Рішення № 20944837, 11.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.01.12 р. Справа № 11/252

Суддя господарського суду Донецької області Соболєва С.М.

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 33671231,

про стягнення 29264,00 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю,

від відповідача: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Луганськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон”, м.Донецьк, про стягнення 29264,00 грн. боргу за отримані товарно-матеріальні цінності.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на простроченні грошового зобовязання Відповідачем, яке виникло з правочину, укладеного в порядку статті 181 Господарського кодексу України спрощеним способом шляхом оформлення видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та рахунків, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: видаткових накладних №2441 від 27.04.2011р., №2501 від 28.04.2011р., довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №260 від 27.04.2011р. та №261 від 27.04.2011р., рахунків на оплату №2587 від 27.04.2011р. та №2642 від 28.04.2011р., опису вкладення до цінного листа та фіскального чеку №6684 від 20.06.2011р., акту звірки взаєморозрахунків станом на 16.05.2011р. підписаного обома сторонами, а також лист №б/н від 20.06.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує статтями 203, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, статтями 1, 13, 49 Господарського процесуального кодексу України.

18.10.2011р. представником Позивача надано довідку №9915 від 17.10.2011р. про відсутність порушених справ про банкрутство відносно Відповідача та визнання його банкрутом.

22.11.2011р. продовжено строк розгляду справи на 15 календарних днів за наявності клопотання Позивача на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України, про що винесено відповідний процесуальний документ.

Розгляд справи відкладався на підставі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.01.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача у судові засідання не зявився, причин неявки не повідомив, витребуваних судом документів не представив. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Як вбачається зі статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями Позивача, останній (Продавець) в порядку статті 181 Господарського кодексу України здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару на загальну суму 29264,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №2441 від 27.04.2011р., №2501 від 28.04.2011р., підписаними уповноваженими представниками обох сторін.

Повноваження особи, що здійснила приймання товару з боку Відповідача підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №260 від 27.04.2011р. та №261 від 27.04.2011р.

Зазначені накладні містять суть умов правочину купівлі-продажу найменування сторін, асортимент, вартість товару та строк відстрочення платежу. Дане відображено у рахунках на оплату, копії яких представлені суду.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що зазначені первинні документи підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту накладних Позивач зобовязується передати у власність Відповідача товар, а останній зобовязується прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім.

Дані та викладені вище обставини у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовані.

Матеріали справи містять лист №б/н від 20.06.2011 року, згідно з яким Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату вартості поставленого товару на підставі зазначеної первинної документації у розмірі 29264,00 грн. Факт надіслання Позивачем зазначеного документу підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком №6684 від 20.06.2011р. та описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового відділення датованим 20.06.2011р.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, разом із іншими фактичними обставинами справи, надіслання Позивачем вимоги щодо сплати боргу 20.06.2011р., строк виконання зобовязання по оплаті переданого товару за товарно-транспортними накладними у Відповідача, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, на дату подання зазначеної позовної заяви є таким, що настав.

Проте, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Покупця перед Продавцем на суму 29264,00 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

За викладених обставин, позовні вимоги відносно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон”, м.Донецьк, на користь Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Луганськ, суми боргу за отримані товарно-матеріальні цінності у розмірі 29 264,00 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на Відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон”, м.Донецьк, про стягнення 29264,00 грн. боргу за отримані товарно-матеріальні цінності, задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” (83023, м.Донецьк, Калінінський район, вул.Лабутенка, б.14, ЄДРПОУ 33671231, р/р26005150687511 у ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/НОМЕР_2 у Луганській філії КБ „Приватбанк”, МФО 304795) суму основного боргу у розмірі 29264,00 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” (83023, м.Донецьк, Калінінський район, вул.Лабутенка, б.14, ЄДРПОУ 33671231, р/р26005150687511 у ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/НОМЕР_2 у Луганській філії КБ „Приватбанк”, МФО 304795) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 292,64грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.В судовому засіданні 11.01.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

7.Повний текст рішення підписано 13.01.2012р.

Суддя Соболєва С.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >