Постанова № 20859047, 17.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2012                                                                                           № 52/268

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Пашкіної С.А.

          Калатай Н.Ф.

при секретарі Кулачок О.А.

за участю представників сторін:

від позивача – Дубовик А.А.

від відповідача – Кізік А.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Триада-Прінт» на рішення господарського суду м. Києва від 17.10.2011 року.

у справі№ 52/268 (колегії суддів Чебикіної С.О. (головуюча), Шкурдової Л.М.

та Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Триада-Прінт»

про стягнення 343237,58 грн.

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Триада-Прінт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт»

про стягнення 57051,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2011 року у справі № 52/268 первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Триада-Прінт” (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 15, оф. 6, код 31751880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліграфімпорт” (02105, м. Київ, вул. Тампере, 5, код 31987931) 343 237 (триста сорок три тисячі двісті тридцять сім) грн. 58 коп. заборгованості, 3440 (три тисячі чотириста сорок) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У зустрічному позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Триада-Прінт» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2011 року у справі № 52/268 та прийняти нове рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Клопотання про виклик у судове засідання працівника ТОВ “Триада-Прінт” Качковського Р.О. колегією суддів відхиляється. Справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2011 року позивачем за первісним позовом поставлено, а відповідачем за первісним позовом отримано товар загальною вартістю 56706,36 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ ПМ-0001198 від 22.04.2011 року на суму 21321,72 грн. та ПМ-0001199 від 22.04.2011 року на суму 35384,64 грн., копії яких міститься в матеріалах справи.

Строк оплати отриманого товару встановлено до 22.05.2011 року, що зазначено у видаткових накладних №№ ПМ-0001198 та ПМ-0001199 від 22.04.2011 року.

Крім того, 26.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Поліграфімпорт” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Триада-Прінт” (покупець) укладено договір №1-031, за умовами якого продавець зобов’язується на умовах товарного кредиту передавати у власність покупця поліграфічні матеріали, а покупець зобов’язується приймати та оплачувати товар на умовах цього договору. Найменування та кількість товару вказується у видаткових накладних продавця.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 року у випадку відсутності письмових попереджень жодної зі сторін не менше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії договору, строк його дії автоматично продовжується до кінця кожного наступного календарного року (п. 4.1 договору).

Ціна товару вказується в рахунках-фактурах та видаткових накладних продавця (п. 2.1 договору).

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору оплата покупцем товару проводиться в безготівковій формі на банківський рахунок продавця. Покупець здійснює оплату отриманого на умовах товарного кредиту товару протягом 45 календарних днів з дати отримання товару, зазначеній у видатковій накладній. Факт отримання товару підтверджується підписаними покупцем видатковими накладними.

На виконання умов договору позивач за первісним позовом продав відповідачу за первісним позовом товар на суму 299674,90 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач за первісним позовом за отриманий на загальну суму 356381,30 грн. (56706,36 грн. продаж товару без договору + 299674,90 грн. продаж товару за договором = 356381,30 грн.) товар розрахувався частково у сумі 13143,68 грн., що підтверджується поясненнями позивача та банківськими виписками з рахунку позивача за первісним позовом, і має заборгованість перед позивачем у сумі 343237,58 грн. Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З огляду на викладене, позивач за первісним позовом виконав взяті на себе зобов’язання з продажу товару, а відповідач за первісним позовом не виконав неналежним чином взяті на себе зобов’язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем за первісним позовом заборгованість у сумі 343237,58 грн.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач у зустрічному позові та апеляційній скарзі зазначає, що саме не виконання договору купівлі-продажу № 1-031 від 26.04.2011 року було замовлено та отримано товар, зокрема, за видатковою накладною № ПМ-0001442 на суму 17862,60 грн. Вказане спростовує твердження апелянта про наявність інших договірних зобов’язань між сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом боргу в сумі 343237,58 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Щодо зустрічної позовної вимоги, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, предметом зустрічної позовної заяви є вимога про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 57051,00 грн. збитків, завданих внаслідок поставки товару з недоліками за договором №1-031 від 26.04.2011 року.

Позивач за зустрічним позовом вимогу щодо відшкодування збитків у розмірі 57051,00 грн. обґрунтовує тим, що дані збитки завдані йому відповідачем за зустрічним позовом у результаті поставки товару з недоліками за договором №1-031 від 26.04.2011 року, внаслідок чого обладнання позивача за зустрічним позовом вийшло з ладу, для відновлення якого позивач закупив нові матеріали та нові офсетні полотна та поніс додаткові витрати в сумі 57051,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч.1 та 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Таким чином, юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина правопорушника. Перші три елементи розглядаються як об’єктивні умови відповідальності, доведення наявності на яких покладається на кредитора. Четвертий складовий елемент правопорушення - вина є суб’єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов’язання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, але й сам факт порушення боржником його обов’язку та причинний зв'язок між цим порушення і шкодою. Навпаки, щоб звільнитись від відповідальності, боржник має довести відсутність своєї вини.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, позивачем за зустрічним позовом не доведено факт поставки товару з недоліками за спірним договором та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою, а також не доведено обставин, на які він посилається як на підставу заявлених вимог тому, правові підстави для задоволення зустрічного позову про відшкодування 57051,00 грн. збитків завданих внаслідок невиконання останнім умов договору № 1-031 від 26.04.2011 року відсутні, у зв’язку з чим у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 17.10.2011 року у справі № 52/268.

          Доводи наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Триада-Прінт» в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          1. Рішення господарського суду м. Києва від 17.10.2011 року у справі № 52/268 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 52/268 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Пашкіна С.А.

                                                                                          Калатай Н.Ф.

18.01.12 (відправлено)