Рішення № 20902503, 26.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/39626.12.11 За позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

До: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1)ОСОБА_1

2)ОСОБА_2

Про стягнення 23395, 15 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, дов. № 1558-1/14 від 10.05.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_4., дов. № 11/138 від 08.02.2011 р.

від третьої особи: 1) не зявився

2) не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»про стягнення суми збитків в порядку регресу в розмірі 23395,15 грн., завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.11.10 р. на пл. Перемоги в м. Дніпропетровськ за участю транспортних засобів XC70», державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_5, яким керувала ОСОБА_6, та e Cayenne», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_7, яким під час скоєння вищевказаного ДТП керував ОСОБА_2.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.09.11 р. (суддя Шевченко В.Ю.) було порушено провадження у справі № 24/396 та призначено її розгляд на 14.10.11 р., зобовязано сторін певні документи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.10.11 р. у справі № 24/396 було залучено третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7. та ОСОБА_2; розгляд справи № 24/396 відкладено на 04.11.11 р.; зобовязано позивача та відповідача надати докази у справі.

У звязку зі звільненням судді Шевченка В.Ю., в результаті повторного автоматичного розподілу автоматизованою системою документообігу Господарського суду м. Києва справу № 24/427 було передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 86 ГПК України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.11 р. суддя Гавриловська І.О. прийняла справу № 24/396 до свого провадження, було призначено розгляд даної справи на 28.11.11 р., зобовязано сторін виконати вимоги ухвали суду від 14.10.11 р. у справі № 24/396.

Представник позивача у судовому засіданні 28.11.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та надав суду лист ОСОБА_2, в якому повідомлено про наявність у нього оригіналу полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/6818047.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.11.11 р. проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, та надав суду письмові додаткові пояснення у справі, в яких повідомив про наявність у нього втраченого бланку полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/6818047 до дати скоєння ДТП.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у призначене судове засідання не зявилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи наведене, у звязку з незявленням представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 28.11.11 р. було відкладено розгляд справи 24/396 на 14.12.11 р.; повторно зобовязано позивача надати докази перебування громадянина ОСОБА_2. за кермом автомобіля Cayenne», державний номер НОМЕР_2, на законних підставах; зобовязано відповідача надати суду письмові пояснення стосовно того, чи є дійним поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/6818047, якщо у ОСОБА_2. є оригінал, та чи звертався відповідач до правоохоронних органів щодо зникнення бланків полісів; зобовязано третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, надати суду письмові пояснення по суті спору та повторно зобовязати направити у судове засідання уповноважених представників.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 29.11.11 р. від ОСОБА_2 та ОСОБА_7 надійшли клопотання про розгляд справи № 24/396 без їх присутності та додаткові документи, які було залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.12.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, надав суду копію полісу обовязкового страхування, який було залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.11 р. проти позову повторно заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надав суду додаткові письмові пояснення у справі, які було залучено до матеріалів справи, а також повідомив, що оригінали документів були втрачені.

Дослідивши матеріали справи, суд оголосив перерву у судовому засіданні 14.12.11 р. до 26.12.11 р. о 09:40 год. з метою витребування у позивача оригіналу договору для огляду в судовому засіданні та копії для залучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.12.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав суду копію повного тексту договору страхування, який було залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача проти позову повторно заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, у судове засідання 26.12.11 р. не зявились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2010 р. на пл.. Перемоги в м. Дніпропетровськ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Porshe Cayene», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 та транспортного засобу «Volvo ХС70», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6

ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «Porshe Cayene», державний номер НОМЕР_2, не надав дороги транспортному засобу, який рухався по головні дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Volvo ХС70», державний номер НОМЕР_1, чим порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка, видана Відділом ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області № 14/1-2768 сп від 23.12.10 р., та постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.10 року в адміністративній справі № 3-7023/10, відповідно до якої ОСОБА_2. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.10 року в адміністративній справі № 3-7023/10, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_2. визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Volvo ХС70 », державний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_6.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Дніпропетровською філією ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», яку було перейменовано на Дніпропетровську філію Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0353880 (термін дії з 12.11.10 р. до 11.11.11 р.), у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Volvo», державний номер НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Volvo ХС70», державний номер НОМЕР_1, замовив у судового експерта-автотоварознавця Дроздова Ю.В., проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

03.12.10 р. було складено протокол огляду колісного транспортного засобу «Volvo ХС70», державний номер НОМЕР_1.

Висновком експертного дослідження про оцінку вартості матеріального збитку № 1211/10/СК від 08.12.2010 р., складеним судовим експертом-автотоварознавцем Дроздовим Ю.В. (вища технічна освіта; кваліфікація судового експерта-автотоварознавця за спеціальністю «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, нанесеного власнику транспортного засобу»(свідоцтво № 429 від 02.07.98 р., видане МЮУ ХНИИСЕ ім.. М.С. Бокаріуса, продовжено за № 544 від 28.09.01 р. та від 25.01.08 р., видане МЮУ ЦЕКК),; сертифікат ФДМУ № 1486/02; свідоцтво № 431 від 11.05.02 р. про реєстрацію в ДРО; сертифікат про визнання судовим експертом вищого професійного рівня; свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 4856-ПК), складеним відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volvo», державний номер НОМЕР_1, становить 15308,90 грн.

