Рішення № 20945362, 23.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2011 р. Справа № 25/032-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична компанія “Гапоненко Роман і партнери”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства “СБК-Прогрес”, м. Ірпінь, Київська область

про стягнення 1333342,50 грн.

За позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Жмеринка, Вінницька область

до Відкритого акціонерного товариства “СБК-Прогрес”, м. Ірпінь, Київська область

про стягнення 1333342,50 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_2 (довіреність від 14.06.2011 № б/н);

відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 08.06.11 № 238);

третьої особи ОСОБА_4 (довіреність від 30.04.11 № б/н).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична компанія “Гапоненко Роман і партнери” (далі позивач) до Відкритого акціонерного товариства “СБК-Прогрес” (далі відповідач) про стягнення 1333342,50грн. заборгованості за усним договором про надання послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за надані послуги з погрузки та переміщення глини.

Ухвалою суду від 10.05.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.05.2011.

У судове засідання 24.05.2011 представник відповідача не зявився, розгляд справи відкладено на 09.06.2011.

07.06.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 7747 від 07.06.2011) надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, з мотивів того, що в господарському суді міста Києва є невирішений спір у справі № 55/252 за позовом Відкритого акціонерного товариства “СБК-Прогрес” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична компанія “Гапоненко Роман і партнери” про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, в підтвердження було додано ухвалу господарського суду міста Києва від 31.05.2011 № 55/252. У судовому засіданні 09.06.2011 представники сторін проти заявленого клопотання не заперечили.

Ухвалою суду від 09.06.2011 відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупинено до вирішення господарським судом міста Києва іншої повязаної з нею справою № 55/252.

12.08.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 11178 від 12.08.2011) позивач надіслав клопотання про поновлення провадження у справі, у звязку з прийняттям рішення господарським судом міста Києва у справі № 55/252.

У свою чергу, судом було надіслано запит від 23.08.2011 до господарського суду міста Києва про те, чи вступило у законну силу рішення у справі № 55/252.

19.09.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 12777 від 19.09.2011) господарським судом міста Києва листом від05.09.2011 повідомлено, що дана справа 30.08.2011 була скерована до Київського апеляційного господарського суду, у звязку з надходженням апеляційної скарги і станом на 05.09.2011 результати розгляду апеляційної скарги господарському суду міста Києва не відомі.

17.10.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 14127 від 17.10.2011) надійшло повідомлення відповідача від17.10.2011 про поновлення провадження у справі у звязку з тим, що 10.10.2011 набрала законної сили постанова Київського апеляційного господарського суду у справі № 55/252, копія вищевказаної постанови долучена до клопотання.

Ухвалою суду від 18.10.2011 клопотання було задоволено і провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 25.10.2011.

24.10.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 14506 від 24.10.2011) від третьої особи (Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла позовна заява до відповідача (Відкритого акціонерного товариства “СБК-Прогрес”) про стягнення заборгованості за усним договором про надання послуг, в якій третя особа просила стягнути з відповідача 1333342,50 грн. основного боргу та відшкодувати 13333,45грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно статті 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Розглянувши позовну заяву третьої особи та з урахуванням того, що остання відповідає розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 25.10.2011 залучив Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, прийняв позовну заяву та повідомив відповідача про його право надати відзив на позовну заяву третьої особи.

У судове засідання 25.10.2011 представник відповідача повторно не зявився, у звязку з чим розгляд справи відкладено на 01.11.2011.

У судове засідання 01.11.2011 представник відповідача повторно не зявився, у звязку з чим розгляд справи відкладено на 17.11.2011.

17.11.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 15741 від 17.11.2011) надійшло клопотання представника відповідача, у якому останній заявив щодо фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду” на диск СD-R, серійний НОМЕР_1

У судовому засіданні 17.11.2011 на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 24.11.2011.

23.11.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 16068 від 23.11.2011) надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду справи.

