Рішення № 20943896, 17.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

17.01.2012Справа №5002-7/4874-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (вул.. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, Україна, 49094, ідентифікаційний код 14360570)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Уралочка-Дельта» (вул. Кубанська, 14, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95022, ідентифікаційний код 31309103)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 49000, АДРЕСА_2, 49000, АДРЕСА_3)

Про стягнення 865510,23 доларів США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1., предст., дов. №3414 від 03.09.2009 р.

Від відповідача ОСОБА_2., предст., дов. від 20.04.2011 р.

Третя особа не зявилася.

Сутьспору: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уралочка-Дельта», в якій просить суд:

1) стягнути з відповідача суму за Кредитним договором №2007-127 від 03.07.2007 р. та Договором іпотеки № 2007-127 від 03.07.2007 р. у розмірі 865 510,23 доларів США, що складається з: - заборгованості за кредитом - 488 133,56 доларів США (3 893 841, 41 грн.), - заборгованості за відсотками - 291 142,00 доларів США (2 322 439,73 грн.),

- пені (п. 6.1. Кредитного договору) - 74 234,67 доларів США (592 169,96 грн.),

- штрафу (п. 6.2. Кредитного договору) - 12 000,00 доларів США (95 724,00 грн.), -

шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - будівлю спального корпусу, загальною площею 482,2 кв. м., що складається з: літ. А - спальний корпус, ракушняк, загальною площею 482,2 кв. м., лоджій, ґанку, - розташоване за адресою: АДРЕСА_4, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Уралочка-Дельта», згідно рішення Господарського суду АР Крим від 07.09.2006 р. у справі № 2-5/13597-2006 та наказу від 18.09.2006 р. про примусове виконання рішення господарського суду АР Крим від 07.09.2006 р. у справі № 2-5/13597-2006; вартістю 3 408 750, 00 грн.;

2) передати в управління позивачу, Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк», шляхом вилучення у відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Уралочка-Дельта», нерухоме майно - будівлю спального корпусу, загальною площею 482,2 кв. м., що складається з: літ. А - спальний корпус, раку шняк загальною площею 482,2 кв. м., лоджій, ґанку, - розташоване за адресою: АДРЕСА_4.;

3) встановити спосіб реалізації нерухомого майна - будівлі спального корпусу, загальною площею 482,2 кв. м., що складається з: літ. А - спальний корпус, ракушняк, загальною площею 482,2 кв. м., лоджій, ґанку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, - шляхом надання права позивачу, Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк», на продаж цього предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на власний розсуд, з усіма правами, наданими актами чинного законодавства продавцю, зокрема: правом укладати від свого імені договір купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі спального корпусу, зага льною площею 482,2 кв. м., що складається з: літ. А - спальний корпус, ракушняк, загальною площею 482,2 кв. м., лоджій, ґанку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, - правом замовляти технічну інвентаризацію та брати участь у її проведенні, правом замовлення та отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно для відчуження будівлі, правом отримання технічного паспорту на будівлю, правом замовлення та отримання витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру правочинів щодо будівлі та інших прав, необхідних для здійснення продажу, правом направлення грошових коштів по договору купівлі-продажу на погашення заборгованості за Кредитним договором №2007-127 від 03.07.2007 р. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що 03.07.2007 р. між ним та громадянином ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №2007-127, за яким боржникові був наданий кредит в сумі 600000,00 доларів США на строк до 03.07.2022 р. зі сплатою процентів за користування кредитом на рівні: 14,5% річних до 31.01.2009 р., з 01.02.2009 р. 21% річних, 32% річних на суму залишку непогашеної заборгованості при порушенні позичальником зобовязань з погашення кредиту. Позивач стверджує, що позичальник в порушення своїх договірних обовязків з лютого 2009 року не сплачує кредит та відсотки в терміни, визначені Графіком погашення кредиту і відсотків, не дивлячись на неодноразові вимоги позивача. Вказані обставини, за твердженням Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», надають йому право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати відсотків за його користування і штрафних санкцій за допущені порушення. З урахуванням цього, позивач зазначає, що станом на 07.10.2011 р. ОСОБА_3 має сплатити Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк»:

-заборгованість за кредитом в розмірі 488133,56 доларів США (3893841,41 грн. в гривневому еквіваленті станом на 31.10.2011 р.);

-заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 291142,00 доларів США (2322439,73 грн.);

-пеню за порушення строків сплати відсотків та термінів повернення кредиту в розмірі 74234,67 доларів США (592169,96 грн.);

-штраф за ненадання інформації про хід виконання кредитного договору в розмірі 12000,00 доларів США (95724,00 грн.)

Оскільки з метою забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх обовязків за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Уралочка-Дельта» був укладений договір іпотеки №2007-127 від 03.07.2007 р., позивач просить стягнути з відповідача, як солідарного боржника, заборгованість, пеню і штраф шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Ухвалою ГС АР Крим від 04.11.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, був залучений ОСОБА_3.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що 04.06.2009 р. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» подав позов до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості за кредитом з позичальника (ОСОБА_3) та поручителів ОСОБА_4. і ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус». З урахуванням цього, на думку відповідача, має бути застосована частина 4 статті 559 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Оскільки протягом шести місяців з моменту предявлення вимоги до позичальника позивачем не була предявлена вимога до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уралочка-Дельта», відповідач вважає, що порука була припинена. Крім того, відповідач також звернув увагу на те, що заборгованість за відсотками була розрахована за зміненими процентними ставками 21% річних на поточну заборгованість та 32% річних на прострочену заборгованість, на що згода ТОВ «Уралочка-Дельта» отримана не була, відповідач також вважає, що порука була припинена на підставі частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення, в яких повідомив, що посилання відповідача на статтю 559 Цивільного кодексу України у даному випадку є необґрунтованим, оскільки іпотека і порука є різними видами забезпечення зобовязання, однак на теперішній час будь-яка підстава для припинення іпотеки відсутня. Крім того, позивач зазначив, що твердження відповідача про відсутність встановленого в договорі іпотеки строку його дії не відповідають фактичним обставинам справи. Надані пояснення були прийняті судом до розгляду.

Третя особа у судове засідання не зявилася, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи була проінформована належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням позивача ухвалою ГС АР Крим від 17.11.2011 р. строк розгляду справи був продовжений на пятнадцять днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розгляд справи фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

03.07.2007 р. між ПриватБанком (в подальшому Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Банк) та громадянином ОСОБА_3 (Позичальник) був укладений Кредитний договір №2007-127, пунктом 1.1 якого передбачено, що в рамках програми мікрокредитування, при наявності вільних грошових коштів, банк зобовязується надати Позичальнику кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 600000,00 доларів США на строк та на умовах. Передбачених в цьому договорі, а Позичальник зобовязується повернути отриманий кредит, сплатити проценти у встановлені цим договором строки, а також виконати інші зобовязання згідно цьому договору в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1.2 Договору строк повернення кредиту 03.07.2022 р. Вказаний строк може бути змінений згідно п. п. 2.3.3, 2.4.1 цього договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п. п. 1.2, 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.11 цього договору, а також Графіку погашення кредиту та процентів, Позичальник сплачує проценти в розмірі 14,5% річних.

При порушенні Позичальником зобовязань з погашення кредиту, передбачених п. п. 1.2, 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.11 цього договору, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 4.3 Договору).

Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.3 цього договору, здійснюється 10 числа кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору (п. 4.4 Договору).

В Додатку №1 до кредитного договору сторони обумовили Графік погашення кредиту і процентів.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов кредитного договору за заявкою позичальника позивачем був виданий громадянину ОСОБА_3 кредит в сумі 600000,00 доларів США.

Однак, позичальником був порушений графік погашення кредиту і процентів.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Аналогічні умови були закріплені в підпункті «а» пункту 2.3.3 та пункту 2.3.9 Кредитного договору.

