Рішення № 20944835, 18.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.12 р. Справа № 7/394

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

при секретарі судового засідання О.В.Журило

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Територіального міжгалузевого обєднання «Словянськ» м.Словянськ

Предмет спору: стягнення 3% річних 2 281, 69 грн., інфляційних 3 117, 76 грн., пені 1 257,20 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1. довір.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Територіального міжгалузевого обєднання «Словянськ» м.Словянськ про стягнення 3% річних 2 281, 69 грн., інфляційних 3 117, 76 грн., пені 1 257,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду договір про постачання електричної енергії №1061 від 24.07.2006р. з додатками; рахунки за за передоплату за червень 2010р.-жовтень 2011р.; рахунки за активну електричну енергію за червень серпень 2010р., жовтень грудень 2010р., лютий 2011р., травень-вересень 2011р., акти приймання-передачі електричної енергії за червень-грудень 2010р., лютий 2011р., травень-вересень 2011р.; рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2010р. по справі № 20/258.

Позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач зявився лише у судове засідання 30.11.2011р., в якому по суті позовних вимог нічого не пояснив; в подальші судові засідання не прибув, витребувані судом документи не надав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №1061 від 24.07.2006р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками.

Відповідно до п.9.5 Договору останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2006р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невідємними частинами.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків узгоджені сторонами у розділі 7 Договору та у Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Згідно з п.4.5. Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору розрахунки за електричну енергію здійснюються до початку розрахункового періоду шляхом перерахування Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання попередньої оплати заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії, включаючи ПДВ. Рахунок для здійснення попередньої оплати Постачальник надає Споживачу разом з остаточним рахунком за період, що на 2 місяці передує розрахунковому.

Відповідно до п. 7 Додатку №5 «Порядок розрахунків» до Договору оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись протягом 5 банківських днів.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання свої зобовязання за Договором виконав, виставив відповідачу рахунки на здійснення попередньої оплати за період з червня 2010р. по жовтень 2011р., що підтверджено матеріалами справи.

Крім того позивач свої зобовязання свої зобовязання за Договором виконав, виставив відповідачу рахунки на поставив відповідачу в період з червня по серпень 2010р.,з жовтня 2010р. по грудень 2010р., у лютому 2011р., та з травня 2011р. по вересень 2011р. електроенергію, що підтверджено матеріалами справи та обома сторонами.

Відповідач в порушення умов Договору сплатив вартість спожитої електроенергії з простроченням строку, встановленого Договором та додатками до нього, що також підтверджено матеріалами справи та обома сторонами.

Крім того, рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2010р. по справі № 20/258, яке набрало чинності, за неналежне виконання умов договору про постачання електричної енергії №1061 від 24.07.2006р., з Територіального міжгалузевого обєднання «Словянськ» стягнуто на користь ВАТ „Донецькобленерго”, правонаступником якого є позивач ПАТ „Донецькобленерго” кошти за неналежне виконання договірних зобовязань (несвоєчасну та не в повному обсязі оплату вартості електроенергії).

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобовязання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на наявність у відповідача протягом періоду з 09.06.2010р. по 10.10.2011р. простроченого (невиконаного) грошового зобовязання, позивач просить стягнути 3% річних 2281, 69 грн., інфляційних 3 117, 76 грн., пені 1 257,20 грн.

Під час розгляду даних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених п.п.2.3.4-2.3.5 Договору з порушенням термінів, визначених Додатком №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобовязання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобовязання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобовязань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобовязаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобовязання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, стягнення пені за несвоєчасне виконання зобовязань передбачено сторонами безпосередньо в договорі про постачання електричної енергії.

За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних та пені є обґрунтованими та правомірними, у звязку з чим заперечення відповідача судом до уваги не прийняті.

Господарським судом перевірено розрахунок заявлених до стягнення, та відповідно:

-3% річних складають 2281, 69 грн.;

-інфляційні складають 3077, 47 грн.;

-пеня складає 1257, 20 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 2281, 69 грн. та пені в сумі 1257, 20 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, інфляційних частково в сумі 3077, 47 грн.

Вимоги про стягнення інфляційних в залишковій сумі задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 551, 598-609, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка задовольнити частково.

Стягнути з Територіального міжгалузевого обєднання «Словянськ» (84122, Донецька обл., м.Словянськ, вул.. Краматорська, 77) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка (84061, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; п/р відокремл.підрозділ Краматорські ЕМ Словянських РЕМ № 26000301661693 в ПІБ м. Словянськ, МФО 334561, ЄДРПОУ 00131127) 3% річних в розмірі 2281, 69 грн., інфляційні в розмірі 3077, 47 грн., пені в розмірі 1257, 20 грн.

Стягнути з Територіального міжгалузевого обєднання «Словянськ» (84122, Донецька обл., м.Словянськ, вул.. Краматорська, 77) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка (84061, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; рахунок 26001307550283 в філії Центрально-міського відділення ПАТ Промінвестбанк м.Горлівка Донецької області, МФО 334464) державне мито у сумі 101,38 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234,57 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 18.01.2012р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >