Постанова № 20913388, 17.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2012 № 32/642

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорногуза М.Г

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання: Марвано А.Т.,

в судове засідання зявились представники:

від позивача: не зявився,

від відповідача-1: не зявився,

від відповідача-2: ОСОБА_1, довіреність №225-КР-1968 від 28.11.2011 року,

прокурор: Рудак О.В, посвідчення №72 від 14.04.2008 року,

від Державного агентства земельних ресурсів України: ОСОБА_2, довіреність від 06.12.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України в особі Державного агентства земельних ресурсів України

на рішення господарського суду міста Києва від 17 грудня 2007 року,

у справі № 32/642 (суддя Хрипун О.О.),

за позовом обслуговуючого кооперативу житловий кооператив «Транспортник», м.Київ,

до 1) Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ,

2) Київської міської ради, м. Київ,

про зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Транспортник» звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради про зобовязання вчинити дії (а.с. 3-7).

Рішенням господарського суду міста Києва від 17 грудня 2007 року по справі №32/642 позовні вимоги задоволено повністю: зобовязано Київську міську раду вчинити дії, спрямовані на реалізацію прав обслуговуючого кооператива житловий кооператив «Транспортник» на отримання документів, які відповідно до закону посвідчують право на земельну ділянку на 21 км. Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, а саме щодо підписання, видачі та реєстрації правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України; зобовязано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати державний акт на право власності на земельну ділянку на 21 км. Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва без сплати втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь обслуговуючого кооперативу житловий кооператив «Транспортник» 127 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; присуджено до стягнення з Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на користь обслуговуючого кооперативу житловий кооператив «Транспортник» 127 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 51-56).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, заступник Генерального прокурора України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відновити строк оскарження, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17 грудня 2007 року по справі № 32/642 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову обслуговуючого кооперативу житловий кооператив «Транспортник» (а.с. 66-70).

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОКЖК "Транспортник" не відноситься до категорії осіб, які відповідно до приписів ст. 208 ЗК України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279 звільняються від обов'язку відшкодувати втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. Прокурор також вказує на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема тим, що рішення прийнято про права та обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, а саме Державного агентства земельних ресурсів України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2011 року; відмовлено Заступнику Генерального прокурора України у відновленні пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 17 грудня 2007 року у справі № 32/642 залишено без розгляду (а.с. 63-65).

Постановою Вищого господарського суду України від 22 листопада 2011 року ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2011 року скасовано, а справу 32/642 направлено на розгляд до Київського апеляційного господарського суду (а.с. 87-88).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2011 року відновлено строк подання та прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 27 грудня 2011 року розгляд справи № 32/642 відкладено на 17 січня 2012 року.

Представник позивача у судове засідання 17 січня 2012 року не зявився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про доту, час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином.

У п. 4 інформаційного листа від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд України на запитання, чи можуть вважатися доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення певних процесуальних дій примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку через неможливість вручення адресатові відповів, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Колегія суддів виходить з того, що розгляд справи відкладався, ухвали Київського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2011 року та 27 грудня 2011 року направлялися позивачеві за юридичною адресою, а неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявним у справі матеріалами.

У судовому засіданні 17 січня 2012 року прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення місцевого господарського суду від 17 грудня 2007 року та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представники другого відповідача та Державного агентства земельних ресурсів України підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги прокурора та просили її задовольнити.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 17 січня 2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

01 жовтня 2007 року Київською міською радою прийнято рішення за №351/3185 (а.с. 41-44). Пунктом 7 цього рішення вирішено передати Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Транспортник», за умови виконання пункту 8 цього рішення, земельні ділянки площею 121,47 га, в тому числі:

- загальною площею 67,59 га (ділянка № 1-площею 10,99 га, ділянка № 2 - площею 1,20 га, ділянка № 3 - площею 53,02 га, ділянка № 4 - площею 2,38 га) - у власність для житлової забудови за рахунок частини земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівка", наданих відповідно до пункту 31 рішення Київської міської ради від 12.02.2004 .N"243/1253 "Про оформлення права користування земельними ділянками", право користування якими посвідчено договором оренди земельних ділянок від 25.11.2004 №79-6-00259;

- загальною площею 53,88 га (ділянка № 5 - площею 34,14 га, ділянка № 6 - площею 4,27 га, ділянка № 7 площею - 6,57 га, ділянка № 8 - площею 8,90 га) - в довгострокову оренду на 49 років для рекреаційних цілей та благоустрою території за рахунок частини земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівка", наданих відповідно до пункту 31 рішення Київської міської ради від 12.02.2004 №43/1253 "Про оформлення права користування земельними ділянками", право користування якими посвідчено договорами оренди земельних ділянок від 25.11.2004 №79-6-00259 (площею 44,98 га) та №79-6-00260 (площею 8,90 га).

Пунктом 5 вказаного рішення віднесено земельні ділянки загальною площею 121,47 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до п.8.3 зазначеного рішення ОКЖК «Транспортник» зобовязаний був у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та право користування земельними ділянками.

26 жовтня 2007 року позивач звернувся до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з листом № 36, в якому вказав, що обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Транспортник» звільнений від сплати втрат сільського виробництва (а.с. 13).

Головне управління земельних ресурсів надіслало позивачеві відповідь за № 05-49/37870 від 14 листопада 2007 року в якому повідомило, що обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Транспортник» зобовязаний в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення земельних ділянок сплатити кошти в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (а.с. 14).

