Рішення № 20903265, 11.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/498

11.01.12

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії

до

Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Інвест»

про

стягнення 19 731,82 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:

Масловський І.А.

від відповідача:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»(надалі –ПАТ «Укртелеком») в особі Київської міської філії звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Інвест» (надалі –ТОВ «Свемон-Інвест») про стягнення 19 731,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договорів оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20 кв.м. №254/03/1354-41 від 01.10.2008 р., №92-29/1446-41 від 01.10.2009 р., №15/03/467-41 від 01.02.2009 р., №10-29/505-41 від 01.02.2010 р. позивач передав у строкове платне користування нежитлові приміщення, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по внесенню орендної плати не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2011 р. у зв’язку із неявкою відповідача розгляд справи відкладено до 11.01.2012 р.

В судове засідання 11.01.2012 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач, повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду, своїх повноважних представників у судове засідання не направив, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02089, м. Київ, вул. Радистів, буд. 76, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №12228703 від 08.12.2011 р. та вказано в позові.

Також, судом додатково було відправлено ухвали суду на адресу відповідача: 04074, м. Київ, пров. Попова, буд. 5-А, що вказана в договорах оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20 кв.м.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 р. між ПАТ «Укртелеком»(орендодавець) та ВАТ «»Свемон-Інвест» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20 кв.м №254/03/1354-41 (надалі –«Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину нежитлового приміщення (далі –майно), розташоване в м. Києві на 2 поверсі 4-поверхового будинку №3 по вул. Вербицького (АТС-457), загальною площею 2,0 кв.м –спеціалізованого технологічного приміщення для розміщення обладнання зв’язку.

Згідно п. 1.2 Договору сторони домовились про те, що на їхні договірні відносини не поширюються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та постанови Кабінету Міністрів України від. 04.10.1995 №786 «Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна».

За змістом п. 2.1 Договору орендар приймає у користування об’єкт оренди, згідно з актом приймання-передачі об’єкту оренди .

Пунктом 3.1 Договору сторонами погоджено, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати по вул. Вербицького, 3 (АТС-560), становить 558,75 грн., за 1 кв.м. орендованої площі, ПДВ (20%) –111,75 грн. Всього розмір орендної плати за перший (базовий) місяць становить 670,50 грн. за 1 кв.м. орендованої площі.

Орендна плата за перший місяць оренди за 2,0 кв.м. всієї орендованої площі становить 1 341,00 грн.

Згідно п. 3.4 Договору орендар сплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений у п. 3.1 Договору, згідно з рахунками орендодавця, пропорційно орендованій площі. Крім цього, орендар відшкодовує зі сплати земельного податку за рахунками орендодавця пропорційно орендованій площі. У разі неможливості визначення суми компенсації витрат на утримання майна, експлуатаційні витрати можуть нараховуватись в розмірі 25% від суми орендної плати.

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що орендар відшкодовує витрати на електроенергію к порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця в термін, зазначений у п. 3.1 Договору.

01.02.2009 р. між ПАТ «Укртелеком»(орендодавець) та ВАТ «»Свемон-Інвест» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20 кв.м №15/03/467-41, за змістом якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину нежитлового приміщення (далі – майно), розташоване в м. Києві на 1 поверсі 3-го будинку №48 по вул. Російській (АТС-566), загальною площею 1,0 кв.м –спеціалізованого технологічного приміщення для розміщення обладнання зв’язку. Сторони погодили, що орендна плата за перший місяць оренди майна становить 621,78 грн. Крім того ПДВ (20%) –124,35 грн. Всього розмір орендної плати за перший місяць становить 746,13 за 1 кв. м. орендованої площі.

