Рішення № 20945041, 20.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа№6/25-38/468-34/14420.12.11 За позовом Київської міської клінічної лікарні № 1

до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Гарантія” м. Києва

про визнання договорів недійсними,

зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Гарантія”

до Київської міської клінічної лікарні № 1

про зобовязання вчинити дії, стягнення боргу, неустойки, ціна позову 740717,72 грн.

Колегія суддів Паламар П.І. - головуючий,

Мудрий С.М.

Ярмак О.М.

Представники:

від позивача: Яцюк М.І., Педенюк О.К.,

від відповідача: Майорова Л.Г., Медведська В.В.

СУТЬ СПОРУ :

у грудні 2008 року Київська міська клінічна лікарня № 1 звернулася в суд з указаним позовом, вимоги за яким збільшив заявою про зміну предмету позову від 19 січня 2010 р.

Позивач зазначав, що між ним і відповідачем були укладені договори оренди обладнання №№ 6 від 21 січня 1999 р., 7 від 23 листопада 2000 р., 8 від 21 березня 2001 р., 9 від 21 березня 2001 р., 1/02 від 28 лютого 2002 р., 2/02 від 28 лютого 2002 р., 3/02 від 28 лютого 2002 р., 4/02 від 28 лютого 2002 р., 5/02 від 28 лютого 2002 р., 6/02 від 28 лютого 2002 р., 11/02 від 29 березня 2002 р., 10/02 від 30 квітня 2002 р., 12 від 14 листопада 2002 р., 14 від 2 грудня 2002 р., на підставі яких відповідач передав йому в тимчасове платне володіння та користування медичне обладнання, а він зобовязався сплачувати за користування цим майном встановлену орендну плату.

Посилаючись на те, що указані договори укладені без дотримання вимог Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, оскільки у них відсутні умови про порядок використання амортизаційних відрахувань, страхування орендованого майна, обовязки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки цього майна, а також майно було непридатне для цільового використання, позивач на підстав ст. 48 ЦК УРСР просив задовольнити позов та визнати договори недійсними

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, відповідність укладених договорів вимогам чинного законодавства.

У грудні 2009 року відповідач подав зустрічний позов, вимоги за яким неодноразово змінював та уточнював. Остаточно поясненнями № 97-і/в від 8 листопада 2011 р. просив стягнути з позивача на свою користь 776477,03 грн. вартості неповернутого та 10690,00 грн. вартості втраченого позивачем майна, 174670,10 грн. боргу по орендній платі, , 19707,65 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення орендної плати, 2811,82 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2340564,46 грн. неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за користування майном за час прострочення його повернення з оренди, 1093,85 грн. неустойки за неповернення майна за договором оренди № 10/02 від 30 квітня 2002 р., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги у зміненому вигляді.

Позивач у відзиві на зустрічну позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти зустрічного позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог.

Справа розглядалася судами неодноразово. Останньою постановою Вищого господарського суду України від 23 березня 2011 р. рішення господарського суду міста Києва від 23 лютого 2010 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 липня 2010 р. було скасовано, а справу направлено на новий розгляд у суд І інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи суд вважає, що у позові слід відмовити, зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між сторонами по справі були укладені договори оренди обладнання №№ 6 від 21 січня 1999 р., 7 від 23 листопада 2000 р., 8 від 21 березня 2001 р., 9 від 21 березня 2001 р., 1/02 від 28 лютого 2002 р., 2/02 від 28 лютого 2002 р., 3/02 від 28 лютого 2002 р., 4/02 від 28 лютого 2002 р., 5/02 від 28 лютого 2002 р., 6/02 від 28 лютого 2002 р., 11/02 від 29 березня 2002 р., 10/02 від 30 квітня 2002 р., 12 від 14 листопада 2002 р., 14 від 2 грудня 2002 р., згідно з якими відповідач (орендодавець) зобовязався передати позивачу (орендарю) в тимчасове володіння та користування медичне обладнання вказане в п. 1.1 цих договорів, а позивач прийняти та сплачувати за користування цим майном встановлену орендну плату.

