Постанова № 20913377, 17.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2012 № 23/115-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорногуза М.Г

суддів: Сухового В.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі : Марвано А.Т.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Барановська В.В., посвідчення №42 від 14.05.2011 року,

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-20-2304 від 24.11.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність б/н від 14.11.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІстГейт Логістик»,

на рішення господарського суду Київської області від 09 листопада 2011 року,

у справі № 23/115-11 (суддя Заєць Д.Г.),

за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради Київської області, м. Бориспіль,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Гейт Логістик», м. Бориспіль,

про внесення змін до договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради Київської області з позовною заявою до ТОВ «Іст Гейт Логістик» про внесення змін до договору оренди (а.с. 2-10).

У судовому засіданні 6 вересня 2011 року до господарського суду пред-ставником Бориспільської міської ради подано уточнену позовну заяву (а.с.49-57).

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09 листопада 2011 року по справі № 23/115-11 уточнені позовні вимоги задоволено частково, внесено зміни до пунктів 6, 8 договору оренди землі від 12 квітня 2005 року, укладеного між Бориспільською міською радою Київської області та ТОВ «Іст Гейт Логістик», в іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 187-194).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 року по справі № 23/115-11 в частині задоволення позовних вимог позивача і прийняти нове рішення про відмову в позові в частині зміни пункту 6 та пункту 8 Договору оренди земельної ділянки від 12 квітня 2005 року, укладеного між Бориспільською міською радою Київської області та ТОВ «Іст Гейт Логістик».

Апеляційна скарга мотивована тим, що Бориспільська міська рада не направляла відповідачу оферту щодо зміни розміру плати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 16 грудня 2011 року.

Ухвалою від 16 грудня 2011 року, відповідно до вимог ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено до 27 грудня 2011 року.

27 грудня 2011 року, до початку судового засідання, від відповідача надійшли додаткові пояснення, а від позивача заперечення на апеляційну скаргу.

Ухвалою від 16 грудня 2011 року розгляд справи № 23/115-11 було відкладено на 17 січня 2012 року.

У судовому засіданні 17 січня 2012 року представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 року по справі № 23/115-11 в частині задоволення позовних вимог позивача та відмовити в задоволенні позовних вимог у частині зміни пункту 6 та пункту 8 Договору оренди земельної ділянки від 12 квітня 2005 року, укладеного між Бориспільською міською радою Київської області та ТОВ «Іст Гейт Логістик».

Представник позивача та прокурор проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, просили залишити спірне рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Прокурор наголосив, що він підтримує позовні вимоги Бориспільської міської ради Київської області.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За згодою представника сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17 січня 2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

12 квітня 2005 року між Бориспільською міською радою Київської області (за договором орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ревіко Логістик Україна» (за договором орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Бориспільському міському відділенні Київської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 квітня 2005 року за №040538700043 (а.с. 11-20).

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка належить до земель несільськогосподарського призначення під розміщення виробничо-складського комплексу (землі промисловості) в районі північної промислової зони в м. Бориспіль Київської області (кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:03:001:0001).

Розділом договору «Орендна плата» передбачено наступне :

Пункт 6 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 7 договору передбачено, що розмір річної орендної плати становить 43513,34 грн. Орендна плата сплачується щомісячно в розмірі 3626,11 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до пункту 8 договору орендна плата вноситься орендарем до 15 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок орендодавця.»

На виконання умов договору між Бориспільською міською радою Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Ревіко Логістик Україна» підписано акт прийому-передачі земельної ділянки ( а.с. 73).

13 грудня 2005 року, відповідно до рішення засновника, товариство з обмеженою відповідальністю «Ревіко Логістик Україна» перейменоване в товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Гейт Логістик» (а.с. 83-85, 135).

Рішенням Бориспільської міської ради від 5 липня 2007 року за №1467-19-V в укладеному сторонами договорі оренди землі слова «Ревіко Логістик Україна» читати «Іст Гейт Логістик», а слова «цифра4» читати «цифра 1» ( а.с.28).

Рішенням Бориспільської міської ради від 6 березня 2008 року за №3370-30-V «Про затвердження відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для встановлення розмірів орендної плати в межах м. Бориспіль» затверджено відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для встановлення розмірів орендної плати в межах м. Бориспіль / зокрема для промисловості 3%/ (а.с. 35-36).

Рішенням Бориспільської міської ради від 12 червня 2008 року за №4102-35-V для товариства з обмеженою відповідальністю «Ревіко Логістик Україна» встановлено відсоток орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 3 (трьох) відсотків (а.с. 34).

Рішенням Бориспільської міської ради від 11 серпня 2009 року за №6252-54-V «Про внесення змін до договору оренди землі від 12 квітня 2005 року, укладеного між міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Ревіко Логістик Україна» внесено зміни до договору оренди землі від 12 квітня 2005 року, а саме: у пункті 6 слова «1 (одного) відсотку» читати як «10 (десять) відсотків» (а.с 23, 74, 147).

У звязку із введенням в дію Податкового кодексу України з 1 січня 2011 року (від 2 грудня 2010 року за №2755-VI), Закон України «Про плату за землю» втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 1 січня 2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до частини 2 ст. 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до частини 3 ст. 288 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з частиною 4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У відповідності до частини 5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Пунктом 7 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що «Податковий період,. порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.»

