Рішення № 20945039, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 65/419.12.11 Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства “Київрибгосп”, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства “Сведбанк”, м. Київ,

Товариства з обмеженою відповідальністю “Меджестік”, м. Київ

третя особа: Акціонерне товариство “ОТП Банк”, м. Київ

про: стягнення 400000,00 грн.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 05.10.2011 р.

від відповідача-1 :ОСОБА_2 представник за довіреністю № 416 від 19.09.2011 р.

від відповідача-2 :не зявився

від третьої особи :не зявився ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство “Київрибгосп” з позовом до Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” про визнання права власності на грошові кошти та стягнення грошових коштів в розмірі 400000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.08.2011 року він помилково перерахував ТОВ “Меджестік” на розрахунковий рахунок № 26006004235301, що відкритий у ПАТ “Сведбанк”, грошові кошти у сумі 400000 грн. Виявивши технічну помилку, позивач звернувся до свого обслуговуючого банку - АТ “ОТП Банк”, до ТОВ “Меджестік”, а також до “Сведбанку” з повідомленням про те, що ТОВ “Меджестік” є неналежним отримувачем коштів та просив ПАТ “Сведбанк” повернути ці кошти. Однак, останній (відповідач 1) 29.08.2011 року в односторонньому порядку погасив заборгованість ТОВ “Меджестік” (відповідача 2) за кредитним договором, списавши на свою користь грошові кошти у сумі 400000 грн., знаючи про те, що ці грошові кошти є власністю позивача, а ТОВ “Меджестік” є неналежним отримувачем грошових коштів.

У позові Публічне акціонерне товариство “Київрибгосп”, посилаючись на ст.ст. 316, 325, 1212 ЦК України, просив суд визнати за ним право власності на помилково перераховані гроші в сумі 400000,00 грн., що були зараховані 25.08.2011 року на розрахунковий рахунок ТОВ “Меджестік”, а також стягнути з ПАТ “Сведбанк” грошові кошти в розмірі 400000,00 грн.

До початку розгляду справи по суті позивач своєю заявою уточнив позовні вимоги, в якій просив визнати за ним право власності на грошові кошти у вказаній сумі та стягнути з Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Меджестік” грошові кошти у сумі 400000 грн., у звязку з чим до участі у справі суд залучив ТОВ “Меджестік” у якості співвідповідача, а також третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство “ОТП Банк”.

У судовому засіданні 19.12.2011 року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача 1 ПАТ “Сведбанк” проти позову заперечив, зазначив, що між ним та ТОВ “Меджестік” діють кредитні відносини. Механізмом погашення заборгованості за кредитним договором передбачено договірне списання коштів з поточного рахунку позичальника (ТОВ “Меджестік”) банком, що мало місце в даному випадку. Прав позивача “Сведбанк” не порушував, оскільки діяв на підставі Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 - ТОВ “Меджестік” до судового засідання не зявився, надав суду письмовий відзив, в якому вказав, що грошові кошти у сумі 400000 грн. повністю належать позивачу, ТОВ “Меджестік” ніяким чином не порушувало прав останнього на ці кошти, а лише сприяло їх поверненню ПАТ “Київрибгосп”. Просив розглядати справу без участі представника відповідача 2 та відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача АТ “ОТП Банк” в судове засідання не зявився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, його позиція по справі суду не відома.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 серпня 2011 року Публічне акціонерне товариство “Київрибгосп” платіжним дорученням № 20 перерахувало на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Меджестік” № 26006004235301, що відкритий у Акціонерному товаристві “Сведбанк”, грошові кошти у розмірі 400000,00 грн.

26 серпня 2011 року позивач, виявивши, що ТОВ “Меджестік”, з яким договірні відносини у ПАТ “Київрибгосп” відсутні, є неналежним отримувачем зазначених грошових коштів, звернувся до обслуговуючого банку АТ “ОТП Банк” та до ТОВ “Меджестік” з вимогою за вих. № 26/08-2011 про повернення помилково перерахованих грошових коштів.

На підставі звернення позивача, 26 серпня 2011 року АТ “ОТП Банк” склав меморіальний ордер № 20 на повернення грошових коштів у розмірі 400000,00 грн. та надіслав його до ПАТ “Сведбанк”, який обслуговує рахунок ТОВ “Меджестік” № 26006004235301.

