Постанова № 20906059, 16.01.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

16.01.2012

Постанова

Іменем України

11.01.2012 р. справа №1/139пд/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Черноти Л.Ф., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстар" м.Сєвєродонецьк Луганської області

на рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2011року

по справі №1/139пд/2011 /суддя Зюбанова Н.М./

за позовом: Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 м.Василівка Запорізької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстар" м.Сєвєродонецьк Луганської області

про розірвання договору та стягнення 124827,50грн.

За участю представників сторін:

від позивача не прибув

від відповідача не прибув

В С Т А Н О В И В:

Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 м.Василівка Запорізької області звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстар" м.Сєвєродонецьк Луганської області про розірвання договору купівлі-продажу № 02/10-05 від 11.01.10 та стягнення 123827,50грн. передплати та 1000,00грн. боргу.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.10.2011року по справі №1/139пд/2011 позовні вимоги Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 м.Василівка Запорізької області задоволені повністю.

Дане рішення мотивовано наступним:

- доведеність та обґрунтованістю позовних вимог;

- положеннями ст. ст. 525, 526, 530, 610, 691 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 05.10.2011року у справі №1/139пд/2011 відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник вказує на те, що:

- рішення господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;

- судом неповно зясовані обставини, які мають значення для справи, висновки викладені в рішенні не відповідають фактичним обставинам;

29.11.2011року на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №1/139пд/2011 у звязку з ненаданням апелянтом позивачу копії всіх документів, що були надані ним додатково у апеляційному провадженні, яке судовою колегією відхилено за необґрунтованістю.

30.11.2011року на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшли клопотання відповідача (заявника апеляційної скарги) про витребування від ПрАТ «Сєвєвродонецьке обєднання Азот»документів, а саме довідку з інформацією чи змінювались, підвищувались ціни на аміачну селітру їх виробництва протягом з 15.02.2010року по 24.11.2010року та 24.11.2010року по 01.07.2011року /арк.справи 29-31/; довідку з усіма цінами, які існували на аміачну селітру протягом з 15.02.2010року до 01.07.2011року /арк.справи 34-36/; витребування від Сєвєродонецького МВ УМВС України Луганської області оригінал товарно-транспортної накладної №36 від 29.09.2010року /арк.справи 32,33/, які задоволенню не підлягають за необґрунтованістю та недоцільністю.

10.01.2012року від відповідача надійшла телеграма в якій він клопоче про відкладення розгляду справи у звязку із зайнятості одного представника у іншому судовому процесі, хворобою іншого представника та відсутністю інших представників у звязку з тяжким фінансовим станом підприємства. Дане клопотання судовою колегією відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до частин ч.1,2,3 статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації

Доказів, на підтвердження доводів, викладених у згаданій телеграмі, відповідачем не надано.

Крім того, явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, матеріали справи містять всі необхідні для розгляду документи, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідача.

Позивач та його представники у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи обидві сторони були повідомлені належним чином.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Враховуючи зміст позовної заяви, заяву позивача від 15.09.2011року, що подана до справи 16.09.2011року, сплачене державне мито за вимогами майнового та немайнового характеру, ціну позову за даною справою, позивач наполягає на стягненні з відповідача грошових коштів в сумі 124827,50грн., з яких 123827,502грн. попередня оплата, 1000,00грн. заборгованість та розірванні укладеного між сторонами договору№02/10-05 купівлі-продажу від 11.01.2010року.

Згідно приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи 11.01.2010року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстар" /відповідачем/ та субґєктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 /позивачем/ було укладено договір купівлі-продажу № 02/10-05 (далі договір №02/10-05) за умовами якого відповідач прийняв зобовязання продати, а позивач прийняти товар (аміачну селітру) ДСТУ 2-85 (рос. мовою ГОСТ 2-85) виробництва закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання «Азот», за ціною 2275,00грн. з ПДВ за 1 тонну, згідно п. 4.1. договору №02/10-05.

Загальна сума договору складає 682500,00грн. з ПДВ /п. 4.2. договору №02/10-05.

Відповідно п 3.1. договору №02/10-05 товар має поставлятись автотранспортом або залізничним транспортом відповідно окремо наданого покупцем замовлення

Пункт 3.2 договору №02/10-05 передбачає, що строк поставки складає 3 календарних дні після одержання 100% передплати.

