Постанова № 20913309, 17.01.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

17.01.2012

Постанова

Іменем України

16.01.2012 р. справа №21/156

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівТатенко В.М.

Бойко І.А., Марченко О.А.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 довіреність №27 від 01.01.2012р.

від відповідача:ОСОБА_2 довіреність №09-18/2353 від 27.12.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь на рішення господарського судуДонецької області від07.12.2011р.

по справі№ 21/156 (суддя: Матюхін В.І.)

за позовомДержавного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

доПублічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь

простягнення 55125,00 грн. штрафу. В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ (далі по тексту «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь (далі по тексту «Відповідач») 55125,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній №51864106 маси вантажу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.12.2011р. у справі № 21/156 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Задовольняючи позов господарський суд виходив з того, що Відповідачем було порушено норми Статуту залізниць України (далі «Статут») щодо правильності заповнення залізничної накладної.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2011р. у справі № 21/156 скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог або, у разі залишення рішення господарського суду Донецької області без змін, зменшити розмір штрафу до мінімального розміру.

Заявник скарги не погоджується із висновком господарського суду, посилаючись на те, що господарським судом неправильно застосовані норми процесуального права та матеріального щодо обсягів відповідальності зазначеного правопорушення.

Позивач надав письмове заперечення на апеляційну скаргу, у якій звернувся з проханням оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу безпідставними.

Представник Відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду винесено з не додержанням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

22.05.2011р., відповідно до накладної № 51864106, зі станції Сартана Донецької залізниці Відповідачем здійснено відправленнявагону № 68750835 з вантажем накладні і підкладні рельсові до станції Керченський завод Придніпровська залізниця, одержувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Керченський стрілочний завод».

При прибутті спірного вагонунастанцію призначення - Керченський завод Придніпровська залізниця, на вимогу одержувача, у відповідності до ст..52 Статуту залізниць України, при переважуванні вагону на 200-тонних вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладній № 51864106не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні. Виявилось: вага брутто 81050кг, вага тари (перевірена після вивантаження вантажу 31.05.11р.) 19900 кг, вага нетто 61150кг, що менше проти даних залізничної накладної на 1539 кг.

На підставі наведеного було складено комерційний акт БН № 710243/1 від 31.05.2011р. (а.с.10), підписаним працівниками станції - начальником станції, заступником начальника станції, прийомоздавальником та представником вантажоодержувача.

На підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем на відповідача нарахований штраф у сумі 55125,00 грн..

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі «Статут»), накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила № 863/5084 від 24.11.2000 ), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 р. за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Згідно п. 28 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку вагон №№68750835 - є напіввагоном, приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Пунктом 22 "Правила видачі вантажів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до п. 4 Правил складання актів „У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагоннихвагах, якщомасатари приймається за трафаретом на вагоні,комерційний акт складається в день зважування вагоназвантажем;якщомаса таривагонавизначається зважуваннямйогопісля вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона”.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Статтею 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п.5.5 розділу 5 “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України.

За зазначеним перевезенням провізна плата за накладною становить 11 025,00грн, у зв'язку з чим на виконання вказаних норм, сума штрафу за неправильно зазначену у залізничних накладних масу вантажу складає 55125,00грн. із розрахунку: 11025,00грн. (тариф) х 5.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

За таких обставин колегія апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого суду щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.

Втім, апеляційний суд не може погодитись з відмовою суду першої інстанції у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення суми штрафу.

Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відмовляючи у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафу суд першої інстанції виходив з того, що:

-розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у суду не має;

-відповідач не довів винятковість випадку;

-ст.122 Статуту не повязує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажоодержувача;

-вірно зазначати у перевізних документах масу вантажу є обовязком вантажовідправника, який передбачений нормативними актами, а не зобовязанням у розумінні ст.173 Господарського кодексу України і глави 47 Цивільного кодексу України.

Проте:

-Статут, як акт Кабінету Міністрів України, є складовою частиною інших норм цивільного та господарського законодавства. Відтак не має по відношенню до Цивільного та Господарського кодексів привілейованого статусу;

-про «…винятковість випадку…»йдеться лише у нормі процесуального права, яка також не має привілейованого статусу у порявнінні з нормами матеріального права. До того ж п 3 статті 83 ГПК України не містить приписів, що наявність чи відсутність винятковості має доводити Відповідач.

Відтак, висновок місцевого суду про не можливість зменшення суми штрафу, визначеного ст.ст. 118, 122 Статут на думку апеляційного суду є помилковим.

Таким чином, зважаючи на те, що порушення з боку Відповідача не завдало збитків Позивачу (іншого Позивачем суду не доведено), враховуючи приписи ст.. 551 ЦК України, ч. 2 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу за зазначене порушення на 50% та стягнути з Відповідача на користь Позивача штраф у сумі 27562,50 грн.

Що стосується інших заперечень скаржника, викладених в апеляційній скарзі, то апеляційний суд їх до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст..49 ГПК України державне мито при зверненні з позовною заявою та судовий збір за подання апеляційної скарги слід віднести на відповідача, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2011 року по справі № 21/156 змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (код ЄДРПОУ 00191158) на користь Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (код ЕДРПОУ 01073828) 27562,50 грн. штрафу, 551,25 грн. на відшкодування витрат по оплаті державного мита, 118,00 грн. - відшкодування оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ про примусове виконання Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. у справі № 21/156, оформивши його у відповідності до приписів ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Головуючий суддя:В.М. Татенко

Судді:І.А. Бойко

О.А. Марченко Надруковано примірників: 1 позивачу; 1 відповідачу; 1 у справу; 1 ГСДО; 1 ДАГС