29 серпня 2011 року позивач, у зв'язку з неотриманням грошових коштів, звернувся до ПАТ “Сведбанк” з листом вих. № 29/08-2011, у якому повідомив останнього про те, що ТОВ “Меджестік” є неналежним отримувачем вказаних грошових коштів та просив повернути помилково перераховані грошові кошти.

30 серпня 2011 року позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю “Меджестік” повідомлення вих. № 30-08-11, в якому зазначалось, що воно 29 серпня 2011 року також звернулось до Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” з підтвердженням того (вих. № 28-08-11), що воно є неналежним отримувачем грошових коштів та проханням повернути їх позивачу, також надали платіжне доручення на повернення коштів.

Згідно відповідей ПАТ “Сведбанк” №№ 6556, 6557 від 07.09.2011 року відповідач 1 повідомив позивача та ТОВ “Меджестік”, що зобовязання по поверненню помилково перерахованих коштів ПАТ “Рибгосп” несе ТОВ “Меджестік”.

З наявних у справі банківських виписок по особовому рахунку за період з 09.07.2011 року по 26.08.2011 року та з 29.08.2011 року по 30.08.2011 року, наданих Товариству з обмеженою відповідальністю “Меджестік” АТ “Сведбанк”, вбачається, що за грошові кошти у сумі 400000,00 грн., що надійшли 25 серпня 2011 року на рахунок ТОВ “Меджестік” № 26006004235301, який відкрито у ПАТ “Сведбанк”, останнім була придбана валюта в розмірі 49 728,00 доларів США, вся сума якої 29 серпня 2011 була списана “Сведбанком” на свою користь як погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Меджестік” за відсотками за кредитною лінією згідно кредитного договору № 6/423 53/Н-191206/К від 18.05.2007 року згідно з розпорядженням № 66 від 29.08.2011 року.

Також судом встановлено, що 18.05.2007 року між Акціонерним комерційним банком “ТАС-Комерцбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Сведбанк” (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Меджестік” (позичальник) укладено кредитний договір № 6/42353/Н-191206/К, відповідно до якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобовязується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобовязання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Положеннями кредитного договору № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 р., а саме п. 4.6, зі змінами та доповненнями, що внесені додатковими договорами, передбачено, що при настанні строків платежів згідно умов кредитного договору чи у випадку наявності простроченої заборгованості по платежах, а також при настанні випадків дострокового повернення кредитної лінії будь-які надходження, що підлягають зарахуванню банком на поточні рахунки позичальника (в національній та/або іноземній валюті), можуть бути використані банком для оплати процентів, погашення заборгованості за кредитною лінією, здійснення інших платежів, передбачених кредитним договором.

Для цього позичальник (TOB “Меджестік”) дає банку право договірного списання коштів зі свого поточного рахунку у іноземній валюті. При цьому, умовами даного пункту позичальник доручає банку, а банк має право списувати кошти в сумі та валюті з будь-якого рахунку позичальника в національній та/або іноземній валюті, відкритого в банку (та з будь-яких інших рахунків, що будуть відкриті позичальником в майбутньому). Крім того, для погашення заборгованості позичальник доручає банку здійснювати від імені та за рахунок позичальника купівлю/продаж/обмін (конвертацію) іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ) та/або її обмін на Міжнародному валютному ринку (далі-МВР), за поточним курсом, що склався на МВРУ та/або МВР за цією операцією на дату купівлі/продажу/обміну іноземної валюти, з обов'язковим зарахуванням куплено/обміняної валюти або коштів, одержаних від продажу валюти, на поточний рахунок позичальника за відповідною валютою. При цьому курс купівлі/продажу/обміну (конвертації) Банком іноземної валюти на МВРУ та/або на МВР та порядок його визначення з метою виконання вищезазначеного доручення позичальника, вважаються такими, що узгодженні останнім.

При настанні строків сплати комісій, передбачених умовами цього договору, позичальник надає банку право договірного списання коштів в розмірі, необхідному для сплати таких комісій, зі своїх рахунків в національній валюті україни, відкритих в банку (в тому числі у його філіях та відділеннях).

