поновленню не підлягає.

Також скаржник вказує, що господарський суд Полтавської області не звернув увагу на те, що заявлена ТОВ «Ввіко»до боржника «Молочна Рівєра»по договору поставки від 02.07.2009 року сума штрафних санкцій за прострочення здійснення попередньої оплати, яка була здійснена боржником частково в сумі 28709000,00 грн. складає 50200000,00 грн. При цьому суд зясував чи виконало ТОВ «Ввіко»свої зобовязання по договору, чи поставило товар на суму попередньої оплати, чи є ТОВ «Молочна Рівєра»взагалі боржником ТОВ «Ввіко»по договору поставки від 02.07.2009 року. Судом не здійснена правова оцінка сум боргу, заявленого ТОВ «Ввіко», про що вказував Вищий господарський суд України в своїй постанові від 10.08.2011 року.

Крім того, апелянт вказує, що постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2011 року скасовано ухвалу суду першої інстанції від 25.02.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду України від 01.06.2011 року, а в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ «Ввіко»справа №18/85 передана на новий розгляд. Однак, справа №18/85 потрапляє до того ж самого судді Паламарчука В.В., який розглядав дану справу в суді першої інстанції, що є порушенням приписів ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Молочна Рівєра»прийнято до провадження та призначено до розгляду.

03.01.2012 року Приватне акціонерне товариство «Кретив»надало через канцелярію суду клопотання (вх.№12) про відкладення розгляду справи, у звязку із неможливістю прибути в судове засідання уповноваженого представника. Також, ПрАТ «Креатив»просить зобовязати скаржника направити на його адресу копію апеляційної скарги з додатками.

Розглянувши клопотання кредитора ПрАТ «Креатив»про відкладення розгляду справи, колегією суддів встановлено, що в обґрунтування заявленого клопотання надано копію повістки про виклик до суду в адміністративній справі на 03.01.2012 року на 14:30 годин. Тобто, з вказаної копії повістки не вбачається, що саме представник Терещенко Д.Л. викликається до суду. Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому керівництво ПрАТ «Креатив», у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повино було направити іншого представника чи вирішити питання про направлення у судове засідання по адміністративній справі іншого представника, оскільки він був повідомлений про те, що апеляційна скарга призначена до розгляду на 03.01.2012 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання ПрАТ «Креатив»про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги ПрАТ «Креатив»зобовязати скаржника направити на його адресу копію апеляційної скарги з додатками, то колегія суддів зазначає, що апелянтом до апеляційної скарги додано список згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, з якого вбачається, що на адресу ПрАТ «Креатив»направлялась копія апеляційної скарги та додатків до неї. Також ПрАТ «Креатив»не надав до суду доказів того, що ним копія апеляційної скарги не отримувалась.

Крім того, колегія суддів зазначає, що копія ухвали суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 03.01.2012 року була направлена ПрАТ «Креатив»рекомендованим листом 19.12.2011 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і отримана ним 16.12.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Таким чином, ПрАТ «Креатив»належним чином було повідомлено про час та місце судового засідання та не було позбавлено можливості ознайомитись з матеріалами справи в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України і надати обґрунтований відзив. Отже, вказана вимога ПрАТ «Креатив» є необґрунтованою.

Як вже зазначалося, ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 03.01.2012 року була направлена всім сторонам у справі рекомендованими листами 19.12.2011 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана ними, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи. Однак, сторони у судове засідання не зявилися, про причини не з'явлення суд не повідомили.

Ухвалою суду від 19.12.2011 року суд попереджав сторони, що у разі не зявлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін.

Таким чином, враховуючи, що наявних в справі документів достатньо для її розгляду по суті, зважаючи на те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і їх явка у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2010 року ЗАТ «Креатив», в порядку ст.ст. 6, 7, 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «Молочна Рівєра»в звязку з неспроможністю боржника виконати грошові зобовязання перед ініціюючим кредитором після настання встановленого строку для їх виконання (т.1, а.с. 2-5).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.09.2010 року було порушено провадження у справі №18/85 про банкрутство ТОВ «Молочна Рівєра», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Борових І.А. (т.1, а.с.1).

На виконання вимог ухвали господарського суду Полтавської області від 21.10.2010 року ініціюючим кредитором ЗАТ «Креатив»11.11.2010 року в офіційному друкованому органі газеті «Голос України»№212 (4962) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Молочна Рівєра»та вказано, що претензії кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня оголошення. (т.1, а.с. 69-70,79-80).

22.02.2011 року розпорядником майна арбітражним керуючим Борових І.А., за наслідками розгляду заявлених кредиторських вимог, надав господарському суду Полтавської області реєстр вимог кредиторів ТОВ «Молочна Рів'єра», складений станом на 22.02.2011 року (т.4, а.с.162-167).

25.02.2011року господарським судом Полтавської області було винесено ухвалу, якою затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ТОВ «Молочна Рів'єра», (т.4, а.с. 184-187).

Господарським судом Полтавської області 05.05.2011 року прийнято постанову, якою визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочна Рів'єра», код ЄДРПОУ 33486312.

Відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором підприємства-банкрута арбітражного керуючого Борових Ігоря Авнеровича (ліцензія №НОМЕР_1 від 05.05.2010р.) з усіма повноваженнями згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Зобов'язано ліквідатора в 5-денний строк з дня прийняття даної постанови опублікувати в офіційному органі преси оголошення про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна Рів'єра», код ЄДРПОУ 33486312 і відкриття ліквідаційної процедури.

Підприємницьку діяльність банкрута завершено. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) визнано таким, що настав. Припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Постановлено, що відомості про фінансове становище банкрута не є конфіденційними і не становлять комерційну таємницю. Зобовязано обслуговуючому боржника банку вжити заходів щодо відкриття (переоформлення) ліквідаційного рахунку.

Скасовано арешт, якщо такий накладено на майно боржника, визнаного банкрутом, чи будь-які інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Постановлено, що накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядженням його майном, а також припинити повноваження власників майна банкрута. Протягом п'ятнадцяти днів з дати винесення цієї постанови зобовязано органи управління банкрута передати бухгалтерську документацію та іншу документацію банкрута, печатки і штампи ліквідатору.

Зобов'язано ліквідатора Борових І.А.: в десятиденний строк з дня винесення цієї постанови з'явитися до державного реєстратора для проведення перереєстрації підприємства-банкрута (заповнення реєстраційної картки форма 6); здійснити ліквідацію підприємства-банкрута, представити суду звіт про проведену роботу та ліквідаційний баланс не пізніше 05.05.2012р., засідання суду з приводу заслуховування першого звіту призначено на 06.09.2011р. на 9.00 год.; письмово (один раз в два місяці) надавати суду звіт про хід ліквідаційної процедури та документальне його підтвердження.

Замінено конкурсного кредитора ОСОБА_1 на конкурсного кредитора ТОВ «Лиманське», с. Лиман-1, Решетилівський район, Полтавська область (т.4, а.с. 285-287).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «Агроінвест»залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.02.2011 року по справі №18/85 залишено без змін (т.8, а.с. 66-83).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 року апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «Агроінвест»залишено без задоволення та постанову господарського суду Полтавської області від 05.05.2011 року по справі № 18/85 залишено без змін (т.8, а.с.128-134).

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 25.02.2011 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду України від 01.06.2011 року Приватне мале підприємство «Агроінвест»звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, яка була прийнята до провадження та призначена до розгляду (т.8, а.с. 140).

За результатами касаційного провадження Вищим господарським судом України 10.08.2011 року прийнято постанову (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.11.2011 року), якою касаційну скаргу Приватного малого підприємства «Агроінвест»задоволено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року та ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.02.2011 року у справі №18/85 в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ «Ввіко»скасовано. Справу в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ «Ввіко»передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області (т.8, а.с. 180-183).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.09.2011 року справу №18/85 призначено до розгляду (т.9, а.с. 103).

11.10.2011 року господарським судом Полтавської області прийнято оскаржувану ухвалу (т.9, а.с. 121-124).

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що зазначена ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи в наступного.

Відповідно до ч.3 п.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити про самовідвід.

Таке ж положення міститься в пункті 19 Інформаційного листа від 18.03.2008 року №01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році».

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.02.2011 року про затвердження реєстр вимог кредиторів боржника - ТОВ «Молочна Рів'єра», зокрема кредитора ТОВ «Ввіко»приймав суддя Паламарчук В.В.

Вказана ухвала, Вищим господарським судом України постановою від 10.08.2011 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.11.2011 року) в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ «Ввіко»скасована та справу №18/85 в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ «Ввіко»передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 11.10.2011 року приймав суддя Паламарчук В.В., який з урахуванням приписів ст. 20 Господарського процесуального кодексу України не мав права приймати участь в новому розгляді справи №18/85 по суті щодо кредиторських вимог ТОВ «Ввіко».

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарський суд Полтавської області не дотримався вимог Господарського процесуального кодексу України щодо розгляду справи у законному складі, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст.104 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для скасування ухвали господарського суду Полтавської області від 11.10.2011 року.

Така позиція узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України викладеної у п. 11 розяснення №04-5/36 від 28.03.2002 року «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України», який передбачає, що порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1-6 частини третьої ст. 104 ГПК є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі і тоді, коли суд першої інстанції повністю зясував обставини і дав їм правильну юридичну оцінку.

Крім того, Вищий господарський суд України розяснив, що у такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України приймає нове рішення.

Отже, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено у рішенні господарського суду Полтавської області від 22.12.2010 року по справі №27/132, 22.07.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ввіко»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочна Рів'єра»було укладено договір поставки №22/07-09/2.

У відповідності до п. 1.1 договору поставки, ТОВ «Ввіко»зобов'язався виготовити та поставити боржнику, а боржник зобов'язався прийняти та оплатити на умовах погоджених у договорі трьохскладову жерстяну банку діаметром 72,8 мм, висотою 81,2 мм, об'ємом 380 гр. у комплекті з прикатним дном, вартість однієї штуки - 2 грн. 50 коп.

Відповідно до п.1.3 договору поставки, загальна кількість товара складає 31560000 штук, відповідно сума договору поставки складає 78900000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 13150000,00 грн.).

Як передбачено п.2.1 договору поставки, поставка товару здійснюється ТОВ «Ввіко»на базисних умовах поставки у відповідності з Правилами ІНКОТЕРМС у редакції 2000 p.: EXW «Франко-склад (поставка на складі продавця за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. О.Вишні, 1).

Згідно з п.3.1 договору поставки, форма оплати є безготівковою шляхом перерахування грошових коштів боржником на поточний банківський рахунок ТОВ «Ввіко». Оплата товару здійснюється шляхом передоплати і перерахування 100% вартості товару, що складає 78900000,00 грн. протягом 5 (п'яти) банківських днів, починаючи з моменту підписання сторонами даного договору (п. 3.2. договору поставки).

В порушення взятих на себе зобовязань щодо оплати товару за вказаним договором у сумі 78900000,00 грн. ТОВ «Молочна Рівєра»станом на 27.07.2009 року не виконав. Останній здійснив платіж 13.08.2009 року за договором поставки в сумі 28709000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 13.08.2009 року.

26.05.2010 року ТОВ «Ввіко»було надіслано на адресу боржника рахунок №В- 00000093 від 25.05.2010 року на суму 50200000,00 грн. для оплати, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення боржнику.

ТОВ «Ввіко»взяті на себе зобовязання щодо повної та своєчасної передплати товару не виконав і за ним утворилась заборгованість в сумі 50200000,00 грн.

Згідно п. 1 та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, договору; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). В разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк виконання зобов'язання зі сторони ТОВ «Молочна Рівєра»встановлений п.3.2 договору поставки, у відповідності до якого оплата повинна бути здійснена протягом 5 банківських днів починаючи з моменту підписання сторонами даного договору. Договір поставки підписаний сторонами 22.07.2009 року, отже, строк виконання зобов'язання щодо оплати товару настав для боржника - 27.07.2009 року.

ТОВ «Молочна Рівра»в порушення зазначеного вище пункту договору поставки не здійснила оплату товару у розмірі 100% його вартості, чим порушив взяті на себе зобов'язання. Доказів погашення боргу ним не надано.

Таким чином, вимоги ТОВ «Ввіко»про стягнення з ТОВ «Молочна Рівєра»50200000,00 грн. основного боргу обґрунтовані, підтверджені наявними доказами і підтверджуються рішенням господарського суду Полтавської області.

Пунктом 7.1.1 договору поставки передбачено, що за несвоєчасну оплату товару ТОВ «Молочна рівєра»повинно сплатити штраф у розмірі 100% від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару.

Вартість неоплаченого за договором поставки товару становить 50200000,00 грн.

Таким чином, боржник зобов'язаний сплатити на користь ТОВ «Ввіко»штраф у сумі 50200000,00 грн.

Рішення господарського суду Полтавської області від 22.12.2010 року по справі №27/132 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна Рівєра»стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ввіко»50200000,00 грн. суму основного боргу за договором поставки №22/07-09/2 від 22.07.2009 року, 50200000,00 грн. штрафу, витрат по сплаті державного мита 25500,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн. Вказане рішення боржником не оскаржувалося, набрало законної сили, в зв'язку з чим 10.01.2011 року господарським судом Полтавської області був виданий наказ про примусове виконання рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що господарський суд Полтавської області правомірно визнав та включив до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ТОВ «Ввіко», вул. О.Вишні, 1, м. Вишневе, Київська область, 08132, на загальну суму 100400000,00грн. та судові витрати в сумі 125,00 грн., встановивши наступну черговість їх задоволення: 125,00 грн. (1 черга), 50225736,00 грн. (4 черга), 50200000,00 грн. (6 черга).

Щодо посилання апелянта на те, що ТОВ «Ввіко»пропустило встановлений ч.1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»строк на подання до господарського суду заяви з вимогами до боржника, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справа 17.12.2010 року до господарського суду Полтавської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ввіко»надійшла заява б/н від 10.12.2010 року, в якій ТОВ «Ввіко»просило визнати його грошові вимоги на суму 100400000,00 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Молочна Рів'єра».

З матеріалів справи вбачається, що заява ТОВ «Ввіко»була відправлена до господарського суду 13.12.2010 року, що підтверджується поштовим штампом на коверті. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є спеціальним Законом що регулює правовідносини сторін повязані з банкрутством боржника. Строк, в який конкурсний кредитор повинен подати до господарського суду заяву з вимогами до боржника передбачений ч.1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», де вказано, що конкурсні кредитори протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Разом з цим, загальний порядок визначення та обчислення строків передбачений Цивільним кодексом України.

Згідно ст. 1 Закону України про банкрутство, конкурсний кредитор кредитор за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Строк, в який конкурсний кредитор повинен подати до господарського суду заяву з вимогами до боржника, передбачений ч.1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а порядок визначення та обчислення такого строку повинен визначатись згідно приписів Цивільного кодексу України. Отже, приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та Цивільного кодексу України слід використовувати у взаємозвязку, а не окремо один від одного.

Так, згідно з ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки оголошення було опубліковано 11.11.2010 року, то початком строку для подання письмових заяв кредиторів з вимогами до боржника є 12.11.2010 року - наступний день після відповідної календарної дати.

Тобто, 12.12.2010 року є останнім днем для подачі письмової заяви про грошові вимоги до боржника. 12.12.2010 року була неділя.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Першим робочим днем після 12.12.2010 року був понеділок - 13.12.2010 року. Саме у цей день ТОВ «Ввіко»надіслало на адресу господарського суду Полтавської області та на адресу арбітражного керуючого Борових І.А. письмову заяву про грошові вимоги до ТОВ «Молочна Рів'єра», що підтверджується квитанціями про поштове відправлення.

Отже, заява ТОВ «Ввіко»була подана у встановлений ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство строк.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що при прийнятті ухвали господарського суду Полтавської області від 11.10.2011 року по справі №18/85 судом було порушено норми процесуального права, тому ухвала господарського суду Полтавської області від 11.10.2011 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Молочна Рівєра»підлягає частковому задоволенню, а саме в частині скасування ухвали суду першої інстанції від 11.10.2011 року по справі №18/85.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.2 ч.1 ст. 103, п.1 ч.3 ст. 104, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду;-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Молочна Рівєра»задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.10.2011 року по справі №18/85 скасувати.

Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ввіко», вул. О.Вишні, 1, м. Вишневе, Київська область, 08132 125,00 грн. (1 черга), 50225736,00 грн. (4 черга), 50200000,00 грн. (6 черга).

Визнані вимоги внести до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна Рів'єра», вул.Набережна, буд.5, смт.Чутове, Полтавська область, 38800, код ЄДРПОУ 33486312 в вищезазначених судом розмірах.

В задоволені апеляційної скарги в частині виключення з реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна Рівєра»- вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ввіко»на загальну суму 100425000,00 грн. відмовити.

Справу №18/85 направити на подальший розгляд до господарського суду Полтавської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Фоміна В.О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 10 січня 2012 року.