Ухвала суду № 20945427, 22.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"22" листопада 2011 р. Справа № 8/176-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та обєктів соціально-побутового призначення «ЕКОС»акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд», ідентифікаційний код: 23739162, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Мечникова, 20,

до відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: юрисконсульт дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та обєктів соціально-побутового призначення «ЕКОС»акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»Степенко О.Д., яка діє на підставі довіреності від 07.06.2011 року за № 463;

від відповідача: не зявився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та обєктів соціально-побутового призначення «ЕКОС»акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд» (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди нежитлових приміщень від 01.12.2010 року за № 45 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу у сумі 13601,71 грн. (тринадцять тисяч шістсот одна гривня 71 коп.) та господарських витрат.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконує умови Договору щодо виконання взятих на себе зобовязань по сплаті орендних платежів, внаслідок чого у Відповідача станом на 04.10.2011 року виникла заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 13601,71 грн. (тринадцять тисяч шістсот одна гривня 71 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2011 року порушено провадження у справі №8/176-11 та призначено останню до розгляду на 22.11.2011 року.

22.11.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 03.11.2011 року, дав пояснення і в судовому засіданні надав суду письмову заяву та копію платіжного доручення за №174712690, згідно яких Відповідач добровільно сплатив Позивачу основний борг за Договором у сумі 13601,71 грн. (тринадцять тисяч шістсот одна гривня 71 коп.), внаслідок чого Позивач просив суд провадження у справі припинити через відсутність спору та стягнути з Відповідача на його користь господарські витрати, які складаються з державного мита у сумі 136,02 грн. (сто тридцять шість гривень 02 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.). Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, вимоги ухвали суду від 03.11.2011 року не виконав. В судовому засіданні 22.11.2011 року суд прийшов до висновку, що письмова заява Позивача про потребу припинення провадження у справі в звязку з добровільною сплатою Відповідачем основного боргу за Договором у сумі 13601,71 грн. (тринадцять тисяч шістсот одна гривня 71 коп.) обґрунтована та доведена, внаслідок чого провадження у справі в цій частині підлягає припиненню через відсутність предмету спору. У звязку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданого пояснення Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 22.11.2011 року.

Згідно з розясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши Позивача та дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, - встановив: відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

01.12.2010 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 173, 179, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 509, 530 Цивільного кодексу України, був укладений договір оренди нежитлових приміщень від 01.12.2010 року за № 45 (далі за текстом: Договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору, Орендодавець (Позивач) на підставі даного договору та акту передачі передає приміщення, а Орендар (Відповідач) приймає в строкове платне користування нежиле приміщення розташоване по вул. Волкова, 10, у м. Києві, загальною площею 48,0 (сорок вісім цілих) кв.м. Приміщення надається Орендарю (Відповідачу) для використання його під сауну.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору, загальна орендна плата по цьому договору становить 2400,19 грн. (дві тисячі чотириста гривень 19 коп.) на місяць в тому числі ПДВ 400,03 грн., при цьому щомісячно укладається двосторонній акт про фактичне надання-використання послуг по оренді приміщення. Щомісячно, до 20 числа поточного місяця, Орендар зобовязаний повністю оплатити отриманий рахунок, незалежно від фінансових результатів господарської діяльності.

На виконання умов п.1.1. Договору сторони останнього 01.12.2010 року підписали Акт про передачу-прийняття нежилого приміщення по вул. Волкова, 10, у м. Києві, загальною площею 48,0 (сорок вісім цілих) кв.м., згідно з яким Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування вказане нежитлове приміщення у належному стані.

Договір у п. 6.8. передбачає, що строк дії Договору встановлений з 01.12.2010 року до 31.12.2011 року без права його пролонгації і викупу орендованих приміщень.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Крім того, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 530 передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Цей же Кодекс у ст. 762 передбачає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Господарський кодекс України у ч. 1 ст. 286 передбачає, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідач в порушення вимог п.п. 1.1., 2.1., 2.2. Договору, ст.ст. 526, 530, 762 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 286 Господарського кодексу України за період з січня 2011 року по вересень 2011 року не сплатив орендну плату за користування нерухомим майном, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем винила заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 13601,71 грн. (тринадцять тисяч шістсот одна гривня 71 коп.).

В якості підтвердження своїх вимог, Позивачем надано суду відповідний розрахунок заборгованості Відповідача, Акт від 01.12.2010 року про передачу-прийняття нежилого приміщення по вул. Волкова, 10, у м. Києві, загальною площею 48,0 (сорок вісім цілих) кв.м., Договір оренди нежитлових приміщень від 01.12.2010 року за № 45, Акт про договірну ціну від 01.12.2010 року, належним чином завірена копія яких долучена до матеріалів справи.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 04.10.2011 року складає 13601,71 грн. (тринадцять тисяч шістсот одна гривня 71 коп.).

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору оренди нежитлових приміщень від 01.12.2010 року за № 45. Відповідачем факти своєчасного та належного виконання Позивачем Договору оренди нежитлових приміщень від 01.12.2010 року за № 45 не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 13601,71 грн. (тринадцять тисяч шістсот одна гривня 71 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 04.10.2011 року, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 04.10.2011 року складає 13601,71 грн. (тринадцять тисяч шістсот одна гривня 71 коп.). Проте, в судовому засіданні 22.11.2010 року Позивач надав суду письмову заяву та копію платіжного доручення за №174712690, згідно яких Відповідач добровільно сплатив Позивачу основний борг за Договором у сумі 13601,71 грн. (тринадцять тисяч шістсот одна гривня 71 коп.), внаслідок чого Позивач просив суд провадження у справі припинити через відсутність спору та стягнути з Відповідача на його користь господарські витрати, які складаються з державного мита у сумі 136,02 грн. (сто тридцять шість гривень 02 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

За таких обставин, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає можливість припинення провадження у звязку з відсутністю предмету спору, в звязку з тим, що Відповідачем під час розгляду справи зазначена сума основної заборгованості сплачена на користь Позивача в добровільному порядку.

Таким чином, станом на 22.11.2011 року за Відповідачем відсутня перед Позивачем заборгованість по сплаті основного боргу за Договором в звязку з добровільною сплатою Відповідачем останньої.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобовязань за Договором, є належними та допустимими письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобовязань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на 22.11.2011 року основна заборгованість за Договором у сумі 13601,71 грн. (тринадцять тисяч шістсот одна гривня 71 коп.) погашена Відповідачем в добровільному порядку.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь господарські витрати у вигляді державного мита у сумі 136,02 грн. (сто тридцять шість гривень 02 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді державного мита у сумі 136,02 грн. (сто тридцять шість гривень 02 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у звязку з чим, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та відповідно до вимог ст.ст. 49, 80 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з Відповідача, як сторони внаслідок неправильних дій якої виник спір, на користь Позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі № 8/176-11, за позовом дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та обєктів соціально-побутового призначення «ЕКОС»акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - припинити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, на користь дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та обєктів соціально-побутового призначення «ЕКОС»акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд», ідентифікаційний код: 23739162, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Мечникова, 20, державне мито у сумі 136,02 грн. (сто тридцять шість гривень 02 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.Видати наказ.

Дана ухвала господарського суду Київської області набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

СуддяСкутельник П.Ф.

Ухвала підписана 22.11.2011 року