Постанова № 20906065, 16.01.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

16.01.2012

Постанова

Іменем України

11.01.2012 р. справа №10/143/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Черноти Л.Ф., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу:

Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м.Київ в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м.Кременчук

на рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2011року

по справі №10/143/2011 /суддя Мінська Т.М./

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м.Київ в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м.Кременчук

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецьке підприємство «МЖК «Мрія»м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 35138,21грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., довіреність №134 від 19.08.2011року

від відповідача не прибув

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта»м.Київ в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м.Кременчук звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецьке підприємство «МЖК «Мрія»м.Сєвєродонецьк Луганської області заборгованості за поставлений товар у розмірі 11454,00грн., 3% річних у сумі 3215,91грн., інфляційних нарахувань в розмірі 20468,30грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.10.2011року по справі №10/143/2011 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м.Київ в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м.Кременчук було відмовлено.

Дане рішення мотивовано наступним:

- положеннями ст.ст.256, 257, 261, 267, 692, Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 13.10.2011року у справі №10/143/2011, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що:

- судом не повно зясовано обставини справи, які мають значення, рішення винесено з порушенням норм права;

- строк розрахунку за отримані дверні блоки сторонами встановлено не було;

- право на звернення з позовом до суду у позивача виникло після спливу семи днів від дня предявлення претензії 23.03.2011року;

- судом першої інстанції не враховано вимоги ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу у якому проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно гарайтійного листа від 20.03.2002року №62 Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта", правонаступник Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" (надалі - позивач) подало, а Товариство з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецьке підприємство "МЖК "Мрія" (надалі - відповідач) отримало дверні блоки в кількості 10 одиниць на загальну суму з податком на додану вартість 11454,00грн. (одинадцять тисяч п`ятдесят чотири гривні, нуль копійок), що підтверджується накладною №824 від 25.03.2002року та довіреністю серії АЕ А№ 688481 від 20.03.2002року виданою для Терешкова Володимира Єгоровича.

Тобто, зазначені обставини свідчать про існування між сторонами правовідносин з поставки товару, які виникли на момент дії Цивільного Кодексу УРСР (в редакції 1963 року).

В силу ст. 161 Цивільного кодексу УРСР (чинному на момент здійснення поставки), зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 165 Цивільного кодексу УРСР, якщо строк виконання зобовязання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати таке зобовязання в семиденний строк з дня предявлення вимог кредитором, якщо обовязок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобовязання.

Такий же обовязок визначений і діючими на момент звернення до суду з позовом та порушення зобовязання відповідачем нормами.

Так, відповідно до п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимог, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимог, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що строк виконання зобовязання з оплати поставленого товару сторонами визначений не був. При цьому, позивач заявив вимогу про оплату згаданого товару лише у претензії №531 від 16.03.2011року, яку відповідач отримав 08.04.2011року.

Враховуючи, що відповідна вимога у строк, встановлений ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України, виконана відповідачем не була, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 11454,00грн. є обґрунтованими у повному обсязі.

В силу статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. При цьому, за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимог, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання; якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (також див. п.26 листа ВГСУ від 07.04.2008р. №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Процесуального кодексів України").

Таким чином, початок позовної давності за заявленими позивачем вимогами щодо стягнення боргу в сумі 11454,00 грн. розпочав свій перебіг після закінчення семиденного строку, який встановлений ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України, для виконання вимоги про виконання зобовязання, що отримана відповідачем від позивача 08.04.2011року.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Крім заборгованості в сумі 11454,00грн., позивач наполягає на стягненні з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 20468,30грн., розрахованих за період з квітня 2002року по липень 2011року, та 3% річних в сумі 3215,91грн., розрахованих за період з 26.03.2002року по 01.08.2011року.

Судова колегія вважає, що у даному випадку строк прострочки з оплати спірного товару розпочався з 16.04.2011року, а тому, інфляційні нарахування підлягають до стягнення в сумі 137,45грн. за період з квітня по липень 2011року, а 3% річних в сумі 101,67грн., за період з 16.04.2011року по 01.08.2011року.

Відповідно, інфляційні нарахування в сумі 20330,85грн. (за період розрахунку з квітня 2002року по березень 2011року), а також 3% річних в сумі 3114,24грн. (за період нарахування з 26.03.2011року по 15.04.2011року) до стягнення не підлягають за необґрунтованістю вимог у цій частині.

У відзиві на позов, наданому до справи 13.10.2011року (а.с.44), відповідач факт отримання вищевказаного товару та його несплати не оспорює, але просить суд відмовити у позові, вважаючи, що сплинув строк позовної давності.

Судова колегія, з урахуванням наведеного, дійшла висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено, а тому, доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності, залишає поза увагою.

Таким чином, враховуючи зазначене, судова колегія оскаржуване рішення скасовує з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 11454,00грн., інфляційних нарахувань в сумі 137,45грн. та 3 % річних в сумі 101,67грн.,з покладанням на відповідача витрат зі сплати державного мита за позовом у розмірі 116,93грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 78,53грн.

У частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 20330,85грн. та 3% річних в сумі 3114,24 грн. судова колегія відмовляє за необґрунтованістю.

За апеляційною скаргою на відповідача покладаються судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 58,47грн.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м.Київ в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м.Кременчук Полтавської області на рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2011року по справі №10/143/2011 задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2011року по справі №10/143/2011 скасувати.

3) Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м.Київ в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м.Кременчук до Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецькепідприємство «МЖК «Мрія»м.Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 35138,21грн. задовольнити частково.

4) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецьке підприємство «МЖК «Мрія»м.Сєвєродонецьк Луганської області (ЗКПО 13377640) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафто»м.Київ (ЗКПО 31570412) в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»Публічного акціонерного товариства «Укртранснафто»м.Кременчук Полтавської області (ЗКПО 26113233) борг в сумі 11454,00грн., інфляційні нарахування в сумі 137,45грн., 3 % річних в сумі 101,67грн., судові витрати за позовом зі сплати державного мита у розмірі 116,93грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 78,53грн.

5) В решті позовних вимог відмовити.

6) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецьке підприємство «МЖК «Мрія»м.Сєвєродонецьк Луганської області (ЗКПО 13377640) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафто»м.Київ (ЗКПО 31570412) в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»Публічного акціонерного товариства «Укртранснафто»м.Кременчук Полтавської області (ЗКПО 26113233) витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою у розмірі 58,47грн.

7) Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Л.Ф.Чернота

Т.А.Шевкова

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу, 1-відповідачу

1-у справу,

1-госп.суду, 1-ДАГС