Рішення № 20945290, 16.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/52816.01.12

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековтор"

про стягнення боргу 22 893,38 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю № 2466 від19.12.11.

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековтор"заборгованості по Договору перевезення вантажу від 03.06.2011 в розмірі 22 893,38 грн., в тому числі 21291,00 грн. основного боргу, 1342,53 грн. пені, 259,85 грн. 3% річних.

Свою позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору перевезення позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом Німеччина Україна, проте відповідач за надані послуги з перевезення не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 порушено провадження по справі № 53/528, розгляд справи призначено на 19.12.2011.

В судове засідання 19.12.2011 представник позивача не зявився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Незважаючи на належне повідомлення представник відповідача в судове засідання 19.12.2011 також не зявився, вимог ухвали суду від 29.11.2011 не виконав, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня, а також приймаючи до уваги норми, які встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), суд дійшов висновку щодо задоволення клопотань позивача та відповідача та відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що незявлення представників позивача та відповідача в засідання суду та невиконання останніми вимог суду, викладених в ухвалі суду від 29.11.2011, перешкоджає вирішенню спору по суті, господарський суд відклав розгляд справи на 16.01.2012.

Представник позивача в судовому засіданні 16.01.2012 надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштової кореспонденції, відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 06.12.2011.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.01.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

03.06.2011 між позивачем та відповідачем було укладено договір перевезення вантажу, відповідно до умов якого перевізник (позивач) бере на себе зобовязання доставити йому замовником (відповідач) вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі. Пункт призначення та строк доставки вантажу зазначається у заявці. Заявка є невідємною частиною Договору. Замовник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Замовник діє від свого імені та за дорученням і за рахунок осіб, з якими в нього укладені договору на надання транспортно-експедиційних послуг (п. 1.1. Договору).

03.06.2011 відповідач надав позивачу заявку № 4 на перевезення вантажу за маршрутом Німеччина, Leipzig Україна, Київська область.

Як вбачається із заявки № 4 вартість перевезення складає 2000,00 євро за авто.

На підтвердження здійснення перевезення на підставі заявки № 4 позивач надав суду міжнародну товарно-транспортну накладну № 012952 та подорожній лист.

Відповідно до п. 5.2 Договору остаточний розрахунок між перевізником та замовником здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника протягом 14 (якщо в заявці не вказано іншу дату) з моменту отримання оригіналів документів: договору, рахунку, товарно-транспортної накладної або міжнародної товарно-транспортної накладної, податкової накладної, акту виконаних робіт, крім того, для приватних підприємців завірених мокрою печаткою копії свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва і квитанції про сплату єдиного податку, свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ (за наявності).

В заявці № 4 від 03.06.2011 сторони погодили порядок оплати: 3 банківські дні після надання оригіналів документів.

Також на доказ надання послуг відповідачу на суму 23291,00 грн. позивач надав суду належним чином завірену копію акту здачі-прийняття наданих послуг № 52 від 16.05.2011 (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Досліджуючи подані позивачем в обґрунтування позовних вимог докази суд встановив, що акт здачі-прийняття наданих послуг № 52 від 16.05.2011 на суму 23 291,00 грн. підписаний лише позивачем.

На доказ направлення акту здачі-прийняття наданих послуг від № 52 від 16.05.2011 на суму 23291,00 грн. позивач надав суду повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.06.2011

Відповідач не підписав акт здачі-прийняття наданих послуг № 52 від 16.05.2011 на суму 23291,00грн., вказані в акті послуги повністю не оплатив, зауважень щодо якості та обсягів послуг вказаних в акті здачі-прийняття наданих послуг № 52 від 16.05.2011 на суму 23291,00 грн. не надав.

Отже, незважаючи на те, що акт приймання наданих послуг не підписаний відповідачем, з його боку заперечень щодо обсягів та якості наданих послуг не зроблено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач в односторонньому порядку безпідставно в повному обсязі не сплачує надані позивачем послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставляв відповідачу рахунок-фактуру № 52 від 16.06.2011

Позивач направляв на адресу відповідача оригінали документів, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 22.06.2011. З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач отримав оригінали документів 05.07.2011.

Як зазначає позивач, відповідач частково розрахувався на суму в розмірі 2000,00 грн. за надані на його користь послуги з перевезення. Несплаченим залишився борг в розмірі 21291,00 грн.

Як вбачається з матеріалів, справи позивач звертався до відповідача з претензією № 150 від 28.10.2011 про сплату заборгованості. На доказ направлення претензії позивач надав суду повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.11.2011.

Проте відповідач відповіді на претензію не надав, надані позивачем послуги не сплатив.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строк оплати за здійснене перевезення встановлений в п. 5.2. Договору та уточнений в заявці № 4.

Станом на день розгляду справи відповідач за надані послуги не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 21291,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 21291,00 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Крім того позивач також просить суд стягнути з відповідача 1 342,53 грн. пені.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.3 Договору за прострочення розрахунку замовник оплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Позивачем було здійснено розрахунок пені у відповідності до вимог Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 1342,53 грн. пені, відповідно до розрахунку позивача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 259,85 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 259,85 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековтор"(04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 16, кв. 64; ідентифікаційний код 32205993 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 21291 (двадцять одна тисяча двісті девяносто одна) грн. 00 коп. основного боргу, 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 53 коп. пені, 259 (двісті пятдесят девять) грн. 85 коп. 3% річних, 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 19.01.2012