З урахуванням цього, листом №640 від 31.08.2009 р. позивач звернувся до ОСОБА_3 та повідомив, що станом на 27.08.2009 р. заборгованість позичальника складає:

- з неповернутого кредиту 546035,32 доларів США;

- за несплаченим відсотками 70373,58 доларів США;

- з пені 5093,29 грн.

У вказаному листі банк зазначив про необхідність повернення вказаної суми кредиту, сплати процентів та неустойки.

Аналогічні вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, сплати процентів та пені викладені в листах банку №1856 від 14.07.2010 р. та №07/10-1 від 07.10.2011 р.

Станом на 07.10.2011 р. заборгованість позичальника перед банком з неповернутого кредиту складає 488133,56 доларів США, з несплачених відсотків 291142,00 доларів США.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.1 Кредитного договору передбачено, що при порушенні Позичальником будь-якого із зобовязань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених графіком погашення, а також п. п. 2.2.2, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 2.4.1, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 цього договору, строків повернення кредиту, передбачених графіком погашення, а також п. п. 1.2, 2.2.3, 2.3.3 цього договору, винагороди, передбаченої п. п. 4.5, 4.6, Позичальник сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату щоденного нарахування.

На підставі цього пункту позичальникові була нарахована пеня в розмірі 74234,67 доларів США.

Згідно з пунктом 6.2 Кредитного договору при порушенні Позичальником зобовязань, передбачених п. п. 2.2.7, 2.2.8, 2.2.11 цього договору, Позичальник сплачує Банку за кожен випадок порушення штраф в розмірі 2% від суми отриманого кредиту. Сплата штрафу здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, штраф сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

В свою чергу, пунктом 2.2.7 кредитного договору був закріплений обовязок позичальника інформувати Банк про хід виконання кредитного договору: цільове використання кредитних коштів, з наданням відповідної документації; повідомляти банк про обставини, що свідчать про наявність прав та вимог третіх осіб на предмет застави протягом трьох днів з моменту, коли вказані обставини стали відомі Позичальнику.

Враховуючи порушення позичальником вказаної договірної умови, Банком був нарахований штраф в розмірі 12000,00 доларів США, що дорівнює 2% від сум наданого кредиту.

Згідно з розділом 3 кредитного договору виконання зобовязань Позичальника за поточним договором забезпечується, серед іншого, договором застави майна №2007-127 від 03.07.2007 р.

Так, 03.07.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Уралочка-Дельта» (Іпотекодавець) та ПриватБанком (в подальшому Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Іпотекодержатель) був укладений договір іпотеки №2007-127, предметом якого, згідно з пунктом 1, є надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п. п. 7, 8 цього договору, в забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 (позичальника) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобовязань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання іпотекодавцем зобовязань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та (або) іпотекодавця.

Відповідно до пункту 2.1 Договору за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобовязань позичальника, що випливають з кредитного договору від 03.07.2007 р. №2007-127, з:

- повернення кредиту у сумі 600000,00 доларів США у термін 180 місяців, строком до 03.07.2022 р.;

- сплати процентів за користування кредитом у розмірі 14,5% річних, починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, у дату сплати процентів, якою є -10-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання Кредитного договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, яка відрізняється від вказаної в цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, нарахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту;

- сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту у розмірі 29 (двадцять дев'ять) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту, - у дату сплати процентів, якою є 10 -є число кожного поточного місяця. Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, яка відрізняється від вказаної в цьому пункті, то останньою датою погашення таких процентів, нарахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту;

- клієнт сплачує комісію за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,5% від суми кожного траншу, видаваного в рамках кредитної лінії, що підлягає сплаті в день видачі кожного траншу;

- клієнт сплачує комісію за резервування коштів в розмірі 0,5 % від суми кредиту, що підлягає сплаті в день видачі кредиту.

З пунктів 7, 8 договору вбачається, що в іпотеку передається нерухоме майно - будівля спального корпусу, загальною площею 482,2 кв. м., що складається з: літ. А - спальний корпус, ракушняк, загальною площею 482,2 кв. м., лоджій, ґанку, - розташоване за адресою: АДРЕСА_4, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Уралочка-Дельта», згідно рішення Господарського суду АР Крим від 07.09.2006 р. у справі № 2-5/13597-2006 та наказу від 18.09.2006 р. про примусове виконання рішення господарського суду АР Крим від 07.09.2006 р. у справі № 2-5/13597-2006.