Того ж дня, через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 16069 від 23.11.2011) від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності до стягнення коштів за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2008 № 1 на суму 483000,00 грн. та від30.09.2008 № 2 на суму 392469,00 грн., оскільки статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

24.11.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 16146 від 24.11.2011) надійшло клопотання третьої особи, відповідно до якого остання клопотала про поновлення строку позовної давності.

У судовому засіданні 24.11.2011 відповідач надав суду відзив на позовну заяву третьої особи від 24.11.2011, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову третьої особи повністю, оскільки зазначені акти були досліджені у справі № 9/119-10, а також надав клопотання про виключення зі складу сторін позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична компанія “Гапоненко Роман і партнери”), мотивуючи це тим, що позивач втратив право звернення до суду з позовною вимогою про стягнення 1333342,50 грн.

За результатами судового засідання 24.11.2011 оголошено перерву до 01.12.2011.

01.12.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 16607 від 01.12.2011) надійшло клопотання відповідача про витребування доказів у третьої особи та позивача.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Дослідивши клопотання про витребування доказів суд дійшов висновку, що останнє підлягає дослідженню на наступному судовому засіданні.

У судовому засіданні 01.12.2011 на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено до 20.12.2011.

19.12.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 17611 від 19.12.2011) надійшла заява третьої особи про відмову від позову, а також (вх.№ 17629 від 19.12.2011) клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи копії Постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2011р. по справі № 55/252.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач (третя особа по справі) вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується позивачем. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З огляду на те, що третя особа відмовилась від позовних вимог про стягнення з відповідача 1333342,50 грн., суд зазначає наступне, відмова від позову викладена в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписана повноважним представником третьої особи, останньому відомі наслідки відмови від позову, за висновками суду, відмова від позовних вимог не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому суд приймає заяву третьої особи про відмову від позову і припиняє провадження у справі № 25/032-11 в цій частині на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами судового засідання 20.12.2011 оголошено перерву до 23.12.2011.

23.12.2011 присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду заперечення на позов та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.12.2011 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далітретя особа) та Відкритим акціонерним товариством “СБК-Прогрес” (далівідповідач) складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №1 від 31 серпня 2008 року на суму483000,00грн., №2 від30 вересня 2008 року на суму 392469,00грн., №2/10 від 31 жовтня 2008на суму 406161,00грн., №4 від 29 листопада 2008 року на суму 51712,50грн. (даліАкти здачі-прийняття робіт (надання послуг)), на загальну суму 1333342,50грн.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані уповноваженими представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін, їх оригінали оглянуті судом у судовому засіданні, а копії залучені до матеріалів справи.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені про те, що виконавцем третьою особою, надані послуги по погрузці та переміщенню глини, у зазначених в актах обсягах, по рахункам, відповідно: №СФ-0018 від31.08.2008, №СФ-0019 від30.09.2008, №СФ-0021 від31.10.2008, №СФ-0023 від29.11.2008, вказана вартість робіт, а також те, що сторони претензій одна до одної не мають.

Складання Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не заперечується відповідачем, проте, ним заперечується те, що в них зазначені суми, що відповідач зобовязується заплатити виконавцю як плату за зазначені в актах послуги, що, на його думку, підтверджується тим, що в актах не йдеться про необхідність замовника- відповідача оплачувати вказані у них суми, а навпаки, вказано, що сторони претензій одна до одної не мають.

Зазначені Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) вже розглядалися господарським судом у справі №9/119-10 як докази належного виконання третьою особою (позивачем у тій справі) договору підряду від01.08.2008 №65, укладеного між третьою особою та відповідачем (відповідачем у тій справі), стягнення за яким було предметом позову у вказаній справі.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від21.10.2010 у справі №9/119-10, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від15.12.2010 встановлено, що зазначені акти розглянуті судом в якості доказів виконання відповідних робіт за договором підряду від01.08.2008 №65 та, з огляду на те, що вони не містять реквізитів вказаного договору підряду, колегія суддів дійшла висновку, що ці акти не є належними доказами позовних вимог.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери»(даліпозивач) укладено договір про відступлення права вимоги від21.04.2011 №2-П (далі - Договір про відступлення права вимоги).