Так само за умовами договору на відкриття та обслуговування поточних рахунків, укладеного 20.08.2008 року між ВАТ “Сведбанк” та ТОВ “Меджестік” передбачене право банку здійснювати договірне списання коштів з рахунку клієнта у випадках, передбачених цим договором, іншими договорами, укладеними між банком та Клієнтом (п. 2.2.5).

Відповідно до п. 26.1 ст. 26 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошових коштів із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що умовами вищевказаних угод, укладених між відповідачем 1 та відповідачем 2 розроблено механізм, що спрямований на врегулювання погашення заборгованості, що виникла на підставі кредитного договору за рахунок коштів позичальника на поточному рахунку, а також сторонами погоджений порядок договірного списання коштів. У разі застосування даного порядку, кошти з поточного рахунку позичальника списуються банком та спрямовуються для оплати процентів, погашення заборгованості за кредитною лінією, здійснення інших платежів передбачених кредитним договором.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З урахуванням встановлених обставин у справі суд приходить до висновку, що Публічне акціонерне товариство “Сведбанк” не безпідставно набуло право на кошти у сумі 400000 грн., як вважає позивач, а правомірно скористалось своїм правом щодо договірного списання цих коштів з поточного рахунку позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Меджестік” для погашення виниклої заборгованості та своїми діями відповідач 1 не порушував прав позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” помилково перерахованих коштів в розмірі 400000,00 грн., у звязку з чим у цій частині позову необхідно відмовити.

Разом з тим, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, поясненнями представника позивача, відзивом відповідача 2, що зазначені грошові кошти були перераховані без належних для того підстав Товариству з обмеженою відповідальністю “Меджестік”.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно з пунктом 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), затвердженої постановою Правління Національного банку України від 19.03.2001 № 135 кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України.

У разі помилкового зарахування коштів неналежному отримувачу не з вини банку, то відповідно до статті 469 Цивільного кодексу України неналежний одержувач повинен повернути кошти з моменту, коли він дізнався про безпідставність отримання коштів. В іншому випадку до нього можуть бути застосовані заходи, передбачені вищезазначеною статтею та статтею 214 Цивільного кодексу України.

Строки для повернення помилково отриманих коштів встановлені ст. 6 Указу Президента України “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві країни” від 27 січня 1999 року № 70/99, відповідно до якого підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. Такий же строк для повернення вказано і в листі НБУ від 23.04.2002р. № 25-113/635.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання но поверненню помилково перерахованих грошових коштів ПАТ “Київрибгосп” несе TOB “Меджестік”, який згідно чинного законодавства України зобов'язаний повернути помилково зараховані кошти.

Також позивач просить визнати за ним право власності на помилково перераховані гроші в сумі 400000,00 грн. З цього приводу суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Ця норма кореспондує положенням ст. 20 Господарського кодексу України, де встановлено такий же спосіб захисту як визнання права.

Як вже встановлено судом, позивач своїми грошовими коштами розпорядився за своєю волею та на власний розсуд, відповідачі у справі право власності позивача на ці кошти визнають та не оспорюють його. Таким чином, у даному випадку право власності позивача, яке він просить визнати за ним, відповідачами не порушене, у звязку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

З урахуванням встановлених обставин у справі, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині повернення грошових коштів Публічному акціонерного товариства “Київрибгосп” Товариством з обмеженою відповідальністю “Меджестік” у розмірі 400000,00 грн., в іншій частині позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства “Київрибгосп” до Публічного акціонерного товариства “Сведбанк”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Меджестік” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства “ОТП Банк” про визнання права власності на грошові кошти та стягнення грошових коштів в розмірі 400000,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Меджестік” (01034, м. Київ, пров. Рильський, 6, ідентифікаційний код 31304262) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства “Київрибгосп” (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4, ідентифікаційний код 21524641) безпідставно набуті кошти в розмірі 400000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Меджестік” (01034, м. Київ, пров. Рильський, 6, ідентифікаційний код 31304262) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства “Київрибгосп” (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4, ідентифікаційний код 21524641) витрати по сплаті державного мита в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 19 грудня 2011 р.

Повний текст рішення підписано 26.12.2011 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна