Рішення № 20912026, 28.12.2011, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2011 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючогоМарчук В. Т.

суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.

секретар: Скрипник С.В.

за участю представників сторін Беженар І.М., ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2011 року,-

встановила:

Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 24.11.2011 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет застави автомобіль «ВАЗ 21104», 2006 року випуску, № кузова/шасі: НОМЕР_2, д/н НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 в частині заборгованості по кредиту в сумі 1741, 95 доларів США або 14074 грн. 95 коп.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в розмірі 140 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На рішення суду першої інстанції Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи.

Зокрема зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що до повноважень суду не входить надання позивачу права звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу вказаного автомобіля з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь яким способом з іншою особою покупцем, оскільки такі висновки суду прямо суперечать вимогам ст.ст.25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»та договору застави автомобіля.

Крім того, в порушення вимог ст.ст.214, 215 ЦПК України, рішення суду в частині відмови в позові не вмотивоване, відсутні обгрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову.

Апелянт просив змінити рішення суду першої інстанції, зазначивши в ньому спосіб звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк»з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особо покупцем.

В іншій частині рішення просив залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору №CVHMAK33520833 від 05.07.2006 року ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 1184987 доларів США з кінцевим терміном повернення 04.07.2011 року.

В забезпечення зобовязання за кредитним договором відповідач надав в заставу автомобіль марки «ВАЗ 21104», 2006 року випуску, номер кузова (шасі): НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності.

У звязку з неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідача виникла заборгованість по кредиту станом на 15.06.2009 року в сумі 5326,23 доларів США.

Відповідно до п.2.3.7 Кредитного договору, укладеного між сторонами, при настанні подій, передбачених п.2.3.3 даного договору, банк має право стягнути кредит до настання термінів, передбачених п.1.1 договору, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Крім того, згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, наслідком порушення відповідачем зобовязань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки ОСОБА_3 зобовязання щодо повернення коштів за договором позики належним чином не виконував, суд першої інстації дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»про звернення стягнення на предмет застави.

Разом з тим, при ухваленні рішення суд першої інстанції помилково не зазначив спосіб звернення стягнення.

Так, відповідно до п.4 ч.2 ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»у рішенні суду про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження повинен зазначатися спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.26 зазначеного вище Закону, обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Із змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», як обтяжувач обрав спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження автомобіль марки «ВАЗ 21104»шляхом купівлі-продажу його з іншою особою-покупцем.

Таким чином, апеляційна скарга в частині доповнення рішення суду першої інстанції щодо зазначення способу звернення стягнення на предмет застави є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим, безпідставною є вимога апелянта в частині зазначення способу звернення стягнення у вигляді купівлі-продажу автомобіля від імені ОСОБА_3, оскільки суд не наділений повноваженнями видавати доручення банку від імені позичальника на реалізацію майна. Цього не передбачено і ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», на яку безпідставно посилається апелянт в апеляційній скарзі.

Отже, в цій частині суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2011 року змінити.

Абзац 2-й резолютивної частини рішення суду викласти в наступній редакції:

В рахунок погашення заборгованості в розмірі 14074 грн. 95 коп. за кредитним договором №CVHMAK33520833 від 05 липня 2006 року звернути стягнення на предмет застави, а саме на автомобіль марки «ВАЗ 21104», 2006 року випуску, номер кузова (шасі): НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 53300 грн., що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк»вказаного автомобіля з укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Марчук В.Т.

Судді:Височанська Н.К.

Литвинюк І.М.