Рішення № 20945349, 10.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2012 р. Справа № 12/049-10

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Дьоміної С.Ю.

секретар: Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ»

до Києво-Святошинського районного виробничого управління

житлово-комунального господарства

про стягнення заборгованості у розмірі 22 964,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ»(далі –позивач) до Києво-Святошинського районного виробничого управління житлово-комунального господарства (далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 22 964,20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору про надання послуг №825 від 25.11.2009 року (далі –договір), згідно з якими позивач зобов’язувався надавати відповідачу послуги з утримання нежитлового приміщення, загальною площею 321,48 кв.м., розташованого за адресою: с. Чайки, вул. В. Лобановського, 21, корпус 3 (далі –приміщення), та прибудинкової території, житлово-комунальні послуги (централізоване водо-, теплопостачання та водовідведення), вивозу побутових відходів, електропостачання, додаткові та понаднормові послуги, організовувати надання послуг з охорони місць загального користування (далі – послуги), а відповідач вказані послуги зобов’язувався приймати і оплачувати їх вчасно та в повному обсязі.

Відповідач послуги, надані позивачем у період з 30.11.2009 року до 28.02.2010 року, не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 20 306,03 грн., 1 983,94 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 368,90 грн., та три проценти річних у розмірі 305,33 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2010 року, справу призначено до розгляду 07.10.2010 року.

У позовній заяві містилось клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточні рахунки відповідача, у задоволенні якого судом було відмовлено, у зв’язку з тим, що позивач не надав достатнього документального підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

07 жовтня 2010 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 19.10.2010 року.

19 жовтня 2010 року представник позивача у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважав його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 02.11.2010 року.

02 листопада 2010 року представник позивача у судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 16.11.2010 року.

16 листопада 2010 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Крім цього, представники сторін заявили клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 07.12.2010 року.

07 грудня 2010 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 08.12.2010 року.

Ухвалою суду від 08.12.2010 року провадження у справі було зупинено, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, так як під час розгляду справи виникла необхідність у проведенні перевірки для встановлення ознак злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 202 Кримінального кодексу України.

До прокуратури Києво-Святошинського району Київської області було направлено повідомлення та доручено провести перевірку щодо законності дій службових осіб відповідача при укладенні договору та внесенні до нього відомостей, що містять завідомо неправдиві дані, а також законності дій керівництва позивача при наданні послуг за відсутності необхідних ліцензій.

05 січня 2012 року на адресу суду від прокуратури Київської області надійшла відповідь щодо результатів проведення прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області перевірки.

Ухвалою суду від 05.01.2012 року провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 10.01.2012 року.

10 січня 2012 року представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

25 листопада 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ»(далі –позивач) та Києво-Святошинським районним виробничим управлінням житлово-комунального господарства (далі – відповідач) був укладений договір про надання послуг №825 (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов’язувався надавати відповідачу послуги з утримання нежитлового приміщення, загальною площею 321,48 кв.м., розташованого за адресою: с. Чайки, вул. В. Лобановського, 21, корпус 3 (далі –приміщення), та прибудинкової території, житлово-комунальні послуги (централізоване водо-, теплопостачання та водовідведення), вивозу побутових відходів, електропостачання, додаткові та понаднормові послуги, організовувати надання послуг з охорони місць загального користування (далі –послуги), а відповідач вказані послуги зобов’язувався приймати і оплачувати їх вчасно та в повному обсязі.

Позивач у період з 30.11.2009 року до 28.02.2010 року надав відповідачу послуги на загальну суму 20 306,03 грн., що підтверджується рахунками-фактурами №СФ0000224 від 30.11.2009 року, №СФ0000237 від 31.12.2009 року, №СФ0000005 від 31.01.2010 року, №СФ0000020 від 28.02.2010 року, проте відповідач послуги, надані позивачем, не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 20 306,03 грн., 1 983,94 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 368,90 грн., та три проценти річних у розмірі 305,33 грн.

07 жовтня 2010 року представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивачем послуги відповідачу не надавались, вважав договір таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім цього, стверджував, що за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. В. Лобановського, 21 корпус 3, відсутні приміщення, що перебували б у власності чи користуванні відповідача, що підтверджується довідкою №57 від 01.11.2010 року, виданою Києво-Святошинським районним виробничим управлінням житлово-комунального господарства. У зв’язку з цим, вважав вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

19 жовтня 2010 року у судовому засіданні представник позивача надала заперечення на відзив, у якому зазначила, що договір був укладений сторонами на період розташування у приміщенні виборчої дільниці №105, на підтвердження чого надала витяг з офіційного сайту Центральної виборчої комісії.

