Рішення № 20903493, 10.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 64/37210.01.12 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед»

до Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант Авто»

про стягнення 14129,92 грн.,

Суддя Зеленіна Н.І.,

при секретарі судового засідання Наумкіній П.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився,

від відповідача: ОСОБА_1 дов. №311-1-4/38 від 23.12.11р.,

Суть спору:

01.11.2011 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед»(далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто»(далі відповідач) про стягнення коштів в порядку регресу в сумі 14129,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2., відповідальність якого застрахована ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто»згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1310920, визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні збитків транспортному засобу «Дачіа», що є обєктом страхування за договором «В»№ ТР-В 10/09-09/10 від 09.09.2010 року, укладеним між Акціонерним страховим товариством закритого типу «Дніпроінмед»і ОСОБА_3 В звязку із чим, відповідно до Закону України «Про страхування», у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в сумі 14129,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 року порушено провадження у справі № 64/372, розгляд справи призначено на 23.11.2011 року.

21.11.2011 року від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття, відповідно до якої цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 2103», державний номер НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/1310920) із терміном дії з 12.06.2010 року по 12.06.2011 року.

У судовому засіданні 23.11.2011 року судом було оголошено перерву до 20.12.2011 року в порядку ст. 77 ГПК України.

20.12.2011 року представник позивача надав через відділ діловодства суду письмові пояснення у справі, в яких просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 20.12.2011 року представник відповідача надав платіжне доручення № 867 від 30.11.2011 року, відповідно до якого ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО»сплатило на користь ПрАТ «СК «Дніпроінмед»частину страхового відшкодування в сумі 11263,39 грн.

У судовому засіданні 20.12.2011 року судом було оголошено перерву до 10.01.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України та продовжено строк розгляду спору у справі на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 10.01.2012 року представник позивача не зявився, про час і місце був повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 10.01.2012 року представник відповідача позов визнав частково, в сумі 11263,39 грн.

В судовому засіданні 10.01.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

09.09.2010 року між Акціонерним страховим товариством закритого типу «Дніпроінмед»(правонаступником якого є позивач ПрАТ «СК «Дніпроінмед») (за договором Страховик) та ОСОБА_3 (за договором Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «В»№ ТР-В 10/09-09/10, згідно якого Страховик взяв на себе зобов'язання при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений Договором строк (п. 14.2.3.). Застрахованим транспортним засобом за Договором є «Дачіа», державний номер НОМЕР_2 (п. 2.1. договору).

Згідно довідки УДАІ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області, 08.04.2011 року у м. Дніпропетровськ на перехресті вулиць Барикадної та Рогальова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Дачіа», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 12.1.,12.2. Правил дорожнього руху України та якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 11.05.2011 року.

04.04.2011 року до АСТЗТ «Дніпроінмед» звернувся ОСОБА_3 із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до звіту про оцінку матеріального збитку від 13.04.2011 року, складеного ТОВ «ДЕКРА Експерт»вартість відновлювального ремонту автомобіля «Дачіа», державний номер НОМЕР_2, становить 14229,77 грн.

АСТЗТ «Дніпроінмед» на підставі Страхового акту № 42/11 від 18.05.2011 року здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 14639,92 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1864 від 19.05.2011 року, № 1909 від 23.05.2011 року, № 206 від 31.05.2011 року, № 2185 від 06.06.2011 року, № 2291 від 14.06.2011 року, № 3686 від 13.09.2011 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Дачіа», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, належить ОСОБА_4.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/1310920).

Вина водія, який керував транспортним засобом ВАЗ», державний номер НОМЕР_1, підтверджується постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 11.05.2011 року.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином ПАТ «УСК «Гарант-Авто»є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Дачіа», державний номер НОМЕР_2 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВС/1310920), а до ПрАТ «СК «Дніпроінмед»як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту «В»№ ТР-В 10/09-09/10 від 09.09.2010 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_4 як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеного між Косим С.С. та ПАТ «УСК «Гарант-Авто» (поліс № ВС/1310920) сума франшизи складає 0,00 (нуль) грн.

Згідно з платіжним дорученням № 867 від 30.11.2011 року, відповідно до якого ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО»сплатило на користь ПрАТ «СК «Дніпроінмед»частину страхового відшкодування в сумі 11263,39 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 11263,39 грн.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи ст. ст. 9 і 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 2866,53 грн. (розрахунок: 14129,92 грн. 11263,39 грн. = 2866,53 грн.).

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в сумі 2866,53 грн.

Державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант Авто»відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 11263,39 грн. припинити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант Авто»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед»(49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21, к. 307, код ЄДРПОУ 21870998) відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 2866,53 грн.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант Авто»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед»(49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21, к. 307, код ЄДРПОУ 21870998) державне мито у розмірі 141,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.І. Зеленіна