Постанова № 20941790, 16.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"16" січня 2012 р. № 5019/1156/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя (доповідач):

судді:Алєєва І.В.,

Євсіков О.О.,

Новікова Р.Г.

за участю представників: від позивача:Лупенко О.М.; від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2:Бабич Я.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дарницький завод залізобетонних конструкцій" м. Київ

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2011р.

у справі

господарського суду№ 5019/1156/11

Рівненської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсиббанк"

м. Рівне

до 1.Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів" м. Рівне;

2. Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод залізобетонних конструкцій" м. Київ

простягнення 1 247 996,04 грн. заборгованості по кредиту, відсотків та пені

В С Т А Н О В И В:          

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.08.2011р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2011р. у справі № 5019/1156/11 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задоволені у повному обсязі.

Стягнуто солідарно з Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів" та Відкритого акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 1 196 562,79грн. - заборгованості за кредитом; 46 366,81грн. –відсотків; 62грн. –пені за несвоєчасне погашення кредиту; 5000грн –неустойки за порушення зобов'язань; 4,44грн. –комісії; 12 479,96грн. –витрат зі сплати державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Другий відповідач, Публічне акціонерне товариство "Дарницький завод залізобетонних конструкцій", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та постанову в частині позовних вимог заявлених до ПАТ "Дарницький завод залізобетонних конструкцій" та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог в даній частині відмовити та визнати недійсним договір поруки №163823 від 06.12.2007р.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що зазначене рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.12.2011р. у справі №5019/1156/11 касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України №03.07-05/9 від 16.01.2012р. в зв'язку з відпусткою судді Величко Н.Л. справа №5019/1156/11 була передана наступній колегії суддів: Алєєва І.В.–головуючий (доповідач), Євсіков О.О., Новікова Р.Г.

У своєму відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

У судове засідання 16.01.2012р. представник Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів" м. Рівне не з'явився.

Ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Сторони по справі в установленому порядку ГПК України повідомлені про час і місце розгляду справи в касаційній інстанції за адресами їх місцезнаходження зазначеними в позовній заяві. На момент розгляду справи у судовому засіданні 16.01.2012р. клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило. Скарга розглядається за наявними матеріалами справи, а постанова Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу поштою в установленому законом порядку.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 16.01.2012р. представник скаржника підтримав вимоги касаційної скарги в повному обсязі, представник позивача –заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод залізобетонних конструкцій".

Як встановлено судами попередніми інстанціями та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2007р. між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та Відкритим акціонерним товариством "Завод залізобетонних виробів" було укладено кредитний договір №11225941000, за умовами якого банк взяв на себе обов'язок надати позичальнику грошові кошти в національній валюті в сумі 1 200 000грн. терміном до 28.09.2018р., а позичальник зобов’язався належним чином використати та повернути кредит разом із сплатою процентів за користуванням кредитними коштами з 01.10.2007р. по 31.12.2008р. у розмірі 15.5% річних; після 01.01.2008р. - 17.5% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов цього кредитного договору або додаткових угод до договору; за користуванням кредитними коштами понад встановлений договором строк - 23.25% річних.

Також, судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 06.12.2007р. між позивачем, як кредитором та відповідачем, як позичальником, і другим відповідачем, як поручителем, було укладено договір поруки № 163823, за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником, усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів, за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених в вищеназваному кредитному договорі.

Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

Пунктом 11.1. кредитного договору встановлено, що відповідно до ст.ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10, 5.11., 7.4. цього договору та\або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно з п. 1.2.2. цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін в повному обсязі.

В зв'язку з порушенням позичальником умов договору, 05.02.2011р. позивач на адресу відповідачів направив рекомендовані листи №132/11-604 та №132/11-622 з вимогою погашення простроченої заборгованості за кредитним договором. Однак зазначені вимоги залишилися проігнорованими зі сторони відповідачів.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Приписами ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 525 та 530 ЦК України передбачено, що зобов’язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до приписів ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

З врахуванням вищевикладеного судами попередніх інстанцій правомірно задоволені позовні вимоги позивача.

Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції, що судове рішення у справі №5019/1278/11, яким визнано недійсним договір поруки №163823 від 06.12.2007р. прийняте 06.09.2011р. а судове рішення у справі №5019/1156/11 прийняте 16.08.2011р., тобто на момент прийняття судового рішення у даній справі зазначений договір поруки визнаний судом недійсним ще не був, а відтак прийняте рішення від 16.08.2011р. у справі №5019/1156/11 є законним та обґрунтованим. Визнаний зазначений договір поруки недейсним в іншому провадженні - може бути лише підставою для перегляду судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами після набрання законної сили судового рішення у справі № 5019/1278/11.

Крім того до суду першої інстанції не заявлялось клопотання про зупинення провадження у справі №5019/1156/11 до вирішення справи №5019/1278/11. Відповідач лише звертався до суду з заявою про відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм процесуального права не вбачається, у зв’язку з чим підстави для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2011р. у справі № 5019/1156/11 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2011р. у справі № 5019/1156/11 залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод залізобетонних конструкцій" –без задоволення.

Головуючий суддя          (доповідач) І.В. Алєєва

Суддя           О.О. Євсіков

Суддя                               Р.Г. Новікова