01.10.2009 р. та 01.02.2010 р. між ПАТ «Укртелеком» та ВАТ «»Свемон-Інвест» укладено Договір №92-29/1446-41 та Договір №10-29/505-41 відповідно, які фактично укладені з метою продовження строку оренди нерухомого майна, яке розташоване за адресами м. Київ 2 поверх 4-поверхового будинку №3 по вул. Вербицького (АТС-457), загальною площею 2,0 кв.м. та м. Київ 1 поверх 3-го будинку №48 по вул. Російській (АТС-566).

На виконання умов Договорів позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно, що підтверджується актами приймання-передачі майна.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по сплаті орендних платежів за Договорами, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 17 259,69 грн.

Договори є договорами оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актами приймання-передачі в оренду нерухомого майна) підтверджується факт передачі нежитлового приміщення в оренду, користування ним відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 17 259,69 грн. з моменту передачі нерухомого майна в оренду до 17.02.2011 р.

Вказані акти містять підпис відповідача, а будь-яких заперечень щодо користування об’єктом оренди у спірний період відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи розділу 3 Договорів строк виконання грошового зобов’язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договорами на момент звернення до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 17 259,69 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Укртелеком»про стягнення з ВАТ «Свемон-Інвест»заборгованості у розмірі 17 259,69 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 343,49 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 21.10.2009 р. по 21.05.2010 р. за договором №254/03/1354-41 від 01.10.2008 р.; пені у розмірі 152,76 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період 21.10.2010 р. по 17.02.2011 р. за договором №92-29/1446-41 від 01.10.2009 р.; пені у розмірі 169,44 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період 21.02.2010 р. по 19.10.2010 р. за договором №15/03/467-41 від 01.02.2010 р.; пені у розмірі 440,49 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період 28.05.2010 р. по 17.02.2011 р. за договором №10/29/505-41 від 01.02.2010 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заяви про застосування судом строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов’язання, то вимоги позивача про стягнення пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 1 106,18 грн. відповідно до наданих позивачем розрахунків.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 121,38 грн. та індексу інфляцій у розмірі 466,22 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 21.10.2009 р. по 21.05.2010 р. за договором №254/03/1354-41 від 01.10.2008 р.; 3% річних у розмірі 29,56 грн. та індексу інфляцій у розмірі 98,54 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання у період 21.10.2010 р. по 17.02.2011 р. за договором №92-29/1446-41 від 01.10.2009 р.; 3% річних у розмірі 49,31 грн. та індексу інфляцій у розмірі 139,52 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання у період 21.02.2010 р. по 19.10.2010 р. за договором №15/03/467-41 від 01.02.2010 р.; 3% річних у розмірі 95,42 грн. та індексу інфляцій у розмірі 366,10 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання у період 28.05.2010 р. по 17.02.2011 р. за договором №10/29/505-41 від 01.02.2010 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних.

За перерахунком суду розмір індексу інфляції, що підлягає стягненню становить 960,57 грн.

Із наданого позивачем розрахунку розміру індексу інфляції вбачається, що при розрахунках застосований невірний розмір середнього індексу інфляції за період нарахування.

В іншій частині заявленої вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі 109,81 грн., необхідно відмовити з наведених підстав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ВАТ «Свемон-Інвест» заборгованості у розмірі 17 259,69 грн., індексу інфляції у розмірі 960,57 грн., 3% річних у розмірі 295,67 грн. та пені у розмір 1 106,18 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Інвест»(02089, м. Київ, вул. Радистів, буд. 76; ідентифікаційний код 23727977) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(01030, м. Київ, бул-р. Т.Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код 21560766) заборгованість у розмірі 17 259 (сімнадцять тисяч двісті п’ятдесят дев'ять) грн. 69 коп., пені у розмірі 1 106 (одна тисяча сто шість) грн. 18 коп., інфляційних втрат у розмірі 960 (дев’ятсот шістдесят) грн. 57 коп., 3% річних у розмірі 295 (двісті дев’яносто п’ять) грн. 67 коп., державне мито у розмірі 196 (сто дев’яносто шість) грн. 21 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 69 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –16.01.2012 р.