Кількість товару та загальна суму договору можуть змінюватися еквівалентно зміни ціни виготовлювача, що має обумовлюватися у додаткових угодах до даного договору, які є його невід'ємною частиною /п. 4.3. договору/.

Кількість товару та загальна суму договору можуть змінюватися еквівалентно зміни ціни виготовлювача, що має обумовлюватися у додаткових угодах до даного договору, які є його невід'ємною частиною відповідно п. 4.4. договору №02/10-05.

Пункт 5.3 договору №02/10-05, визначає умови оплати товару 100% передплата за певну партію товару. У платіжному дорученні має зазначатись номер договору, дата та найменування товару /п. 5.3 договору №02/10-05/.

Пунктом 10.1 договору №02/10-05 сторони встановили строк його дії з моменту його підписання до повного виконання взятих зобовязань.

Пунктом 10.3 договору №02/10-05 сторони обумовили, що всі зміни та доповнення до даного договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони виконані в письмовій формі і підписані сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупець), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу згідно ст.656 Цивільного кодексу України може бути товар, який є у продавця на момент укладання або буде створений (придбаний, набутий) у майбутньому.

Позивачу для здійснення попередньої оплати, відповідачем були виставлені наступні рахунки фактури:

-№2АМ від 15.02.2010 року на суму 47600,00грн., з яких 45500,00грн. за 20 тон аміачної селітри ДСТУ 2-85, за ціною 2275,00грн. за одну тону, та 2100,00грн. автопослуги з доставки цього товару;

-№87 від 24.11.2010 року на суму 159900,00грн., з яких 151800,00грн. за аміачну селітру ДСТУ 2-85 у кількості 60 тон, за ціною 2530,00грн. за одну тону, та 8100,00 грн. за автопослуги з доставки цього товару;

-№89 від 01.12.2010року на суму 59900,00грн., з яких 57400,00грн. за аміачну селітру ДСТУ 2-85 у кількості 20 тон, за ціною 2870,00грн. за одну тону та 2500,00грн. за автопослуги з доставки цього товару.

Позивачем на користь відповідача здійснені наступні платежі:

- за платіжним дорученням №37 від 15.02.2010 року перераховано 47600,00грн. з призначенням платежу за аміачну селітру ДСТУ 2-85 і автопослуги згідно рахунку фактури 2АМ від 15.02.2010року;

- за платіжним дорученням №51 від 24.11.2010 року перераховано 159900,00грн. з призначення платежу за аміачну селітру ДСТУ 2-85 згідно рахунка-фактури №87 від 24.11.2010року;

- за платіжним дорученням №53 від 02.12.2010 року перераховано 59900,00грн. з призначенням платежу за аміачну селітру ДСТУ 2-85 згідно рахунку-фактури №89 від 01.12.2010року;

Стосовно кількості отриманого товару позивач зазначає про те, що:

-за накладною №2-АМ від 23.02.2010 року, ним від відповідача отримано 19.9 тон аміачної селітри ДСТУ 2-85;

-30.12.2010 року ним від відповідача отримано 20 тон аміачної селітри ДСТУ 2-85, але відповідні документи до справи не надані у звязку з їх відсутністю (не отримав від відповідача);

-17.01.2011року ним за товарно-транспортною накладною №1 від відповідача отримано 20 тон аміачної селітри ДСТУ 2-85.

Позивач стверджує, що вартість однієї тони аміачної селітри ДСТУ 2-85 (товару) за умовами договору №02/10-05 не змінювалась; будь-які Заявки ним відповідачу не надавались, товар відповідач поставив на свій розсуд; на 118427,50грн. передплати товар відповідачем в строк, на умовах договору №02/10-05 залишився не поставлений; залишились не наданими автопослуги з доставки 40 тон товару на суму 5400,00грн. (із загальної суми передплати за дану послугу за платіжним дорученням №51 від 24.11.2010року); виходячи з умов договору №02/10-05 позивач мав перерахувати відповідачу за 100 тон товару 227500,00грн., а фактично перерахував 254700,00грн.; ніяких інших договір з купівлі продажу аміачної селітри ДСТУ 2-85 між сторонами у спірний період не існувало.

