Постанова № 20945035, 30.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2011р.м.Київ№ 25/375-32/235

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи за позовною заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНП Ексім", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудхім" про визнання договору недійсним, стягнення коштів за недійсним правочином

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 22030/9/10-209 від 29.12.2010 р.;

від відповідачів: не зявилися

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2004 року Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулась до господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНП Ексім" (відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудхім" (відповідач 2), в якому просить визнати недійсним договір на доопрацювання імпортованого взуття № 34 від 19.12.2003 року (надалі -Договір), укладений між відповідачами, та стягнути з ТОВ "ТНП Ексім" на користь держави отримані за вказаним договором кошти в сумі 7 848000, 00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.10.2004 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2004 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2005 р. вказані рішення були скасовані, а справа № 25/375 направлена на новий розгляд.

З 01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, відповідно до ч. 2 ст. 18 якого адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Згідно ч. 5 п. 6 розділу VІІ «Про прикінцеві та перехідні положення»КАС України адміністративні справи, провадження у яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються та вирішуються господарськими судами за правилами адміністративного судочинства.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Оскільки провадження у даній справі було відкрито місцевим господарським судом до початку діяльності адміністративних судів, господарський суд м. Києва розглядає дану справу за правилами адміністративного судочинства.

Позов обґрунтований тим, що за результатами перевірки дотримання ТОВ "ТНП Ексім" вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість позивачем було встановлене порушення податкового законодавства при укладанні з ТОВ "Інтербудхім" договору, на підставі якого на користь ТОВ "ТНП Ексім" виписано податкову накладну № 112 від 30.02.2004 року на суму 7 848000, 00 грн., з якої - 1 308 000 грн. податок на додану вартість (надалі - ПДВ). Вказану накладну відповідач 1 включив до обліку придбання товарів (послуг), а суму ПДВ відніс до податкового кредиту.

Позивач вважає, що спірний договір був укладений відповідачами з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки на час укладення вказаного договору Відповідач 2 не мав права здійснювати фінансово-господарську діяльність відповідно до рішення суду Шевченківського району м. Києва від 05.05.2004 року, яким установчі документи ТОВ "Інтербудхім" визнано недійсними з моменту їх видачі - з 18.03.2003 року.

Посилаючись на ст.ст. 44, 49 ЦК УРСР, ст. ст. 207-208 ГПК України, позивач просить визнати договір на доопрацювання імпортованого взуття № 34 від 19.12.2003 року, укладений між ТОВ "ТНП Ексім" та ТОВ "Інтербудхім", недійсним та стягнути з ТОВ "ТНП Ексім" на користь держави 7 848 000 грн. 00 коп., отриманих за договором.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги просив їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у їх відсутність до суду не надходило.

За таких обставин суд розглядає справу відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України без участі представників відповідачів на підставі наявних у справі доказів.

В матеріалах справи містяться заперечення, надані ТОВ "ТНП Ексім", в яких відповідач 1 не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що у жодного з відповідачів не було умислу на укладення угоди завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, про що свідчить послідовність їх дій. Просять відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

19 грудня 2003 року між ТОВ "ТНП Ексім" (замовник) та ТОВ "Інтербудхім" (виконавець) було укладено Договір № 34, у відповідності до якого ТОВ "ТНП Ексім" замовляє та оплачує, а ТОВ "Інтербудхім" приймає на доопрацювання імпортоване взуття, що не відповідає ГОСТу України, та повертає його замовнику на суму 7848000,00 грн.

Виконання вказаного договору підтверджується актами виконаних робіт, підписаних сторонами, податковою накладною №112 від 30.02.2004 року на суму 7 848000, 00 грн. у т.ч. ПДВ у сумі - 1 308 000 грн.

У серпні 2004 року ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ "ТНП Ексім" за лютий, березень 2004 року, про що складено відповідний акт № 307123 75/ 31452763 від 09.08.2004 р.

За результатами перевірки позивачем встановлені порушення пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ "ТНП Ексім", що виявилось у безпідставному віднесенні у березні 2004 року до податкового кредиту ПДВ на суму 1308000,0 грн.

Висновок про порушення вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ґрунтується на тому, що ТОВ "ТНП Ексім" занизило податкові зобовязання з податку на додану вартість на підставі операцій з ТОВ "Інтербудхім" згідно договору № 34 від 19.12.2003р., що потягло ненадходження податку до державного бюджету.

Позивач вважає, що господарські зобов'язання за цим договором суперечать інтересам держави та укладені з метою уникнення оподаткування, оскільки відповідач 2 не мав права укладати угоди та вести господарську діяльність через скасування його установчих документів.

Згідно зі ст. 49 ЦК УРСР (що діяв на час укладення спірної угоди) якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Відповідно до частини 1 статті 207 ГК України (що набув чинності 1 січня 2004 року та діяв на час виконання договору) господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні статтей 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

- такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору;

- метою укладення такого договору є приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

У судовому засіданні не встановлено, а позивачем не доведено, що на час здійснення правочину (укладення договору від 19.12.2003 року) та його виконання відповідач 1 та його контрагент - ТОВ "Інтербудхім" мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства. Доказів про визнання недійсними первинних документів, зокрема договору № 34 від 19.12.2003р., актів прийому-передачі робіт, податкової накладної № 112 від 30.03.2004р. суду.

Позивач надав суду акт про анулювання свідоцтва платника ПДВ - ТОВ „Інтербудхім" від 14.07.2004 року, з якого слідує, що на час отримання податкової накладної № 112 від 30.03.2004р., тобто на час виконання договору, відповідач 2 - ТОВ „Інтербудхім" був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а отже, мав право на виписку податкових накладних.

Також як на доказ наявності протиправного умислу, позивач посилається на рішення Шевченківського районного м. Києва від 05.05.2004 року, яким установчі документи ТОВ "Інтербудхім" визнано недійсними з моменту їх видачі (з 18.03.2003 року),

Разом з тим, суд приймає до уваги ту обставину, що вказане рішення було прийнято судом 05.05.2004р., тобто вже після виконання договору і відповідачу 1 не могло бути відомо про ці обставини під час укладення оскаржуваного договору.

Крім того, судом встановлено, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2004р. у справі 2-7/2004 на час розгляду даного спору скасоване ухвалою цього ж суду від 10.08.2005 року та 23.12.2005 року провадження у цивільній справі закрито (ухвала набрала чинності 29.12.2005 року).

Таким чином, наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише актом перевірки,в даному випадку про результати документальної невиїзної позапланової перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "ТНП Ексім" в частині дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, оскільки висновки зазначеного акту вказують на наявність порушень відповідачем 1вимог податкового законодавства, а не наявність умислу при укладенні угоди при здійсненні ним підприємницької діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що наслідком проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва перевірки стало прийняття відповідного рішення позивачем № 0001142315/0 про донарахування суми податку (у даному випадку - податку на додану вартість на суму 1308000, 0 грн. від 10.08.2004 року), яка повинна бути сплачена відповідачем 1, щодо якого було встановлене відповідне податкове правопорушення.

У судовому засіданні встановлено, що вказане повідомлення рішення відповідача було скасоване рішенням господарського суду м. Києва від 15.09.2004 року, яке набуло законної сили.

Окрім цього, суд зазначає, що умисел фізичної особи може бути доведений під час здійснення кримінального судочинства у вироках судів загальної юрисдикції, які встановлюють причинно-наслідковий звязок між укладеними угодами та несплатою податків, вину посадових осіб підприємства в ухиленні від сплати податків.

Позивачем на вимогу суду не представлено будь-яких доказів притягнення посадових осіб відповідачатайого контрагента до кримінальної відповідальності.

Отже, позивачем не було доведено суду, що спірне господарське зобовязання вчинено відповідачами саме з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що представленими доказами податковий орган згідно ч. 1 ст. 71 КАС України не довів недійсності господарського зобовязання, відповідно відсутні підстави для застосування положень статті 208 ГК України, через що заявлений позов є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Згідно пункту 6 Прикінцевих ти перехідних положень КАС України після початку діяльності апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до відповідних апеляційних господарських судів, передаються цими судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито.

На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 8-11, 69-72, 159-163, п. п. 6-7 Прикінцевих ти перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНП Ексім", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудхім" про визнання договору недійсним, стягнення коштів за недійсним правочином.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 30 листопада 2011 року.

Повний текст постанови виготовлено 5 грудня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Суддя К.І. Головіна