Вважаючи вимоги Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) незаконними та такими, що порушують права ОКЖК «Транспортник», останній звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради про зобовязання Київської міської ради вчинити дії, спрямовані на реалізацію прав обслуговуючого кооперативу житловий кооператив «Транспортник» на отримання документів, які відповідно до закону посвідчують право на земельну ділянку на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, а саме щодо підписання, видачі та реєстрації правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України, а також про зобовязання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати державний акт на право власності на земельну ділянку на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва без сплати відновної вартості зелених насаджень, що розташовані на земельній ділянці та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с.3-7, 33).

Пунктом 8.8 Рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №351/3185 обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Транспортник» зобовязано здійснити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва в установленому порядку.

Позивач у встановленому законом порядку не оскаржував рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №351/3185 в частині зобовязання його відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Визначені у Земельному кодексі України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану. Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Земельного кодексу України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ); лісових земель та чагарників, як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб не повязаних з сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом.

Згідно з частиною 5 статті 207 Земельного кодексу України, втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1279, передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст.208 Земельного кодексу України від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду.

Пунктом 3 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1279 визначено, що від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються юридичні і фізичні особи у разі надання їм вилучених сільськогосподарських і лісових угідь у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. При цьому вказаним пунктом надано право на звільнення від сплати втрат лише надання землі під індивідуальне житлове і гаражне будівництво.

Відповідно до п. 1 Рішення Київської міської ради № 351/3185 затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради від 28 березня 2002 року №370/1804, схеми планування території частини південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженої рішенням Київської міської ради від 27 жовтня 2005 року № 271/3732, "Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста", затверджених рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року № 806/3381, а також зміну цільового призначення сільськогосподарських земель під малоповерхову житлову забудову обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Транспортник" на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва.

Отже, позивач набув право власності та право оренди земельних ділянок сільськогосподарських угідь зі зміною їх цільового призначення для розміщення житлової забудови.

Виходячи зі змісту ст. 208 Земельного кодексу України від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі надання земельних ділянок, зокрема, під будівництво і обслуговування житлових будинків і господарських будівель за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під обєкти та території природно-заповідного фонду.

За вказаних обставин та відповідно до вимог законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивач не звільнений від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

Статтею 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, при цьому, видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Процедуру видалення дерев, кущів, газонів і квітників на території населеного пункту визначено Порядком видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року № 1045, згідно з яким видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера.

Підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи про видалення зелених насаджень. Ордер видається після визначення стану зелених насаджень спеціальною комісією і складання акта обстежень тих насаджень, що підлягають видаленню, який має бути погоджений з територіальним органом Мінприроди, та сплати відновної вартості зелених насаджень. Ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.

Згідно з пунктами 10, 11 цього ж Порядку видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності, та на присадибній ділянці здійснюється за рішенням власника (користувача) земельної ділянки без сплати їх відновної вартості, при цьому, відновна вартість зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, що відведена в установленому порядку фізичній або юридичній особі, сплачується під час передачі такої ділянки у власність відповідної особи.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що власника може бути зобовязано сплачувати відновну вартість зелених насаджень, якщо ці зелені насадження будуть зноситись, є помилковим, оскільки не відповідає п.п. 10,11 вказаного Порядку. Водночас, позивачем не доведено наявності підстав звільнення його від сплати відновної вартості зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, відведеної йому у власність та оренду.

Враховуючи той факт, що позивачем не виконано зазначене зобовязання та вимоги чинного законодавства щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та відновної вартості зелених насаджень, відповідно, у позивача не виникло права на отримання реєстраційних правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак і на звернення до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобовязання Київської міської ради вчинити дії, спрямовані на реалізацію прав обслуговуючого кооперативу житловий кооператив «Транспортник» на отримання документів, які відповідно до закону посвідчують право на земельну ділянку на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, а саме щодо підписання, видачі та реєстрації правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) колегія суддів відзначає наступне.

Враховуючи те, що державний акт на право власності на земельну ділянку на 21 км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва позивачем не отримано, він не звертався до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) з клопотанням зареєструвати цей акт без сплати відновної вартості зелених насаджень, що розташовані на земельній ділянці та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а відтак і відповідач-2 не відмовляв у державній реєстрації акту на право власності. Тобто, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) не порушувало прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Таким чином, у позивача не було підстав для звернення до суду за захистом його порушених прав чи інтересів, а отже, у задоволенні позову в частині вимог до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) слід відмовити.

Сукупність зазначеного вище дає підстави дійти до висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 17 грудня 2007 року необхідно скасувати у звязку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати відшкодовуються за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 43,49, 83, 99, 101-102, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України в особі Державного агентства земельних ресурсів України на рішення господарського суду міста Києва від 17 грудня 2007 року у справі №32/642 задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 17 грудня 2007 року по справі №32/642 скасувати.

3.Прийняти нове рішення: «У задоволенні позову відмовити повністю».

4.Стягнути з обслуговуючого кооперативу житловий кооператив «Транспортник» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, код 35265442) в дохід Державного бюджету України 42 грн. 50 коп. державного мита за перегляд справи в Київському апеляційному господарському суді.

5.Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6.Справу № 32/642 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддяЧорногуз М.Г

СуддіАгрикова О.В.

Суховий В.Г.