Відповідач стверджує, що договір №02/10-05 сторонами не виконувався та, що між сторонами існували інші договори, за якими фактично позивач й отримав аміачну селітру та здійснив вищезазначені перерахування грошових коштів.

Вирішуючи спір щодо стягнення суми попередньої оплати в розмірі 123827,50грн. судова колегія звертає увагу на наступне.

Позивач просить стягнути 123827,50грн. передплати на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України, якою передбачено - якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що товар ним отриманий саме за договором №02/10-05, як і здійснена останнім попередня оплата саме за даним договором.

Позивач не довів факту відсутності з його боку Заявки (п.п. 2.1, 4.3 договору №02/10-05).

Так, умовами договору №02/10-05 сторони не конкретизували, що Заявка повинна бути у письмовій формі.

Позивачем та матеріалами справи доведено, що з отриманої відповідачем, суми попередньої оплати за платіжним дорученням №37 від 15.02.2010року товар, про який йдеться у договорі №02/10-05, був доставлений відповідачем автотранспортом лише у кількості 19,9 тон, тобто на суму 45272,50грн., залишок передплати склав 227,50грн.

Судова колегія не погоджується з доводами позивача про те, що 20 тон товару, які отримані ним від відповідача 30.12.2010року, та 20 тон товару, які отримані 17.01.2011року слід вважати отриманими за ціною 2275,00грн. за одну тону.

Так, у рахунку-фактурі №87 від 24.11.2010року відповідач зазначив вартість товару на загальну суму 151800,00грн. (з ПДВ) та кількість 20 тон, тобто вартість однієї тони 2530,00грн., який позивач оплатив без зауважень та заперечень, що підтверджується платіжним дорученням №51 від 24.11.2010року.

Незважаючи на ті обставини, що у рахунку-фактурі № 87 від 24.11.2010року відповідач визначив вартість однієї тони товару в сумі 2530,00грн., а у рахунку-фактурі №89 від 01.12.010року 2870,00грн. за одну тону, у подальшому, а саме, 17.01.2011року за товарно-транспортною накладною №1 від 17.01.2011р., відповідач доставив позивачу, а останній прийняв товар у кількості 20 тон за обумовленою у даній накладній ціною - 3150,00грн. за тону.

Судова колегія вважає, що своїми конклюдентними діями з пропозиції відповідача щодо ціни товару за рахунком - фактурою №87 від 24.11.2010 року та його оплати позивачем за платіжним дорученням №51 від 24.11.2010року, визначення відповідачем ціни товару у ТТН №1 від 17.01.2011року та його отримання позивачем сторони за двома останніми отриманими позивачем від відповідача партіями товару узгодили його вартість, тобто, 2530,00грн. і 3150,00грн. за тону, відповідно.

Таким чином, розмір попередньої оплати з не отриманого товару склав 95827,50грн., а не 118427,50грн. за розрахунком позивача (перераховано всього 254700,00грн. за 100 тон, отримано - на 45272,50грн. (23.02.2010року), на 50600,00грн. (30.12.2010року) і на 63000,00грн. (17.01.2011року).

Із заявленої до стягнення загальної суми попередньої оплати за ненадані автопослуги оспорюється сума 5400,00грн. - за недоставлені 40 тон товару із 60-ти тон, про які йдеться у рахунку-фактурі №87 від 24.11.2010року (вартість доставки 20 тон - 2700,00грн.).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач 01.06.2011р. направив відповідачу по пошті претензію - заявку від 01.06.2011р., вих.№11/0008 в якій з посиланням на порушення останнім зобовязань за договором №02/10-05, а також на наявність боргу (1000,00грн.) за укладеним між сторонами договором №ПП-001К доручення на продаж продукції від 01.03.2010року, заявив вимогу перерахувати грошові кошти в сумі 124827,50грн.

Відповідачем не надано доказів отримання від нього позивачем на умовах купівлі-продажу аміачної селітри ДСТУ 2-85 за іншими договорами, ніж за договором №02/10-05.