Відповідно до пункту 1.1. Договору про відступлення права вимоги Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передає, а позивач приймає право вимоги за грошовими зобовязаннями, що підтверджуються актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 31 серпня 2008 року на суму483000,00грн., №2 від 30 вересня 2008 року на суму 392469,00грн., №2 /10 від 31 жовтня 2008 на суму 406161,00грн., №4 від 29 листопада 2008року на суму 51712,50грн.

Згідно з пунктом 1.2. Договору про відступлення права вимоги позивач одержує право вимагати від боржника - Відкритого акціонерного товариства “СБК-Прогрес” належного виконання грошового зобовязання у розмірі 1333342,50грн. основного боргу, а також сплати інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми основного боргу з моменту виникнення заборгованості за розрахунками по вказаним актам.

Визнання Договору про відступлення права вимоги недійсним було предметом розгляду господарським судом у справі №55/252 за позовом Відкритого акціонерного товариства “СБК-Прогрес”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від03.08.2011 у справі №55/252, залишеному в силі постановою Вищого господарського суду України від14.12.2011 у задоволенні позову відмовлено повністю.

У даному судовому провадженні позивач заявляє до стягнення 1333342,50грн. основного боргу за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 31 серпня 2008 року на суму483000,00грн., №2 від30вересня 2008 року на суму 392469,00грн., №2 /10 від 31 жовтня 2008на суму 406161,00грн., №4 від 29 листопада 2008 року на суму 51712,50грн. відповідно до одержаного права вимоги за Договором про відступлення права вимоги.

Стягнення грошових коштів за вказаними актами позивач обґрунтовує тим, що між третьою особою та відповідачем без дотримання письмової форми правочину укладено договір про надання послуг, предметом якого були послуги з погрузки та переміщення глини та який відповідно до пункту2 статті 205 Цивільного кодексу України як правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, оскільки поведінка сторін засвідчила їх волю до настання відповідних правових наслідків, зокрема, надано послуги однією стороною та отримано - іншою, що засвідчено сторонами у двосторонніх актах.

Підставою звернення до суду стало те, що відповідач, в порушення своїх договірних зобовязань, за отримані послуги не розрахувався.

Крім актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивач надав суду рахунки, що підписані уповноваженою особою третьої особи та скріплені відбитком її печатки, реквізити яких зазначені в Актах:№СФ-0018 від31.08.2008 з вимогою сплати 483000,00грн. до 05.09.2008, №СФ-0019 від30.09.2008 з вимогою сплати 392469,00грн. до 05.10.2008, №СФ-0021 від31.10.2008 з вимогою сплати 406161,00грн. до 05.11.2008, №СФ-0023 від29.11.2008 з вимогою сплати 51712,50грн. до 04.12.2008.

Також, позивачем надано лист-вимогу від21.04.2011 №1-П з повідомленням відповідача про відступлення позивачу права вимоги за Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідно до Договору від21.04.2011 №2-П між ним і третьою особою та зазначенням платіжних реквізитів на які необхідно перерахувати заборгованість. Надіслання вказаного листа підтверджується наданою позивачем копією фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта»від22.04.2011 №5328 та повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання уповноваженою особою відповідача та відбитком календарного штемпеля поштового відділення, отримання вказаного листа відповідачем не заперечується, зокрема, представником відповідача надано до матеріалів справи копію цього листа.

Між позивачем та відповідачем складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 29.04.2011 у якому позивачем зазначено заборгованість відповідача, що відповідає предмету позову, а відповідачем наявність будь-якої заборгованості перед позивачем повністю заперечується, вказаний акт підписано уповноваженими особами як позивача, так і відповідача та скріплено відбитками печаток обох сторін, його копія залучена до матеріалів справи.