Вартість майна була визначена сторонами в пункті 12 Договору на рівні 3 408 750, 00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Так, відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно з частиною 1 статті 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, у тому числі, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Сторонами та третьою особою не були надані суду докази фактичного виконання позичальником своїх обовязків за кредитним договором в частині повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, пені і штрафу, а лише подання позову до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська позову про стягнення заборгованості за кредитом з позичальника та поручителів не є підставою для припинення зобовязання.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 33 Закону).

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація був визначений сторонами в пунктах 25-26 Договору.

Так, звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п. п. 19.6, 19.8.1, 19.8.2. 19.8.3, 19.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. В разі продажу Предмету іпотеки на публічних Іпотекодержатель відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» здійснює реалізацію Предмета іпотеки у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України №1448 від 22 грудня 1997 року, якщо інше не передбачено законодавством, на день реалізації Предмету іпотеки. При зверненні стягнення на Предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодились, що початкова ціна Предмету іпотеки встановлюється в розмірі 100% від загальної вартості Предмету іпотеки, яка зазначена в п. 13 цього договору. Іпотекодержатель має право реалізувати Предмет іпотеки за ціною вище ніж зазначена в цьому пункті. Реалізація Предмета іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

При цьому цією нормою закріплено, що вказані положення не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Матеріали справи свідчать, що про порушення позичальником своїх обовязків за кредитним договором позивач повідомив відповідача листом №645 від 31.08.2009 р., а в листі №07/10-2 від 07.10.2011 р. (який був направлений одночасно з вимогою до позичальника №07/10-1 від 07.10.2011 р. ) була викладена вимога про усунення допущених позичальником порушень умов кредитного договору.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим звернення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уралочка-Дельта» про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку майно.

При цьому, як вже було вказано вище, звернення позивача до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом про стягнення заборгованості за кредитом з позичальника та поручителів не є підставою для припинення іпотеки, оскільки відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно зі статтями 599 Цивільного кодексу України та 203 Господарського кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази фактичного повернення позичальником суми отриманого кредиту, сплати відсотків, пені і штрафу.

Посилання відповідача на статтю 559 Цивільного кодексу України як на підставу для відмови в позові суд вважає непереконливими з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Отже, законодавчо визначено, що порука і застава (різновидом якої є іпотека) є різними самостійними способами забезпечення виконання зобовязання. Така саме позиція викладена в п. 6 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України «Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних із забезпеченням виконання зобов'язань (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)» від 30.05.2001 р. N 01-8/637.

Таким чином, стаття 559 ЦК України визначає підстави для припинення саме такого способу забезпечення виконання зобовязання як порука, а тому не може бути застосована в спірних правовідносинах. При цьому підстави припинення застави та іпотеки передбачені відповідно статтею 593 Цивільного кодексу України та статтею 17 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, не можна погодитися з твердженнями відповідача про те, що в договорі іпотеки не встановлений строк його дії, оскільки в пункті 30 договору сторонами було чітко визначений термін його дії до повного виконання Позичальником та Іпотекодержателем зобовязань за кредитним договором, та всім додатковим угодам до нього.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Частиною 2 статті 251 Цивільного кодексу України визначено, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 252 ЦК України, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Отже, у даному випадку термін дії договору був визначений зі вказівкою на подію, яка має неминуче настати, - до повного виконання Позичальником та Іпотекодержателем зобовязань за кредитним договором, та всім додатковим угодам до нього.

Таким чином, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву факти не спростовують правомірності вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», а отже, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Уралочка-Дельта», є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Позивач просить суд застосувати процедуру продажу, встановлену статтею 38 Закону України «Про іпотеку», шляхом надання позивачеві права на продаж іпотечного майна.