З урахуванням наведеного вимоги щодо стягнення суми попередньої оплати підлягають задоволенню частково - у розмірі 101227,50грн., а сума попередньої оплати в розмірі 22600,00грн. до стягнення не підлягає за необґрунтованістю вимог у цій частині.

Позовні вимоги у частині розірвання договору №02/10-05 підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання неналежне виконання).

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Відповідач не довів факту виконання своїх зобовязань за договором №02/10-05.

Таким чином, суд першої інстанції на законних підставах задовольнив позовні вимоги у частині розірвання договору №02/10-05.

Матеріали справи також свідчать про те, що позивач та відповідач уклали договір №ПП-001К доручення на продаж продукції від 01.03.2010р. (далі-договір доручення).

За умовами договору доручення позивач зобовязувався перед укладенням договору купівлі-продажу з кожним покупцем, узгоджувати з відповідачем номенклатуру, кількість та мінімальну ціну товару. Позивач зобовязаний протягом 3-х днів сповістити відповідача про укладення договору та передати йому екземпляр підписаного з покупцем договору.

В разі неможливості виконати доручення по даному договору позивач зобовязаний протягом 3-х днів сповістити про це відповідача для прийняття останнім рішення у 3-денний строк про зміну або призупинення договору.

За умовами договору доручення відповідач зобовязаний у 3-денний строк після підписання даного договору забезпечити позивача всіма необхідними матеріалами, сертифікатами на продукцію та іншими документами, необхідними для виконання доручення. Відповідач зобовязаний виплатити позивачу винагороду.

Сторони до договору доручення склали та підписали акт виконаних робіт №4 від 09.11.2010р., в якому наведений перелік виконаних позивачем зобовязань та узгоджена сума винагороди - 1000,00грн.

Умовами договору доручення строк оплати суми винагороди сторони не обумовили.

Відповідач проти обовязку сплатити суми винагороди в розмірі 1000,00грн. та наявності підстав для її сплати не заперечує.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Після отримання вищевказаної претензії-заявки відповідач, у встановлений наведеною нормою права строк, борг в сумі 1000,00грн. на користь позивача не перерахував та доказів його погашення після допущення прострочки, як на момент звернення позивача з позовом до суду, так і після порушення провадження у справі не надав, а тому позовні вимоги у частині стягнення боргу в сумі 1000,00грн. підлягають задоволенню.

Таким чином, рішення суду у частині стягнення боргу в сумі 1000,00грн. відповідає обставинам справи, є законним і обґрунтованим.

З урахуванням наведеного оскаржуване рішення суду підлягає частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у стягненні попередньої оплати в сумі 22600,00грн. та про залишення решти рішення суду без змін.

Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою покладаються на сторони відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

В доход Державного бюджету України з відповідача слід стягнути недоплачене державне мито в сумі 42,50грн. з оскарження рішення за вирішеними вимогами немайнового характеру.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 83, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстар" м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2011року по справі №1/139пд/2011 задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2011року по справі №1/139пд/2011 скасувати частково.

3) Позовні вимоги Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 м.Василівка Запорізької області про розірвання договору та стягнення 124827,50грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстар" м.Сєвєродонецьк Луганської області задовольнити частково.

4) Відмовити Суб`єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 м.Василівка Запорізької області у позовних вимогах щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстар" м.Сєвєродонецьк Луганської області попередньої оплати в розмірі 22600,00грн.

5) В решті рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2011року по справі №1/139пд/2011 залишити без змін.

6) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстар" м.Сєвєродонецьк Луганської області (ЗКПО 21776443) на користь Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 м.Василівка Запорізької області (ІПН НОМЕР_1) суму попередньої оплати в розмірі 101227,50грн, заборгованість в розмірі 1000,00грн. витрати зі сплати державного мита за подання позову в розмірі 1022,11грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 192,34грн.

7) Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 м.Василівка Запорізької області (ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстар" м.Сєвєродонецьк Луганської області (ЗКПО 21776443) витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 113,08грн.

8) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстар" м.Сєвєродонецьк Луганської області (ЗКПО 21776443) на користь Державного бюджету України недоплачене державне мито за апеляційною скаргою у розмірі 42,50грн.

9) Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Л.Ф.Чернота

Т.А.Шевкова

Надіслано 5 примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-до справи

1-ДАГС

1-госп.суду