Крім того, позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу про сплату боргу від22.06.2011 №20, отримання якої відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відбитком календарного штемпелю поштового відділення.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються повністю, зокрема, у звязку з запереченням укладання договору про надання послуг у спрощений спосіб, тим, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять грошового зобовязання відповідача та взагалі не підтверджують отримання відповідачем послуг, а також тим, що стягнення за Актами вже було предметом розгляду в господарському суді.

Вказані заперечення відповідача судом до уваги не беруться з огляду на наступне.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України підставами виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, зокрема, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 2, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути, зокрема, двосторонніми (договори), двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Згідно з частинами 2-3 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, а частиною 2 статті 640 Цивільного кодексу України визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Законодавством не встановлено обовязкової письмової форми для договору про надання послуг.

У спірних Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) прямо вказано, що відповідач виступає у правовідносинах щодо яких складено акти замовником, а третя особа виконавцем та засвідчено сторонами, що передбачені в них послуги були надані, а також вказано ціну цих послуг. Про те, що сторонами передбачено надання послуг за плату також свідчить зазначення в актах реквізитів рахунків, відповідно до яких надано послуги.

Як вже зазначалось раніше, до матеріалів справи додано рахунки, що підписані уповноваженою особою третьої особи та скріплені відбитком її печатки, реквізити вказаних рахунків зазначені в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг):№СФ-0018 від31.08.2008 з вимогою сплати 483000,00грн. до 05.09.2008, №СФ-0019 від30.09.2008 з вимогою сплати 392469,00грн. до 05.10.2008, №СФ-0021 від31.10.2008 з вимогою сплати 406161,00грн. до 05.11.2008, №СФ-0023 від29.11.2008 з вимогою сплати 51712,50грн. до 04.12.2008.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що між відповідачем, Відкритим акціонерним товариством “СБК-Прогрес”, та третьою особою, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, була досягнута домовленість, відповідно до якої третя особа зобовязувалась надати відповідачеві послуги з погрузки та переміщення глини, а відповідач зобовязався здійснити їх оплату.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте, суд вважає, що цивільні права та обовязки сторін виникли в порядку частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 181 Господарського кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують означені права та обовязки, правове регулювання яких здійснюється відповідно до норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.

На виконання умов досягнутої домовленості, третя особа надала відповідачеві послуги з погрузки та переміщення глини на загальну суму 1333342,50грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №1 від 31 серпня 2008року на суму483000,00грн., №2 від 30 вересня 2008 року на суму 392469,00грн., №2/10 від 31 жовтня 2008 на суму 406161,00грн., №4 від29листопада 2008 року на суму 51712,50грн.

Акти приймання-здачі виконаних робіт (надання послуг) підписані з боку обох сторін та скріплені їх печатками, без зауважень та заперечень.

За змістом означених Актів роботи виконані (послуги надані) у повному обсязі і з належною якістю. Сторони претензій одна до одної не мають.

Суми, визначені в представлених Актах приймання-здачі виконаних робіт (надання послуг) були зазначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість третьої особи та розшифровках податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до них за серпень, жовтень, листопад 2008 року, суми податкових зобовязань зі сплати податку на додану вартість згідно згаданих податкових декларацій сплачені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в дохід бюджету. Копії вказаних податкових декларацій залучено до матеріалів справи.

Крім того, на підтвердження надання послуг з погрузки та переміщення глини, до матеріалів справи додано копії договору перевезення вантажу від01.08.2008 укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5. та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та договору оренди транспортних засобів від01.08.2008 укладеного між ТОВ«КА-Трансбуд»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт надання третьою особою послуг відповідачу з погрузки та переміщення глини на загальну суму 1333342,50грн., тобто обовязок третьої особи вважається виконаним у відповідності до норм статті902 Цивільного кодексу України.