Строк дії оренди встановлений розділами 4 спірних договорів.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у матеріалах копіями вищезгаданих договорів, додатків до них.

Зі змісту спірних договорів слідує, що їх умови відповідають вимогам чинного на час їх укладення законодавства про оренду майна, у т.ч. Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, сторони дійшли згоди щодо усіх умов, які що визначені законом як істотні, а також тих умов, які вони вважали за необхідне погодити.

Це підтверджується також тим, що на підставі підписаних обома сторонами актів обумовлене спірним договорами майно загальною вартістю 1621515,80 грн. було передане відповідачем і прийняте позивачем у користування.

Відсутність у спірних договорах умов про порядок використання амортизаційних відрахувань, страхування орендованого майна, обовязки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки цього майна не свідчить про недосягнення сторонами згоди про оренду майна та в силу вимог чинного законодавства не тягне за собою наслідків у вигляді визнання таких договорів недійсними.

Доводи позивача щодо якості переданого майна також не дають визначених законом підстав для визнання спірних договорів недійсними. Права орендаря на якість переданої йому речі підлягають захисту в інший визначений ст. 16 ЦК України спосіб.

Доказів невідповідності спірних договорів іншим вимогам чинного законодавства суду не надано.

За таких обставин у задоволенні позову відповідно до вимог ст. 48 ЦК УРСР слід відмовити.

Розмір орендної плати згідно п. 5.1 договорів був встановлений сторонами у додатках № 1 до цих договорів.

Доказів належної сплати позивачем орендної плати за період з 1 листопада 2007 до 24 квітня 2008 років суду не надано. Згідно з розрахунком відповідача, проведеним відповідно до умов договорів оренди та вимог чинного законодавства її розмір становить 174760,10 грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання за договорами оренди, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 625 ЦК України підлягає стягненню 174760,10 грн. боргу, 19707,65 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 2811,82 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Поясненнями сторін, листом відповідача від 15 квітня 2008 р., листом-відповіддю позивача стверджується факт розірвання вищевказаних договорів оренди між ними з 24 квітня 2008 р.

Порядок повернення майна з оренди було погоджено сторонами у розділах 7 (8) спірних договорів.

Всупереч ст. 33 ГПК України відповідачем не надано достовірних і переконливих доказів того, що несвоєчасне повернення орендованого майна сталося з вини позивача.

З наданих відповідачем листів сторін, які стосувалися повернення орендованого майна не вбачається, що саме позивач не забезпечив комісійне представництво своїх представників для проведення повернення майна.

Враховуючи наведене у позові про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати 2340564,46 грн. на підставі ст. 785 ЦК України слід відмовити.

Також встановлено, що на підставі постанови старшого слідчого прокуратури Дарницького району м. Києва від 5 травня 2010 р. була проведена виїмка всього переданого на підставі спірних договорів майна і позивач з цього часу орендоване майно не використовував.

У наданих документах кримінальної справи відсутні відомості щодо визначення долі вийнятого органом попереднього слідства майна. При цьому, докази того, що це майно втрачено, у справі відсутні. Тому у позові про стягнення 776477,03 грн. вартості неповернутого та 10690,00 грн. вартості втраченого позивачем майна відповідно до ст. 623 ЦК України слід також відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, зустрічний позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

у позові Київської міської клінічної лікарні № 1 відмовити.

Зустрічний позов Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Гарантія” задовольнити частково.

Стягнути з Київської міської клінічної лікарні № 1 (02091, м. Київ, Харківське шосе, 121, код 01981738) на користь Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Гарантія” (02140, м. Київ, пр-т Бажана, 12, кв. 425, код 21562908) 174760,10 грн. боргу, 19707,65 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 2811,82 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1512,51 грн. витрат по оплаті державного мита, 14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зустрічному позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Колегія суддів :П.І.Паламар - головуючий

С.М.Мудрий

О.М.Ярмак