Згідно частини 4 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Оскільки відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного Цивільним кодексом України. Зокрема статтями 654, 641 та 642 ЦК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати письмові пропозиції про це другій стороні за договором. А сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у визначений строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 649 ЦК України, у разі виникнення розбіжностей при внесенні змін до договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оренду землі» у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Сторонами в п. 29 договору передбачено : «Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розвязується в судовому порядку.»

Отже, місцевий господарський суд правильно зазначає, що Орендодавець вправі вимагати від Орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства, але не враховує, що це можливо тільки шляхом направлення відповідачеві проекту відповідних змін до договору. Оскільки, внесення змін до договору здійснюється судом за умови з'ясування додержання стороною процедурного порядку внесення змін до договору.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що встановивши наявність підстав для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність розміру, встановленому законом як на момент виникнення спору між сторонами, так і на момент його вирішення судами, позивач вправі був вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом надання орендодавцем пропозиції орендарю про внесення змін до договору оренди землі, надання додаткової угоди на підписання орендарю і уразі його відмови від внесення відповідних змін до договору оренди землі звернутись до суду із позовом . Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (Постанова від 06 вересня 2011 у справі N 5005/3435/2011 ) та практики Верховного Суду України постанова від 04.07 2011 у справі № 41/81пд.

З метою приведення умов договору оренди у відповідність до вимог чинного законодавства позивач звертався до відповідача з листами про необхідність внесення змін до договору, проте належним чином оформленого проекту змін не надіслав.

Позивач надав проект додаткового договору до договору оренди землі від 12 квітня 2005 року, в якому в якому не зазначено ані грошової оцінки земельної ділянки, ані розміру річної орендної плати на поточний рік, а також відсутні реквізити орендодавця та підписи уповноважених представників. Слід також наголосити, що цей проект додаткового договору було надіслано відповідачеві 10 жовтня 2011 року, тобто вже після звернення прокурора до місцевого господарського суду з позовом.

Поштовий конверт з проектом додаткового договору було повернуто позивачеві відділом поштового звязку. Колегія суддів відзначає, що проект додаткового договору позивач надіслав за адресою: 08300, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2, хоча це у 2009 році листування Бориспільської міської ради з відповідачем велося за новою адресою, а саме: 08300, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28.

Таким чином, поданий позивачем проект додаткового договору не можна вважати належним та допустимим доказом направлення відповідачеві проекту змін до договору, а відтак в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачеві проекту змін (додаткової угоди) до укладеного сторонами договору оренди.

Оскільки господарським судам підвідомчі справи у спорах, в тому числі тих, що виникають при зміні або розірванні договорів (ст. 12 ГПК), тільки дотримання сторонами встановленого порядку зміни та розірвання договору і недосягнення при цьому згоди може свідчити про наявність між ними спору. Якщо сторона, яка бажає змінити або розірвати договір, не зверталася із відповідною пропозицією до контрагента, то немає підстав і стверджувати про існування такого спору між сторонами, адже контрагент був позбавлений можливості волевиявлення

За умови узгодження проекту змін, сторони проаналізували б, також п. 4 щодо нормативної оцінки земельної ділянки, та п. 7 про розмір річної та щомісячної орендної плати, в які безпідставно не внесені зміни. У звязку з частковим задоволенням позовних вимог продовжують діяти пункти які суперечать змінами і договір носить суперечливий характер.

Відповідно до Рішення N 15-рп/2002 Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі N 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

В даному спорі не обмежується право позивача на звернення до суду, але без звернення позивача з проектом змін до договору і відмови відповідача від внесення змін, не виникло спору,отже відсутнє порушення прав позивача.

Таким чином, позовні вимоги в частині внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12 квітня 2005 року не підлягають задоволенню.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача втрат надходжень до бюджету за оренду земельної ділянки у сумі 810108,00 грн. рішення місцевого господарського суд суду відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Дослідивши вказану позовну вимогу, судом встановлено, що її предметом є вимога про стягнення 810108,00 грн. упущеної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

З огляду на положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у справах про відшкодування збитків (Постанова Верховного Суду України від 04.07 2011 у справі N 42/78-10).

В матеріалах справи відсутні належні докази наявності у позивача збитків та відповідно, протиправної поведінки відповідача та причинного звязку між протиправною його поведінкою та збитками, вини.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, щодо відмови у стягненні з відповідача суми збитків у розмірі 810108,00 грн.

Проте, сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Гейт Логістик» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 09 листопада 2011 року необхідно змінити у звязку із невідповідністю висновків обставинам справи, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України розподілити пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-102, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Гейт Логістик» на рішення господарського суду Київської області від 09 листопада 2011 року по справі № 23/115-11 задовольнити.

2.Рішення господарського суду Київської області від 09 листопада 2011 року по справі № 23/115-11 скасувати частково.

3.Прийняти нове рішення : «В задоволенні позовних вимог відмовити.»

4.Стягнути з Бориспільської міської ради Київської області рахунок №33211812700004 КБК 13050200, УДК в Київській області в м. Бориспіль, МФО 821018 ЗКПО 23570059) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Гейт Логістик»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28, код 32614649) судовий збір в сумі 470 грн. 50 коп. за розгляд справи в Київському апеляційному господарського суді.

5.Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

6.Справу № 23/115-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддяЧорногуз М.Г

СуддіСуховий В.Г.

Агрикова О.В.