У відповідності з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У погоджених сторонами актах приймання-здачі виконаних робіт (надання послуг) передбачені сторонами рахунки відповідно до яких здійснюється оплата вартості наданих послуг, відповідно до чого третьою особою було виставлено рахунки на оплату вартості наданих послуг:№СФ-0018 від31.08.2008 з вимогою сплати 483000,00грн. до 05.09.2008, №СФ-0019 від30.09.2008 з вимогою сплати 392469,00грн. до 05.10.2008, №СФ-0021 від31.10.2008 з вимогою сплати 406161,00грн. до 05.11.2008, №СФ-0023 від29.11.2008 з вимогою сплати 51712,50грн. до 04.12.2008, які відповідачем не оплачені.

Крім того, на момент судового розгляду спору відповідачем проігноровані письмові вимоги позивача від21.04.2011 №1-П та від22.06.2011 №20, а в складеному між позивачем та відповідачем акті звірки взаємних розрахунків станом на 29.04.2011 відповідачем наявність будь-якої заборгованості перед позивачем повністю заперечується.

Отже, станом на момент прийняття рішення, грошове зобовязання відповідача на суму 1333342,50грн. залишилося невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Заперечення відповідачем позовних вимог тим, що спір про стягнення за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 31 серпня 2008 року на суму483000,00грн., №2 від 30 вересня 2008 року на суму 392469,00грн., №2 /10 від 31 жовтня 2008 на суму 406161,00грн., №4 від 29 листопада 2008 року на суму 51712,50грн. між тими ж сторонами вже був предметом розгляду в господарському суді у справі №9/119/10 судом до уваги не береться з огляду на наступне.

Предметом спору у справі №9/119/10 було стягнення заборгованості за договором підряду від01.08.2008 №65, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “СБК-Прогрес” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, викладеного у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін, а спірні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) розглядалися господарським судом у якості доказів належного виконання третьою особою (позивачем у тій справі) вказаного договору підряду. За результатами розгляду справи №9/119/10 суд дійшов висновку, що вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відносяться до договору підряду від01.08.2008 №65 та не можуть бути доказами його виконання.

Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від21.10.2010 у справі №9/119-10 та постанова Вищого господарського суду України від15.12.2010 не містять, як те зазначалось відповідачем, висновку суду, що вказані акти не можуть слугувати підставою для стягнення заборгованості і судами спростовано факт існування заборгованості.

Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості, що виникла з усного договору про надання послуг.

Отже, у суду немає підстав для застосування, як того вимагає відповідач, частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України при розгляді питання стягнення заборгованості за актами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та відмови у позові з огляду на те, що Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від21.10.2010 у справі №9/119-10 було відмовлено у стягненні вказаних в актах коштів.

Аналогічну оцінку цим фактам надано в рішенні Господарського суду міста Києва від03.08.2011 у справі №55/252, залишеному в силі постановою Вищого господарського суду України від14.12.2011, прийнятого за результатами розгляду між тими ж сторонами справи про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів оплати заборгованості на суму 1333342,50грн. не надав.

На підставі договору про відступлення права вимоги між позивачем та третьою особою, зважаючи на встановлені судом факти належного виконання зобовязання з надання послуг та невиконання зобовязання з їх оплати, враховуючи те, що сума боргу в розмірі 1333342,50грн. підтверджена матеріалами справи, та відповідачем не спростована, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія “Гапоненко Роман і партнери” суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою від 25.10.2011 прийнято позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 1333342,50грн. за договором про надання послуг та залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Позовні вимоги третьої особи обґрунтовані тим, що між третьою особою та відповідачем без дотримання письмової форми правочину укладено договір про надання послуг, предметом якого були послуги з погрузки та переміщення глини та який відповідно до пункту2 статті 205 Цивільного кодексу України як правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, оскільки поведінка сторін засвідчила їх волю до настання відповідних правових наслідків, зокрема, надано послуги однією стороною та отримано - іншою, що засвідчено сторонами у двосторонніх актах.