Суд зазначає, що із наведеної частини 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку», що містить вимоги до змісту судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, вбачається, що окрім іншого, у судовому рішенні має бути зазначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Разом з тим, згідно з частиною 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Таким чином, суд вважає, що у випадку застосування судом процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, чітке зазначення в судовому рішенні початкової ціни продажу предмета іпотеки неможливе, оскільки відповідна ціна визначається або за домовленістю між сторонами, або шляхом проведення незалежної оцінки на рівні, не нижчому за звичайні ціни.

З урахуванням цього, суд вважає, що в резолютивній частині рішення має бути зазначено, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У той же час, стосовно вимоги позивача про передачу йому в управління іпотечного майна суд зазначає наступне.

Так, вищевказаною частиною 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, зазначають судом у разі необхідності.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Таким чином, умовою передачі іпотечного майна в управління є наявність необхідності в цьому.

Ухвалами ГС АР Крим від 04.11.2011 р., 17.11.2011 р., 29.11.2011 р. суд витребував у позивача обґрунтування необхідності передачі предмета іпотеки в управління на період до його реалізації. Проте, вказані вимоги суду були залишені позивачем поза увагою, у звязку з чим суд вважає, що позов в цій частині не обґрунтований, а тому задоволенню не підлягає.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уралочка-Дельта» (вул. Кубанська, 14, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95022, ідентифікаційний код 31309103) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (вул.. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, Україна, 49094, ідентифікаційний код 14360570) суму за Кредитним договором №2007-127 від 03.07.2007 р. та Договором іпотеки № 2007-127 від 03.07.2007 р. у розмірі 865 510,23 доларів США, що складається з:

- заборгованості за кредитом в розмірі 488 133,56 доларів США,

- заборгованості за відсотками в розмірі 291 142,00 доларів США,

- пені в сумі 74 234,67 доларів США,

- штрафу в розмірі 12 000,00 доларів США, -

шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - будівлю спального корпусу, загальною площею 482,2 кв. м., що складається з: літ. А - спальний корпус, ракушняк, загальною площею 482,2 кв. м., лоджій, ґанку, - розташоване за адресою: АДРЕСА_4, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Уралочка-Дельта», згідно рішення Господарського суду АР Крим від 07.09.2006 р. у справі № 2-5/13597-2006 та наказу від 18.09.2006 р. про примусове виконання рішення господарського суду АР Крим від 07.09.2006 р. у справі № 2-5/13597-2006; вартістю 3 408 750, 00 грн.

3.Встановити спосіб реалізації нерухомого майна - будівлі спального корпусу, загальною площею 482,2 кв. м., що складається з: літ. А - спальний корпус, ракушняк, загальною площею 482,2 кв. м., лоджій, ґанку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, - шляхом надання Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» (вул.. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, Україна, 49094, ідентифікаційний код 14360570) права на продаж цього предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на власний розсуд, з усіма правами, наданими актами чинного законодавства продавцю, зокрема: правом укладати від свого імені договір купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі спального корпусу, зага льною площею 482,2 кв. м., що складається з: літ. А - спальний корпус, ракушняк, загальною площею 482,2 кв. м., лоджій, ґанку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, - правом замовляти технічну інвентаризацію та брати участь у її проведенні, правом замовлення та отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно для відчуження будівлі, правом отримання технічного паспорту на будівлю, правом замовлення та отримання витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру правочинів щодо будівлі, правом направлення грошових коштів по договору купівлі-продажу на погашення заборгованості за Кредитним договором №2007-127 від 03.07.2007 р. Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

4.Відмовити в позові в частині передання в управління Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» шляхом вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Уралочка-Дельта» нерухомого майна - будівлі спального корпусу, загальною площею 482,2 кв. м., що складається з: літ. А - спальний корпус, раку шняк загальною площею 482,2 кв. м., лоджій, ґанку, - розташоване за адресою: АДРЕСА_4.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уралочка-Дельта» (вул. Кубанська, 14, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95022, ідентифікаційний код 31309103) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (вул.. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, Україна, 49094, ідентифікаційний код 14360570) державне мито в сумі 25500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 19.01.2012 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.