Рішення № 20944836, 12.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.12 р. Справа № 11/241

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт”, м.Київ, ЄДРПОУ 34965659,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 5267,79 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю,

від відповідача: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення 5267,79 грн., у тому числі 3741,88 грн. суми основного боргу, 324,09 грн. пені, 561,28 грн. штрафу за договором, 102,78 грн. 3% річних за прострочення виконання зобовязання та 537,76 грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором поставки №Д/1288 від 08.09.2009р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копії: опису вкладення у цінний лист з відбитком штампу поштового відділення датований 11.01.2011р., претензії №11-0111/1 від 11.01.2011р., договору поставки №Д/1288 від 08.09.2009р., видаткових накладних №До-14001 від 16.09.2009р., №До-14451 від 27.04.2010р., №До-18212 від 15.05.2010р., №ЦБ-01778 від 09.06.2010р., №ЦБ-01808 від 09.06.2010р., №До-23632 від 26.06.2010р., №До-23633 від 26.06.2010р., №До-26266 від 10.07.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 12, 13, 15, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 198, 216, 217, 220, 224, 225, 229, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 16, 526, 530, 550, 551, 611, 612, 623, 624, 625 Цивільного кодексу України, приписами Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, рекомендацій Верховного Суду України (лист Верховного Суду України №62-97 від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”).

25.10.2011р. представником Позивача суду представлені пояснення №11-2510 від 25.10.2011р., за змістом яких останній засвідчив, що окрім договору поставки №Д/1288 від 08.09.2009р. між ним та Відповідачем укладено договір на тимчасове використання обладнання №Д/1288 від 08.09.2009р., проте претензій щодо виконання за означеним правочином у Позивача до Відповідача не має; зазначив про відсутність у нього довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за спірним договором поставки; вказав про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог, а також відомостей стосовно провадження по справі про банкрутство Відповідача. Одночасно, разом із наведеними поясненнями суду надано копію договору на тимчасове використання обладнання №Д/1288 від 08.09.2009р., податкових накладних та акту звірки №До-00002889 разом із підтвердженням його відправлення Відповідачу, а також фіскальних чеків у підтвердження часткових оплат.

Представник Позивача в судовому засіданні 12.01.2012р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, причин неявки не повідомив та не надав суду витребувані документи.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві як його місцезнаходження, а також міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, у тому числі у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №НОМЕР_2, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

08.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поставки №Д/1288 строком дії у відповідності до п.10.2 даної угоди по теперішній час.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору Позивач (Постачальник) зобовязується передати у власність Відповідача (Покупця) належну партію продукції, а останній зобовязується прийняти продукцію і своєчасно оплатити її на умовах даного Договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціна на кожну партію продукції встановлюється згідно договірних цін, діючих на момент оплати (при попередній оплаті), або на момент отримання продукції при оплаті з відстрочкою платежу.

Загальна сума договору, у відповідності до його п.2.2, складається з сум відвантажень на протязі терміну дії договору згідно видаткових та товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п.2.4 договору, Покупець зобовязаний зберігати накладні, що свідчать про прийом товару не менше ніж 2 (два) роки від дати прийому товару по даній накладній.

Згідно п.3.1 правочину, відпуск продукції здійснюється партіями на підставі замовлення Покупця. Зміни обсягу заявленої продукції приймаються Постачальником по телефону чи іншими засобами звязку, за добу до дати поставки товару.

Поставка продукції здійснюється транспортом Постачальника та за рахунок Постачальника. Навантаження продукції на транспорт і розвантаження здійснюється силами та за рахунок Постачальника (п.4.1 договору).

Як обумовлено у п.4.4 правочину, після прийому продукції відповідно до п.3.4 договору (у відповідності з Інструкціями П-6 та П-7), представник Покупця зобовязаний поставити на накладній свій підпис та печатку (надати доручення) на знак підтвердження факту отримання товару.

Перехід права власності і всіх ризиків повязаних з цим, відбувається у момент фактичної передачі продукції Покупцю, підписання видаткових накладних та інших необхідних документів Покупцем (п.4.5 договору).

За приписами п.2.3. договору вбачається, що предметом постачання за спірним правочином є продукція такого виду як морозиво та напівфабрикати.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції.

Згідно, зокрема, видаткових накладних №До-14001 від 16.09.2009р., №До-14451 від 27.04.2010р., №До-18212 від 15.05.2010р., №ЦБ-01778 від 09.06.2010р., №ЦБ-01808 від 09.06.2010р., №До-23632 від 26.06.2010р., №До-23633 від 26.06.2010р., №До-26266 від 10.07.2010р., Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт” передало продукцію Відповідачу на загальну суму 4091,39 грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом особи Відповідача на даних документах.

Вид продукції, поставка якої здійснена за наявними у матеріалах справи видатковими накладними, ідентичний обумовленому у договору поставки №Д/1288 від 08.09.2009р.

Окрім того, у представлених суду податкових накладних, що складені під час здійснення спірних господарських операцій, правовою підставою їх здійснення означений саме договір, укладання якого між сторонами встановлено вище.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного првочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обовязку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки №Д/1288 від 08.09.2009р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 2.3 договору поставки №Д/1288 від 08.09.2009р. визначено, що оплата партії продукції по договору здійснюється наступним чином: морозиво, з відстрочкою платежу 7 календарних днів, з дати поставки, на р/р260000420502 у АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 300249 (п.п.2.3.1); напівфабрикати з відстрочкою платежу 7 календарних днів, з дати поставки, на р/р260070420503 у АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 300249.

Приймаючи до уваги дати поставок товару та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлений товар у сумі 4091,39 грн. повинен був бути здійснений у повному обсязі.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Покупця перед Постачальником у сумі 3741,88 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобовязання становить 537,76 грн., 3% річних з простроченої суми 102,78 грн. з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення визначеному у позовній заяві.

Одночасно, на підставі п.7.3 договору Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 324,09 грн., а на підставі п.7.4 правочину штрафну санкцію у вигляді штрафу у розмірі 15%, що дорівнює у грошовому еквіваленті 561,28 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі визначеному Позивачем.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт”, м.Київ, до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення 5267,79 грн., у тому числі 3741,88 грн. суми основного боргу, 324,09 грн. пені, 561,28 грн. штрафу за договором, 102,78 грн. 3% річних за прострочення виконання зобовязання та 537,76 грн. інфляційних витрат, задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт” (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, б.115-а, ЄДРПОУ 34965659, р/р260060420500 у АТ „Брокбізнесбанк” м.Київ, МФО 300249) 5267,79 грн., у тому числі 3741,88 грн. суми основного боргу, 324,09 грн. пені, 561,28 грн. штрафу за договором, 102,78 грн. 3% річних за прострочення виконання зобовязання та 537,76 грн. інфляційних витрат, відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.У судовому засіданні 12.01.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

6.Повний текст підписано 13.01.2012р.

Суддя Соболєва С.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >