Рішення № 20903252, 16.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/492

16.01.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дельта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екогазконтракт»

про стягнення 174 375,90 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Пашута Т.М.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 174 375,90 грн. за договором № ЕГК-18/06 від 23.06.2011 р., з яких 166 889,17 грн. основного боргу, 6 132,84 грн. пеня, 1 187,00 грн. –3% річних та 166,89 грн. інфляційних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленого товару згідно умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.12.2011 р. за участю представників учасників судового процесу, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представників відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням позивача.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Конверт, що направлявся судом, на зазначену у витязі ЄДРПОУ юридичну адресу відповідача, був повернутий до Господарського суду міста Києва з приміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно з п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.01.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2011 р. між ТОВ «ТД «Дельта»(продавець) та ТОВ «Екогазконтракт»(покупець) укладено договір № ЕГК-18/06 (далі –договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № ЕГК-18/06 від 23.06.2011 р. є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору продавець зобов’язався передати покупцю поліетиленову трубу (далі –товар), а покупець –прийняти у власність та своєчасно оплатити вартість товару на умовах договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна товару, поставка якого є предметом цього договору, формується продавцем на підставі ринкових цін на товар, є звичайною та зазначається в специфікації, видатковій накладній та акті приймання-передачі, які надаються продавцем. Загальна вартість товару складає 864 178,65 грн. згідно специфікації, яка є невід’ємною частиною договору.

Тож, ціна, номенклатура, асортимент, комплектність та кількість товару погоджені сторонами та зазначені у Специфікації (додаток № 1).

Відповідно до п. 12.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і дійсний до повного виконання сторонами обов’язків згідно даного договору.

Розділом 4 договору сторони погодили умови поставки і передачі товару, серед яких пунктом 4.3 договору визначили, що передача товару продавцем покупцю здійснюється за видатковою накладною та актом приймання-передачі товару, у яких зазначається номер та дата договору. Датою поставки товару вважається дата, зафіксована уповноваженими представниками сторін у видатковій накладній та акті приймання-передачі товару.

Тож, судом встановлено, що сторонами було погоджено істотні умови договору поставки, на виконання якого позивачем здійснено поставку обумовленого договором товару. Так, матеріалами справи підтверджується поставка Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Дельта»Товариству з обмеженою відповідальністю «Екогазконтракт»товару на суму 754 225,13 грн. Факт отримання відповідачем товару у зазначеній сумі належними та допустимими доказами не спростовано.

Згідно з п. 3.1 договору покупець взяв на себе зобов’язання здійснити оплату у розмірі 100% вартості товару, який передається відповідно до умов договору, протягом трьох банківських днів з моменту передачі товару.

Обов’язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду спору судом встановлено, що в рахунок оплати поставленого позивачем товару, відповідач здійснив перерахування грошових коштів в сумі 539 335,96 грн., у зв’язку з чим, неоплаченою залишилась сума в розмірі 214 889,17 грн., визнання якої підтверджено актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2011 р.

Як зазначив позивач, відповідачем здійснено часткове повернення отриманого товару на суму 48 000,00 грн.

Таким чином, станом на час вирішення спору відповідач доказів оплати суми заборгованості за отриманий від позивача товар в сумі 166 889,17 грн. не надав.

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 166 889,17 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3 договору сторони визначили, що у випадку невиконання умов, зазначених в п. 3.1 договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неплатежу за весь час прострочення відповідно до чинного законодавства України.

Сума пені, що заявлена до стягнення з відповідача, розрахована позивачем відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та положень ч. 6 ст. 232 ГК України, виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням виникнення зобов’язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення (з 04.08.2011 р. по 03.11.2011 р.), і підлягає стягненню з ТОВ «Екогазконтракт»в сумі 6 132,84 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4 договору сторони також погодили, що у випадку прострочення виконання грошового зобов’язання покупець має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим позивачем за вересень 2011 року, і вважає його обґрунтованим, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Сума 3% річних, розрахована позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дельта»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екогазконтракт»(01133, м. Київ, вул. Щорса, б. 31, оф. 7, код 36823619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дельта»(01011, м. Київ, вул. Рибальська, б. 22, код 35710387) 166 889 (сто шістдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят дев’ять) грн. 17 коп. основного боргу, 6 132 (шість тисяч сто тридцять дві) грн. 84 коп. пені, 1 187 (одну тисячу сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. 3% річних від простроченої суми, 166 (сто шістдесят шість) грн. 89 коп. інфляційних втрат, 3 487 (три тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 52 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Пригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 17.01.2012 р.