Фактичне надання відповідачу послуг третя особа підтверджує складеними між нею та відповідачем актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 31 серпня 2008 року на суму483000,00грн., №2 від30вересня 2008 року на суму 392469,00грн., №2 /10 від 31 жовтня 2008на суму 406161,00грн., №4 від 29 листопада 2008 року на суму 51712,50грн.

Підставою звернення до суду стало те, що відповідач, в порушення своїх договірних зобовязань, за отримані послуги не розрахувався.

На момент подання третьою особою позовної заяви до відповідача у даній справі, вступила в законну силу постанова Київського апеляційного господарського суду від10.10.2011 у справі №55/252 за позовом Відкритого акціонерного товариства “СБК-Прогрес”, якою договір про відступлення права вимоги від21.04.2011 №2-П, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери»визнано недійсним.

Таким чином, право вимоги за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 31 серпня 2008 року на суму483000,00грн., №2 від30вересня 2008 року на суму 392469,00грн., №2 /10 від 31 жовтня 2008на суму 406161,00грн., №4 від 29 листопада 2008 року на суму 51712,50грн. на той час належало третій особі.

Постановою Вищого господарського суду України від14.12.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від10.10.2011 у справі №55/252 скасовано, залишено в силі рішення Господарського суду міста Києва від03.08.2011, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

У звязку з тим, що відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від03.08.2011 у справі №55/252 право вимоги за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 31 серпня 2008 року на суму483000,00грн., №2 від30вересня 2008 року на суму 392469,00грн., №2 /10 від 31 жовтня 2008на суму 406161,00грн., №4 від 29 листопада 2008року на суму 51712,50грн. відповідно до договору про відступлення права вимоги від21.04.2011 №2-П перейшло до позивача, третьою особою надано заяву про відмову від позову.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що відмову від позову викладено в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній уповноваженим на це представником третьої особи, господарським судом роз'яснено наслідки відмови від позову та прийнято відмову від позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “СБК-Прогрес” про стягнення заборгованості у розмірі 1333342,50грн. за договором про надання послуг.

Провадження у справі в частині позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимог на предмет спору підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відмовою третьої особи від позову та прийняттям цієї відмови господарським судом.

Також, у заяві третьої особи про відмову від позову міститься вимога про повернення сплачених нею при поданні позовної заяви сум державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Вказана вимога задоволенню не підлягаю з огляду на те, що статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 №7-93, якою визначено випадки повернення державного мита, не передбачено повернення державного мита у разі відмови від позову, крім того, не передбачено цього і Законом України "Про судовий збір" від08.07.2011 № 3674-VI.

Позивачем та третьою особою надано суду письмові заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача у межах заявленої ними до стягнення суми 1333342,50грн.

Вимогами статті 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, що заявлено, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову, при цьому, тягар доказування покладається на неї. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обовязковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Між тим, всупереч положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України, заяви як позивача, так і третьої особи про забезпечення позову не містять ніяких доказів, викладених в них обставин, а ґрунтуються лише на власних міркуваннях та припущеннях заявників.

За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів фактичних даних.

Докази у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. В силу статті36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, ні позивачем, ані третьою особою не наведено обставин для вжиття таких заходів, не підтверджено їх належними доказами, у звязку з чим, в задоволені вимоги позивача та третьої особи щодо застосування заходів до забезпечення позову відмовлено.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2011 № 2/122.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 80, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична компанія “Гапоненко Роман і партнери” задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “СБК-Прогрес” (08203, Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04054607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична компанія “Гапоненко Роман і партнери” (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 7-б, оф. 14, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36351411) 1333342 (один мільйон триста тридцять три тисячі триста сорок дві) грн. 50 коп. основної заборгованості, 13334 (тринадцять тисяч триста тридцять чотири) грн. 00коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Прийняти відмову від позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 13.01.2012.