На підставі заяв страхувальника від 12.11.2010 р. та від 29.11.10 р., висновку № 1211/10/СК від 08.12.2010 р., рахунка № 0406 від 14.12.10 р. та рахунка-фактури № -0000525 від 14.12.10 р. ПАТ «УСК «Гарант-Авто»було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 1016444(116091) від 14.01.2011 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що загальний розмір збитку завданого обєкту страхування становить 23392,15 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобовязання перед страхувальником за договором добровільного комплексного страхування транспортного засобу № 19G-0353880 (термін дії з 12.11.10 р. до 11.11.11 р.) виконав належним чином, перерахувавши платіжними дорученнями № 73 від 19.01.2011 р. та № 74 від 19.01.2011 р. суму страхового відшкодування в розмірі 23392,19 грн. ОСОБА_5.

Враховуючи те, що постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2010 року в адміністративній справі № 3-7023/10 ОСОБА_2., який керував автомобілем «Porshe Cayene», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Volvo ХС70», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Volvo ХС70», державний номер НОМЕР_1.

Відповідальність ОСОБА_7 власника транспортного засобу «Porshe Cayene», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВВ/6818047.

З огляду на те, що Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»на підставі на підставі договору добровільного комплексного страхування транспортного засобу № 280/38137/38 від 12.11.10 р., поліс № 19G-0353880 (термін дії з 24.11.10 р. до 23.11.11 р.), внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.11.10 р. на пл. Перемоги в м. Дніпропетровськ, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_5. власнику автомобіля «Volvo ХС70», державний номер НОМЕР_1, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Porshe Cayene», державний номер НОМЕР_2, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Дніпропетровської філії до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»про стягнення суми збитків в порядку регресу в розмірі 23395,15 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транпсртного засобу «Porshe Cayene», державний номер НОМЕР_2, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» претензію (вих. № 144/1 від 15.03.11 р. про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 32070,13 грн.

Проте Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було. При цьому Дніпропетровській філії ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»було направлена відповідь, в якій повідомлялось, що вказаний поліс № ВВ/6818047 від 04.09.10 р., згідно Акту про втрату бланків суворої звітності від 12.10.10 р. ПрАТ «СК «Провідна»вважається таким, що був втрачений, а оскільки зазначене в позовній заяві ДТП відбулося 26.11.10 р., то немає жодних правових підстав для відшкодування збитків Дніпропетровській філії ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»за пошкоджений автомобіль «Volvo ХС70», державний номер НОМЕР_1.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що бланк поліса ВВ/6818047 втрачений та транспортним засобом «Porshe Cayene», державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_7, керувала особа, яка не мала на те права.

У письмових поясненнях та додаткових письмових поясненнях відповідача було надано акт про втрату (викрадення) бланків суворої звітності або товарно-матеріальних цінностей Дніпропетровської філії ПрАТ «СК «Провідна»від 12.10.10 р.; копії публікацій в ЗМІ про втрату БСО; копію листа (вих. № 19-20/3793 від 28.03.11 р.) до МТСБУ щодо втрати бланків полісів ОСЦПВВНТЗ та спеціальних знаків до них; копію квитанції Дозвільної системи ГУ МВС України в м. Києві № 924 від 06.02.10 р. про знищення прийнятих від ЗАТ «СК «Провідна» круглих печаток у кількості 532 шт. та копії відбитків печаток, що підлягають знищенню ЗАТ «СК «Провідна»від 03.02.10 р.

Враховуючи наведене, відповідач стверджує, що відтиск круглої печатки ЗАТ «СК «Провідна»- «Для договорів № 100», яка проставлена на полісі ВВ/6818047 від 04.09.10 р., є недійсним.

Господарським судом м. Києва не приймаються до уваги вище перелічені доводи відповідача, оскільки ОСОБА_2 було надано суду оригінали полісу ВВ/6818047 (термін дії з 04.09.10 р. до 03.09.11 р.), який діяв на час скоєння ДТП та довіреність від 03.09.10 р., посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 на право розпоряджатися автомобілем «Porshe Cayene», державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_7

При цьому суд відзначає, що у наданих відповідачем копіях публікацій в ЗМІ про втрату БСЗ відсутня інформація щодо втрати поліса ВВ/6818047.

У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зауважує, що відповідач не надав доказів недійсності чи підробки поліса ВВ/6818047, а відтак зазначений поліс є дійсним і приймається судом як належний доказ.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Дніпропетровської філії до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 23395,15 грн. підлягають задоволенню частково, в розмірі 23392,15 грн., оскільки позивач не врахував встановлену страховим актом № 1016444(116091) від 14.01.2011 р. суму відшкодування страхувальнику у розмірі 23392,15 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»(проспект Повітрофлотський, 25, м. Київ, 03049, ідентифікаційний код 23510137) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Дніпропетровської філії (проспект К.Маркса, 59-а, м. Дніпропетровськ, 49000, ідентифікаційний код 2422777) 23 392 (двадцять три тисячі триста девяносто дві) грн. 15 коп. збитків в порядку регресу, 233 (двісті тридцять три) грн. 92 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 30.12.2011 р.