Ухвалою суду від 08.12.2010 року провадження у справі було зупинено, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, так як під час розгляду справи виникла необхідність у проведенні перевірки для встановлення ознак злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 202 Кримінального кодексу України.

05 січня 2012 року на адресу суду від прокуратури Київської області надійшла відповідь щодо результатів проведення прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області перевірки дотримання вимог чинного законодавства при укладенні договору.

За результатами проведеної перевірки прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області за вищевказаним фактом відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України щодо службових осіб Києво-Святошинського районного виробничого управління житлово-комунального господарства за відсутністю в їх діях складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 КК України, та службових осіб ТОВ «ЗАРАЗ»за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 202 КК України.

Вивченням вказаних матеріалів встановлено, що перевірка проведена без повного, всебічного та об’єктивного дослідження всіх обставин, у зв’язку з чим постанова від 05.01.11 про відмову в порушенні кримінальної справи 09.09.11 прокуратурою області скасована, а матеріали для організації проведення додаткової перевірки повернуто до прокуратури Києво-Святошинського району Київської області.

03 жовтня 2011 року прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області за результатами повторної перевірки прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Так, суд дійшов висновку про те, що договір був укладений з дотриманням вимог чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України закріплено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України закріплено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідач жодних документів, що підтверджують оплату наданих позивачем послуг, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 20 306,03 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 305,33 грн., 1 983,94 грн. пені та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 368,90 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що послуги за цим договором оплачуються відповідачем у безготівковій формі через банківські установи шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача до 15 числа наступного місяця, згідно виставлених рахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України закріплено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання зобов’язань у відповідності з чинним законодавством України.

Так, суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

16.12.2009 року до 15.01.2010 року, суму боргу у розмірі 2 523,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,25% (Постанова НБУ від 10.08.2009р. №468), складає 43,93 грн.;

16.01.2010 року до 15.02.2010 року, суму боргу у розмірі 7 071,91 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,25% (Постанова НБУ від 10.08.2009р. №468), складає 123,13 грн.;

16.02.2010 року до 15.03.2010 року, суму боргу у розмірі 14 780,34 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,25% (Постанова НБУ від 10.08.2009р. №468), складає 232,44 грн.;

16.03.2010 року до 07.06.2010 року, суму боргу у розмірі 20 306,03 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,25% (Постанова НБУ від 10.08.2009р. №468), складає 958,00 грн.;

08.06.2010 року до 16.06.2010 року, суму боргу у розмірі 20 306,03 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 9,5% (Постанова НБУ від 07.06.2010р. №259), складає 95,13 грн.,

а разом 1 452,63 грн., що підлягають стягненню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з 16.12.2009 року до 15.09.2010 року складає 274 днів, тому три проценти річних від суми 20 306,03 грн. становлять 365,56 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем три проценти річних визначені в розмірі 305,33 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 16.12.2009 року до 15.09.2010 року: у січні - 101,8% (УК №24 від 09.02.2010р.), лютому - 101,9% (УК №44 від 10.03.2010р.), березні - 100,9% (УК №64 від 08.04.2010р.), квітні - 99,7% (УК №83 від 08.05.2010р.), травні - 99,4% (УК №102 від 08.06.2010р.), червні - 99,6% (УК №123 від 08.07.2010р.), липні - 99,8% (УК №146 від 10.08.2010р.), серпні - 101,2% (УК №165 від 08.09.2010р.), вересні - 102,9% (УК №187 від 08.10.2010р.) , враховуючи, що розмір заборгованості становив 20 306,03 грн., складає 1 152,41 грн. (за розрахунком суду).

Враховуючи те, що позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 368,90 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї господарські витрати незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 1, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 2 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ»до Києво-Святошинського районного виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення заборгованості у розмірі 22 964,20 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Києво-Святошинського районного виробничого управління житлово-комунального господарства (Київська обл., м. Боярка, вул. Матросова, 11, код 03346584) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ»(Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. В. Лобановського, 21 корпус 5, код 35411055) основний борг у розмірі 20 306,03 грн. (двадцять тисяч триста шість грн. 03 коп.); 1 452,63 грн. (одну тисячу чотириста п’ятдесят дві грн. 63 коп.) пені; суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 368,90 грн. (триста шістдесят вісім грн. 90 коп.); три проценти річних у розмірі 305,33 грн. (триста п’ять грн. 33 коп.); 229,64 грн. (двісті двадцять дев’ять грн. 64 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 16.01.2012 року.